Постанова

від 10.11.2021 по справі 915/1822/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1822/19 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання - Бебик А.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 25 листопада 2019 року (повний текст складено 27.11.2019)

по справі № 915/1822/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каталонія»

до відповідача: Миколаївської міської ради

про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди землі,-

суддя суду першої інстанції: Давченко Т.М.

час та місце винесення рішення: 25.11.2019, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22 Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 10.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

В липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Каталонія (далі - позивач, ТОВ Каталонія , Товариство) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради (далі-відповідач, Міська рада) про визнання, в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 21.01.2014 №9945 у редакції, запропонованій позивачем.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на положення ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та зазначив, що орендодавець, всупереч вимогам закону, не розглянув заяви позивача від 23.10.2018 та від 22.05.2019 разом з проектом додаткової угоди. Крім того, позивач вказав, що після спливу договору оренди землі, він продовжує користуватись земельною ділянкою, а відповідачем не направлено протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, у зв`язку з чим, на думку позивача, договір оренди землі вважається поновленим.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2019 у справі №915/1822/19 (суддя Давченко Т.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Каталонія» задоволено у повному обсязі.

Судове рішення мотивовано тим, що позивач здійснив всі необхідні заходи для продовження строку дії договору оренди землі, проте відповіді від відповідача на свої звернення не отримав. У той же час позивач продовжував користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди. При цьому, відповідачем не надано доказів неналежного виконання позивачем умов договору та доказів направлення позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди. У зв`язку з чим, з урахуванням приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ Каталонія .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Миколаївська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2019 у справі №915/1822/19 скасувати та постановити нове, яким у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Каталонія» до Миколаївської міської ради відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги Миколаївської міської ради зводяться до того, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» позивач повинен був повідомити відповідача про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк за шість місяців до спливу строку договору, тобто, - до 21.07.2018. Однак, в порушення вказаних приписів, даних дій у встановлений строк не вчинив, що не врахував місцевий господарський суд у своєму рішенні.

Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка наведена у постанові від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, апелянт вважає, що орендар втратив переважне право на продовження строку дії договору оренди землі внаслідок несвоєчасного повідомлення про це орендодавця, проте суд першої інстанції не взяв до уваги відповідну правову позицію Верховного Суду.

Детальніше доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 21.12.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2019 у даній справі. Але, в подальшому, ухвалою суду від 21.01.2021 року було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку зі встановленням судом факту підписання апеляційної скарги особою, яка не мала права її підписувати.

Усунувши відповідні недоліки, Миколаївська міська рада повторно звернулась до апеляційного суду зі скаргою, яка була прийнята та призначена до розгляду на 31.03.2021, відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 у даній справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 апеляційне провадження у даній справі було зупинено до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду за результатами перегляду справи №903/1030/19 у подібних правовідносинах.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.10.2021 апеляційне провадження у справі №915/1822/19 було поновлено з 10.11.2021; справу призначено до розгляду на 10 листопада 2021 року об 11:00 год.

10.11.2021 до апеляційного суду від Миколаївської міської ради надійшло клопотання в якому відповідач просив розглянути апеляційну скаргу без участі представника Міської ради.

Враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, судова колегія задовольняє клопотання позивача.

Представник позивача в судове засідання 10.11.2021 не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте своїми правами відповідно до ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, неявка представника позивач не перешкоджає розгляду скарги, оскільки явка представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

У судовому засіданні 10.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.01.2014 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Каталонія (орендар) було укладено договір оренди землі №9945 (Договір), у відповідності до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 31.10.2013 №34/25 надає ТОВ Каталонія в оренду земельну ділянку за кадастровим № 4810136900:02:039:0003 для реконструкції та подальшого обслуговування магазину-кафе та літнього майданчику по вул. Космонавтів ріг вул. Китобоїв/ Ленінський район/, загальною площею 158 кв.м.

Вказаний Договір зареєстрований у Миколаївській міській раді 21.01.2014, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 9945.

На земельній ділянці знаходиться магазин-кафе, що належить ТОВ «Каталонія» ; об?єктом оренди є тільки земельна ділянка (п.п. 2.2-2.3 Договору).

Пунктом 3.1. наведеного Договору сторони визначили строк його дії - 5 років з дати його укладення - до 21.01.2019.

Цім же пунктом встановлено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору оренди; підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

На виконання умов Договору Миколаївська міська рада передала, а ТОВ Каталонія прийняла в оренду вищевказану земельну ділянку.

Матеріали справи свідчать, що 23.10.2018 ТОВ Каталонія звернулось до Миколаївської міської ради із заявою про поновлення Договору оренди земельної ділянки, до якої було додано проект додаткової угоди (т.1, а.с. 40-41).

Як вбачається зі змісту проекту додаткової угоди, орендарем запропоновано продовжити ТОВ Каталонія строк дії договору оренди від 21.01.2014 №9945 на умовах та на строк, визначених у самому договорі. Жодна умова не змінювалась. Проект додаткової угоди наданий у 2-х примірниках, кожний з яких підписаний директором ТОВ Каталонія та скріплений печаткою Товариства.

Вказану заяву позивача зареєстровано в Миколаївській міській раді 23.10.2018 за вх. №13809/02-18.

З огляду на матеріали справи та за твердженням позивача, вищевказана заява щодо поновлення договору оренди та проект додаткової угоди з боку Міської ради залишені без відповіді.

При цьому, позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними платіжними дорученнями за 2017-2019 (т.1, а.с.26-39).

Після закінчення строку дії Договору оренди 22.05.2019 ТОВ Каталонія повторно звернулось до Миколаївської міської ради із листом-повідомленням від 17.05.2019 про поновлення договору оренди землі (укладення додаткової угоди), до якого додало два примірники підписаної з боку орендаря додаткової угоди до договору, які просило підписати та один з них повернути ТОВ «Каталонія» (т.1, а.с. 57-59). Вказаний лист Міською радою зареєстровано за №6630/18.

З огляду на матеріали справи, указане звернення позивача, також залишено без реагування, а запропонований ТОВ Каталонія проект додаткової угоди не підписано.

Водночас, у матеріалах справи містяться копії листів заступника міського голови від 10.12.2018 №13809 та від 18.06.2019 №13809/02.02.01-18/14/18, в яких останній повідомляє позивача, зокрема, про необхідність звернення з листом-повідомленням від 22.10.2018 до департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради та про відсутність підстав для підписання додаткової угоди про продовження строку договору оренди у зв`язку з пропущенням строку на таке звернення (т.1, а.с. 73-74).

Однак, судова колегія зазначає, що у матеріалах справи не міститься доказів щодо підтвердження направлення указаних листів на адресу ТОВ «Каталонія» .

Будь-які скарги та зауваження до позивача з боку орендодавця у матеріалах справи відсутні. Жодних повідомлень від відповідача щодо відмови в поновленні Договору або претензій щодо неналежного виконання орендарем умов Договору у матеріалах справи не міститься.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі» , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Згідно з частинами 1- 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі . До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди .

Відповідно до частин 4, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди , перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.ч.1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді .

Таким чином, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому, таке завчасне повідомлення, з надсиланням проекту додаткової угоди, є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк).

Необхідно також наголосити, що таке звернення повинно бути вчинене у строк встановлений самим договором оренди, проте не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди.

Така конструкція цієї статті передбачає, що у випадку відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Таким чином, перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі, оскільки відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі №915/1003/20.

Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме: частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, до розгляду якої зупинялось провадження у справі.

При цьому у постановах від 22.09.2020 Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність відступити від висновку судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі №920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатувала необхідність попереднього звернення орендаря до орендодавця з листом-повідомленням про намір продовжити відносини оренди землі, до якого (листа-повідомлення) має додаватися проект додаткової угоди.

Отже, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Як вже зазначалось вище, Договір оренди від 21.01.2014 діяв до 21.01.2019. Умовами цього Договору встановлена наявність переважного права орендаря на подовження строку дії Договору за умови письмового звернення останнього до орендодавця не пізніше, ніж за шість місяців до закінчення дії Договору , тобто - не пізніше 21.07.2018. Однак, позивач повідомив відповідача про свій намір поновити договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди, лише 23.10.2018. Отже, Товариством було порушено строки, встановлені Договором, для повідомлення орендодавця про намір орендаря щодо поновлення Договору оренди землі.

З огляду на вищенаведені правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування приписів ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , у даному випадку, враховуючи встановлення у самому Договорі оренди строку для повідомлення орендодавця про намір орендаря поновлення Договірних відносин, перевагу має саме договірний строк, оскільки відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відтак, стосовно даних спірних правовідносин, встановлений законом строк - строк, встановлений п.3.1 Договору.

Таким чином, судова колегія погоджується з доводом апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано відповідного висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, щодо застосування ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , відповідно до якого орендар повинен повідомити повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову та поновлення спірного Договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з тим, що позивачем не дотримано передбаченої чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством процедури, зокрема, щодо повідомлення відповідача про продовження строку дії вказаного Договору саме у визначений таким Договором строк.

Відтак, апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, який ґрунтується на тому, що, орендар набув право на поновлення Договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, з огляду на виконання належним чином умов Договору оренди, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору оренди та відсутність направлення орендодавцем орендарю листа-повідомлення про заперечення у поновленні Договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії цього Договору.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли свої підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття судом першої інстанції помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Миколаївської міської ради та скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2019 року у справі №915/1822/19 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Каталонія .

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Каталонія .

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2019 у справі №915/1822/19 скасувати, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Каталонія» відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каталонія» (код ЄДРПОУ: 31706728, вул. Робоча, 2-а, м. Миколаїв, 54015) на користь Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ: 26565573, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001) 2 881,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

На виконання даної постанови доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений 11.11.2021.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Разюк Г.П.

Враховуючи припинення відправлення поштової кореспонденції Південно-західним апеляційним господарським судом, надіслати копію цієї постанови від 10.11.2021 у справі №915/1822/19 на електронні адреси, зазначені учасниками справи (згідно з наявної в матеріалах справи інформації).