Ухвала

від 10.11.2021 по справі 640/10110/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

10 листопада 2021 року справа №640/10110/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні клопотання Міністерства культури України, Державної служби України з етнополітики та свободи совісті та Релігійної Організації Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) в адміністративній справі

за позовомКиївської Митрополії Української Православної Церкви до 1. Міністерства культури України 2. Державного реєстратора Комунального підприємства Центр правової допомоги та реєстрації Панкової Олександри Євгенівни 3. Міністерства культури та інформаційної політики 4. Державної служби України з етнополітики та свободи совісті третя особаРелігійна Організація Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) провизнання протиправними та скасування наказу і рішення, зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

Київська Митрополія Української Православної Церкви (далі по тексту - позивач, Київська Митрополія УПЦ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства культури України (далі по тексту - відповідач 1) та Державного реєстратора Комунального підприємства Центр правової допомоги та реєстрації Панкової Олександри Євгенівни (далі по тексту - відповідач 2, Державний реєстратор Панкова О.Є.), в якому просить: 1) визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства культури України Про реєстрацію Статуту Релігійної Організації Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) №54 від 30 січня 2019 року; 2) визнати протиправним і скасувати рішення Державного реєстратора Панкової О.Є. про державну реєстрацію створення Релігійної Організації Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) , на підставі якого внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10741020000082966 від 30 січня 2019 року; 3) визнати протиправним і скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10741020000082966 від 30 січня 2019 року, що внесений Державним реєстратором Панковою О.Є. щодо державної реєстрації створення Релігійної Організації Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) ; 4) зобов`язати Міністерство культури України вилучити запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10741020000082966 від 30 січня 2019 року, що внесений Державним реєстратором Панковою О.Є. щодо державної реєстрації створення Релігійної Організації Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в ЄДР зареєстровано дві юридичні особи: Київська Митрополія Української Православної Церкви та Релігійна Організація Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) , які підпорядковані та є представницькими органами різних релігійних об`єднань.

На думку позивача, проведення державної реєстрації створення юридичної особи, що має тотожне найменування до найменування позивача, порушує законні права та інтереси останнього та призводить до того, що особи, які сповідують відповідний релігійний культ, не матимуть змоги визначитись, до якого релігійного об`єднання входить кожна з релігійних організацій, названих вище.

Позивач вважає, що дії відповідачів з державної реєстрації юридичної особи з найменуванням Релігійна Організація Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) порушують права позивача на забезпечення сповідування релігійного культу релігійного об`єднання Українська Православна Церква, об`єднання віруючих громадян, поширення власних релігійних переконань у суспільстві. Позивач також стверджує, що найменування Київська Митрополія Української Православної Церкви та Київська Митрополія Української православної Церкви (Православної Церкви України) є тотожним найменуванням, оскільки є фактично однаковими, а відповідно до частини п`ятої статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

На думку позивача, найменування Київська Митрополія Української православної Церкви (Православної Церкви України) не відповідає вимогам законодавства, оскільки є тотожним найменуванню позивача.

Ухвалою від 18 червня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в адміністративній справі №640/10110/19 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання; залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Релігійну Організацію Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (далі по тексту - третя особа).

Ухвалою від 25 липня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив клопотання відповідача 1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 01 червня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва залучив до участі у справі в якості співвідповідача Міністерство культури та інформаційної політики України (далі по тексту - відповідач 3).

Ухвалою від 15 березня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва залучив до участі у справі в якості співвідповідача Державну службу України з етнополітики та свободи совісті (далі по тексту - відповідач 4).

Ухвалою від 24 травня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні 19 липня 2021 року представники позивача підтримали позовні вимоги, представники відповідачів 2-4 та третьої особи проти позову заперечили, представник відповідача 1 до суду не прибув; за згодою учасників справи суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідачі 1, 4 та третя особа подали клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку із тим, що цей спір не є публічно-правовим і справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України, у зв`язку із тим, що відповідачі не здійснюють у межах спору владних управлінських функцій, а вимоги позивача не стосуються захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суд від 05 червня 2018 року у справі №805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі №815/6945/16.

Розглянувши заявлені клопотання та дослідивши обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства культури України від 30 січня 2019 року №54 Про реєстрацію Статуту Релігійної Організації Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) на підставі частини третьої статті 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , враховуючи висновок №04/01/19 щодо реєстрації установчих документів Релігійної Організації Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) вирішено зареєструвати Статут Релігійної Організації Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) .

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі по тексту - ЄДР) щодо юридичної особи Релігійної Організації Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (ідентифікаційний код 42783113) зазначено про реєстраційну дію - державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи; 30.01.2019 10741020000082966; Панкова Олександра Євгенівна; Комунальне підприємство Центр правової допомоги при реєстрації .

Наведене свідчить, що позивач оскаржує рішення відповідачів щодо реєстрації статуту та державної реєстрації юридичної особи Релігійної Організації Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) .

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У свою чергу, згідно пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Як свідчать обставини справи, між позивачем та відповідачами не існує спірних правовідносин, а спір у цій справі фактично виник між позивачем та Релігійною Організацією Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) з приводу найменування юридичної особи та стосується права позивача на забезпечення сповідування релігійного культу релігійного об`єднання Українська Православна Церква, об`єднання віруючих громадян та поширення власних релігійних переконань у суспільстві, тобто приватного права.

У свою чергу приватноправовий спір між позивачем та третьою особою не може бути вирішений у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації урегульовані Законом України Про свободу совісті та релігійні організації .

Згідно зі статтею 7 цього Закону релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами.

За змістом статті 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону.

Частиною двадцять першою статті 14 та частиною другою статті 15 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації передбачено, що перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Виходячи із викладеного, Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі №140/2810/19 вказав, що законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Натомість, позивач оскаржує до адміністративного суду дії суб`єктів владних повноважень, посилаючись при цьому на недотримання ними встановленого законом порядку проведення реєстрації статуту релігійної організації.

На думку позивача, дії відповідача 1 щодо реєстрації статуту релігійної організації суперечать вимогам Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , тобто спір у цій справі стосується, у першу чергу, правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення щодо реєстрації статуту релігійної організації.

Суд вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до норм Закону України Про свободу совісті та релігійні організації .

Аналогічних правових висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у своїх постановах від 20 листопада 2019 року у справі №910/8132/19 та від 18 грудня 2019 року у справі №916/2086/19, зазначивши, що юрисдикцію спорів, що виникають з правовідносин щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14 та частини другої статті 15 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації .

Оскільки спір у цій справі стосується реєстрації статуту релігійної організації, то такий спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

При цьому Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі №140/2810/19 вказав, що та обставина, що позивачем у справі №910/8132/19 є фізична особа - член релігійної громади, а у даній справі - безпосередньо Релігійна громада, не впливає на відмінність спірних правовідносин, які по своїй суті залишаються такими, що стосуються оскарження реєстрації змін до статутів релігійних громад.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частина перша статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва задовольняє клопотання відповідачів 1, 4 та третьої особи, закриває провадження у цій справі та роз`яснює, що заявлені вимоги належить розглядати відповідному загальному суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статтями 239, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Міністерства культури України, Державної служби України з етнополітики та свободи совісті та Релігійної Організації Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Закрити провадження у справі №640/10110/19 за адміністративним позовом Київської Митрополії Української Православної Церкви до Міністерства культури України, Державного реєстратора Комунального підприємства Центр правової допомоги та реєстрації Панкової Олександри Євгенівни, Міністерства культури та інформаційної політики та Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, за участю третьої особи - Релігійної Організації Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) , про визнання протиправними та скасування наказу і рішення, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко