Постанова

від 10.11.2021 по справі 400/3942/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3942/21 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Кравця О.О.,

- Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Луговенко Катерини Сергіївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Магазин № 301 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Магазин № 301 до Миколаївської міської ради, Комісії з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг на території міста Миколаєва про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого актом від 16.04.2021 № 5,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Магазин № 301 звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Миколаївської міської ради, Комісії з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг на території міста Миколаєва, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва, як органу Миколаївської міської ради, оформлене актом №5 від 16.04.2021 року обстеження зайнятих земельних ділянок комісією з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва, стосовно демонтажу, а фактично знесення нежитлових приміщень магазину за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 20 загальною площею 104 кв.м., належних ТОВ Виробничо-комерційна фірма Магазин №301 .

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року закрито провадження у справі 400/3942/21 за позовом ТОВ Виробничо-комерційна фірма Магазин №301 до Комісії з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг на території міста Миколаєва Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення оформленого актом від 16.04.2021 № 5.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Луговенко Катерина Сергіївна звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Магазин № 301 , в якій посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно вийшов за межі питання, яке вирішував, тому просить суд апеляційної інстанції змінити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та виключити з мотивувальної частини ухвали обставини, що виходять за межі висновків суду про необхідність закриття провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що мотивуючи оспорювану ухвалу про закриття провадження у справі, суд вдався до встановлення обставин, що не мали відношення до висновків, яких він дійшов. Апелянт вважає, що вважає, що чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості для суду під час постановлення ухвали, в її мотивувальній частині встановлювати ті обставини, що не мають жодного значення до висновків суду, яких суд дійшов в результаті розгляду питання та про які зазначає в резолютивній частині ухвали.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.04.2021 року Комісією з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг на території міста Миколаєва винесено акт №5 обстеження зайнятих земельних ділянок комісією з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва, в якому вирішено рекомендувати Заводському відділу поліції ГУНП в Миколаївській області вжити заходів направлених на ліквідацію та недопущення незаконного розміщення об`єкту за адресою вул. Генерала Карпенка, 20, м. Миколаїв. Акт підписано усіма членами відповідної комісії, затверджено керуючим справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради та завірено гербовою печаткою виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Не погоджуючись із правомірністю зазначеного Акту обстеження та вважаючи, що вказаний Акт тягне правові наслідки для позивача щодо знесення об`єкту нерухомого майна, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача у правовідносинах з відповідачем, оскільки акт обстеження земельної ділянки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, а дії по складанню цього акта не породжують обов`язкових юридичних наслідків, тому це є підставою для закриття провадження у справі. Поряд з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки предметом спірного самоврядного контролю була виключно земельна ділянка, яка є власністю територіальної громади тому під час складання акта обстеження від 16.04.2021 року відповідач здійснював реалізацію своїх повноважень та виконував функції, визначених ЗК України, Законами України Про місцеве самоврядування в України , Про охорону земель .

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи цю справу, дійшов правильного висновку про те, що акт обстеження земельної ділянки - це документ, в якому викладена інформація, що відображає ситуацію, що склалась під час використання фізичними та юридичними особами земельних ділянок із зазначенням в них, у разі наявності, порушень вимог чинного законодавства.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що акт обстеження земельної ділянки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору; такий акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Необхідно зазначити, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.

Зокрема, частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З огляду на вищезазначене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Дії по складанню акта обстеження земельної ділянки та висновки, викладені в акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків та є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті обстеження не суперечить чинному законодавству. Така інформація акта може бути підтверджена або спростована судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства щодо позовних вимог слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушення прав позивача у правовідносинах з відповідачем, оскільки те, що акт обстеження земельної ділянки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, а дії по складанню цього акта не породжують обов`язкових юридичних наслідків, є підставою для закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі №520/5778/2020.

Водночас, колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що суд першої інстанції вийшов за межі, необхідні для вирішення спірного питання, з огляду на наступне.

Так, за частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

За частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту прав, свобод чи інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки акт обстеження земельної ділянки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, а дії по складанню цього акта не породжують обов`язкових юридичних наслідків, унеможливлюють вирішення даної справи по суті.

Водночас, при винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції зокрема дійшов висновку про безпідставність позовних вимог із відповідним вмотивуванням таких висновків, зокрема з посиланням на виконання відповідачем під час складання Акта обстеження від 16.04.2021 року функцій, визначених нормами чинного законодавства тощо.

За таких обставин, дійшовши вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив у тому числі з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, що фактично виходить за межі обставин, які підлягають встановленню під час закриття провадження у справі.

Згідно положень ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено наявність підстав для закриття провадження у справі, проте суд частково виходив з помилкових мотивів, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 317 КАС України, підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року в редакції даної постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Луговенко Катерини Сергіївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Магазин № 301 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року - задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Магазин № 301 до Миколаївської міської ради, Комісії з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг на території міста Миколаєва про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого актом від 16.04.2021 № 5 - змінити, виклавши мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення в редакції даної постанови.

В іншій частині ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О. О. Кравець

Суддя: Л.Є. Зуєва