Постанова

від 11.11.2021 по справі 712/1839/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1959/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 712/1839/21 Категорія: Чубай В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі:

суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2021 року, ухвалене в складі судді Чубая В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що протягом тривалого часу позивач на підставі попередньої усної домовленості про укладення в майбутньому договору позики надавав грошові кошти в борг відповідачу.

Зокрема, позивач перерахував на рахунок відповідача, відкритий у АТ КБ ПриватБанк , шляхом списання грошових коштів з поточного рахунку позивача (за допомогою платіжної картки позивача) та їх подальшого зарахування на поточний рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 446457 гривень 30 копійок, а саме:

- 34170 гривень 85 копійок 04 вересня 2018 року;

- 46231 гривню 16 копійок 05 жовтня 2018 року;

- 42211 гривень 06 копійок 08 жовтня 2018 року;

- 32160 гривень 80 копійок 16 жовтня 2018 року;

- 40201 гривню 01 копійку 18 жовтня 2018 року ;

- 43216 гривень 08 копійок 01 листопада 2018 року;

- 22110 гривень 55 копійок 12 листопада 2018 року;

- 80778 гривень 90 копійок 24 листопада 2018 року;

- 23517 гривень 59 копійок 29 листопада 2018 року;

- 34170 гривень 86 копійок 06 грудня 2018 року;

- 45929 гривень 65 копійок 25 січня 2019 року;

- 1758 гривень 79 копійок 27 травня 2019 року.

В подальшому відповідач почав уникати спілкування з позивачем, його фактичне місце перебування не відоме, відповідний договір позики у встановленому чинним законодавством України порядку між позивачем та відповідачем укладений не був.

ОСОБА_1 06 лютого 2021 року звернувся до відповідача з письмовою вимогою, направленою за місцем реєстрації відповідача, про повернення безпідставно набутих коштів. Вказана вимога залишена без відповіді та грошові кошти позивачу не повернуто.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 446457 гривень 30 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5107 гривень 50 копійок.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували б позицію позивача про наміри укласти договір позики з відповідачем, так і доводи відповідача про надання ним позивачу у борг грошових коштів у розмірі 500000 гривень.

Суд першої інстанції зазначив, що беручи до уваги суперечливу поведінку позивача, яка полягала у добровільному перерахуванні грошових коштів за відсутності такого обов`язку, позивач робив це добровільно і без помилки, погодившись на настання для себе негативних наслідків.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповноту та необ`єктивність з`ясування обставин справи та оцінки доказів, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що посилаючись на недотримання позивачем стандартів поведінки в частині її добросовісності та фактично ґрунтуючи на цій підставі свою відмову у задоволенні позовних вимог позивача судом одночасно не надано жодної оцінки недобросовісності цивільної поведінки відповідача щодо безпідставності отримання коштів від позивача та неповернення йому грошових коштів.

Крім того, судом не враховано те, що для кондиційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт набуття майна (збереження) однією особою за рахунок іншої (ст. 1212-1214 ЦК України).

Судом безпідставно застосовано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18, оскільки обставини в ній є відмінними від обставин цієї справи і ця постанова не стосувалась вирішення по суті спору щодо повернення безпідставно набутих коштів, нею лише вирішувалось питання щодо правомірності зупинення провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, зазначає, що він тривалий час був знайомий з позивачем, неодноразово позичав йому грошові кошти, які останній завжди повертав своєчасно, тому у вересні 2015 року надав йому в борг 500000 гривень. Будь-яка боргова розписка не оформлялась, оскільки між сторонами були довірливі стосунки. Після його звернення у 2017 році до позивача з проханням повернути борг останній обґрунтовуючи відсутністю можливості повернути всю суму відразу запропонував повертати кошти частинами на банківський рахунок відповідача. Платіжні доручення, які позивач долучив до позовної заяви підтверджують факт повернення ОСОБА_2 його коштів в сумі 447457 гривень. На сьогоднішній день позивач має борг перед відповідачем в сумі 53543 гривень. Будь-якої домовленості про укладення в майбутньому між сторонами договору позики не було, ніяких коштів, крім наданих в борг від позивача він не отримував. Суд вірно прийшов до висновку, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували позицію позивача про наміри укласти договір позики з відповідачем.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2018 року та січні і травні 2019 року на банківський рахунок відповідача відкритий у ПАТ КБ ПриватБанк було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 446457 гривень 30 копійок з призначенням платежів переказ особистих коштів , що підтверджується копіями долучених до позовної заяви платіжних доручень (а.с. 14-28) та не заперечується відповідачем, яким при цьому заперечується домовленість щодо укладення договору позики в майбутньому (а.с. 137-139).

В позовній заяві ОСОБА_1 посилався на те, що вказані кошти були позичені відповідачу за попередньої усної домовленості про укладення в майбутньому договору позики, який укладений не був, а тому кошти підлягають поверненню позивачу як безпідставно набуті.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу .

Згідно з частиною першою статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (частина перша статті 1047 ЦК України ).

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України , у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2014 року, провадження № 6-122цс14).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України .

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків встановлені в статті 11 ЦК України.

Жодної з перелічених у вказаній нормі права, підстав переходу грошових коштів від позивача до відповідача, в судовому засіданні не встановлено і сторонами таких доказів не надано, а відтак відповідач, грошові кошти які просить стягнути позивач, набув без правової підстави тому зобов`язаний їх повернути позивачу.

Доводи відповідача про те, що вказані грошові кошти позивач повертав відповідачу як борг, належними та допустимими доказами не підтверджено.

Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 4 серпня 2021 року у справі №185/446/18 є безпідставним, оскільки обставини справи встановлені судом у вказаній справі, а саме перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, що передбачало наявність спільних витрат, відрізняються від фактичних обставин у справі яка переглядається, відсутність у сторін обставин які вказують на спільність рішення щодо трати грошових коштів.

Суд першої інстанції вказані обставини справи та норми права не врахував, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, а рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2021 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення яким:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 446457 гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5107 гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції в сумі 11160 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлений 11 листопада 2021 року.

Судді