Рішення

від 04.11.2021 по справі 912/2524/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 рокуСправа № 912/2524/21 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Селянського фермерського господарства "Стас" (вул. Ювілейна, 2, смт Петрове, Кіровоградська область, 28300)

до Петрівської селищної ради (вул. Святкова, 7, смт Петрове, Кіровоградська область, 28300)

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

секретар судового засідання Безчасна Н.Г.

представники сторін не брали участь у судовому засіданні

у судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Селянського фермерського господарства "Стас" (далі - СФГ "Стас") до Петрівської селищної ради з вимогою про визнання за Селянським (фермерським) господарством "Стас" (код ЄДРПОУ 31881786) права постійного користування земельною ділянкою, сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства, розташованої на території Чечеліївської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області площею 19,2000 га, кадастровий номер 3524986600:02:000:9052, яка була надана громадянину ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення сесії Петрівської районної ради народних депутатів Петрівського району Кіровоградської області від 28 грудня 2001 року №320, серія КР 0000141 та який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №119 від 28 грудня 2001 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Петрівська селищна рада визнає право постійного користування земельною ділянкою за громадянином ОСОБА_1 та не визнає за СФГ "Стас". Позивач також вказує, що з моменту реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи обов`язки землекористувача земельної ділянки несе створене фермерське господарство, а не фізична особа-засновник, на ім`я якої видано державний акт на право постійного користування землею.

Ухвалою від 06.09.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №912/2524/21 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 05.10.2021 об 11:00.

28.09.2021 від Петрівської селищної ради надійшла заява №01-21/2902/1 від 22.09.2021, за змістом якої відповідач просить суд слухати справу без його участі. Крім того, у вказаній заяві зазначено, що право постійного користування спірною земельною ділянкою Петрівська селищна рада визнає за фізичною особою, якій надавався державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Ухвалою від 05.10.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №912/2524/21 до судового розгляду по суті на 04.11.2021 о 10:30 год.

Позивач подав суду заяву від 04.11.2021, згідно із якою просить суд провести судове засідання у даній справі без участі його представника та зазначив, що підтримує позовні вимоги.

04.11.2021 суд розпочав розгляд справи по суті.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду 04.11.2021 не скористався, уповноважених представників не направив, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи (а.с. 46).

Крім того, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини сторін.

Відповідно до рішення сесії Петрівської районної ради народних депутатів Петрівського району Кіровоградської області №320 від 28.12.2001 надано громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 19,20 га ріллі в постійне користування, із земель запасу на території Чечеліївської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

28.12.2001 на підставі зазначеного рішення, ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування землею серії КР №0000141 площею 19,20 га, яка розташована на території Чечеліївської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №119 (а.с. 9).

06.02.2002 ОСОБА_1 створено СФГ "Стас", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 10).

З моменту створення СФГ "Стас" права та обов`язки землекористувача зазначеної вище земельної ділянки загальною площею 19,20 га, кадастровий номер 3524986600:02:000:9052, яка відповідно й надавалася для створення фермерського господарства, здійснює СФГ "Стас".

Згідно з відповіддю Петрівської селищної ради, викладеної в листі №01-27/2293/2 від 03.08.2021, на адвокатський запит про надання інформації, повідомлено, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області передало, згідно з актом приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, земельну ділянку загальною площею 19,2000 га для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 3524986600:02:000:9052 (а.с. 19).

Також, Петрівська селищна рада наголосила, що вказана земельна ділянка надавалась ОСОБА_1 , відповідно до рішення Петрівської районної ради народних депутатів Петрівського району Кіровоградської області №320 від 28.12.2001.

Позивач стверджує, що розпорядником зазначеної земельної ділянки - Петрівською селищною радою, виходячи із запиту адвоката та відповіді на нього - не визнається за СФГ "Стас" право постійного користування земельною ділянкою, яка отримана засновником СФГ "Стас" для його створення.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом та є предметом спору у даній справі.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. "а" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання прав.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 24.04.2018 у справі №910/79/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання випливає, що на момент надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалася не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - засновнику створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України №2009-ХІІ від 20.12.1991 "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону на день реєстрації СФГ "Стас"; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України №973-ІV від 19.06.2003 "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Відтак законодавством, чинним на момент створення СФГ "Стас", передбачалось одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто, Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003 прийнято новий Закон України №937-ІV "Про фермерське господарство", яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

У ст. 1 Закону "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З аналізу приписів ст. 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" можна дійти висновку, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку та з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції на час розгляду справи) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. В частині 2 даної статті передбачений перелік підприємств, установ та організацій, що набувають права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Велика Палата Верховного суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, за приписами ст. 141 Земельного кодексу України (у чинній редакції) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992, яка діяла до 01.01.2002), право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка площею 19,20 га, яка розташована на території Чечеліївської сільської ради, надана гр. ОСОБА_1 саме з метою створення фермерського господарства, яке ним створено та зареєстровано 06.02.2002.

Тому, право постійного користування спірною земельною ділянкою виникло у СФГ "Стас" з моменту його державної реєстрації і зберігається за фермерським господарством до часу припинення його діяльності.

Станом на день вирішення спору СФГ "Стас" продовжує здійснювати фермерську діяльність та використовувати земельну ділянку на праві постійного користування з моменту його створення та до цього часу, про що свідчать, зокрема, подані звіти та податкові декларації (а.с. 11-18).

Виходячи з положень ст. 15 Цивільного кодексу України, визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Згідно з висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, за змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відповідно до листа Петрівської селищної ради №01-27/2293/2 від 03.08.2021 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області передало, згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, земельну ділянку загальною площею 19,20 га для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 3524986600:02:000:9052.

Крім того, судом враховано, що станом на момент розгляду справи, власником земельної ділянки кадастровий номер 3524986600:02:000:9052, загальною площею 19,20 га, є Петрівська селищна рада Кіровоградської області, оскільки остання належать до комунальної форми власності та її місцем розташування є Кіровоградська область, Петрівський район, Чечеліївська сільська рада, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.11.2021 (а.с. 49-50).

Вказане відповідачем не спростовано.

У поданій відповідачем заяві №01-21/2902/1 від 22.09.2021 лише зазначено, що право постійного користування спірною земельною ділянкою Петрівська селищна рада визнає за фізичною особою, якій надавався державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, право постійного користування спірною земельною ділянкою за позивачем не визнається відповідачем, що свідчить про його порушення.

Поряд з цим, встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення права і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши, зокрема, відсутність порушення права.

З огляду на викладене, господарський суд вважає право позивача порушеним, доведення останнім наявності у СФГ "Стас" права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 19,2000 га з кадастровим номером 3524986600:02:000:9052, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, розташованої на території Чечеліївської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, яка надана громадянину ОСОБА_1 згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії КР 0000141, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №119 від 28.12.2001.

Отже, позовні вимоги СФГ "Стас" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача. Інших судових витрат позивачем не заявлялось.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Селянським фермерським господарством "Стас" (вул. Ювілейна, 2, смт Петрове, Кіровоградська область, 28300, ідентифікаційний код 31881786) право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 19,2000 га, кадастровий номер 3524986600:02:000:9052, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, розташованої на території Чечеліївської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, яка надана громадянину ОСОБА_1 згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії КР 0000141, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №119 від 28.12.2001.

Стягнути з Петрівської селищної ради (вул. Святкова, 7, смт Петрове, Кіровоградська область, 28300, ідентифікаційний код 04364199) на користь Селянського фермерського господарства "Стас" (вул. Ювілейна, 2, смт Петрове, Кіровоградська область, 28300, ідентифікаційний код 31881786) 2 270,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Селянському фермерському господарству "Стас" (вул. Ювілейна, 2, смт Петрове, Кіровоградська область, 28300) та Петрівській селищній раді (вул. Святкова, 7, смт Петрове, Кіровоградська область, 28300).

Повне рішення складено 12.11.2021.

Суддя М.С. Глушков