Рішення

від 11.11.2021 по справі 300/3771/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2021 р. справа № 300/3771/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 01.03.2019 по 31.03.2021,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської районної державної адміністрації (далі відповідач 1), Тлумацької районної державної адміністрації (далі відповідач 2), Відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької районної державної адміністрації (далі відповідач 3) про визнання протиправною бездіяльності Івано-Франківської районної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 01.03.2019 по 31.03.2021 та стягнення 145 853,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства відповідачами не виплачено позивачу середній заробіток за період з 01.03.2019 по 31.03.2021 року у зв`язку з призовом на військову службу, а тому ОСОБА_1 просить стягнути на його користь 145 853,00 грн середнього заробітку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

16.08.2021 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача 1 надійшов відзив від 12.08.2021 за №1025/01-28/004. Представник відповідача 1 зазначив, що Івано-Франківська районна державна адміністрація утворена як окрема юридична особа публічного права та зареєстрована 05.03.2021, а відтак не може бути визнана протиправною її бездіяльність за період з 01.03.2019 по 31.03.2021 щодо невиплати середнього заробітку, оскільки у зазначений період райдержадміністрація не була утворена та зареєстрована як юридична особа публічного права та у трудових відносинах із позивачем не перебуває. Також вимога щодо стягнення бюджетних асигнувань саме із Івано-Франківської районної державної адміністрації не може бути задоволена, оскільки позивач не є працівником Івано-Франківської райдержадміністрації, у трудових відносинах з Івано-Франківською райдержадміністрацією не перебуває; управління справами Відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області та Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області перейшли до відповідних комісій з припинення та на даний час юридичні особи публічного права: Відділ житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області та Тлумацька районна державна адміністрація Івано-Франківської області не припинені. Окрім цього, представник відповідача 1 зазначає, що схеми посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів на відповідний рік визначені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15.. Вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Відповідачі 2 та 3 правом на надання відзиву не скористались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що розпорядженням Тлумацької РДА Івано-Франківської області №3-к від 09.01.2014 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва Тлумацької РДА Івано-Франківської області з 08.01.2014 року в порядку переведення з посади головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва Тлумацької РДА згідно з ст. 32 КЗпП України за його згодою.

Розпорядженням першого заступника голови Тлумацької РДА Івано-Франківської області №37-к від 28.03.2014 року «Про звільнення ОСОБА_1 » на підставі Указу виконуючого обов`язки Президента України, голови Верховної Ради України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 303/2014, повістки Тисменицько-Тлумацького об`єднаного районного військового комісаріату Івано-Франківської області від 20.03.2014 року № 252/1, відповідно до ст. 119 КЗпП України, ОСОБА_1 звільнено з 19.03.2014 року від виконання посадових обов`язків начальника управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва районної державної адміністрації у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації. Збережено за позивачем займану ним посаду і середній заробіток на період до одного року.

Згідно витягу з наказу Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 51 від 19.03.2014 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 19.03.2014 року призначено начальником групи соціального захисту Тисменицько-Тлумацького ОРВК Івано-Франківської області. Вважати таким, що 19.03.2014 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 1010 грн. на місяць. В подальшому відповідно до наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 35 від 23.07.2014 року призначено старшим офіцером відділення комплектування цього ж військового комісаріату.

Відповідно до витягу з наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 36 від 05.03.2015 року з позивачем - старшим офіцером відділення комплектування Тисменицько-Тлумацького ОРВК укладено контракт про проходження військової служби строком до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Рішенням Тлумацького районного суду від 16.06.2017 року у цивільній справі №353/274/17 за позовом ОСОБА_1 до Тлумацької РДА про стягнення невиплаченої заробітної плати позов задоволено, і стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01.01.2016 року но 01.07.2017 року в сумі 44215 (сорок чотири тисячі двісті п`ятнадцять) грн. 20 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.07.2017 року у цивільній справі № 353/274/17 апеляційну скаргу Тлумацької районної державної адміністрації відхилено, а рішення Тлумацького районного суду від 16 червня 2017 року залишено без змін.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 року у справі № 300/608/19 за позовом ОСОБА_1 до Тлумацької РДА Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення невиплаченої заробітної плати позов задоволено, і стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01.07.2017 року по 01.03.2019 року в сумі 72 222 грн. (сімдесят дві тисячі двісті двадцять дві гривні) середнього заробітку, 2 349,22 грн. (дві тисячі триста сорок дев`ять) грн. 22 коп. індексації заробітної плати та 4 322 (чотири тисячі триста двадцять дві) грн. 25 коп. витрат на правову допомогу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2019у справі №857/7439/19 апеляційну скаргу Тлумацької районної державної адміністрації залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 у справі № 300/608/19 залишено без змін.

Згідно розпорядження Тлуманької РДА від 28.01.2020 №10-к «Про Гута» призначено ОСОБА_1 на посаду начальника відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля районної державної адміністрації з 01.02.2020 з посадовим окладом згідно із штатним розписом і оплатою праці відповідно до законодавства, і керуючись ч. 3 ст. 119 КЗпП України увільнено від роботи з 01.02.2020 року на час проходження військової служби за контрактом під час дії особливого періоду із збереженням місця роботи, посади, середнього заробітку на період проходження військової служби за контрактом під час дії особливого періоду, але не більше ніж на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби.

Згідно повідомлення відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької РДА Івано-Франківської області №50/01-23 від 07.05.2021 року вбачається, що Тлумацькою РДА не виділялися вказаному відділу кошти для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 01.03.2019 року по 06.05.2021 року відповідно до ст.119 КЗпП України. Також даним повідомленням було поінформовано про те, що відділ ЖКГ, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької РДА Івано-Франківської області створений в кінці січня 2020 року відповідно до розпорядження РДА №327 від 27.11.2019 року, являється структурним підрозділом Тлумацької РДА та фінансується з бюджетних асигнувань на утримання апарату та структурних підрозділів Тлумацької РДА. Розпоряджень, які би свідчили про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу чи виплати середнього заробітку ОСОБА_1 у відділі ЖКГ, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької РДА Івано-Франківської області відсутні. У зв`язку з відсутністю розпоряджень про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу розрахунок брався із рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 року у справі № 300/608/19, яка є у вільному доступі в ЄДРСР, тобто розмір мінімальної заробітної плати за відповідні періоди.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати середнього заробітку за період з 01.03.2019 по 31.03.2021 та стягнення 145 853,00 грн невиплаченого середнього заробітку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.

За змістом статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII був затверджений Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування у газеті «Голос України» від 18 березня 2014 року № 49. Таким чином, з 18 березня 2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Указом Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 15 січня 2015 року № 113- VII, який набрав чинності 20 січня 2015 року, оголошено проведення часткової мобілізації, доведено до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно зі статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статтею 119 КЗпП України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року (пункт 7 Указу Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію»).

Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Крім того, рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені статтею 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно зі частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

За змістом статті 119 КЗпП України, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими порядком, який встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року.

З урахуванням вищевказаного слідує, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток.

Стаття 115 Кодексу законів про працю України передбачає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановленні колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, який не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як вже встановлено судом за позивачем не було збережено посаду начальника управління житлово-комунального господарства, інфраструктури та будівництва Тлумацької РДА, а з 01.01.2016 року припинено нарахування та виплату середнього заробітку станом на час подання позивачем даної позовної заяви.

Одночасно судом встановлено, що постановою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10.10.2016 року голову Тлумацької РДА визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 7 ст. 41 КУпАП за порушення строків виплати заробітної плати та незбереження посади позивача і не нарахування заробітної плати з 01.01.2016 року та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням на нього остаточного адміністративного стягнення на підставі ст. 36 КУпАП у вигляді 850 грн. 00 коп. штрафу в дохід держави.

Стосовно доводів відповідача щодо стягнення бюджетних асигнувань саме із Івано-Франківської районної державної адміністрації не може бути задоволена, оскільки позивач не є працівником Івано-Франківської райдержадміністрації, у трудових відносинах з Івано-Франківською райдержадміністрацією не перебуває, суд зазначає наступне.

Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» вирішено утворити в Івано-Франківській області Івано-Франківський район (з адміністративним центром у місті Івано-Франківськ) у складі територій Більшівцівської селищної, Богородчанської селищної, Букачівської селищної, Бурштинської міської, Галицької міської, Дзвиняцької сільської, Дубовецької сільської, Єзупільської селищної, Загвіздянської сільської, Івано-Франківської міської, Лисецької селищної, Обертинської селищної, Олешанської сільської, Рогатинської міської, Солотвинської селищної, Старобогородчанської сільської, Тисменицької міської, Тлумацької міської, Угринівської сільської, Ямницької сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України

Цією ж постановою ліквідовано в Івано-Франківській області, серед інших, Тлумацький район.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1635-р від 16.12.2020 «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій»: здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих зазначеною постановою, шляхом їх приєднання до районних державних адміністрацій, утворених згідно з абзацом третім цього пункту, згідно з додатком 3. Згідно з вказаним додатком, Тлумацьку районну державну адміністрацію реорганізовано шляхом приєднання до новоутвореної Івано-Франківської районної державної адміністрації.

Пунктом 3 розпорядження Кабінету Міністрів України №1635-р від 16.12.2020 установлено, що юрисдикція районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-IX, поширюється на всю територію відповідних новоутворених районів.

Відповідно до пункту 7 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1321, перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі комісія з реорганізації); у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Івано-Франківська районна державна адміністрація Івано-Франківської області (вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 44000350) зареєстроване як юридична особа 05.03.2021. Воднораз, Тлумацька районна державна адміністрація (вул. Макуха, буд. 12, м. Тлумач, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78000, код ЄДРПОУ 23803078) з 16.03.2021 перебуває в стані припинення.

З наведеного, суд приходить до висновку, що Івано-Франківська районна державна адміністрація Івано-Франківської області набула адміністративну компетенцію (юрисдикцію) реорганізованої шляхом приєднання Тлумацької районної державної адміністрації.

Так у зв`язку з викладеними за період з 01.03.2019 року по 31.03.2021 року виникла заборгованість на загальну суму 145 853,00 грн, яка з врахуванням встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати становить: з 01.03.2019 року по 31.12.2019 року 41 730,00 грн (10 міс. х 4 173,00 грн.); з 01.01.2020 по 31.01.2020 року - -4 723, 00 грн (1 х4 723,00 грн); з 01.02.2020 року по 31.12.2020 року 81 400,00 грн. (11 міс. х 7 400,00 грн.); з 01.01.2021 року по 31.03.2019 18 000,00 грн. (3 міс. х 6 000 грн.)

Таким чином у зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідача суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області 145 853,00 грн. невиплаченого середнього заробітку

Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9рп/2013 визначено, що положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, саме як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано приписів частини 2 статті 2 КАС України, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Однак, позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, оскільки останній звільнений від його сплати згідно пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

А тому, враховуючи зазначене, підстави для стягнення судових витрат у вигляді судового збору відсутні.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами 3-5 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі.

Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідно до частин 2, 3 статті 30 Закону України від 05.07.2012 за №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 03.06.2021 №20/21, Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 22.07.2021 серія ІФ №003481, акт здачі-прийому наданих послуг від 07.06.2021, квитанцію від 03.06.2021 на суму 8 040,00 грн.

Відповідно до акта здачі-прийому наданих послуг від 07.06.2021, адвокатом Винником Ю. Г. надано наступну правову допомогу: підготовка та складання адвокатських запитів, отримання витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій, складання позовної заяви. Розмір винагороди адвокат визначив у розмірі 8 040,00 грн.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 8 040,00 грн. є співмірною із наданим адвокатом обсягом послуг та відповідає критерію реальності таких витрат.

Таким чином, з урахуванням положень частин 3, 5 статті 134, частини 9 статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 8 040,00 грн.

На підставі статей 115, 119, частини 2 статті 233 КЗпП України, керуючись статтями 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Івано-Франківської районної державної адміністрації (вул. Грушевського, 21, Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 44000350), Тлумацької районної державної адміністрації (вул. Макухи, 12, м. Тлумач, Івано-Франківська обл., 78000, код ЄДРПОУ 23803078), Відділу житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тлумацької районної державної адміністрації (вул. Макухи, 12, м. Тлумач, Тлумацький район, Івано-Франківська обл., 78001, код ЄДРПОУ 37644259) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 01.03.2019 по 31.03.2021 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (вул. Грушевського, 21, Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 44000350) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середнього заробітку за період з 01.03.2019 року по 31.03.2021року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (вул. Грушевського, 21, Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 44000350) 145853 (сто сорок п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят три) грн. 00 коп. невиплаченого середнього заробітку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (вул. Грушевського, 21, Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 44000350) 8 040 (вісім тисячі сорок) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 12 листопада 2021 р.