Постанова

від 10.11.2021 по справі 707/1593/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року

м. Черкаси

справа № 707/1593/18 провадження № 22-ц/821/1560/21 категорія 302000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретар: Винник І.М.

учасники справи:

позивач: Черкаська місцева прокуратура

відповідачі: Свидівоцька сільська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Орленко Володимир Васильович

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Черкаське регіональне управління водних ресурсів

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Орленка Володимира Васильовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 червня 2021 року у справі за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Черкаське регіональне управління водних ресурсів про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки з одночасним припиненням речового права на них .

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

08 серпня 2018 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 46-7 від 02 грудня 2014 року надано дозволи громадянам, в тому числі відповідачам по справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 , загальною площею по 0,10 га кожна для індивідуального дачного будівництва.

В подальшому, рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 53-18 від 10 липня 2015 року було затверджено проект землеустрою та надано у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1 , у тому числі: ОСОБА_1 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0180, загальною площею 0,1000 га, ОСОБА_2 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0185, загальною площею 0,1000 га, ОСОБА_3 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0186, загальною площею 0,1000га, ОСОБА_4 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0192, загальною площею 0,1000 га.

Відповідно до п. 31 спірного рішення земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватись для індивідуального дачного будівництва.

На підтвердження реєстрації права власності Черкаським районним управлінням юстиції ОСОБА_1 , видано свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, серії СТА № 022387 від 17 липня 2015 року, ОСОБА_2 , свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, серії НОМЕР_1 від 17 липня 2015 року, ОСОБА_3 , свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, серії НОМЕР_2 від 17 липня 2015 року та ОСОБА_4 , свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, серії НОМЕР_3 від 23 липня 2015 року.

Крім того, було внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та за ОСОБА_1 , зареєстровано право власності № 10453253 від 17 липня 2015 року; за ОСОБА_2 , зареєстровано право власності № 10450280 від 17 липня 2015 року; за ОСОБА_3 , зареєстровано право власності № 10455657 від 17 липня 2015 року; за ОСОБА_4 , зареєстровано право власності № 10533727 від 22 липня 2015 року.

Позивач вказує, що виділення спірних земельних ділянок відбулося із порушенням процедури встановленої законодавством України, у тому числі шляхом протиправної зміни її цільового призначення та передачі у власність вказує на порушення норм конституції України та права власності українського народу.

Крім того, позивач зазначив, що при прийнятті рішення Свидівоцької сільської ради, Черкаським управлінням захисних масивів дніпровського водосховища (на момент відведення - Черкаське регіональне управління водних ресурсів), не надавалось погодження на відведення її у власність та є порушенням вимог ч. 2 ст. 123 ЗК України.

За таких обставин, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам № 53-18 від 10 липня 2015 року в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0180, ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0185, ОСОБА_3 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0186 та ОСОБА_4 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0192 загальною площею по 0,1000 га кожна, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, в межах населеного пункту с. Свидівок, а також скасувати державну реєстрацію права власності за відповідачами на вказані вище земельні ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 16 червня 2021 року позов заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 53-18 від 10 липня 2015 року Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0180, ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0185, ОСОБА_3 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0186 та ОСОБА_4 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0192 загальною площею по 0,1000 га кожна, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, в межах населеного пункту с. Свидівок.

Скасовано державну реєстрацію права власності зареєстровану за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10453253 від 17 липня 2015 року на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0180, із одночасним припиненням речового права на неї.

Скасовано державну реєстрацію права власності зареєстровану за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10450280 від 17 липня 2015 року на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0185, із одночасним припиненням речового права на неї.

Скасовано державну реєстрацію права власності зареєстровану за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10455657 від 17 липня 2015 року на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0186, із одночасним припиненням речового права на неї.

Скасовано державну реєстрацію права власності зареєстровану за ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №10533727 від 22.07.2015 року на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0192, із одночасним припиненням речового права на неї.

Стягнуто з Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Черкаської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 5 268 грн. по 1 762 грн. з кожного.

Суму судового збору в розмірі 3 524 грн. віднесено за рахунок держави.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що Свидівоцькою сільською радою був порушений порядок надання у власність відповідачів земельних ділянок. Земельні ділянки, що надані відповідачам перебувають у межах прибережної захисної смуги та належать до земель водного фонду щодо яких установлено спеціальний правовий режим.

Оскаржуваним рішенням Свидівоцької сільської ради незаконно змінено категорію земель та їх цільове призначення із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення, так як не була проведена обов`язкова державна експертиза землевпорядної документації.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року в частині відведення відповідачам земельних ділянок є таким, що прийняте з порушенням діючого законодавства, порушує інтереси держави, а тому суд визнав його незаконним та скасував.

У зв`язку з цим, суд задовольнив також і позовну вимогу про скасування державної реєстрації права власності за відповідачами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із одночасним припиненням речового права, так як державна реєстрація проведена на підставі скасованого рішення сільської ради.

При цьому, суд визнав позбавлення відповідача права власності на земельну ділянку законним, оскільки вказане переслідує суспільний інтерес .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Орленко В.В. просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 червня 2021 року в частині задоволення позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_3 як незаконне та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в цій частині.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що прокурор, який звертається до суду з позовом з метою представництва інтересів держави в суді повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою та третьою статті 23 ЗУ Про прокуратуру .

Під час звернення прокурора до суду, суд повинен з`ясувати підстави представництва інтересів держави. Захищати інтереси держави повинні відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

В матеріалах справи відсутні докази звернення прокурора до відповідного органу, до сфери повноважень якого входить контроль та реагування на виявлені порушення закону для вжиття відповідних заходів.

Суд першої інстанції, не перевіривши підстави представництва інтересів держави в суді, вирішив спір по суті. Отже, враховуючи вищевикладені мотиви, представник ОСОБА_3 - адвокат Орленко В.В. вважає, що рішення суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_3 та ухвалення нового висновку в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Черкаської окружної прокуратури зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для скасування чи зміни судового рішення.

Зазначено, що в даному випадку порушення законних інтересів держави полягає у незаконній зміні цільового призначення земельної ділянки та, як наслідок, її протиправної передачі у користування саме для потреб дачного будівництва, оскільки ці землі у первинному їх стані не могли бути передані у користування для вказаних цілей через наявну сувору заборону здійснювати будівництво на землях водного фонду (штучні водосховища).

Оскільки наявність у прокурора підстав для представництва є оціночним поняттям і у кожному конкретному випадку визначається виходячи із наявних матеріалів та дійсних обставин справи, тому для здійснення прокурором представницької функції, в даному випадку, достатньо самого факту передачі у власність земельної ділянки, що містить в своєму складі землі водного фонду - штучні водосховища.

Спір, що виник, порушує інтереси територіальної громади с. Свидівок, як законного власника вказаної земельної ділянки, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створю сприятливі умови для незаконного використання земель.

У даному випадку у прокурора виникли обгрунтовані підстави для захисту членів громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практики ЄСПЛ.

З огляду на вищевикладене, Черкаська окружна прокуратура вважає рішення суду законним та обґрунтованим і підстав для зміни чи скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що зокрема земля, водні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема на такі категорії як землі рекреаційного призначення та землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч.ч. 1,2 ст. 18, ст. 19 ЗК України).

За змістом статей 3, 4 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), викладені у додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ № 1051 від 17 жовтня 2012 року, підгрупа угіддя штучні водосховища включає штучні водойми місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудовані для створення запасу води та регулювання її стоку, та належить до групи води , яка включає частину національної території, покриту поверхневими водами (природні і штучні водойми), що входять до складу природних ланок кругообігу води, яка обмежена лінією узбережжя. Підгрупа піски включає ділянки землі, які вкриті великими масами сипучої гірської породи, що складається з крупинок твердих мінералів, переважно кварцу (включаючи пляжі) та належить до групи землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом , яка включає незабудовані землі, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю.

Згідно висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.222-274/120-18 від 14 березня 2018 року, згідно Форми № 6-зем Звіту про кількісні характеристики земель розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:04:005:0180, 7124986000:04:005:0185, 7124986000:04:005:0186, 7124986000:04:005:0192 станом на 01 січня 2014 року та на 01 січня 2015 року обліковувалась в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту як землі загального користування вид угідь (штучні водосховища) (а.с.44 Т.1).

Форма 6-зем відображає результат робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою (стаття 1 ЗУ Про землеустрій ). Про те, що форма 6-зем є доказом при встановленні цільового призначення землі вказав Верховний Суд України в постанові від 21 січня 2015 року в справі № 6-224цс14.

Крім того, як вбачається з пояснювальної записки до Технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6000 гектарів в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, виготовленої інженером-землевпорядником ОСОБА_5 у 2015 році, вищевказана земельна ділянка згідно земельно-облікових даних обліковується як землі загального користування (штучні водосховища) (29 Т.1).

З огляду на викладене, місцевий суд дійшов вірного висновку, що земельні ділянки, в тому числі і оспорювана земельна ділянка ОСОБА_3 належить до земель водного фонду.

Відповідно до вимог ст. 35 ЗУ Про землеустрій (в редакції чинній на момент проведення інвентаризації) інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ Про державний земельний кадастр (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) встановлено, що до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій. Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації. Формування земельних ділянок у такому порядку може здійснюватися один раз. Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 10 липня 2015 року № 53-18 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6000 гектарів в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту с. Свидівок, та переведено вищевказану земельну ділянку із земель загального користування (штучні водосховища) та земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (інші захисні насадження) до земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (угіддя піски) (а.с. 24-27 Т.1).

Водночас, за змістом абз. 2 ч.1, ч.2 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч.8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначено у статті 186-1 ЗК України, за змістом ч.ч. 1, 2, абз. 6 ч. 3 якої (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.

За змістом абз. 2 ч. 6 ст. 186-1 ЗК України у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Відповідно до абз.7 ч. 1 ст. 9 ЗУ Про державну експертизу землевпорядної документації обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Судом встановлено, що рішенням сесії Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року було затверджено проект землеустрою та надано у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , у тому числі ОСОБА_3 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0186, площею 0,10 гектарів. Окрім того, пунктом 31 вказаного рішення земельну ділянку було віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватись для індивідуального дачного будівництва та житлової та громадської забудови, які будуть використовуватися для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Водночас, згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-0.9-2995/2-18 від 05 травня 2018 року документація із землеустрою, щодо спірної ділянки, на проведення експертизи не надходила (а.с. 116 Т.1).

Відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України від 19 квітня 2018 року № 2348/9/11-18, проекти землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки Держводагенством та сектором у Черкаській області Держводагенства не погоджувалися (а.с. 52 Т.1).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення Свидівоцької сільською радою було здійснено зміну цільового призначення оспорюваної земельної ділянки з порушенням вимог Земельного та Водного кодексів України, та не у відповідності із суспільними та публічними інтересами, що в наслідку призвело до того, що землі водного фонду було передано у приватну власність.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Ч. 4 ст. 59 ЗК України визначено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать зокрема землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом (п. д ч.4 ст. 84 ЗК України).

За змістом ч.2 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Згідно вимог ч.1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином обґрунтованими є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним та скасування рішення сільської ради.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках неодноразово зазначала про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19)).

Щодо доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Орленка В.В. відносно повноважень прокуратури для звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Згідно п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює зокрема представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 1 ЗУ Про прокуратуру визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatismutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії (Menchinskayav. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 ЗУ Про прокуратуру ).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч.4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру ).

Звертаючись до суду з позовом, прокурор на виконання частини четвертої статті 56 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 ЗУ Про прокуратуру вказав на відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах (тобто, навів підставу для представництва інтересів держави), а також обґрунтував, у чому, на його думку, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц).

Як встановлено судом, до проведення інвентаризації земель сільською радою та до фактичного відведення земельної ділянки у приватну власність, спірні земельні ділянки, в тому числі і земельна ділянка ОСОБА_3 обліковувалась як землі загального користування, вид угідь - штучні водосховища.

Відповідно до Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою КМУ від 20 серпня 2014 року № 393 (в редакції, що діяла на момент звернення прокурора до суду) Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

11 квітня 2018 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури Троцько Є.В. звернувся з листом вих. № 166-5827вих18 до Голови Державного агентства водних ресурсів України Овчаренка І.І., в якому повідомляв, що прокурором вивчаються питання на предмет вжиття заходів представницького характеру щодо відведення у власність громадянам земельних ділянок та просив повідомити, чи погоджувалася проектна документація, щодо ряду земельних ділянок, зокрема земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0186 (відведена ОСОБА_3 ), за рахунок земель водного фонду (а.с. 50-51 Т.1).

19 квітня 2018 року Державним водним агентством України була направлена відповідь на лист прокурора, в якій повідомляється, що проект землеустрою, щодо земельних ділянок, в тому числі спірних, ним не погоджувався (а.с. 52 Т.1).

Враховуючи вищзевказану відповідь, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що у даній справі Держводагентство з квітня 2018 року було повідомлене про відведення спірних земельних ділянок, оскільки прокурором повідомлялися кадастрові номери даних земельних ділянок і у Держводагентства були всі можливості перевірити на публічній кадастровій карті розміщення вказаних земельних ділянок, та в разі встановлення їх розміщення на землях водного фонду, належним чином відреагувати.

Доказів відповідного реагування з боку Держводагентства, як на момент подачі прокурором позову до суду, так і до даного часу, суду надано не було. За таких обставин беручи до уваги, що Державне агентство водних ресурсів України будучи належним чином повідомлено про вибуття даних земельних ділянок з власності держави, фактично не вчинило і не вчиняє жодних дій з даного приводу, такі їхні дії суд розцінює, як бездіяльність, що надавало повноваження прокурору звернутись до суду з позовом в інтересах держави.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення районного суду ухвалене з дотримання норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Орленка Володимира Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 червня 2021 року у справі за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Черкаське регіональне управління водних ресурсів про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки з одночасним припиненням речового права на них залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2021 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко