Ухвала

від 05.11.2021 по справі 381/3937/21

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email

inbox@fs.ko.court.gov.ua

1-кс/381/1385/21

381/3937/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2021 року м.Фастів

Слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12020110140001540 від 03.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, про арешт майна, -

встановив:

До Фастівського міськрайонного суду Київської області 04.11.2021 року на виконання вимог ухвали слідчого судді від 02.11.2021 року, надійшло клопотання прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020110140001540 від 3 вересня 2020 року.

На обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12020110140001540 від 3 вересня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України.

Прокурором зазначено, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 18 липня 2007 року Глевахівська селищна рада передала в оренду, як фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим номером 3221455300:01:017:0164 загальною площею 1,1 гектара за адресою: АДРЕСА_1 .

На вищевказаній земельній ділянці ОСОБА_3 побудував будівлю, яку 3 липня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу продав ОСОБА_4 .

Вищевказаний договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) та зареєстровано в реєстрі за № 2127.

Водночас, 15 червня 2020 року ОСОБА_3 використовуючи підроблений документ рішення Глевахівської селищної ради від 8 травня 2009 року № 653-29-V здійснив реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3221455300:01:017:0164 за собою та приватним нотаріусом ОСОБА_5 було зареєстровано право власності, про що прийнято рішення № 52654161.

В подальшому 15 червня 2020 року, між ОСОБА_6 (представник ОСОБА_3 ) та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 3221455300:01:017:0164.

Вищевказаний договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 1213.

Досудовим слідством встановлено, що в подальшому, з метою приховання вчиненого злочину, було здійснено поділ земельної ділянки за кадастровим номером 3221455300:01:017:0164, та утворено дві земельні ділянки за кадастровими номерами 3221455300:01:017:0328 та 3221455300:01:017:0329.

Поділ вищевказаної земельної ділянки здійснено приватним нотаріусом ОСОБА_5 на підставі заяви 1298, індексний номер рішення 53081493.

2 липня 2020 року, відділом у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області прийнято рішення про державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами 3221455300:01:017:0328 та 3221455300:01:017:0329.

24 липня 2020 року, між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 3221455300:01:017:0328 та за кадастровим номером 3221455300:01:017:0329, які посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за № 1469 та № 1470.

Прокурор зазначає, що відповідно до заяви Глевахівської селищної ради від 28 серпня 2020 року рішення від 8 травня 2009 року № 653-29-V не приймалось, а тому набуття громадянином ОСОБА_3 прав на земельну ділянку є неправомірним.

Як вказано прокурором в клопотанні, земельні ділянки за кадастровими номерами 3221455300:01:017:0328 площею 0,55 гектара та 3221455300:01:017:0329 площею 0,5501 гектара є об`єктами кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом, тобто в розумінні статті 98 Кримінального процесуального кодексу України є речовими доказами.

Слідством встановлено, що вищевказані земельні ділянки перебувають у власності ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та отяжені на користь громадянина ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору іпотеки від 26 серпня 2020 року.

Таким чином, з метою недопущення подальшої неправомірної зміни власника земельної ділянки прокурор вважає за необхідне клопотати про накладення арешту на вищевказані земельні ділянки.

Прокурор клопотання підтримав просив його задовольнити.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.

За положеннями ч.1 ст.170 КПК України Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданнями арешту є запобігання його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 3 ст.170 КПК, випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 642 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що зазначене майно, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказамиє матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, грошіу будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядкуст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимогст. 89 КК Українипід час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Прокурором наведено вагомі доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно, для ефективного розслідування.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою забезпечення цілей кримінального провадження, а саме: збереження речових доказів.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалив:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт наземельну ділянкуза кадастровимномером 3221455300:01:017:0328 площею 0,55 гектара (відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 1 листопада 2021 року належить громадянці ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із встановленням заборони її використання, відчуження, поділу, зміни конфігурації та ведення на ній будь якої господарської діяльності та будівельних робіт.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1