Ухвала

від 10.11.2021 по справі 140/7033/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 140/7033/20

адміністративне провадження № К/9901/38037/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 у справі №140/7033/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

21.10.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 у справі №140/7033/20 (згідно з трек-номером поштового відправлення скаргу надіслано 19.10.2021).

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Касаційна скарга подана втретє. Попередньо подані касаційні скарги поверталися скаржнику ухвалами Верховного Суду від 31.03.2021 (касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності), від 30.06.2021 (через неусунення недоліків касаційної скарги щодо сплати судового збору). Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду, скаржником вживалися дії для сплати судового збору та реалізації свого права на касаційне оскарження.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Підставою касаційного оскарження скаржник вказав пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано підпункт 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України без врахування позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеної в постанові від 13.03.2018 у справі №815/2146/17, підпункт 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України без врахування позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеної в постановах від 15.05.2018 у справі №806/2461/17, від 21.05.2020 №826/10983/18, від 14.05.2021 у справі №826/13115/16, від 24.03.2020 у справі №812/583/15, пункт 56.9 статті 56 Податкового кодексу України без врахування позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеної в постановах від 06.02.2020 у справі №810/101/16, від 06.02.2020 у справі №620/228/19, від 26.03.2019 у справі №810/1710/16, від 11.06.2019 у справі №826/24656/15.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Разом з тим, доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, посилання на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, формального висловлення незгоди з судовими рішеннями у справі, переоцінки доказів. Скаржником не конкретизовано, у чому саме полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, не обґрунтовано, які правові висновки Верховного Суду не враховані судами.

Доводи ж касаційної скарги щодо порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які відповідно до частини 2 статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд, можуть бути прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, яких у касаційній скарзі не викладено.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини 5 цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення касаційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 у справі №140/7033/20 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва