Рішення

від 10.11.2021 по справі 620/8605/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року Чернігів Справа № 620/8605/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення дев`ятої сесії восьмого скликання Киселівської сільської ради від 14.07.2021 в частині відмови про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га для передачі у власність позивачу;

- зобов`язати відповідача розглянути подане позивачем клопотання від 01.06.2021 та вирішити питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

В обґрунтування своїх вимог позивачем вказано, що посилання відповідача у своєму рішенні на віднесення земельної ділянки до земель історико-культурного призначення (об`єкта культурної спадщини), не може вважатись належним підтвердженням існування розробленої у встановленому Законом № 1805-ІІІ порядку та затвердженої уповноваженим на те органом науково-проектної документації щодо визначення меж зони охоронюваного ландшафту.

Суд ухвалою від 10.09.2021 відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами та встановив відповідачу строк, для подачі відзиву на позов.

Відповідач подав відзив, в якому зазначив, що спірне рішення прийнято на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством України, оскільки згідно з інформації, отриманої з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка (кадастровий номер 7425585700:03:000:9949) має вид обмеження - Охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини . Таким чином, зазначена земельна ділянка не може передаватись у приватну власність, оскільки належить до земель комунальної власності, які не передаються у приватну власність.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. ст. 118, 121 Земельного кодексу України та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту як учасник антитерористичної операції, звернувся до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Киселівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства. До вказаної заяви мною було подано копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічний матеріал місця розташування земельної ділянки та копію документу, що підтверджує статус учасника бойових дій.

Рішенням, дев`ятої сесії восьмого скликання Киселівської сільської ради від 14.07.2021 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за результатами розгляду клопотання, у зв`язку з тим, що земельна ділянка знаходиться у зоні навколо об`єкта культурної спадщини, є об`єктом культурної спадщини у розумінні Закону України Про охорону культурної спадщини (пункт в) ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Предметом спору в цій справі є рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з мотивів, про які зазначені у спірному рішенні. Правову оцінку цим рішенням відповідача суд надає на предмет їхньої відповідності критеріям, установленим у ч.2 ст.2 КАС України, зокрема перевіряє, чи такі вчинено/прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За змістом ст.3 Земельного кодексу України (ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями ч.1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом ч.1-3, ч.5 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади та порядок передачі земельних ділянок у власність громадянам встановлені ст.118, 122 ЗК України.

За змістом ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для (…) ведення особистого селянського господарства (….) подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). (….) органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 цієї норми передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, наведеною нормою ЗК України визначено вичерпний перелік підстав, за існування яких особі, яка звертається до відповідного суб`єкта із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, може бути відмовлено, і чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України.

При цьому на законодавчому рівні зобов`язано орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови з посиланням на нормативно-правові акти.

Аналізуючи наведене можна зробити висновок, що обов`язковими умовами для акту індивідуальної дії у даному випадку є зазначення конкретних положень нормативно-правового акту, які передбачають підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та мотиви відмови.

Однак зміст спірного рішення не містить конкретну норму на підставі якої позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а мотиви відмови, викладені у спірному акті індивідуальної дії та у відзиві, є різними, тому не можуть свідчити про правомірність рішень.

Суд встановив, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач вказав, що бажана земельна ділянка знаходиться у зоні навколо об`єкта культурної спадщини, є об`єктом культурної спадщини у розумінні Закону України Про охорону культурної спадщини (пункт в) ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України.

Відповідно до підпунктів 1,2,5 ч. 1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження; обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Згідно із п.1 ч.1 ст.1 Закону України Про Державний земельний кадастр Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з інформації, отриманої з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка (кадастровий номер 7425585700:03:000:9949) має вид обмеження - Охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини .

Класифікатор обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затверджений Наказом Держкомзему від 29.12.2008 № 643, має в переліку вид обмеження за кодом 01.01.02 охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини Закон України Про охорону культурної спадщини .

Підпунктом в ч.4 ст83 Земельного кодексу України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико- культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, бажана земельна ділянка не може бути передана у приватну власність позивачу.

Згідно ч.1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Киселівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області (вул. Молодіжна, буд.10, с.Киселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15530, код ЄДРПОУ 04412018).

Повне рішення суду складено 10.11.2021.

Суддя Л.О. Житняк