Рішення

від 12.11.2021 по справі 275/679/21

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/679/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2021 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Лівочки Л.І.,

при секретарі - Дубчак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Брусилів Житомирської області цивільну справу № 275/679/21 за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 09.08.2021 року звернувся до суду з позовом до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №240/7247/19 визнано протиправною бездіяльність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.03.2019 року про надання в оренду земельної ділянки площею 22,8758 га з кадастровим номером 1820985600:02:000:0305, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

Такі дії відповідача щодо допущеної протиправної бездіяльності при розгляді заяви ОСОБА_1 призвели до того, що останньому було спричинено немайнову шкоду, яка полягає у душевних стражданнях пережитими ним у зв`язку із неправомірними діями відповідача, який зобов`язаний діяти чітко із законодавством, в зв`язку з чим похитнулася віра в державні органи та саму державу України. Позивач був змушений виділити тривалий час для звернення до юристів та судових органів для усунення незаконних перешкод зі сторони відповідача при наявності його очевидного права та правових підстав для його реалізації, в зв`язку з чим він був позбавлений можливості своєчасного та нормального вирішення побутових проблем, та задоволення своїх людських потреб. В зв`язку з неправомірними діями відповідача позивачем перенесено сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання спору призвело до погіршення стосунків з односельчанами, негативно позначилося на його психічному стані та відносинах в сім`ї. Просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, яку оцінив у розмірі 1 500 000, 00 грн.

12 серпня 2021 року ухвалою Брусилівського районного суду Житомирського району відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

02.09.2021 від відповідача - Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області до суду надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що хоча рішенням Житомирського окружного адміністративного суду і було встановлено протиправну бездіяльність Брусилівської селищної ради, але будь-яких доказів завдання нею моральної шкоди ОСОБА_1 останнім не надано, обґрунтування визначеного розміру моральної шкоди не наведено, незрозуміло з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому процесуальними нормативно-правими актами. Відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

07.09.2021 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій вказав, що доводи відзиву щодо заперечень проти позову є безпідставними та такі, що не ґрунтуються на статтях ЦПК України, зокрема на роз`ясненнях п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди . 07.09.2021 позивач надіслав до суду клопотання, в якому просив суд винести окрему ухвалу щодо порушень законодавства головою Брусилівської селищної ради Габенцем В.В., яку направити до правоохоронних органів для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 364 КК України.

22.09.2021 відповідачем подано клопотання про відмову в задоволенні клопотання позивача про постановлення окремої ухвали.

0710.2021 ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з"явився, надіслав 05.11.2021 до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, від представника відповідача до суду поступила заява про розгляд справи без його участі.

На підставі ст. ст. 211, 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши та оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №240/7247/19 визнано протиправною бездіяльність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.03.2019 щодо надання в оренду земельної ділянки площею 22,8758 га з кадастровим номером 1820985600:02:000:0305, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області; зобов`язано Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.03.2019 про надання в оренду земельної ділянки площею 22.8758 га з кадастровим номером 1820985600:02:000:0305 та прийняти по ній рішення (а.с.5-8).

Інших письмових доказів щодо суті спору матеріали справи не містять, з клопотанням про витребування доказів сторони не звертались.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України та ч. 1, п.п. 1, 3, 4, 7,8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Статтею 56 Конституції України закріплено право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Частиною першою та другою статті 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Статтею 1167 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів, визначені статтею 1173 ЦК України.

Відповідно до роз"яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п.5 вказаної постанови Пленуму обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Великою Палатою Верховного Суду 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16, 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі №686/13212/19 .

Відповідно до вимог статтей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався виключно на ту обставину, що протиправність бездіяльності відповідача встановлена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду. Жодних інших доказів на обгрунтування своїх позовних вимог позивач суду не надав, фактично ототожнивши судове рішення про визнання дій відповідача протиправними з висновками про наявність усіх складових підстав для стягнення завданої такою бездіяльністю моральної шкоди.

Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 , суд констатував факт порушення відповідачем вимог законодавства щодо розгляду заяви позивача. Разом з тим, вказаних обставин недостатньо для висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки позивач зобов`язаний довести настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди, її розмір та причинний зв`язок, а не лише сам факт протиправності дій відповідача, на чому, фактично, і грунтується позов.

Відтак суд вважає, що сама лише наявність судового рішення про визнання протиправнимою бездіяльності Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області не може бути достатньою підставою для висновку про завдання таким рішення моральної шкоди ОСОБА_1 , оскільки даним рішенням у адміністративній справі не встановлювалась наявність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності через заподіяння моральної шкоди, так як питання, які вирішуються судом при розгляді адміністративної справи про визнання дій протиправними відрізняють від кола питань, які вирішуються при розгляді цивільного спору про стягнення моральної шкоди.

Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №243/5118/19 (провадження №61-213св20), від 06 вересня 2021 року у справі №296/3139/20 (провадження №61-1086св21), від 28 липня 2021 року у справі № 296/701/20 (провадження № 61-9528св21) та від 21 жовтня 2021 року у справі № 296/3115/20 (провадження № 61-1087св21).

Відтак, сам по собі той факт, що судом визнано протиправною відмову Брусилівської селищної ради у належному розгляді заяви ще не презюмує наявність заподіяння такими діями моральної шкоди позивачу, а факту завдання такої в ході судового розгляду не встановлено.

Суд звертає увагу, що своїм рішенням Житомирський окружний адміністративний суд, визнавши протиправними дії відповідача при розгляді заяви ОСОБА_1 , зобов`язав Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області розглянути його заяву з урахуванням норм законодавства, чим відновив порушені права позивача на розгляд його заяви у відповідності до вимог законодавства. Будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв`язку між такою шкодою та протиправними діями відповідача - судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт заподіяння йому Брусилівською селищною радою Житомирського району Житомирської області моральних чи фізичних страждань, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо клопотання позивача про винесення судом окремої ухвали щодо порушень законодавства головою Брусилівської селищної ради Габенцем В.В., яку позивач просив направити до правоохоронних органів для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 364 КК України, то суд не вбачає правових підстав для постановлення окремої ухвали, тоді як позивач має право самостійно, в порядку, визначеному КПК України, звернутися до правоохоронних органів із відповідною заявою, якщо вважає, що в діях конкретних посадових осіб Брусилівської селищної ради є ознаки кримінального правопорушення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, так як має пільги і компенсації, передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , категорія 2 (а.с.4) та у зв"язку з відмовою в задоволені позові, судові витрати у виді судового збору покладаються на державу на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2-7, 9-13,75,81, 141, 258, 259, 263-265, 352- 355 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про стягнення моральної шкоди - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л. І. Лівочка