Рішення

від 08.11.2021 по справі 190/1204/21

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/1204/21

Провадження №2/190/488/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року м.П"ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Пронської Т.В. представника позивача Борзовець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Вишнівської об`єднаної територіальної громади в особі Вишнівської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - П`ятихатська державна нотаріальна контора, Фермерське господарство ЗЕВС , про визнання права на майнові права засновника фермерського господарства в порядку спадкування та визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за нею права засновника Фермерського господарства Зевс в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; також просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на земельні ділянки, які за життя належали ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , припинивши державну реєстрацію права власності на ці земельні ділянки, зазначених осіб.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обгрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_3 , 1973 року народження і після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входять його права засновника Фермерського господарства Зевс ; вона являється його єдиною спадкоємицею за законом; 09.08.2021 року вона звернулась до державного нотаріуса П`ятихатської державної нотаріальної контори про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на корпоративні права ФГ Зевс , але їй було відмовлено у видачі вищевказаного свідоцтва, оскільки за життя засновником не було сформовано статутний капітал. Проте, ЗУ Про фермерське господарство встановлено, що складений капітал фермерського господарства складається з його майна; фермерське господарство Зевс не має статутного капіталу, розподіленого на частки, та засновано виключно на праві власності на майно та праві користування земельними ділянками. Таким чином, позивач не має змоги у позасудовому порядку переоформити спадщину на майнові права засновника даного фермерського господарства, а тому змушена звернутись за захистом своїх прав до суду. Крім того, 01.01.2006 року члени ФГ Зевс , а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 уклали з ФГ Зевс договір оренди належних їм земельних ділянок; на даний час зазначені особи померли і спадкоємці у них відсутні. Оскільки вищевказаними земельними ділянками з 01.01.2006 року по 03.02.2018 року (день смерті) відкрито безперервно користувався брат почивача - ОСОБА_3 , як засновник ФГ Зевс , а після його смерті користується позивач, остання просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на дані земельні ділянки.

Ухвалою суду від 30.08.2021 року в даній справі відкрито провадження, визначено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

22 вересня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явилась, про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, причини її неявки суду невідомі.

Представник позивача - адвокат Борзовець О.В. позовні вимоги свого довірителя підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та просить позов задовольнити. Додатково зазначив, що засновник фермерського господарства Зевс - ОСОБА_3 помер, інших працівників в господарстві немає; на даний час позивач ОСОБА_2 веде справи господарства і з метою набуття статусу керівника даного господарства, звернулась до суду із зазначеним позовом.

Відповідач - виконавчий комітет Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області про місце та час слухання справи повідомлений належним чином, надав заяву, відповідно до якої просить справу розглядати без участі свого представника.

Третя особа - П`ятихатська державна нотаріальна контора про місце та час слухання справи повідомлена належним чином, до суду від завідувача П`ятихатської державної нотаріальної контори надійшла заява, відповідно до якої він просить справу розглядати без його участі.

Оскільки позивач ОСОБА_2 є фактичним керівником фермерського господарства Зевс , яке є третьою особою в даній справі, і позивач про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, суд вважає, що третя особа про місце та час розгляду справи також повідомлена належним чином, заяви про відкладення розгляду справи від неї не надійшло.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України, - неявка у судове засідання учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши письмові матеріали, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть (а.с.22), - ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.23), - 09.08.2021 року державним нотаріусом П`ятихатської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на корпоративні права засновника фермерського господарства Зевс , ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копія статуту фермерського господарства Зевс (а.с.24-27), - свідчить про те, що дане фермерське господарство створене на підставі надання у постійне користування земельної ділянки площею 50 гектарів; статут зареєстрований 02.09.2004 року П`ятихатською райдержадміністрацією;

Копія статуту фермерського господарства Зевс (а.с.28-31), - свідчить про те, що дане фермерське господарство створене на підставі надання у постійне користування земельної ділянки площею 4,2946 га; даний статут затверджено головою фермерського господарства Зевс - ОСОБА_3 в 2017 році; відомості про реєстрацію статуту - відсутні;

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.32), - 04.02.2021 року виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено відомості про Фермерське господарство Зевс , керівником якого є ОСОБА_2 ;

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.34), - спадкоємицею ОСОБА_3 являється ОСОБА_2 ;

згідно рішення №1/2017 Загальних зборів фермерського господарства Зевс від 19.12.2017 року (а.с.35), - вирішено дати згоду на вихід членів фермерського господарства з належною їм часткою паю, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 .

Згідно довідки П`ятихатської ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області (а.с.36), - ФГ Зевс не має заборгованості з платежів;

згідно свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.37), - ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 успадкувала земельну ділянку площею 4,2946 гектарів

згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.58), - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Харків;

згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.59), - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Харків;

згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.60), - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Південне Харківської області;

згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.61), - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в місті Південне Харківської області;

згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.62), - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 в місті Харків;

згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с.63-64), - земельна ділянка з кадастровим номером 1224583000:01:001:0027 площею 7,6194 га, належить ОСОБА_7 та перебуває у користуванні ОСОБА_2 з 17.08.2020 року;

згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с.65-66), - земельна ділянка з кадастровим номером 1224583000:01:001:0028 площею 7,6176 га, належить ОСОБА_6 та перебуває у користуванні ОСОБА_2 з 14.02.2018 року;

згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с.67-68), - земельна ділянка з кадастровим номером 1224583000:01:001:0029 площею 7,6175 га, належить ОСОБА_4 та перебуває у користуванні ОСОБА_2 з 14.02.2018 року;

згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с.69-70), - земельна ділянка з кадастровим номером 1224583000:01:001:0030 площею 7,6172 га, належить ОСОБА_5 та перебуває в користуванні ОСОБА_2 з 14.02.2018 року;

згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с.71-72), - земельна ділянка з кадастровим номером 1224583000:01:001:0031 площею 7,6168 га, належить ОСОБА_8 та перебуває в користуванні ОСОБА_2 з 14.02.2018 року;

Копіями державних актів на право власності на земельну ділянку (а.с.73-77), - підтверджується право власності на землю ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

Згідно договору на здачу земельних паїв членів ф/г Зевс П`ятихатського району голові ф/г Зевс ОСОБА_3 від 01.01.2006 року (а.с.78-79), - ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 передали належні їм земельні ділянки в оренду.

Отже, судом встановлено, що позивач являється єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У частині другій статті 1223 ЦК України зазначено, що у разі відсутності заповіту визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

02 жовтня 2018 року позивачем було отримано свідоцтво про право на спадщину на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на корпоративні права засновника фермерського господарства Зевс ОСОБА_3 , позивачу було відмовлено (а.с.23), оскільки спадкоємцем не було сформовано статутного капіталу та відсутнє майно яке б перебувало у власності фермерського господарства Зевс , а тому корпоративні права засновника не входять до складу спадщини.

Померлий ОСОБА_3 був єдиним засновником фермерського господарства Зевс . (а.с. 25-27, 28-31). Діяльність ФГ Зевс не припинена. Позивач, як спадкоємець має намір продовжити діяльність господарства. Фактично, відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майнові права засновника фермерського господарства, є перешкодою позивачу для проведення державної реєстрації внесення змін до статуту.

Згідно з п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса і оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Нормами ст.23 Закону України Про фермерське господарство встановлено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Частинами 1, 4 ст. 4 ЗУ Про фермерське господарство визначено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Відповідно до норм ст.19 ЗУ Про фермерське господарство , до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

Пунктом 4 статті 35 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Відповідно до ч. 1 ч. З ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, включає майно, передане до складеного капіталу, нерозподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

За положеннями статті 182 ЦК України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що предметом спадкування є право засновника такого господарства.

В зв`язку з наведеним, суд приходить до переконання, що до позивача, як до спадкоємця за законом, який висловив бажання продовжити діяльність господарства, повинні перейти права засновника ФГ Зевс .

При цьому суд враховує позицію ВП ВС, висловлену в постанові від 23.06.2020 року у справі № 179/1043/16-ц, за якою у випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена).

Водночас, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання за нею права власності за набувальною давністю на земельні ділянки ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , виходячи з наступного.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю, визначені у статті 344 ЦК України.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Згідно з ст. 119 Земельного кодексу України, в редакції від 01.01.2004, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

В подальшому в ч. 2 ст. 119 Земельного Кодексу України внесено зміни Законом № 1423-IX від 28.04.2021, якими конкретизовано порядок набуття права власності на земельну ділянку, зокрема зазначено, що набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із статтею 118 цього Кодексу в межах норм, визначених статтею 121 цього Кодексу.

В даній категорії спорів, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на земельні ділянки, позивачем має бути доведено відкритість та безперервність володіння ними без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 15 років.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Як вбачається з наданих позивачем копій документів (а.с.63-72), - спірні земельні ділянки перебувають в користуванні позивача на правах оренди.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння як ознаки набувальної давності за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Враховуючи умови набуття права власності за набувальною давністю, за змістом ч.1 ст. 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

За змістом ст. 344 ЦК України при набувальній давності тягар доказування лягає на позивача.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вказані земельні ділянки були передані власниками на підставі договору оренди від 01.01.2006 року фермерському господарству Зевс , тобто позивачу було достеменно відомо про те, що він володіє чужим майном і даний факт також підтверджується наданою позивачем інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, відповідно до якої позивач користується земельними ділянками на праві оренди.

Зазначені обставини свідчать про те, що у позивача відсутня така обов`язкова умова набуття права власності за набувальною давністю, що визначена ч. 1 ст. 344 ЦК України, - як добросовісність.

Також позивачем не підтверджено як факту безперервного користування вищевказаними земельними ділянками, так і факту звернення до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, у порядку визначеному в ст. 119 ЗК України, щодо набуття права власності на земельні ділянки на підставі набувальної давності, а в подальшому за давністю користування.

Крім того, суд враховує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт відсутності спадкоємців у власників земельних ділянок, лише зазначено про відсутність таких.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження своїх вимог в частині визнання права власності на земельні ділянки, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , права засновника фермерського господарства Зевс , ідентифікаційний код юридичної особи 24609467, юридична адреса - 52150, Дніпропетровська область, П`ятихатський район с.Лозуватка.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Вишнівська об`єднана територіальна громада в особі Вишнівської селищної ради, місцезнаходження: вул.Центральна,47 смт.Вишневе П`ятихатського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04338517.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - П`ятихатська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02891173, місце знаходження - вул.Мамона, 132 м.П`ятихатки Дніпропетровської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - фермерське господарство Зевс , код ЄДРПОУ 24609467, юридична адреса - 52150 Дніпропетровська область, П`ятихатський район с.Лозуватка.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 12 листопада 2021 р.

Суддя П`ятихатського районного суду

Дніпропетровської області Ю.В.Кудрявцева