Ухвала

від 09.11.2021 по справі 25/397

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.11.2021Справа №25/397 За заявою Головного управління ДПС у м. Києві, м. Київ

про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу суду від 13.12.2019 до виконання

у справі

За позовом Головного управління ДПС у м. Києві, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіра-2000", м. Київ

за участю Прокуратури Голосіївського району міста Києва, м. Київ

про стягнення 62 403 901,12 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача (заявника): Шаповал Є.Ю. (в порядку самопредставництва);

від відповідача: не з`явились;

від прокуратури: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіра-2000" (відповідач) заборгованості перед бюджетом в розмірі 5 458 604,34 грн у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем (як поручителем) Угоди про реструктурування від 31.12.2003 №130-04/164.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіра-2000" на користь Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві суму боргу в розмірі 62 403 901,12 грн та судовий збір в розмірі 672 350,00 грн.

13.12.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва №25/397 від 12.11.2019 року видано відповідний наказ.

10.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Головного управління ДПС у м. Києві надійшла заява про заміну сторони її правонаступником.

Ухвалою від 13.04.2020 року заяву Головного управління ДПС у м. Києві про заміну сторони її правонаступником було повернуто без розгляду.

22.04.2020 року до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Головного управління ДПС у м. Києві повторно надійшла заява про заміну сторони її правонаступником.

Ухвалою від 24.04.2020 року заяву Головного управління ДПС у м. Києві про заміну сторони її правонаступником було повернуто без розгляду.

05.05.2020 року від Головного управління ДПС у м. Києві до суду надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження втретє.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 розгляд заяви Головного управління ДПС у м. Києві про заміну сторони виконавчого провадження у справі №25/397 призначено на 02.06.2020.

Ухвалою від 02.06.2020 року заяву Головного управління ДПС у м. Києві про заміну сторони виконавчого провадження у справі №25/397 було задоволено та замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №25/397, з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) - на Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

19.02.2021 до суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа у справі №25/397.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 розгляд заяви Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа у справі №25/397 призначено на 02.03.2021 о 11:45 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 розгляд заяви Головного управління ДПС у м. Києві про заміну сторони виконавчого провадження у справі №25/397 призначено на 02.03.2021 о 11:50 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 відмовлено в задоволенні заяви Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу суду від 13.12.2019 до виконання у справі №25/397.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №25/397, з Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 3141267, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) - на Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Постановою Північного апеляційного господарського суду №25/397 від 31.08.2021 залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2021.

24.09.2021 до суду від Головного управлення ДПС у м. Києві надійшла заява про виправлення описки в наказі Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 у справі №25/397 відповідно до якої просить суд виправити описку в частині зазначення вірного строку для пред`явлення до виконання наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 розгляд заяви Головного управління ДПС у м. Києві про виправлення помилки в наказі у справі №25/397 призначено на 05.10.2021.

Ухвалою від 05.10.2021 року заяву Головного управління ДПС у м. Києві про виправлення помилки в наказі від 13.12.2019 у справі №25/397 було задоволено, виправлено помилку допущену при оформленні та видачі наказу Господарського суду міста Києва №25/397 від 13.12.2019 та абзац третій наказу викладено в наступній редакції: "Наказ дійсний для пред`явлення до виконання до 14.03.2020".

26.10.2021 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про поновлення строку пред`явлення наказу до виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2021 розгляд заяви Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку пред`явлення наказу до виконання призначено на 09.11.2021.

В судове засідання 09.11.2021 відповідач та прокуратура не зявились, про час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином та відповідно до положень ст. 329 ГПК України їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Дослідивши подану заяву Головного управління ДПС у м. Києві та матеріали справи, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на наступне.

За приписами ч.1 ст.329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Як вже було зазначено, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіра-2000" на користь Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві суму боргу в розмірі 62 403 901,12 грн та судовий збір в розмірі 672 350,00 грн.

13.12.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва №25/397 від 12.11.2019 року видано відповідний наказ зі строком для пред`явлення до виконання до 14.12.2022.

Проте в даному наказі було помилково зазначено строк для пред`явлення наказу до виконання більший ніж 3 місяці, тодія як стягувач - Головне управління ДПС у м. Києві є державним органом.

В подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 було задоволено заяву Головного управління ДПС у м. Києві про виправлення помилки в наказі від 13.12.2019 у справі №25/397 та виправлено помилку допущену при оформленні та видачі наказу Господарського суду міста Києва №25/397 від 13.12.2019 та абзац третій наказу викладено в наступній редакції: "Наказ дійсний для пред`явлення до виконання до 14.03.2020".

У зв`язку з вищевикладеним, заявником було пропущено строк для пред`явлення наказу до виконання, а тому він звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 до виконання у справі №25/397.

Надаючи оцінку вказаних обставин судом враховано, що відповідно до ст.129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст.19 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Отже, з системного аналізу наведеного вище полягає, що виконання судового рішення є однією з основоположних засад здійснення державою правозахисної функції.

Виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження, що полягає у примусовому виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та являє собою сукупність дій визначених у Законі України Про виконавче провадження органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до означеного Закону підлягають примусовому виконанню. (ст.1 Закону України Про виконавче провадження ).

Статтею 2 Закону України Про виконавче провадження визначено що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №25/397, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Згідно з частиною 1 статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

З правової конструкції частини 1 статті 329 Господарського процесуального кодексу України слідує, що пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.

Таким чином, при розгляді заяви про відновлення процесуального строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15.

Викладені у заяві обставини, на думку суду, є об`єктивними причинами, які унеможливили виконання судового рішення у даній справі у передбачений законом строк та не залежали від волевиявлення заявника.

Враховуючи викладене, оскільки причини пропуску строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 у справі №25/397 до виконання є поважними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для його поновлення, у зв`язку з чим заява Головного управління ДПС у м. Києві підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 232, ст. ст. 233, 234, 329 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання - задовольнити.

2. Поновити строку дії наказу Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 у справі №25/397 і дію наказу для пред`явлення до виконання подовжити до 10.02.2022 року.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали підписано та складено 11.11.2021

Суддя C. МОРОЗОВ