Ухвала

від 12.11.2021 по справі 904/5937/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 904/5937/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Баранець О.М., Губенко Н.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 (головуючий суддя - Барсук М.А., судді: Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.) та рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 (суддя Босий В.П.)

у справі №904/5937/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромонтажник"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 531067,33 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромонтажник" (далі - ТОВ "Агромонтажник") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець") про стягнення 531067,33 грн.

Ухвалою від 03.12.2020 Господарський суд Дніпропетровської області справу №904/5937/20 передав за територіальною підсудністю на розгляд Господарському суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва рішенням від 14.04.2021 у справі №904/5937/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 позовні вимоги ТОВ "Агромонтажник" задовольнив у повному обсязі; стягнув з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Агромонтажник" заборгованість у розмірі 479434,84 грн, пеню у розмірі 18072,08, штраф у розмірі 33560,41 грн та судовий збір у розмірі 7966,01 грн.

ДП "Гарантований покупець" 21.09.2021 звернулося через суд апеляційної інстанції до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги; (2) скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №904/5937/20 і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом позову, з яким ТОВ "Агромонтажник" звернулось до суду, є стягнення суми 531067,33 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.

ДП "Гарантований покупець" в обґрунтування касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій послалось на необхідність відступити від правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.05.2021 у справі №910/11830/20 (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України).

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання у касаційній скарзі на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України не є доводом, який у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджує наявність випадку/випадків , який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Таким чином у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та за умови належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому, незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на відсутність будь-якого належного обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №904/5937/20 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Верховний Суд не розглядає клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №904/5937/20.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3.Касаційну скаргу надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. М. Баранець

Н. М. Губенко