Ухвала

від 11.11.2021 по справі 520/23073/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

11 листопада 2021 року № 520/23073/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до подачі позовної заяви до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Арх. Городецького, 13), третя особа - Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків, вул. Студентська, 5/6) -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі представника Брагінської А.Л. звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив суд зупинити стягнення у виконавчому провадженні ВП №65770806 на підставі виконавчого документа - постанови про стягнення виконавчого збору від 22.04.2019 за виконавчим провадженням № 58944770, винесеної державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем, до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі за позовом про скасування виконавчого документу.

В обґрунтування заяви зазначено, що 20.08.2021 автомобіль заявника SUBARU, реєстраційний номер НОМЕР_1 було затримано та вилучено за постановою старшого державного виконавця Київського відділу держаної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Конюхової В.А.

У телефонному режимі державний виконавець пояснила, що відносно ОСОБА_1 , відкрито виконавче провадження № 65770806 про стягнення виконавчого збору у розмірі 2 714 458,88 грн. Підставою для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 65770806 від 11.06.2021 є постанова про стягнення виконавчого збору від 22.04.2019 за виконавчим провадженням № 58944770, винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем. Зазначена постанова є виконавчим документом і направлена для виконання на адресу Київського відділу держаної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України супровідним листом начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31.05.2021.

Заявник посилається на те, що постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому проваджені № 58944770 винесена при виконанні виконавчого листа від 26.02.2015 № 370/2058/14-ц, виданого Макарівським районним судом Київської області, але виконавче провадження № 58944770 завершено 31.05.2021 в порядку п. 1 ч. 1 ст, 37 Закону України Про виконавче провадження (виконавчий документ повернуто за заявою стягувана).

Представником заявника в Єдиному реєстрі судових рішень виявлене заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 12.12.2014, яким в рахунок погашення заборгованості ТОВ Джерела Знань код ЄДРПОУ 20039398 перед ПАТ Дельта Банк за Кредитним договором №09-2010 від 21.08.2010 року в сумі 27 144 588 (двадцять сім мільйонів сто сорок чотири тисячі) гривень 86 коп., з заявника, як майнового поручителя, стягнуто майно, предмет іпотеки - земельну ділянку площею 5,0446 га у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, Фасівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222788000:03:020:0030, та на земельну ділянку площею 1,6592 га у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, Рожівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222787100:03:001:0016 шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, встановленою у процесі здійснення виконавчого провадження, з вартості якого підлягає сплаті заборгованість за кредитним договором №09-2010 від 21.08.2010 р. у розмірі 27 144 588,86 грн.

Виходячи із суми виконавчого збору - 2 714 458,88 грн. державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. вирахував 10% від загальної суми чужої заборгованості за кредитним договором, без прив`язки до меж відповідальності, яку несу заявник, як майновий поручитель.

Як зазначає заявник, земельні ділянки кадастровий номер 3222788000:03:020:0030 та 3222787100:03:001:0016 згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на дату подачі цього позову продовжують перебувати у його власності, тобто в рамках виконавчого провадження № 58944770 державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення майна поручителя, його продаж та задоволення вимог кредитора, як це було передбачено виконавчим листом № 370/2058/14-ц від 26.02.2015.

Таким чином, на думку заявника, у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у постанові від 22.04.2019, тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України Про виконавче провадження і порушує його права.

На сьогоднішній день, як посилається заявник, в нього безпідставно арештовано та вилучено його автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_1 , його карткові рахунки, в тому числі пенсійний, заблоковано (арештовано). З матеріалів виконавчого провадження № 65770806 заявник дізнався, що вже призначено, оцінювача цього майна, що передуватиме його примусовій реалізації.

Заявник вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 2 714 458,88 грн. від 22.04.2019 і відкрите за нею виконавче провадження є протиправними і грубо порушують його права.

Через карантинні обмеження прийом у Департаменті державної виконавчої служби Міністерства юстиції України тимчасово не ведеться, заявник зазначає, що його представника повідомили про можливість відправити запит на копії матеріалів виконавчого провадження засобами електронної пошти. Запит відправлено, але відповідь до цього часу не отримана. 01.11.2021 представником направлено адвокатський запит до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо зазначених документів. Оскільки на сьогоднішній день заявник не має достовірної копії первинного виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 58944770, щоб його оскаржити, він звертається до суду із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій та має намір подати позов до суду про скасування постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 2 714 458,88 грн. від 22.04.2019 за виконавчим провадженням №58944770.

Заявник вважає, що подальше вчинення державним виконавцем будь-яких дій в рамках виконавчого провадження № 65770806 може істотно ускладнити або унеможливити поновлення його порушених прав у випадку задоволення заявленого в подальшому позові про визнання протиправним та скасування постанови про стягнення виконавчого збору. Крім того, виконання стягнення до судового рішення спричиняє порушення конституційного права володіти і розпоряджатись власністю, яка належить заявникові.

Невжиття заходів забезпечення позову, на думку заявника, може призвести до того, що намір захистити свої порушені права та інтереси в даному провадженні не буде реалізовано, у разі реалізації його майна з метою стягнення відповідних коштів, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства та порушить його право на судовий захист.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши доводи заяви та надані докази, суд дійшов наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст. 153 КАС України - заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Частиною 2 статті 153 КАС України встановлено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.3 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Суд враховує співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (третіх осіб) і вважає, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову є не співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Зі змісту поданої заяви про забезпечення позову, судом не встановлено, а позивачем не доведено існування жодної з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАСУ, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №65770806 на підставі виконавчого документа - постанови про стягнення виконавчого збору від 22.04.2019 за виконавчим провадженням № 58944770, винесеної державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем, до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі за позовом про скасування виконавчого документу.

При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови, може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Крім того, встановлення ознак протиправності (правомірності) оскаржуваної постанови є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Суд констатує, що позивачем не наведено та не надано жодних доказів в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову.

Судом встановлено, що в заяві про забезпечення адміністративного позову не наведено конкретних обґрунтувань порушення прав позивача із обов`язковим підтвердженням цього відповідними доказами, а також посилання на явну протиправність оскаржуваної постанови, які можуть бути встановлені лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.

Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову, є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також, врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь позивача по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.

У межах розгляду даної заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваної постанови, оскільки встановлення очевидності ознак її протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.

Суд не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 150, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до подачі позовної заяви до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Арх. Городецького, 13), третя особа - Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків, вул. Студентська, 5/6) - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя В.В. Єгупенко