Постанова

від 09.11.2021 по справі 380/404/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/404/21 пров. № А/857/15377/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Пліша М.А.,

за участі секретаря судового засідання Рибачука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістично-транспортна компанія "Реборда-Логістик" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року (суддя - Гавдик З.В., м. Львів, повне судове рішення складено 30 липня 2021 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістично-транспортна компанія "Реборда-Логістик" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Логістично-транспортна компанія "Реборда-Логістик" у січні 2021 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби, у якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №115/7.4-19/209000 від 30.09.2020 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів (код платежу 14070100) на суму 282424 грн.18 коп., що складається із суми грошового зобов`язання 225939 грн. 34 коп. та суми пені 56484 грн. 84 коп., яке прийняте на підставі акта від 10.09.2020 за №57/7.4-19/42296364 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ ЛТК Реборда - Логістик про дотримання вимог митного законодавства України щодо законності надання (отримання) пільг і звільнень від оподаткування товарів, що були поміщені в митний режим тимчасового ввезення за митною декларацією №UA206030/2019/007028 від 08.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем не було порушено умов, на підставі яких ввезено товари, поміщені у режим тимчасового ввезення, не втрачено цей товар, після ввезення залізничні вагони використовувались, згідно їх цільового призначення, а саме, для залізничних перевезень, а строки для завершення митного режиму тимчасового ввезення встановлені МК України ще по своїй суті не настали. З огляду на вказане податкове повідомлення-рішення №115/7.4-19/209000 від 30.09.2020 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року у справі №380/404/21 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що товари (залізничні вагони), які було ввезено на територію України в режимі тимчасового ввезення, використовувались за цільовим призначенням, а саме: залізничні перевезення. Крім того, позивачем було подано відповідну заяву щодо надання дозволу на тимчасове ввезення товарів з додаванням відповідних документів на ввезений товар, з підтвердженням цільового використання орендованого товару, як для залізничних перевезень та були надані відповідні зобов`язання щодо своєчасного вивезення орендованого товару за межі митної території України. В порядку, передбаченому МК України, позивачем було своєчасно та у належному розмірі сплачено всі митні платежі, з урахуванням встановлених відповідним митним органом відсоткових ставок, що підтверджується платіжним дорученням №П-252 від 08.11.2019 на суму 22300,00 грн. та платіжним дорученням №П-280 від 18.12.2019 на суму 105909,05 грн. Тобто, отримані в оренду ТОВ ЛТК Реборда-Логістік залізничні вагони (хопери) були тимчасово ввезені на територію України без порушення умов задекларованого митного режиму, виконано всі митні формальності, передбачені положеннями Конвенції та відповідними нормами діючого законодавства. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №115/7.4-19/209000 від 30.09.2020 відповідача, у зв`язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на правильність висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 25.10.2019 ТОВ ЛТК Реборда-Логістик (отримувач товару) підписало з ЗАТ Логістона (Клайпеда, Литва, відправник товару), Договір № 2019-А/13 за митною декларацією ІМ 31ДЕ від 08.11.2019 №UA206030/2019/007028 ввезено залізничні вагони, моделі 11-715, 10 одиниць.

Позивачем 19.12.2019 було оформлено митну декларацію ІМ 31ДМ №UA209270/2019/700425, за якою сплачено податок на додану вартість у сумі 105 909,05грн. (спосіб платежу - 01, частка ПДВ, що підлягає сплаті при застосуванні умовного часткового звільнення від оподаткування при поміщенні товарів у режим тимчасового ввезення).

Оформлення вагонів проводилось на митному посту Прикарпаття Івано-Франківської ДФС, який розташований на території ПрАТ Івано-Франківськцемент (суборендар вагонів).

28.02.2020 з метою отримання інформації та копій документів, що свідчать про передачу у користування іншим особам імпортованих товарів, які були ввезені на територію України з умовним частковим звільненням від сплати ввізного мита та податку на додану вартість Галицькою митницею, скеровувалися запити на ТОВ ЛТК Реборда-Логістик та ПрАТ Івано-Франківськцемент .

ТОВ ЛТК Реборда-Логістик 12.03.2020 листом за № П-8-006 на запит Галицької митниці Держмитслужби від 28.02.2020 за № 7.4-1-19/13/6199 надано копії відповідних документів.

10.09.2020 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ ЛТК Реборда-Логістик (ЄДРПОУ 42296364) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнень від оподаткування товарів, що були поміщені в митний режим тимчасового ввезення за митною декларацією від 08.11.2019 № UA206030/2019/007028 за результатами якої складено акт за №57/7.4-19/42296364.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч. 7 ст.106, п.1 ч.1 ст. 279, ч.1, абз. 2 ч. 7 ст. 286, ч.1 ст. 289, ч. 4 ст. 296 Митного кодексу України, підпункту в) пункту 185.1. ст.185, п.187.8. ст.187, п.190.1. ст.190, п.206.7., п.206.16. ст.206 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктом господарювання на суму 225939,34 грн.

30.09.2020 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №115/7.4-19/209000 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів (код платежу 14070100), на суму 282 424 грн. 18 коп., що складається із суми грошового зобов`язання 225 939 грн. 34 коп. та суми пені 56 484 грн. 84 коп.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням відповідача №115/7.4-19/209000 від 30.09.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом правомірно встановлено порушення позивачем вимог ч. 7 ст.106, п.1 ч.1 ст. 279, ч.1, абз. 2 ч. 7 ст. 286, ч.1 ст. 289, ч. 4 ст. 296 МК України, підпункту в) пункту 185.1. ст.185, п.187.8. ст.187, п.190.1. ст.190, п.206.7., п.206.16. ст.206 ПК України, оскільки в момент передачі в користування ПрАТ Івано-Франківськцемент залізничних вагонів (хоперів) поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, ТОВ ЛТК Реборда-Логістик , порушило умови митного режиму тимчасового ввезення товару, позивачем незавершено митний режим тимчасового ввезення шляхом оформленням товарів для внутрішнього використання, як визначено статтею 13 Конвенції про тимчасове ввезення та частиною першою статті 112 Митного кодексу України із сплатою митних платежів згідно з частиною сьомої статті 106 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктом господарювання на суму 225939,34 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, ПК України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Порядок та умови тимчасового ввезення товарів на митну територію здійснюється відповідно до положень Стамбульської конвенції, до якої України приєдналася Законом №1661-V від 24.03.2004.

Відповідно до п. (а) ст. 1 Стамбульської конвенції тимчасове ввезення означає: митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (утому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби) мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Стамбульської конвенції, не впливаючи на положення Додатка Е, режим тимчасового ввезення надається з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.

Відповідно до 1 ст. 4 Стамбульської конвенції якщо в Додатку не передбачено інше, кожна із Договірних Сторін має право обумовлювати тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів) наданням митного документа та гарантії.

Частиною 1 статті 7 Стамбульської конвенції передбачено, що товари (у тому числі транспортні засоби), на тимчасове ввезення яких був наданий дозвіл, повинні бути вивезені у визначений термін, визнаний достатнім для досягнення мети тимчасового ввезення. Цей термін обумовлюється окремо у кожному Додатку.

Згідно зі ст. 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

В ході апеляційного розгляду справи встановлено, що відповідно до Договору №2019-А/13 від 25.10.2019, укладеного між ТОВ ЛТК Реборда-Логістик (отримувач товару) та ЗАТ Логістона (Клайпеда, Литва, відправник товару) на митну територію України ввозились залізничні вагони (хопери) для здійснення залізничних перевезень, які ЗАТ Логістона (Клайпеда, Литва), надавало у тимчасове платне користування (оренду).

Згідно з п.3.11 Договору оренди вагонів №2019-А/13 від 25.10.2019, орендар має право передавати вагони в суборенду третім особам з дотриманням умов основного Договору. В свою чергу, ТОВ ЛТК Реборда-Логістик , відповідно до Договору орендного користування №ДРС-10-010 від 25.10.2019, укладеного між ТОВ ЛТК Реборда-Логістик та ПрАТ Івано-Франківськцемент передало залізничні вагони в суборенду. При цьому, ЗАТ Логістона (Клайпеда, Литва) не заперечувало щодо надання орендарем (ТОВ ЛТК Реборда-Логістик ) залізничних вагонів (хоперів) в суборенду. В суборенду дані залізничні вагони були передані згідно з актами приймання-передачі. Строк договору суборенди не може перевищувати строку договору оренди.

Також колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що залізничні вагони, які було ввезено на територію України в режимі тимчасового ввезення, використовувались за цільовим призначенням, а саме: залізничні перевезення. Крім того, ТОВ ЛТК Реборда-Логістик , в порядку, передбаченому МК України, було своєчасно та у належному розмірі сплачено всі митні платежі, з урахуванням встановлених відповідним митним органом відсоткових ставок.

Відповідно до ч. 6 ст. 104 МК України для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна: 1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення; 2) у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов`язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів; 3) подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством; 4) сплатити митні платежі відповідно достатні 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Судом встановлено, що здійснивши за митною декларацією тимчасове ввезення на територію України товарів (залізничних вагонів, хоперів) ТОВ ЛТК Реборда-Логістик подало заяву митному органу, в якій Товариство було ознайомлене із статтями 104-112, 481-485 МК України та зобов`язувалося до закінчення строку тимчасового ввезення встановленого митним органом, здійснити зворотне вивезення зазначеного товару, або заявити про зміну митного режиму, що допускається щодо цих товарів законодавством України і надати митному органу передбачені законодавством України документи та відомості, необхідні для проведення контролю й митного оформлення товарів. У вказаній заяві ТОВ ЛТК Реборда-Логістик , не попереджалось про заборону використання ввезених залізничних вагонів (хоперів) в межах строку перебування на території України іншими особами.

Статтею 106 МК України визначено товари, що можуть помішуватися у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами.

Згідно з ч. 1 ст. 106 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Стамбульської конвенції можуть поміщуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у статтях 105, 189 цього Кодексу, а також у Додатках В. І - В.9, С, D до Стамбульської конвенції, або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.

Відповідно до частин 2-4 цієї ж статті, у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.

При цьому, сума митних платежів сплачується при поміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений органом доходів і зборів строк дії цього митного режиму. У такому ж порядку сплачуються митні платежі у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів, відповідно до ст. 108 цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем своєчасно та у належному розмірі сплачено всі митні платежі, з урахуванням встановлених відповідним органом доходів та зборів відсоткових ставок, в порядку, передбаченому МК України. Отримані позивачем в оренду залізничні вагони (хопери) були тимчасово ввезені на територію України без порушення умов задекларованого митного режиму. Водночас, позивачем було виконано всі митні формальності, передбачені положеннями Стамбульської конвенції та відповідними нормами діючого законодавства.

Щодо покликань відповідача на нецільове використання позивачем товару, оскільки залізничні вагони (хопери) було передано в суборенду третім особам, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 7 ст. 106 МК України передбачено, що у разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі, митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами.

Згідно з п. 206.16 ст. 206 ПК України у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені МК України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.

Аналізуючи вищенаведені норми МК України, апеляційний суд зазначає, що позивачем не було порушено умов, на підставі яких ввезено товари, поміщені у режим тимчасового ввезення, не втрачено цей товар, залізничні вагони (хопери) використовувались згідно їх цільового призначення, а строки для завершення митного режиму тимчасового ввезення встановлені МК України ще по своїй суті не настали.

Статтею 15 Стамбульської конвенції регламентовано, що кожна з Договірних Сторін зводить до мінімум) митні формальності, які стосуються пільг, передбачених цією Конвенцією. Усі правила, які стосуються таких формальностей, публікуються в найкоротший термін.

Таке положення Стамбульської конвенції кореспондується з частиною 3 статті 318 МК України, відповідно до, якої митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 17 Стамбульської конвенції її положення встановлюють мінімальні пільги, що надаються. Вони не створюють перешкод для застосування більших пільг, що надаються або будуть надаватись Договірними Сторонами односторонніми положеннями чи на підставі двосторонніх або багатосторонніх угод.

Водночас, відповідно до ст. 19 Стамбульської конвенції її положення не створюють перешкод для застосування заборон та обмежень, які випливають з національних законів та нормативних актів і ґрунтуються на міркуваннях неекономічного характеру, таких як міркування моралі чи піклування про громадський порядок, міркування громадської безпеки, гігієни чи здоров`я населення, або міркування ветеринарного чи фітосанітарного порядку, пов`язані із захистом диких видів тварин і рослин, яким загрожує вимирання (знищення), або міркування захисту авторських прав та промислової власності.

Тобто, у вищевикладених положеннях Стамбульської конвенції відсутні обмеження, передбачені частиною 7 статті 106 МК України в частині заборони передачі товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у користування іншій особі.

При цьому, передача товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами у користування іншій особі, без порушення інших умов митного режиму тимчасового ввезення, не може вважатися порушенням митного законодавства, оскільки суперечить положенням Конвенції та загальноприйнятним засадам міжнародного права.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частинами 1, 2 ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті. що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Вказана норма кореспондує п. 4 ст. 3 МК України, в якій вказано, що у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Також положеннями Стамбульської конвенції встановлено, що нею не передбачається обмеження на передачу ввезених товарів іншим особам (в частині товарів ввезених по Додатку Е), а ціллю Стамбульської конвенції є визначення порядку та умов митного режиму, який дозволяє приймати товари умовно звільнені від ввізного мита і податків, де основною умовою являється те, що вказані товари повинні призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.

Порядок цільового використання товарів, звільнених від оподаткування, або умов, за яких надається умовне повне або часткове звільнення від оподаткування митом передбачене статтею 282 МК України, а в даних операціях не вбачається порушення позивачем вимог цієї статті.

Вказане узгоджується із правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 (справа №813/2435/17).

Отже, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що оскільки позивачем виконано всі митні формальності, передбачені положеннями Конвенції та відповідними нормами діючого законодавства, своєчасно та у належному розмірі сплачено всі митні платежі, оскаржуване повідомлення-рішення митного органу №115/7.4-19/209000 від 30.09.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, оцінивши зібрані докази у сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги позивача є підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, відтак оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про задоволення адміністративного позову з наведених вище підстав.

Щодо розподілу судових витрат, то згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи, за подання адміністративного позову та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції позивач сплатив 4236,36 грн. та 6354,54 грн. судового збору відповідно, що підтверджується платіжним дорученням від 11.01.2021 (том 1, а.с.10) та квитанцією від 16.08.2021 (том 2, а.с.113). Таким чином, судовий збір в загальному розмірі 10590,90 грн., сплачений ТОВ "Логістично-транспортна компанія "Реборда-Логістик" за подання адміністративного позову та апеляційної скарги, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістично-транспортна компанія "Реборда-Логістик" задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року у справі №380/404/21 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістично-транспортна компанія "Реборда-Логістик" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №115/7.4-19/209000 від 30.09.2020, винесене Галицькою митницею Держмитслужби України, щодо збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Логістично-транспортна компанія "Реборда-Логістик" суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів (код платежу 14070100).

Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби України (код ЄДРПОУ 43348711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістично-транспортна компанія "Реборда-Логістик" (код ЄДРПОУ 42296364) судовий збір у розмірі 10590 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто) грн. 90 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 11 листопада 2021 року