Постанова

від 08.11.2021 по справі 359/5004/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 359/5004/21

головуючий у суді І інстанції Борець Є.О.

провадження № 22-ц/824/14469/2021

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Мостової Г.І.

суддів: Гаращенко Д.Р., Суханової Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Іващенка Романа Володимировича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради про скасування державного акта про право власності на землю та визнання права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про скасування державного акта про право власності на землю та визнання права власності на земельну ділянку.

Позов обґрунтований тим, що на підставі рішення Бориспільського міського суду від 24 вересня 2001 року позивач отримала державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 060738, у такий спосіб ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 0,77 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району.

Вказаному об`єкту нерухомого майна був присвоєний кадастровий номер 3220882200:03:001:0393. Однак у правовстановлюючому документі на земельну ділянку були допущені описки: по батькові позивача записано як ОСОБА_1 , а датою видачі документа помилково вказано 29 березня 2001 року.

Ці недоліки перешкоджають ОСОБА_1 укласти зі СТОВ Любарецьке договір оренди земельної ділянки.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просила суд скасувати державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 060738 від 29 березня 2001 року та визнати за нею право на земельну ділянку площею 0,7673 га з кадастровим номером 3220882200:03:001:0393 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №060738 від 29 березня 2001 року.

У задоволенні позову про визнання права на земельну ділянку, - відмовлено.

Свої висновки суд першої інстанції обґрунтував таким.

Зі змісту державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №060738 від 29 березня 2001 року вбачається, що цей правовстановлюючий документ був виданий на підставі рішення Бориспільського міського суду від 24 вересня 2001 року, ухваленого у цивільній справі № 2-3487/2001.

Однак, у мотивувальній та резолютивній частинах указаного рішення суду від 24 вересня 2001 року відсутня інформація про те, що ОСОБА_3 була власницею земельної ділянки площею 0,77 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району.

У резолютивній частині цього судового рішення також відсутні відомості про те, що за ОСОБА_1 визнано право власності на цю земельну ділянку або зобов`язано місцеві органи виконавчої чи орган місцевого самоврядування видати ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на землю.

Ці обставини свідчать про те, що в державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №060738 від 29 березня 2001 року міститься недостовірна інформація про юридичну підставу для видачі цього правовстановлюючого документа.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 незаконно набула право власності на земельну ділянку площею 0,77 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського товариства, розташовану на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району.

Також, площа земельної ділянки, вказана в оскаржуваному державному акті на право приватної власності на землю, не співпадає з площею земельної ділянки, визначеною в Державному земельному кадастрі України, тому, з метою відновлення законності та забезпечення юридичної визначеності, суд першої інстанції дійшов висновку про скасування державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №060738 від 29 березня 2001 року.

Однак скасування державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №060738 від 29 березня 2001 року тягне за собою припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,77 га з кадастровим номером 3220882200:03:001:0393.

Тому, оскільки за вимогами частини 1 статті 392 ЦК України з позовом про визнання права власності на майно може звернутись лише власник майна, позивач не має права вимагати визнання за ним жодного права на цей об`єкт нерухомого майна.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Іващенко Р.В. подав апеляційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2021 року, яка мотивована тим, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, у зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи з огляду на таке.

Право власності на земельну ділянку у скаржника виникло у 2002 році, протягом цього часу скаржник володіла, користувалася та розпоряджалася земельною ділянкою (передавала в оренду сільськогосподарським підприємствам), у повній мірі здійснювала повноваження власника. Право власності скаржника на земельну ділянку ніким сумніву не піддавалося. Наявність у скаржника земельної ділянки у власності ніяким чином не завдавало шкоди іншим особам, не перешкоджало іншим особам у реалізації своїх прав.

Земельна ділянка, що перебувала у власності скаржника вибула із державної власності на законних підставах, оскільки перебувала в складі земель, переданих в колективну власність КСП Бориспільське та підлягала передачі у приватну власність власникам земельних часток (паїв). Набуття скаржником ділянки у власність ніяким чином не завдало шкоди державним, суспільним інтересам, або інтересам окремих осіб, не порушило будь-яких прав держави, юридичних або фізичних осіб. Таким чином скасування державного акту з одночасним визнанням права власності на земельну ділянку не суперечило б закону.

З моменту отримання скаржником державного акта позивач є власником земельної ділянки, а наявні у державному акті граматичні помилки (неправильно зазначено по батькові скаржника - ОСОБА_1 замість ОСОБА_1 та помилка у даті видачі державного акта 29 вересня 2001 замість 29 вересня 2002 ), на думку скаржника, не можуть бути підставою скасування правовстановлюючого документу та, як наслідок, припинення права власності скаржника на об`єкт нерухомого майна.

Суд першої інстанції, всупереч принципу пропорційності, передбаченого статтею 11 ЦПК України, не забезпечив розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Натомість, припинивши право власності скаржника, безпідставно позбавивши її належного їй майна, суд внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення завдав суттєвої шкоди майновим інтересам скаржника, при цьому ніяким чином не захистив і не відновив прав чи інтересів будь яких інших осіб.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 з урахуванням уточнення, наданого представником ОСОБА_1 - адвокатом Іващенком Р.В. в судовому засіданні апеляційної інстанції, просила скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2021 року, та ухвалити нове, яком задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, Бориспільська міська рада , повідомлена належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направила.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника справи, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вирішуючи доводи апеляційної скарги враховує таке.

Судом встановлено, що 29 березня 2001 року ОСОБА_1 виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 060738.

Зі змісту цього правовстановлюючого документу вбачається, що позивач набула право власності на земельну ділянку площею 0,77 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району.

Підставою видачі цього акта зазначено рішення Бориспільського міського суду від 24 вересня 2001 року у справі № 2-3487/2001 (а.с. 5) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини 3, 56 га землі, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на 1/3 частину земельної частки (паю) в порядку спадкування, визнання частково недійсним договору оренди земельної частки (паю).

Як вбачається з вказаного рішення, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_6 . Після смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної частки (паю) розміром 3,56 га, спадкоємцями якої є позивач, відповідач ОСОБА_1 , та третя особа ОСОБА_7 . Позивач фактично прийняв спадщину після смерті матері, відповідач та третя особа вказаного факту у суді не заперечують.

Рішенням Бориспільського міського суду від 24 вересня 2001 року у справі № 2-3487/2001 позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_5 прийняв спадщину, що відкрилась після смерті його матері ОСОБА_6 .

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21 січня 2000 року ОСОБА_1 на 1/3 частини в земельному паї.

Визнано недійсним договір оренди земельного паю, укладений 15 березня 2000 року між ОСОБА_1 та ТОВ Бориспільське .

Зобов`язано ТОВ Бориспільське внести у вказаний договір зміну, відповідно до якої орендодавцем земельного паю був ОСОБА_5 (а.с. 7).

Враховуючи встановлене рішенням Бориспільського міського суду, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що позивач в порядку спадкування після смерті у 1998 році матері набула право власності на спірну земельну ділянку, розмір якої визначено вказаним рішенням суду, а документом, що підтверджує набуття нею права власності на земельну ділянку є свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 незаконно набула право власності на земельну ділянку площею 0,77 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського товариства, розташовану на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району, - є помилковим та суперечить матеріалам справи.

Відповідно до частини 1 статті 78 ЗК України, право на земельну ділянку - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Підставами припинення права власності на землю є юридичні факти, з якими закон пов`язує припинення правовідносин земельної власності. Земельний кодекс України визначає юридичні факти, які ведуть до припинення права державної, комунальної та приватної власності на землю.

Підстави припинення права приватної власності на землю, визначені у статтях 140 і 143 ЗК України, а саме: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, підсумовуючи вищевикладене та встановивши, що позивач набула право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування у 1998 році та право власності на яку не припинено у встановленому законом порядку, слід дійти висновку про відсутність підстав для визнання права власності за позивачем в судовому порядку, тому і відмовляти у задоволенні позову в цій частині треба було саме з цих правових підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції помилково вважав, що скасування державного акту на право приватної власності на землю у зв`язку з допущеними у ньому технічними помилками, тягне за собою припинення права приватної власності позивача на земельну ділянку.

Щодо задоволених позовних вимог про скасування державного акта на земельну ділянку, то колегія апеляційного суду не погоджується з висновками суду в цій частині.

Згідно з паспортом громадянина України, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 19-20).

Позивач, посилаючись на наявні у державному акті про право власності на землю технічних помилок (неправильно зазначено по батькові скаржника - ОСОБА_1 замість ОСОБА_1 та дату видачі державного акта 29 вересня 2001 замість 29 вересня 2002 ), звернулася до суду з позовом, вважаючи, що скасування вказаного державного акта, виданого на її ім`я, але з помилками, захистить її порушене право.

Разом з тим, колегія апеляційного суду вважає, що питання про виправлення технічних помилок, допущених в державному акті на землю, не у всіх випадках повинно вирішуватися в судовому порядку з огляду на таке.

Закон України Про Державний земельний кадастр від 07 липня 2011 року № 3613-VI (надалі по тексту - Закон № 3613) є основним законом, що встановлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру надалі по тексту - ДЗК).

Відповідно до частини дев`ятої статті 21 Закону № 3613 відомості про речові права на земельні ділянки, що виникли до 01 січня 2013 року, вносяться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до ДЗК із Державного реєстру земель та документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 01 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів. Відомості про розподіл земель за формами власності і видами речових прав вносяться до ДЗК відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З 01 січня 2013 року земельні ділянки як об`єкти права реєструються в ДЗК, а права на них (власності, користування тощо) - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Реєстрація прав щодо земельної ділянки можлива лише за умови, що таку ділянку зареєстровано в ДЗК.

З 01 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України Про Державний земельний кадастр державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються. Для вирішення питання виправлення помилки необхідно письмово повідомити про факт виявлення помилки територіальний орган Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки

Порядок ведення Державного земельного кадастру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (надалі по тексту - Порядок № 1051).

Цим Порядком визначено, які помилки можуть мати місце в ДЗК (п. 138), а саме:

помилка 1 - технічна, допущена органом, що здійснює ведення ДЗК (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка);

помилка 2 - технічна, допущена не з вини органу, що здійснює ведення ДЗК (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка, у т. ч. технічна помилка в документах, на підставі яких внесені відомості до ДЗК);

помилка 3 - допущена у відомостях ДЗК внаслідок помилки в документації із землеустрою та оцінки земель щодо визначення характеристик об`єктів ДЗК в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (у т. ч. виявлена під час або після перенесення до ДЗК інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об`єкти ДЗК, яка міститься в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 01 січня 2013 року до Державного фонду документації із землеустрою);

помилка 4 - допущена у відомостях ДЗК, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

помилка 5 - технічна помилка, допущена у відомостях ДЗК внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

помилка 6 - помилка, допущена у відомостях ДЗК під час державної реєстрації земельної ділянки;

помилка 7 - помилка у застосуванні систем координат земельних ділянок (в тому числі помилка, що виникає під час перерахунку із однієї системи координат в іншу), які були сформовані до 01 січня 2013 року та відомості про які були перенесені до ДЗК, та помилка у відомостях щодо місця розташування земельних ділянок (зміщення, розворот, віддзеркалювання) з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань.

Відповідно до п. 150 Порядку ведення Державного земельного кадастру № 1051 виправлення технічних помилок, допущених не з вини органу, що веде Державний земельний кадастр, здійснюється кадастровим реєстратором за заявою зацікавленої особи.

З 2013 року державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються, а тому помилку в самому державному акті, який був виданий раніше, виправити неможливо. Для вирішення цього питання необхідно письмово повідомити про факт виявлення помилки територіальний орган Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки. Заяву разом з доданими до неї документами потрібно подати особисто або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Якщо факт невідповідності відомостей з Державного земельного кадастру та інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення:

складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки, безоплатно виправляє допущену помилку (крім випадків, коли технічна помилка допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру);

письмово повідомляє заявника не пізніше наступного дня про виправлення помилки (у тому числі власників, користувачів земельних ділянок, а також третіх осіб, інтересів яких стосувалося виправлення помилок);

надсилає державному реєстраторові прав на нерухоме майно повідомлення в електронній формі;

безоплатно видає заявнику витяг, довідку з Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру на заміну документа, в якому виявлено помилку.

Якщо відомості про власника підтверджено, то кадастровий реєстратор вносить зміни до ДЗК (здійснює державну реєстрацію земельної ділянки) та надає витяг з ДЗК із правильними відомостями.

Якщо архіви не містять необхідної документації, то кадастровий реєстратор не може перевірити та підтвердити відомості про власника земельної ділянки. Отже, він не зможе внести виправлені дані в ДЗК і тому відмовить у державній реєстрації земельної ділянки. У такому разі відмова оформлюється відповідним рішенням. Таке рішення видається зацікавленій особі (заявнику). Воно є підставою для звернення до суду із заявою про встановлення факту належності заявнику державного акту як правовстановлюючого документа на земельну ділянку. Після отримання відповідного позитивного рішення суду зацікавлена особа надає його державному кадастровому реєстратору разом із державним актом, що містить помилку. На підставі таких документів до ДЗК вносяться зміни (реєструється земельна ділянка) і заявнику надається витяг із ДЗК із правильними відомостями.

Щоб отримати новий правовстановлюючий документ (з виправленими даними), зацікавлена особа надає державному реєстратору Державної реєстраційної служби необхідні документи (у т. ч. витяг з ДЗК із правильними відомостями).

Отже, підсумовуючи, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що для виправлення технічних помилок, допущених в державному акті на землю, необхідні тільки воля позивача та вчинення ним дій, передбачених Законом України Про Державний земельний кадастр , Порядком ведення Державного земельного кадастру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051. Усі ці обставини залишені поза увагою судом першої інстанції.

Відповідно до статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іващенка Романа Володимировича задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення .

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради про скасування державного акта про право власності на землю та визнання права власності на земельну ділянку.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст судового рішення складений 08 листопада 2021 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Д.Р.Гаращенко

Є.М. Суханова