Рішення

від 12.11.2021 по справі 826/2245/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2021 року м. Київ № 826/2245/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. , розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮН-І-ТЕК" до Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0005631402, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮН-І-ТЕК" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про (з урахуванням уточненої позовної заяви) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0005631402.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач дійсно мав фінансово - господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ "ГОРСАН" та ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ", які мали реальний характер та за якими було виконано роботи використані ним у власній господарській діяльності, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Також позивач зазначив про те, що фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на те, що позивачем до перевірки на підтвердження фактичного існування фінансово - господарських правовідносин між ним та контрагентами ТОВ "ГОРСАН" та ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" не було надано банківських виписок, що унеможливило встановлення сплати по зазначеним операціям, проектно - кошторисної документації та жодним документом не зафіксовано місце виконання робіт, їх об`єм та суть, а також відсутня інформацію щодо стосовно залучення сторонніх організацій до виконання робіт. Також відповідач зазначив про те, що позивачем до перевірки на не надано достатніх первинних документів на підтвердження постачання ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" товару за видатковою накладною від 27.08.2015 № РН-0000251.

Водночас відповідач посилався на вирок Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2016 у справі № 372/812/16-к (провадження № 1-кп-80/16) та вирок Деснянського районного суду с. Києва від 12.04.2016 у справі № 754/4680/16-к (провадження № 1-кп/754/315/16).

У судовому засіданні суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Під час розгляду справи, суд встановив наступне.

В період з 26.04.2016 по 12.05.2016 Головним управління ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ЮН-І-ТЕК з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ ГОРСАН та ТОВ ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ за період з 01.07.2015 по 31.08.2015.

За результатами перевірки складено акт від 03.08.2017 №298 /26-15-14-02-04/34731982, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 93 500,00 грн.

18.08.2017 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005631402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 116875,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 23375,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням від 18.08.2016 №0005631402 звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об`єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об`єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "ГОРСАН" та ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" суду первинних документів надано не було.

Відповідачем надано суду копії актів здачі прийняття робіт (надання послуг) від 17.07.2015 №10-01, від 10.08.2015 №10-02, договору від 18.06.2015 № 10/БЖСП, які були надані позивачем під час перевірки на підтвердження існування фінансово - господарських з ТОВ "ГОРСАН". Зазначені документи від імені ТОВ "ГОРСАН" підписані ОСОБА_1 .

Також відповідачем надано суду копії видаткової накладеної від 27.08.2015 № РН-0000251, рахунку - фактури від 20.08.2015 № 000251, акту здачі прийняття робіт (надання послуг) від 28.08.2015 № 11-01, договору від 11.08.2015 № 11/БЖСП які були надані позивачем під час перевірки на підтвердження існування фінансово - господарських з ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ". Зазначені документи, крім рахунку - фактури, від імені ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" підписані ОСОБА_2.

Наявні в матеріалах справи копії податкових накладних від імені ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" підписані ОСОБА_2 та від імені ТОВ "ГОРСАН" підписані ОСОБА_1.

Згідно з витягами з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в періоді щодо якого проводилась перевірка керівником ТОВ "ГОРСАН" був ОСОБА_1 та ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" - ОСОБА_2.

Рахунок - фактура від 20.08.2015 № 000251 містить підпис скріплений печаткою, водночас в ньому не зазначено даних особи, яка відповідний підпис вчинила.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський обліку встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з рахунку - фактури від 20.08.2015 № 000251 неможливо встановити особу, яка його склала, а отже він не може бути належним доказом на підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ".

Відповідно до пунктів 1.2, розділу ІІ, пункту 4.1, підпункту 6.1.2 пункту 6.1 договорів від 18.06.2015 № 10/БЖСП та від 11.08.2015 № 11/БЖСП, які є аналогічними за своїм змістом, документами, які мають підтверджувати факт виконання електромонтажних робіт є проектно - кошторисна документація, документи, які засвідчують якість виконаних робіт, акти приймання - передачі виконаних робіт.

Докази на підтвердження надання позивачем до перевірки проектно - кошторисної документації та документів, які засвідчують якість виконаних робіт за вказаними договорами в матеріалах справи відсутні, як і докази надання документів на підтвердження здійснення позивачем оплати за фінансово - господарськими правовідносинами з контрагентами ТОВ "ГОРСАН" та ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ".

11.04.2016 Обухівським районним судом Київської області за результатами розгляду у підготовчому судовому засіданні в м. Обухів матеріалів кримінального провадження №32016110130000014, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.03.2016 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, винесено вирок в кримінальній справі № 372/812/16-к, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 03.03.2016 укладену між прокурором Броварської місцевої прокуратури Київської області Грозіцьким Владиславом Анатолійовичем та ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №32016110130000014, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.03.2016 та визнано ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 205 та за ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України.

Зазначеним вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 , будучи засновником фіктивного підприємства - ТОВ "ГОРСАН" 14.05.2015 забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановленої розслідуванням особи щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складанні від імені службових осіб ТОВ "ГОРСАН" фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

12.04.2016 Деснянським районним судом м. Києва за результатами розгляду у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100030000015 від 24.03.2016 відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.205ч.1,205-1ч.2 Кримінального кодексу України винесено вирок в кримінальній справі № 754/4680/16-к, яким затверджено угоду від 30.03.2016 між прокурором Київської місцевої прокуратури №3 Старостенко А.М. та підозрюваним ОСОБА_2 про визнання винуватості та визнано ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.205ч.1,205-1ч.2 Кримінального кодексу України.

Зазначеним вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1ст.205,ч.2ст.205-2 Кримінального кодексу України, а саме, своїми умисними діями, які виразились у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" з метою прикриття незаконної діяльності, а також внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26.01.2016 у справі № 21-4781а15; від 22.03.2016 у справі № 21-170а16; від 22.03.2016 у справі № 21-2927а15; від 29.03.2016 у справі № 21-5315а15; від 12.04.2016 у справі № 21-3270а15; від 12.04.2016 у справі № 21-3635а15; від 19.04.2016 у справі № 21-4985а15; від 26.04.2016 у справі № 21-4976а15; від 24.05.2016 у справі № 21-5332; від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16.

У постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 № 21-421а11, від 01.12.2015 № 21-1661а15, від 02.12.2015 № 21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.01.2020 у справі №826/9337/16 (адміністративне провадження №К/9901/39896/18), від 02.12.2019 у справі №804/729/17 (адміністративне провадження №К/9901/22445/19 ).

З огляду на зазначене, враховуючи те, що первинні документи щодо фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" підписано особою, щодо якої Деснянським районним судом м. Києва винесено вирок від 12.04.2016 в кримінальній справі № 754/4680/16-к, яким затверджено угоду від 30.03.2016 між прокурором та підозрюваним ОСОБА_2 про визнання винуватості та ОСОБА_2 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.205ч.1,205-1ч.2 Кримінального кодексу України та з ТОВ "ГОРСАН" підписано особою, щодо якої Обухівським районним судом Київської області 11.04.2016 винесено вирок в кримінальній справі № 372/812/16-к, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 03.03.2016 укладену між прокурором та ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 32016110130000014, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.03.2016 та визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 205 та за ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, суд дійшов висновку про те, що первинні документи складені ОСОБА_2 від імені ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" та ОСОБА_1 від імені ТОВ "ГОРСАН" не можуть належним чином засвідчувати факт наявності фінансово - господарських правовідносин між позивачем та вказаними контрагентами.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи те, що, як було встановлено судом позивачем не надано суду належних документів на підтвердження реального здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" та ТОВ "ГОРСАН", а надані відповідачем копії документів, які були надані позивачем до перевірки підписані ОСОБА_2 від імені ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" та ОСОБА_1 від імені ТОВ "ГОРСАН" не можуть належним чином засвідчувати факт наявності фінансово - господарських правовідносин між позивачем та вказаними контрагентами у суду відсутні підстави для висновку про наявність у позивача права на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими правовідносинами з зазначеними контрагентами.

Керуючись статтями 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮН-І-ТЕК" (03155, м. Київ, пр. Перемоги, 136, кім. 34, код ЄДРПОУ 34731982) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0005631402 - відмовити повністю .

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 та пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов