Постанова

від 04.11.2021 по справі 521/4262/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5669/21

Номер справи місцевого суду: 521/4262/18

Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2021 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого - Гірняк Л.А.

Суддів - Сегеди С.М., Цюри Т.В.

За участю секретаря - Ющак А.Ю.,

Позивача - ОСОБА_1 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

-про поділ подружнього майна,-

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та його уточннивши просила:

-визнати автомобіль марки TOYOTA, модель COROLLA, державний номер був НОМЕР_1 (на теперішній час перереєстрований р/н НОМЕР_2 ), 2013 року виготовлення, номер шасі № НОМЕР_3 , що зареєстрований на ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 21.01.2016 р. згідно договору купівлі-продажу від 27.11.2015 року, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;

-виділити їй 1/2 його вартості - тобто 170 077,50 гривень.

Зазначає, що з 29.03.2008 року по 14.05.2018 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

27.11.2015 році, під час шлюбу, вони за спільні кошти придбали автомобіль марки TOYOTA, модель COROLLA, державний номер був НОМЕР_1 (на теперішній час перереєстрований р/н НОМЕР_2 ), 2013 року виготовлення, номер шасі № НОМЕР_3 ,який зареєстрували на ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 21.01.2016 року згідно договору купівлі-продажу від 27.11.2015 року.

Вартість автомобіля, згідно експертного всиновку становиить 340 155,00 грн, які просить застосувати для визначення ціни автомобіля .

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить визнати спірний автомобіль особистою його власністю та відмовити в позові. Зазначає, що автомобіль придбаний за власні кошти, отримані за депозитним договором у ПАТ Міський комерційний банк та відчудження раніше придбаного автомобіля. Також зазначає, що предмет спору відсутній, так як 24.05.2017 року придбаний 3-ю особою.

Висновком експерта № 18-2663 від 20 вересня 2018 року, відповідно якого встановлено, що середня ринкова вартість транспортного засобу Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_1 (на теперішній час перереєстрований державний номер НОМЕР_2 ), 2013 року випуску, на 27 листопада 2015 року (дата оцінки зазначена судом), становить 340155,00 гривень ( а.с.79).

04.12.2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бабіна К.О. надала до районного суду заперечення на висновок експерта № 18-2663 від 20 вересня 2018 року в якому, посилаючись на його необгрунованність із зазначенням занадто збільшеної вартості автомобіляToyota Corolla, просив визнати зазначений автомобіль його особистою приватною власність та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.99-103).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано автомобіль марки TOYOTA, модель COROLLA (державний номер НОМЕР_1 , перереєстрований на д/н НОМЕР_2 , 2013 року випуску, номер шасі № НОМЕР_3 , що був зареєстрований на ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 21.01.2016 р. згідно договору купівлі-продажу від 27.11.2015 року), об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стягнуто з ОСОБА_2 (реєстрація: АДРЕСА_1 , фактичне проживання: АДРЕСА_2 , рестр. № НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (реєстрація: АДРЕСА_3 , фактичне проживання: АДРЕСА_4 , рестр. № НОМЕР_6 ) вартість - 1/2 частини транспортного засобу - автомобіля марки TOYOTA , модель COROLLA (державний номер НОМЕР_1 , перереєстрований на д/н НОМЕР_2 , 2013 року виготовлення, номер шасі № НОМЕР_3 , що був зареєстрований на ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 21.01.2016 року згідно договору купівлі-продажу від 27.11.2015 року) в розмірі 170077,50 грн. (сто сімдесят тисяч сімдесят сім грн. 50 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складається з: судового збору у сумі 1 710,0 грн., витрати за проведення судової авто-товарознавчої експертизи у сумі 4 332,90 грн.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття нового, про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання в зазначений день і час: 04.11.2021 року, на 09.40 год. відповідач ОСОБА_2 не з`явився, будучи належним чином повідомленою про час і місце судового засідання. В своїй апеляційній скрзі просить розглядати справу за його відсутності.

В силу ч.2 ст. 372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за його відсутності.

АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН:

Заявник вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню в зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.

Посилається на те, що автомобіль придбано за 150 000 грн та продано ним за 100 000 грн. Він є його особистою власністю, так як придбаний за власні кошти, а висновок експерта є надопустимим доказом, так як вартість автомобіля встановлено на час розгляду справи, а не на час його придбання.

Зазначає, що автомобіль продано в період шлюбу та кошти від його реалізації потрачені на потреби сім`ї.

Окрім того посилається на те, що шлюб розірвано 14.05.2018 року.

25.01.2021 року до апеляційної інстанції надійшло клопотання ОСОБА_2 в якому він просить його апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, скаувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2019 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що стягнення грошової компенсації не можна визнати законними та обгрутованими.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ

Матеріалами справи встановлено що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.03.2008 року по 14.05.2018 року, про що свідчить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14.05.2018 року, яке набрало чинності 13.06.2018 року. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7-8).

В 2012 році під час шлюбу придбаний в кредит автомобіль марки SSANGYONG модель KORANDO, номер шасі НОМЕР_7 , колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_8 , рік випуску 2012, дата реєстрації 02.11.2012року.

Вказаний автомобіль був проданий 03.12.2015 року.

З заяви про видачу готівки вбачається, що 23 лютого 2015 року грошові кошти у розмірі 148 519,88 грн отримані ОСОБА_2 у ПАТ Міському Комерційному Банку, МФО 334851.

27.11.2015 року був придбаний автомобіль марки TOYOTA модель COROLLA, номер шасі НОМЕР_3 , колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1 (в теперішній час перереєстрований р/н НОМЕР_2 ), 2013 року виготовлення, що зареєстрований на ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 21.01.2016 р. згідно договору купівлі-продажу від 27.11.2015 року.

Шлюб між сторонами розірвано 14 травня 2018 року.

З висновку експерта № 18-2663 від 20 вересня 2018 року, вбачається, що середня ринкова вартість транспортного засобу Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_1 (на теперішній час перереєстрований державний номер НОМЕР_2 ), 2013 року випуску, на 27 листопада 2015 року (дата оцінки зазначена судом), становить 340 155,00 гривень.

29.05.2018 року до Малиновського районного суду м. Одеси від 14.05.2018 року надійшов лист Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області вих. № 31/15-3059 від 24.05.2018 року, з якого вбачається, що згідно бази даних Єдиного державного реєстру МВС станом на 21.05.2018, інформація щодо зареєстрованих транспортних засобів на ім`я громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , відсутня.

Регіональним сервісним центром МВС України в Одеській області №31/15-3059 від 24.05.2018 року надано інформацію щодо зняття з обліку та перереєстрацію транспортних засобів громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , згідно бази даних Єдиного державного реєстру МВЄ, а саме:

- 25.01.2013 в Центрі ДАІ №1422, автомобіль ЗАЗ-DAEW00 Т13110, номерний знак НОМЕР_9 , кузов № НОМЕР_10 , 2007 р.в., червоного кольору, який був зареєстрований за вищевказаною особою, знятий з обліку для реалізації.

- 03.12.2015 в ТЄЦ № 8045 в м. Києві, автомобіль SSANG YONG КОRАNDО, номерний знак НОМЕР_8 , кузов № НОМЕР_11 , 2012 р.в., білого кольору, який був зареєстрований за вищевказаною особою, знятий з обліку для реалізації.

- 24.05.2017 в ТCЦ № 5141 РСЦ МВС в Одеській області, автомобіль ТОYОТА CОRОLLА ЗНГ, номерний знак НОМЕР_1 , 2013 р.в., кузов № НОМЕР_12 , сірого кольору, який був зареєстрований за вищевказаною особою, перереєстрований на іншу особу (а.с.60-61).

ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив з доведеності позовних вимог.

Судова колегія погоджується з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Автомобіль є цінною річчю, а тому його продаж може здійснюватись за письмової згоди другого з подружжя.

Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За змістом наведених норм, факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

У відповідності до пункту третього частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

За змістом статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Оскільки автомобіль марки TOYOTA модель COROLLA, номер шасі НОМЕР_3 , колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1 (в теперішній час перереєстрований р/н НОМЕР_2 ), 2013 року виготовлення придбаний в період шлюбу та відчуджений без письмової згоди позивачки, то районний суд дійшов правильного висновку про задоволення позованих вимог та стягнув на користь позивача Ѕ частини його вартості.

Відповідач ОСОБА_2 не надав жодного належного та допустимого доказу, що автомобіль придбаний за його особисті кошти, а посилання на отримання кредиту в період шлюбу не є підставою вважати його особистим майном відповідача.

Посилання ина те, що тсудом не вірно встановлена вартість автомобіля спростовується експертної оцінки, яка відповідачем не спростована.

Не доведено і посилання на те, що кошти від його реалізації потрачені на потреби сім`ї.

Враховуючи, що експертним висновком встановлено, що вартість автомобіль марки TOYOTA модель COROLLA, номер шасі НОМЕР_3 , колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1 (в теперішній час перереєстрований р/н НОМЕР_2 ), 2013 року випусу, станом на 27.11.2015 року, становить 340 155,00 грн, а тому Ѕ від цієї суми становить 170 077,50 гривень.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367,368,374, 375 ,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 12.11.2021 року.

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

С.М.Сегеда

Т.В.Цюра