Ухвала

від 09.11.2021 по справі 757/46760/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю

представника власника майна ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у м.Києві, матеріали за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 , в інтересах ТОВ «ГРААЛЬ», на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 вересня 2021 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР Київської міської прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62021000000000530 та накладено арешт, шляхом заборони розпорядження, на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами:

- 8000000000:82:012:0006, площею 0.2965 га, розташована за адресою: м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 4-Б, яка на праві комунальної власності належить Територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141;

- 8000000000:82:012:0017, площею 0.0442 га, розташована за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 5 (літ. «В»), яка на праві комунальної власності належить Територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141;

- 8000000000:82:012:0052, площею 0.2287 га, розташована за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 5, яка на праві комунальної власності належить Територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя врахував, що об`єкти нерухомого майна визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, зважив на те, що незастосування накладення арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, взяв до уваги наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, доведеність необхідності такого заходу забезпечення кримінального провадження, та прийшов до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Разом з тим, слідчий суддя вважав, що не підлягають задоволенню вимоги клопотання про заборону державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901) та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно об`єктів нерухомості, а саме земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:82:012:0006, 8000000000:82:012:0017, 8000000000:82:012:0052, оскільки вказані заборони та дії є прямим наслідком застосування такого виду забезпечення як накладання арешту.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_5 , в інтересах ТОВ «ГРААЛЬ», подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначене майно.

Крім того, представник просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали. Вказує, що рішення було ухвалене без виклику та участі володільця майна або його представника у судове засідання, а копія ухвали отримано лише 21 жовтня 2021 року.

На думку представника володільця майна, підставами для скасування ухвали слідчого судді є невідповідність висновків, що містяться у рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Представник вказує, що володілець майна не має відношення до кримінального провадження № 62021000000000530 та є третьою особою, майнові інтереси якої порушено постановленням оскаржуваної ухвали.

Апелянт зазначає, що арешт земельних ділянок суперечить визначеним ст. 170 КПК України завданням. Скаржник орендує земельні ділянки, які є власністю Київської міської ради, на умовах довгострокової оренди.

Представник володільця майна звертає увагу, що додані до клопотання прокурора про накладення арешту матеріали не містять доказів та будь-якого обґрунтування обставин та факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Зазначає, що накладення арешту перешкоджає подальшій правомірній господарській діяльності ТОВ «ГРААЛЬ» і є неприйнятно обтяжливим заходом забезпечення кримінального провадження.

В судове засідання прокурор повторно не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у його відсутність.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, щопредставником власника майна не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 02 вересня 2021 року, з огляду на положення абзацу 2 ч. 3ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000530 від 16 червня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

За матеріалами провадження, невстановлені досудовим розслідуванням службові особи Київської міської державної адміністрації (далі КМДА), ТОВ «Грааль», код ЄДРПОУ 24266659 (далі ТОВ «Грааль») та ін., діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, в порушення положень Програми соціально-економічного та культурного розвитку міста Києва на 2002 рік, затвердженої рішенням Київської міської ради від 20.12.2001 №163/1597 та умов інвестиційного договору, укладеного між КМДА та ТОВ «Грааль», шляхом отримання в користування земельних ділянок комунальної власності в позаконкурентний спосіб, заниження вартості оренди землі, вчинили зловживання службовим становищем, що спричиняє тяжкі наслідки.

Зокрема, службові особи КМДА, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з представниками ТОВ «Грааль», організували протиправний механізм отримання в користування земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 8000000000:82:012:0017, 8000000000:82:012:0052, 8000000000:82:012:0006 в позаконкурентний спосіб, занизивши при цьому вартість їх оренди.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:82:012:0006, 8000000000:82:012:0017 та 8000000000:82:012:0052 на праві комунальної власності належить Територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141.

Враховуючи те, що невстановленими особами, з метою вчинення кримінального правопорушення або приховування вже вчиненого кримінального правопорушення можуть вживатися заходи, направлені на відчуження у майбутньому зазначених земельних ділянок, а також те, що вищевказані об`єкти нерухомості використовувалися під час вчинення кримінального правопорушення та були об`єктом кримінально протиправних дій, постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ ДБР ОСОБА_7 від 26 серпня 2021 року зазначені земельні ділянки визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 62021000000000530 від 16 червня 2021 року.

02 вересня 2021 року прокурор третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР Київської міської прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту, шляхом заборони розпорядження, на земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 вересня 2021 року зазначене клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на вказані земельні ділянки.

Задовольняючи клопотання щодо накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов до висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення,слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132 КПК України,повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з ч. 3ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є збереження речових доказів.

Колегія суддів вважає, що жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що нерухоме майно, а саме вказані земельні ділянки, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України з наданих матеріалів не вбачається.

Прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вказані земельні ділянки відповідають критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Слід також звернути увагу, що майно у встановленому порядку хоча і визнане органом досудового розслідування речовим доказом у кримінальному провадженні, однак така постанова на думку колегії судді є формальною, у зв`язку з чим в даному випадку не може ставитися питання про накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, як це дозволяє ч. 10 ст. 170 КПК України.

Отже, як вважає колегія суддів, у даному кримінальному провадженні відсутні визначені законом правові підстави для накладення арешту на майно, в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки прокурором у клопотанні не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, прокурор, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення. Апеляційний суд наявності таких доказів також не вбачає.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, а також про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання спрокурора про накладення арешту на майно за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.98, 170-173,307,309,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , в інтересах ТОВ «ГРААЛЬ», задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 вересня 2021 року, якою частково задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР Київської міської прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62021000000000530 та накладено арешт, шляхом заборони розпорядження, на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами:

- 8000000000:82:012:0006, площею 0.2965 га, розташована за адресою: м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 4-Б, яка на праві комунальної власності належить Територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141;

- 8000000000:82:012:0017, площею 0.0442 га, розташована за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 5 (літ. «В»), яка на праві комунальної власності належить Територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141;

- 8000000000:82:012:0052, площею 0.2287 га, розташована за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 5, яка на праві комунальної власності належить Територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, а саме на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами:

- 8000000000:82:012:0006, площею 0.2965 га, розташована за адресою: м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 4-Б, що на праві комунальної власності належить Територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141;

- 8000000000:82:012:0017 площею 0.0442 га, розташована за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 5 (літ. «В»), що на праві комунальної власності належить Територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141;

- 8000000000:82:012:0052 площею 0.2287 га, розташована за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 5, що на праві комунальної власності належить Територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141, із забороною державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901) та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:82:012:0006, 8000000000:82:012:0017 та 8000000000:82:012:0052, які на праві комунальної власності належать Територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/6340/2021

Єдиний унікальний номер справи 757/46760/21-к

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_8

Доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1