Постанова

від 08.11.2021 по справі 902/407/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08 листопада 2021 року Справа № 902/407/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.08.2021

(ухвалене о 12:12 год. у м. Вінниця, повний текст складено 27.08.2021)

у справі № 902/407/21 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка"

про стягнення 505 112 грн 45 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Полив`яна Ю.М.;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" про стягнення 505 112 грн 45 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" своїх зобов`язань за Договором поставки №01/10/1 від 01.10.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 319 635 грн 06 коп. Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення 125 491 грн 08 коп. пені та 59 986 грн 31 коп. 10% річних.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.08.2021 у справі № 902/407/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" про стягнення 505 112 грн 45 коп. задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" 319 635 грн 06 коп. основного боргу, 125 491 грн 08 коп. пені; 59 986 грн 31 коп. 10% річних та 7 576 грн 69 коп. витрат на сплату судового збору.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 01.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Дружба" (в подальшому найменування та організаційно-правову форму змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка") укладено Договір поставки №01/10/1, відповідно до якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, інший товар за погодженням сторін (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.

Суд встановив, що за період 2018-2019 роки позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 1 163 233 грн 58 коп., за який відповідач розрахувався частково на суму 843 598 грн 52 коп., а тому враховуючи приписи ст. ст. 525, 526, 530, 538, 610, 612, 627, 655, 664, 693, 712 ЦК України суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 319 635 грн 06 коп.

Також, проаналізувавши обставини справи, застосувавши положення ст. ст. 546, 549, 550, 611, 625 ЦК України та перевіривши наданий позивачем розрахунок сум пені та 10% річних суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 125 491 грн 08 коп. пені та 59 986 грн 31 коп. 10% річних.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" із апеляційною скаргою, відповідно до якого просить рішення Господарського суду Вінницької області від 17.08.2021 у справі № 902/407/21 скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує на таке.

Судовий розгляд справи відбувся 17.08.2021 без участі представника ТОВ "Дружба Миколаївка", який на той час перебував у відпустці і подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його відсутністю з поважних причин. Суд позбавив можливості відповідача взяти участь в дослідженні доказів, які раніше йому надані не були, а саме оригінали письмових доказів, приєднаних до позовної заяви та до відповіді на відзив.

Відповідач в суді першої інстанції зазначав, що Договір поставки від 01.10.2018 №01/10/1 та вся документація щодо отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача стосувались не ТОВ "Дружба Миколаївка", а СВК "Дружба", від імені якого на той час діяв тодішній керівник - Фогель Олександр Олександрович. В 2019 році СВК "Дружба" було реорганізовано в ТОВ "Дружба Миколаївка", а також було проведено зміну учасників даного Товариства.

Наразі новим учасникам ТОВ "Дружба Миколаївка" не відомі подробиці укладення та виконання СВК "Дружба" умов Договору поставки № 01/10/1 від 01.10.2018, первинні документи відносно нього у відповідача відсутні.

У видаткових накладних, які підтверджують факт передачі товару СВК "Дружба" підпис керівника Фогеля О. О. знаходиться лише в деяких накладних, а в інших - міститься підпис відмінний від підпису керівника Фогеля О. О. При цьому не зазначено прізвища ім`я та по-батькові особи, якій він належить і його посади.

З розрахунку позивача, який було подано до позовної заяви не вбачається за яку партію товару було проведено розрахунок СВК "Дружба" та яким чином позивач здійснював зарахування коштів за своїм обліком.

У своїх розрахунках позивач повинен був відобразити підставу виникнення нарахування пені по факту прострочення за кожною поставленою партією та вирахувати її з розрахунку за кожний день прострочення.

Посилається, що у ТОВ "Дружба Миколаївка" відсутній оригінальний примірник Договору поставки № 01/10/1 від 01.10.2018 з причин недобросовісних дій попереднього керівника Фогеля О.О.

Вказує, що в Договорі поставки № 01/10/1 від 01.10.2018 підписана лише остання сторінка, в той час як істотні умови, що знаходяться на інших сторінках не погоджені сторонами.

В Договорі поставки № 01/10/1 від 01.10.2018 року строк договору визначений днем - 31.12.2019, а тому з наступного дня, тобто 01.01.2020, такий договір перестав регулювати відносини між сторонами, а відтак позивач не має права застосовувати його умови після 31.12.2019 щодо нарахування пені та інших штрафних санкцій.

За наведеного відповідач вважає, що вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, судом не було належним чином встановлено обставини справи, не вірно застосовано норми права при вирішенні спору.

Позивач, скористувався правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповіло до якого зазначає таке.

Доводи відповідача щодо сумнівів в достовірності письмових доказів є безпідставними та спрямованими на введення суду в оману.

Всього за укладеним Договором поставки № 01/10/1 від 01.10.2018 позивачем передано відповідачу товару на загальну суму 1 163 233 грн 58 коп. Період поставки склав з 10.10.2018 по 17.04.2019. Увесь зазначений період Відповідач отримував від ТОВ "Тандем - 2002" товар та використовував у своїй господарській діяльності. Також, у період з 06.11.2018 по 20.05.2019 відповідач здійснював частковий розрахунок за отриманий товар.

Натомість, позиція відповідача виглядає як намагання уникнути виконання зобов`язання з оплати поставленого, прийнятого та спожитого у процесі господарської діяльності товару.

Інформація щодо дій попереднього керівництва відповідача не стосуються предмета доказування і немає ніякого відношення до справи про стягнення заборгованості за Договором поставки.

Відсутні будь-які розбіжності між умовами договору та здійсненими відповідачем платежами, а станом на дату подання позову до суду, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 319 635 грн 06 коп.

Відтиск печатки на спірних видаткових накладних та довіреностях є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними та підтверджує факт отримання товару.

Твердження відповідача про відсутність у нього договору поставки та всіх інших первинних документів, свідчить про спробу ухилення від виконання своїх зобов`язань з оплати поставленого товару.

Відповідно до п. 10.3. Договору поставки для штрафних санкцій, передбачених умовами цього Договору, термін позовної давності складає три роки. Штрафні санкції за даним договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Тобто, сторонами, у повній відповідності з вимогами ст. 259 ЦК України, за взаємною згодою у письмовій формі було збільшено спеціальний строк позовної давності до трьох років, а тому твердження відповідача про неможливість нарахування пені та інших штрафних санкцій є необґрунтованими.

Враховуючи викладене просить апеляційну скаргу ТОВ "Дружба Миколаївка" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 17.08.2021 року у справі № 902/407/21 - без змін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 08.11.2021 заявила, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача виходив на зв`язок із судом апеляційної інстанції з метою взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак через технічні причини (представник не бачив зображення та не чув звук від суду апеляційної інстанції) надати суду свої пояснення та заперечення представник позивача не зміг.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що позиція відповідача щодо рішення суду першої інстанції, спірних правовідносин викладена в апеляційній скарзі, а також не відрізняється від позиції відповідача в суді першої інстанції, що підтверджується відзивом на позовну заяву.

Окрім того, нових доказів, на стадії апеляційного провадження, сторони не подали.

Також, в цьому випадку учасники справи не викликались в судове засідання, а повідомлялись судом про час та місце розгляду заяви, їх явка не визнана судом обов`язковою.

За наведеного та враховуючи ч. 5 ст. 197 ГПК України, за яким ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 01.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" (постачальник) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Дружба" (пізніше найменування та організаційно-правову форму змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка") (покупець) було укладено Договір поставки №01/10/1 (далі - Договір; т. 1, а. с. 27-30), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, інший товар за погодженням сторін (Товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. якого найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказуються у видаткових накладних постачальника на товар.

Сторони домовилися, що усі видаткові накладні, за якими постачальник поставив покупцеві товар протягом терміну дії цього договору, відносяться до цього Договору, якщо інше не випливає з відміток по тексту цих накладних (п. 2.2. Договору).

За умовами пунктів 5.1., 5.2. Договору оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника. Постачальник має право, без додаткового погодження з покупцем, грошові кошти, які сплачує покупець відповідно до умов цього договору, зараховувати в наступному порядку незалежно від призначення платежу:

- в першу чергу - прострочені платежі (основного боргу);

- в другу чергу - поточні платежі.

Згідно з пунктом 8.3. Договору сторони дійшли згоди, що у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми.

Сторони погодили обов`язковість використання печатки на договорі, додатках до нього, та всіх документів пов`язаних з його виконанням (п. 9.14. Договору).

Відповідно до п. 10.3. Договору для штрафних санкцій, передбачених умовами цього Договору, термін позовної давності складає три роки. Штрафні санкції за даним Договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Договір набуває чинності з 01.10.2018 і діє по 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому Договору (п.11.2. Договору).

Як вбачається із матеріалів справи в період 2018-2019 роки позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 163 233 грн 58 коп., що підтверджується видатковими накладними (т. 1, а. с. 31-55).

Відповідач частково оплатив отриманий від позивача товар на суму 843 598 грн 52 коп., що підтверджується довідкою "Рух коштів за інтервал дат по контрагентам" (т. 1, а. с. 56).

16.03.2021 позивачем направлено відповідачу вимогу вих. №104 від 15.03.2021 про сплату залишкової вартості товару на загальну суму 319 635 грн 06 коп. (т. 1, а. с. 25-26).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження реагування відповідача на вказану вимогу.

Враховуючи несплату відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду із цим позовом. Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 125 491 грн 08 коп. пені та 59 986 грн 31 коп. 10% річних.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Як убачається із встановлених обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення Договору поставки №01/10/1 від 01.10.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін .

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом вище, в період 2018-2019 роки позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 163 233 грн 58 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Відповідач заперечуючи проти такого посилається на те, що лише ряд видаткових накладних містить підпис візуально схожий на підпис попереднього керівника відповідача, заперечуючи відношення таких накладних до Договору поставки №01/10/1 від 01.10.2018.

Однак, як вбачається із відповідних видаткових накладних, вони, окрім підпису у графі, зі сторони відповідача містять відбиток печатки, а остання і не є обов`язковим реквізитом документа в силу закону, але визначена необхідною при документальному оформлення правовідносин між сторонами на виконання Договору згідно з пунктом 9.14. такого Договору.

Також, за приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження ідентифікації осіб-отримувачів товару за спірними видатковими накладними позивачем додано копії довіреностей (т. 1, а. с. 118-133).

В силу п. 9.17. Договору поставки, сторони погодили, що особа вважається належним чином уповноважена Покупцем на отримання товарно-матеріальних цінностей за даним Договором, за умови надання нею належним чином оформленої довіреності від Покупця.

Також, суд бере до уваги, що у кожній видатковій накладній міститься посилання на Договір за №01/10/1 від 01.10.2018.

Окрім того, здійснення відповідних господарських операцій щодо поставки товару відповідачу підтверджується фактом реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" податкових накладних (т. 1, а. с. 134-172).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

У постанові від 01.06.2020 у справі № 906/355/19 Верховний Суд зазначив, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару (подібні висновки викладені Касаційним господарським судом у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15 та від 29.01.2020 у справі №916/922/19).

Одночасно, суд зазначає, що відповідач заперечуючи проти справжності підпису свого представника на видаткових накладних лише посилається на відмінність підпису, не надаючи жодних належних та допустимих доказів на підтвердження такої обставини, не користуючись своїм процесуальним правом, зокрема на подання клопотання про призначення експертизи у справі.

Щодо посилання на порядок зарахування позивачем коштів суд зазначає, що за умовами п. 5.2. Договору позивач вправі здійснювати зарахування в першу чергу прострочених платежів (основного боргу). Також, відповідач не надав свого власного контрразрахунку суми боргу, з врахуванням своєї позиції у справі.

Відносно тверджень скаржника про відсутність у нього примірнику Договору, суд зазначає, що відповідно до п. 11.3. Договору, договір складений в двох екземплярах, що мають однакову юридичну силу, по одному у кожної із сторін.

Тобто, у відповідача мав бути власний примірник Договору, а доводи про його відсутність не вказують на не укладання такого Договору.

При цьому, як зазначено вище, відповідач частково оплатив поставлений товар, тобто підтвердив отримання такого товару та частково виконав свої зобов`язання за таким правочином щодо оплати отриманого товару.

Доводи скаржника про непогодження всіх істотних умов Договору, з тих підстав, що сторони підписали лише останню сторінку Договору, а не всі його сторінки, спростовуються тим, що ні нормами законодавства, ні положеннями Договору не передбачено обов`язковість підпису сторін на кожній сторінці договорі поставки.

За наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем доведено обставини поставки відповідачу товару на зальну суму 1 163 233 грн 58 коп.

В свою чергу, відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором, здійснив часткову оплату на 843 598 грн 52 коп. у зв`язку із чим в останнього утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 319 635 грн 06 коп.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення основаного боргу є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а як наслідок підлягають до задоволення.

Також, посилання відповідача на дії попереднього керівництва, зміну учасників відповідача не можуть бути підставою для відмови в позові, оскільки відповідач, як юридична особа в силу ч. ч. 1, 2 ст. 92 ЦК України набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, а у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

За приписами ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

В цьому випадку, у відповідача, внаслідок укладання Договору поставки №01/10/1 від 01.10.2018, виникли цивільні права і обов`язки, які є обов`язковим для нього та виконання яких не ставиться в залежність від зміни учасників та керівництва товариства.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 125 491 грн 08 коп. пені та 59 986 грн 31 коп. 10% річних.

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 8.3. Договору сторони дійшли згоди, що у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми.

Пунктом 10.3. Договору сторони встановили, що для штрафних санкцій, передбачених умовами цього Договору, термін позовної давності складає три роки. Штрафні санкції за даним Договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та відсотків, апеляційний господарський суд зазначає, що він є вірним.

Одночасно суд бере до уваги, що відповідач не надав свій власний розрахунок пені та 10% відсотків річних.

Також, відповідно до п.11.2. Договору, він набуває чинності з 01.10.2018 і діє по 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому Договору.

Тобто, доводи відповідача про те, що починаючи з 01.01.2020 Договір не регулює спірні правовідносини не відповідає умовам Договору, оскільки відповідач помилково ототожнює момент припинення строку дії договору та припинення зобов`язання за договором.

За наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 125 491 грн 08 коп. пені та 59 986 грн 31 коп. 10% річних підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо незадоволення судом першої інстанції клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

13.08.2021 до місцевого господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням у щорічній основній відпустці (т. 1, а. с. 198-200).

Суд бере до уваги, що у відповідному клопотанні представник не вказав про необхідність його участі в судовому засіданні чи неможливості розгляду справи без його участі, в тому числі дослідженні доказів.

Представник відповідача маючи на меті ознайомитися із доказами та надати свої пояснення щодо них не був позбавлений можливості ознайомитися із матеріалами справи та подати письмові пояснення суду.

При цьому, як зазначено в оскаржуваному рішенні та підтверджено представником позивача в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду дата судового зсідання погоджувалася зі сторонами у справі.

З огляду на викладене, наведені обставини не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Верховенство права в розумінні Конвенції базується на застосуванні судами принципу юридичної визначеності, згідно з яким рішення суду, яке набрало законної сили не може ставитися під сумнів по завершенню розгляду спору. Повага до остаточного рішення суду означає, що жодна з сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з тією метою, щоб домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі і непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", пункт 52 Рішення ЄСПЛ). Вирішуючи питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суди повинні діяти таким чином, щоб забезпечити, наскільки це можливо, справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства (справа "Савінський проти України", Рішення ЄСПЛ від 28.02.2006, пункт 23).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводам відповідача, які містяться в апеляційній скарзі вже була надана належна оцінка судом першої інстанції та за результатом розгляду справи було ухвалене законне та обґрунтоване рішення.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційні скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Вінницької області від 17.08.2021 у справі № 902/407/21 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 17.08.2021 у справі № 902/407/21 - без змін.

2. Справу № 902/407/21 надіслати Господарському суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "10" листопада 2021 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.