Рішення

від 21.10.2021 по справі 917/942/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2021 р. Справа № 917/942/20

За позовом Селянського (фермерського) господарства "Долина", вул. Полтавська, 28-А, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400

до 1. Решетилівської міської ради Полтавської області, вул. Покровська, 14, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400

2. Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області, вул. Покровська, 14, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400

3. Фермерського господарства "Бакай", с. Оленівка, Козельщинський район, Полтавська область, 39133

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Приватне підприємство "Регіональний інвестиційний центр аукціонів", вул. Європейська, 2, кім. 311, м. Полтава, 36014

про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними результати земельних торгів у формі аукціону, визнання недійсним Договору оренди землі, скасування державної реєстрації Договору оренди землі.

Суддя Погрібна С.В.

Секретар судового засідання Костандян О.В.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання від 21.10.2021 р.

Обставини справи. До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Селянського (фермерського) господарства "Долина" до Решетилівської міської ради Полтавської області, Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області, Фермерського господарства "Бакай" в якому просить:

1) визнати недійсним рішенням 25 позачергової сесії 7 скликання Решетилівської міської ради від 10.12.2019 року № 798-25-УІІ "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)";

2) визнати недійсним рішення 26 позачергової сесії 7 скликання Решетилівської міської ради Полтавської області від 13.12.2019 року № 816-26-УІ1 "Про проведення земельних торгів у формі аукціону (аукціон)";

3) визнати недійсними результати земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, оформлені протоколом № 1 від 29.01.2020 року щодо лоту № 1 "право оренди на земельну ділянку, площею 31,0 га., кадастровий номер 5324255100:00:001:0191, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Решетилівської міської ради Решетилівського району Полтавської області";

4) визнати недійсним Договір оренди землі від 29.01.2020 року, який укладений між Решетилівською міською радою Полтавської області (38400, Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Покровська, 14, код ЄДРПОУ 04382895) та Фермерським господарством «БАКАЙ» (39133, Полтавська область, Козельщинський район, с. Оленівка, код ЄДРПОУ 33435425), предметом якого є строкове платне користування на правах оренди земельної ділянки площею 31,0 га., кадастровий номер 5324255100:00:001:0191, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Решетилівської міської ради Решетилівського району Полтавської області;

5) скасувати та припинити державну реєстрацію Договору оренди землі від 29.01.2020 року, який укладений між Решетилівською міською радою Полтавської області (38400, Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Покровська, 14, код ЄДРПОУ 04382895) та Фермерським господарством "БАКАЙ" (39133, Полтавська область, Козельщинський район, с. Оленівка, код ЄДРПОУ 33435425), предметом якого є строкове платне користування на правах оренди земельної ділянки площею 31,0 га., кадастровий номер 5324255100:00:001:0191, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Решетилівської міської ради Решетилівського району Полтавської області, який зареєстрований 22.05.2020 року в Державному реєстрі речового права на нерухоме майно, про що вчинено запис про інше речове право (право оренди) за № 36657079.

Ухвалою суду від 01.07.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 04.08.2020 р..

31.07.2020 р. Відповідачем 3 подано відзив на позовну заяву (вх. № 8136).

Ухвалою суду від 04.08.2020 р. відкладено підготовче засідання на 15.09.2020 р. на 10:00 год.; встановлено відповідачам строк для подання відзивів на позов з урахуванням вимог статті 165 ГПК України до 15 днів з дня отримання ухвали.

04.09.2020 р. від позивача надійшло клопотання про витребування у Решетилівської міської ради Полтавської області доказів (вх. № 9552).

Від Відповідачів 1, 2 надійшли відзиви на позовну заяву (вх. № 9997 від 15.09.2020 р.); клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 996 від 15.09.2020 р.).

Судове засідання, призначене на 15.09.2020 о 10:00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

29.01.2021 та 08.02.2021 на адресу суду надійшли клопотання від Відповідачів про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 917/1938/20 (вх. 1099; вх. 1449).

Ухвалою суду від 09.02.2021 зупинено провадження у справі № 917/942/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 917/1938/20.

09.07.2021 р. від позивача надійшло клопотання (вх. № 7549), згідно якого останній повідомляє суд про набрання законної сили судовим рішенням у справі № 917/1938/20 та з огляду на викладене просить суд поновити провадження у справі № 917/942/20. В додатки до даного клопотання позивач залучив копію рішення Господарського суду Полтавської області від 12.04.2021 по справі 917/1938/20 та копію постанови Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 р. по справі 917/1938/20.

Ухвалою суду від 14.07.2021 поновлено провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 27.07.2021 р..

Ухвалою суду від 27.07.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 21.09.2021 р. на 11:30 год.

У судовому засіданні 21.09.2021 р. суд розпочав розгляд справи по суті.

Представник позивача виступив зі вступним словом (в усній формі стисло виклав зміст та підстави позовних вимог).

Суд встановив, що в даному судовому засіданні не може бути вирішено спір у даній справі, а тому відклав розгляд даної справи на 21.10.2021 р. на 11:30 год.

21.10.2021 р. учасники справи представництво у судове засідання не забезпечили. Останні належним чином та завчасно повідомлялись за місцем їх реєстрації про дату, час і місце проведення судового засідання. Крім того, ухвала суду була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи докази .

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

На підставі рішення 16 сесії 23 скликання Решетилівської районної ради Полтавської області від 22.02.2001 року ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку площею 31,0 га., розташовану на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області, для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею серії ІV-ПЛ № 020067, який зареєстрований 21.06.2001 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 228. Даний факт підтверджується довідкою ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 07.02.2020 року № 11/144-20.

20.07.2001 року було створено та зареєстроване Селянське (фермерське) господарство ДОЛИНА (юридична адрес 38400, Полтавська обл., Решетилівський район, смт. Решетилівка, вул. Полтавська, будинок 28-А, ідентифікаційний код 31536277, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців про проведення державної реєстрації, про що вчинено запис за № 1 578 120 0000 000050), яке здійснювало і по цей час здійснює використання вищевказаної земельної ділянки за цільовим призначенням та сплачує податки.

Відповідно до законодавства, яке діяло на час створення СФГ Долина , необхідною умовою набуття останнім статусу юридичної особи було отримання у користування земельної ділянки, з метою набуття та реалізації фермерським господарством прав для здійснення підприємницької діяльності відповідно до Закону, Писаренко Іван Васильович (голова СФГ "Долина") здійснив дії щодо отримання у користування фермерським господарством земельної ділянки та оформлення прав на неї.

Позивач стверджує, що відповідно до закону України "Про селянське (фермерське) господарство" після створення та державної реєстрації СФГ Долина права та обов"язки користувача за Державним актом на право постійного користування землею серії ІV-ПЛ № 020067, який зареєстрований 21.06.2001 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 228, перейшли до Позивача, СФГ Долина .

Відповідно до свідоцтва про смерть від 03.03.2017 ОСОБА_1 - голова СФГ "Долина", помер (т.с. 1, а. с. 209).

Відповідно до Наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 04.06.2018 року № 3975 та Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну від 06.06.2018 року Решетилівській міській об`єднанній територіальній громаді в особі Решетилівської міської ради, було передано 169 земельних ділянок, в т.ч. земельну ділянку площею 31,0 га., кадастровий номер 5324255100:00:001:0191, для ведення фермерського господарства (рілля), яка розташована за межами населених пунктів на території Решетилівської міської ради Решетилівського району Полтавської області.

У зазначиному Акті приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 06.06.2018 року, в графі відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку - значиться постійне користування .

Рішенням 25 позачергової сесії 7 скликання Решетилівської міської ради від 10.12.2019 року № 798-25- VІІ земельну ділянку площею 31,0 га., кадастровий номер 5324255100:00:001:0191 визначено такою, що право оренди, на яку підлягає продажу на земельних торгах.

Рішенням 26 позачергової сесії 7 скликання Решетилівської міської ради від 13.12.2019 року № 816-26- VІІ земельна ділянка площею 31,0 га., кадастровий номер 5324255100:00:001:0191 виставлена на земельні торги у формі аукціону лот № 1 - право оренди. Затверджено стартовий розмір річної орендної плати, що становить 90876,49 грн.; крок торгів, що становить 454,38 грн.; гарантійний внесок в розмірі 4543,82 грн.; нормативно грошову оцінку, що становить 757304,1 1 грн..

Відповідно до Договору № 433-19а від 13.12.2019 про проведення земельних торгів, організатором аукціону визначено ПП Регіональний інвестиційний центр аукціонів (36038, м. Полтава, вул. Європейська, 2, оф. 311, код ЄДРПОУ 36792434) (том 1, а.с.43-44).

Відповідно до Протоколу № 1 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності від 29.01.2020 року переможцем торгів, який набув право користування земельною ділянкою, визнано Фермерське господарство БАКАЙ (том 1, а.с.47-52).

Відповідно до інформації, наданої Решетилівською міською радою в листі від 05.02.2020 року № 01-21/06, 29.01.2020 року з ФГ БАКАЙ укладено договір оренди терміном на 7 років з орендною платою в розмірі 310 796,41 грн. на рік (копія наявна у матеріалах справи, т.с. 1, а.с. 160-163).

Позивач вважає, що в даному випадку порушені права СФГ Долина , а саме право на постійне користування землею, з огляду на викладене звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Решетилівської міської ради Полтавської області, Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області, Фермерського господарства "Бакай".

Відповідачі 1 та 2 заперечуючи проти позову вказують, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними в зв`язку з тим, що позивач не має права на постійне користування спірною земельною ділянкою, оскільки право користування позивачем земельною ділянкою, яке не було посвідчено, шляхом укладення відповідного договору із власником землі - припинилося зі смертю ОСОБА_1 , тому як вважають відповідачі, та на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України № 60-3 від 31.01.2018 року земельну ділянку правомірно було передано у комунальну власність, та вище зазначені рішення прийняті в межах повноважень і не суперечать вимогам Законодавства, та за результатами проведених торгів переможцем став ФГ Бакай , результати яких оскаржені не були, а отже аукціон є таким що відбувся. ФГ Бакай було виконано усі вимоги, які ставляться до переможця аукціону, сплачено в установлений строк кошти за придбаний лот та встановлений Законом спосіб ФГ Бакай посвідчив право оренди.

Таким чином Відповідачі 1 та 2 стверджують, що підстав для визнання договору оренди недійсним немає. Підстави для скасування державної реєстрації договору оренди, укладеного з ФГ Бакай також відсутні.

Відповідач 3 проти позовних вимог також заперечує та стверджує, що зі смерттю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка належала на праві постійного користування, таке право припиняється, що у свою чергу припиняє право користування цією земельною ділянкою і СФГ Долина .

Також відповідач 3 в своїх поясненнях посилається на те, що надані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, не є правовстановлюючими документами і доказом наявності права постійного користування землею та вважає, що Рішення Решетилівської міської ради прийняті в межах повноважень, визначених законом, а Договір оренди землі від 29.01.2020 р. укладений у відповідності до умов Чинного законодавства України та не порушують законних прав та інтересів Позивача.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 1 статті 13 та частини 1 статті 14 Конституції України, земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу від імені та в інтересах якого діють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип, закон носій набуття та реалізації прав на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція майна , в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення. Тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак і майном .

Тобто, право користування земельною ділянкою також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким гарантується статтями 1, 8, 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, майнове право особи, зокрема, право користування земельною ділянкою, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства. За змістом статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України та абзацу 2 частини 2 статті 20 ГК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання наявності чи відсутності права.

Згідно приписів статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Частиною другої цієї статті встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади.

Згідно із частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються, Земельним Кодексом України у відповідних редакціях (1990 року та 2001 року), Законом України Про селянське (фермерське) господарство , Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (у редакції, чинній на дату створення СФГ Долина ), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. При цьому державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею видавався на ім`я фермера - фізичної особи, зазвичай, голови селянського (фермерського) господарства.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей (стаття 47 ЗК України станом на 1990 рік).

Згідно частин 1, 2 статті 5 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (у редакції чинній на дату створення СФГ Долина ) громадяни, які виявили бажання вести селянське фермерське господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративної підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. Рішення щодо передачі надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЗК України у редакції 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно частин 1, 2 статті 16 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (у редакції, чинній на дату створення СФГ Долина ) у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство можуть бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім`ї, посіви та посадки сільськогосподарській і культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами. Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачені угодою між ними.

Відповідно до статті 17 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (у редакції, чинній на дату створення СФГ Долина ) володіння, користування та розпорядження майном здійснювалося членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленістю.

З матеріалів справи вбачається, що з метою використання земельної ділянки (визначену Державним актом на право постійного користування землею серії ІV-ПЛ № 020067, який зареєстрований 21.06.2001 року в Книзі записі державних актів на право постійного користування землею за № 228) за цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства зазначена земельна ділянка була передана громадянином України ОСОБА_1 до створеного СФГ Долина .

Відповідно до законодавства, яке діяло на час створення СФГ Долина , необхідною умовою набуття останнім статусу юридичної особи було отримання у користування земельної ділянки головою фермерського господарства з метою набуття та реалізації фермерським господарством прав, в тому числі і прав на користування земельною ділянкою для здійснення підприємницької діяльності відповідно до законодавства, ОСОБА_1 здійснив дії щодо отримання у користування фермерським господарства земельної ділянки та оформлення прав на неї.

Тобто, у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична заміна землекористувача, права та обов`язки якого, перейшли до СФГ Долина з дня державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 13 березня 2018 року у справі №348/992/16-ц (провадження №14-5ус18).

При цьому, Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях, зокрема, у справах №6- 20859св07, №6-13576св07, №6-14879св07, №6-20275св07 зазначав, про те, що за змістом норм чинного на той час законодавства, після державної реєстрації фермерського господарства, як юридичної особи, обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює саме господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна ділянка.

Отже, зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування землею сері IV-ПЛ № 020067, який зареєстрований 21.06.2001 року в Книзі записів державних актів на праві постійного користування землею за № 228, таке право не є таким, що припинилося. Зазначене випливає з того, що з моменту передачі земельної ділянки до створеного фермером фермерського господарства, як юридичної особи, відбулась заміна землекористувача у відносинах, щодо яких виник спір, а саме, фізична особа - фермер вибув зі спірних правовідносин землекористування, натомість його місце у спірні правовідносини землекористування в силу наведених вище вимог Закону України Про селянське (фермерське) господарство зайняло створене фермерське господарство, як землекористувач. При цьому засновник юридичної особи та сама юридична особа, тісно пов`язані між собою тим, що є зв`язок між правосуб`єктністю, як фізичної особи та її, як засновника юридичної особи.

У пункті 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18 зроблено висновок, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому Законом порядку.

З набранням чинності нового Земельного кодексу України від 2001 року, регулювання правового титулу права постійного користування земельною ділянкою зазнало змін.

Конституційним Судом України у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, зроблено низку важливих висновків, які забезпечують безперешкодне здійснення права постійного користування тими землекористувачами, які не увійшли до переліку осіб, визначених у статті 92 ЗК України від 2001 року. Зокрема, Конституційний Суд України вказав, що стаття 92 ЗК України від 2001 року не обмежує не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами і установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення осіб.

Встановлене частиною 1 статті 92 ЗК України 2001 року право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою було встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні лише у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Згідно приписів статтей 92, 125 ЗК України станом 2001 року, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України.

Отже, як вбачається із вищезазначеного, на сьогоднішній день законодавством встановлено вичерпний перелік суб`єктів, які можуть набувати у постійне користування земельні ділянки.

Так, Велика Палата Верховного Суду з урахуванням положень статті 141 Земельного кодексу України (у редакції 2001 року) та статті 27 Земельного кодексу України (1990 року) зазначила, що підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство. У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника, як смерть громадянина - засновника селянського фермерського господарства відсутня. Адже правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства (пункти 66, 67 постанови від 23.06.2020 року у справі №922/989/18). Отже, право постійного користування земельними ділянками, набуте в установленому законодавством порядку до 1 січня 2002 року, після набрання чинності статтею 92 ЗК України не скасовується та не обмежується.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до законодавства України постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 31,00 га. в межах згідно з планом, розташованою на території Решетилівської міської ради Решетилівського району Полтавської області, право користування на яку оформлено Державним актом на право постійного користування землею серії ІV-ПЛ № 020067, який зареєстрований 21.06.2001 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 228, на сьогодні є Селянське (фермерське) господарство Долина .

Факт перебування спірної земельної ділянки саме у користуванні Селянського (фермерського) господарства Долина також підтверджується довідками з Решетилівської селищної ради та Решетилівської міської ради. Кожен рік за користування сплачували фіксований сільськогосподарський податок за різні періоди.

СФГ Долина не було позбавлено належного йому Державного акту на право постійного користування землею, а отже невизнання факту належності йому спірної земельної ділянки є фактично позбавлення його власності у розумінні статті 1 Першого протоколу та ця дія, фактично анулює юридичну підставу, на якій виникло первісне право користування на землю, становить втручання в зазначене право. У будь-якому випадку, в контексті цієї справи застосовуються ті самі принципи, незалежно від того, чи становило відповідне втручання позбавлення власності , чи ні. Зокрема, цей захід повинен бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами землекористувача.

Селянське (фермерське) господарство Долина зверталось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання за Селянським (фермерським) господарством Долина права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 31,0 га., кадастровий номер 5324255100:00:001:0191, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Решетилівської міської ради Решетилівського району Полтавської області та яка була надана на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії IV-ПЛ № 020067, який зареєстрований 21.06.2001 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 228.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.04.2021 р. по справі № 917/1938/20, залишеним без змін Постановою Східного Апеляційного Господарського суду від 29.06.2021 р. позов було задоволено. Визнано за Селянським (фермерським) господарством Долина (юридична адреса: 38400, Полтавська обл., Решетилівський район, м. Решетилівка, вул. Полтавська, будинок 28-А. ідентифікаційний код 31536277) право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 31,0 га., кадастровий помер 5324255100:00:001:0191, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Решетилівської міської ради Решетилівського району Полтавської області та яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІV-ПЛ № 020067, який зареєстрований 21.06.2001в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 228.

Відповідно до приписів частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом приймаються як преюдиційні факти, встановлені у рішенні Господарського суду Полтавської області від 12.04.2021 р. по справі № 917/1938/20.

Отже, право постійного користування Позивачем, земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 31,0 га., кадастровий номер 5324255100:00:001:0191, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Решетилівської міської ради Решетилівського району Полтавської області, є доведеним.

Згідно із частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Частиною другої цієї статті встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України , у разі прийняття органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 у справі Рисовський проти України, Європейський Суд зауважив, що державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia) п.74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, тиіаіізтиіапсііз, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v.Croatia), п.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croati)), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007, та у справі "Трго проти Хорватії" (Тgro v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11.06.2009).

Матеріалами справи підтверджується, що право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 31,0 га., кадастровий помер 5324255100:00:001:0191 не є припиненим.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірні рішення 25 позачергової сесії 7 скликання Решетилівської міської ради від 10.12.2019 року № 798-25-УІІ "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" та рішення 26 позачергової сесії 7 скликання Решетилівської міської ради Полтавської області від 13.12.2019 року № 816-26-УІ1 "Про проведення земельних торгів у формі аукціону (аукціон)" прийняті з порушенням норм законодавства та порушують права Позивача, а тому мають бути визнані судом недійсними.

Суд також вважає слушними доводи позивача, що оспорювані рішення Відповідача-1 слугували підставою для підготовки та проведення земельних торгів у формі аукціону для продажу права оренди на спірну земельну ділянку.

Відповідно до п. 5 Порядку проведення земельних аукціонів, затвердженого Постановою КМУ від 27.02.2008 № 90 (далі - Порядок) підготовка лотів до продажу на аукціоні включає, зокрема, формування і затвердження замовником переліку земельних ділянок для їх продажу або продажу права на їх оренду на аукціоні та передачу його організаторові.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що оголошення про проведення аукціону повинне включати, зокрема, відомості про обмеження і обтяження прав на земельну ділянку.

Зі змісту документації із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для продажу права оренди терміном на 7 років на земельних торгах у формі аукціону вбачається, що будь-які обмеження та обтяження на дану ділянку відсутні.

Більше того, пунктом 23 оспорюваного Договору оренди землі від 29.01.2020 р. передбачено, що на спірну земельну ділянку не встановлено бмеження (обтяження) та інші права третіх осіб (том справи 1, а.с. 162).

З огляду на обставини існування у позивача права постійного користовуння спірною земельною ділянкою, у Відповідача-1 не було жодних правових підстав як для прийняття спірних рішень так і для проведення земельних торгів щодо продажу права оренди на цю ділянку.

Пунктом 38 Порядку встановлено, що результати аукціону, проведеного з порушеннями вимог цього Порядку, можуть бути визнані у судовому порядку недійсними.

Таким чином, за відсутності обставин анулювання результатів аукціону або визнання їх такими, що не відбулись, є усі підстави для визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону, оскільки торги проведені з грубим порушенням норм чинного законодавства, а саме ст. ст. 116, 136, 137 ЗК України.

Такий спосіб захисту відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.02.2018 у справі № 918/40/17 та від 05.06.2018 у справі №927/881/17.

З системного аналізу змісту ч.2 ст.124, ч.1 ст.135, ч.24 ст.137 Земельного кодексу України та ч.2 ст.6 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що законною підставою для укладення оспорюваного договору оренди землі є саме результати аукціону, оформлені протоколом № 1 від 29.01.2020 р..

Результати земельних торгів є юридичним фактом, з яким пов`язується настання, зміна та припинення земельних правовідносин.

В свою чергу, вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 29.01.2020 р. випливає з договірних правовідносин між сторонами, які виникли за результатами проведеного аукціону з продажу права оренди земельної ділянки.

Отже, єдиною законною підставою для укладення оспорюваного договору оренди землі є результати аукціону, оформлені протоколом № 1 від 29.01.2020 р., тобто вимога про визнання договору оренди недійсним має похідний характер від вимоги про визнання недійсними та скасування результатів земельних торгів у формі аукціону.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 918/350/16.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Визнання правочину недійсним судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Пунктом 38 Порядку передбачено, що визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним договору купівлі-продажу лота, укладеного з переможцем.

Таким чином, оспорюваний договір оренди землі не відповідає приписам ч. 1 ст. 203 ЦК України та таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси Позивача, які підлягають захисту шляхом визнання цього договору недійсним.

Та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди у відповідача 3 та преребувати на праві постійного користування Позивача, а тому договір оренди землі від 29.01.2020 р. є недійсним відповідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки зазначений правочин укладений у період дії права Позивача постійного користування спірною земельною ділянкою, всупереч вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України.

Договір оренди землі від 29.01.2020 р. укладений під час дії чинного та існуючого на момент дії права Позивача постійного користування спірною земельною ділянкою.

Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 13.12.2018у справі № 709/1698/16-й.

Одночасне ж існування державної реєстрації кількох прав (оренди та права постійного користування) на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Вказаний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі 21-1434а15 та від 15.11.2016 у справі № 21-3030а16., з таких підстав та з огляду на задоволення судом позовних вимог щодо визнання недійсним рішень Решетилівської міської ради Решетилівського району Полтавської області та Договору оренди землі від 29.01.2020 року, позовна вимога щодо скасування та припинення державної реєстрації Договору оренди землі від 29.01.2020 року, який укладений між Решетилівською міською радою Полтавської області та Фермерським господарством "БАКАЙ" підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень на позов відповідачі суду не надали.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене та оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача 1, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним рішенням 25 позачергової сесії 7 скликання Решетилівської міської ради від 10.12.2019 року № 798-25-УІІ "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)".

3. Визнати недійсним рішення 26 позачергової сесії 7 скликання Решетилівської міської ради Полтавської області від 13.12.2019 року № 816-26-УІ1 "Про проведення земельних торгів у формі аукціону (аукціон)";

4. Визнати недійсними результати земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, оформлені протоколом № 1 від 29.01.2020 року щодо лоту № 1 "право оренди на земельну ділянку, площею 31,0000 га., кадастровий номер 5324255100:00:001:0191, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Решетилівської міської ради Решетилівського району Полтавської області";

5. Визнати недійсним Договір оренди землі від 29.01.2020 року, який укладений між Решетилівською міською радою Полтавської області (38400, Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Покровська, 14, код ЄДРПОУ 04382895) та Фермерським господарством «БАКАЙ» (39133, Полтавська область, Козельщинський район, с. Оленівка, код ЄДРПОУ 33435425), предметом якого є строкове платне користування на правах оренди земельної ділянки площею 31,0 га., кадастровий номер 5324255100:00:001:0191, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Решетилівської міської ради Решетилівського району Полтавської області;

6. Скасувати та припинити державну реєстрацію Договору оренди землі від 29.01.2020 року, який укладений між Решетилівською міською радою Полтавської області (38400, Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Покровська, 14, код ЄДРПОУ 04382895) та Фермерським господарством "БАКАЙ" (39133, Полтавська область, Козельщинський район, с. Оленівка, код ЄДРПОУ 33435425), предметом якого є строкове платне користування на правах оренди земельної ділянки площею 31,0 га., кадастровий номер 5324255100:00:001:0191, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Решетилівської міської ради Решетилівського району Полтавської області, який зареєстрований 22.05.2020 року в Державному реєстрі речового права на нерухоме майно, про що вчинено запис про інше речове право (право оренди) за № 36657079.

7. Стягнути з Решетилівської міської ради Полтавської області (вул. Покровська, 14, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400) на користь Селянського (фермерського) господарства "Долина", вул. Полтавська, 28-А, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400) 10 510,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

В зв`язку перебуванням судді на лікарняному рішення підписано 09.11.2021 року.

Суддя Погрібна С.В.