Постанова

від 12.11.2021 по справі 623/1190/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 листопада 2021 року

м.Харків

справа № 623/1190/21

провадження № 22-ц/818/5583/21

провадження № 22-ц/818/5584/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Чарівний Лан

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівний Лан про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати та штрафний санкцій за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 липня 2021 року та на додаткове рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 липня 2021 року, постановлені під головуванням судді Герцова О.М., в залі суду в місті Ізюм Харківської області, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівний Лан про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати та штрафний санкцій у розмірі 27 319,88 грн.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 липня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівний Лан судові витрати в якості компенсації витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції від 06 липня 2021 року, а також додаткове рішення суду від 13 липня 2021 року, та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити та змінити розподіл судових витрат.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; позивачка зазначає, що у січні 2019 року та у лютому 2019 року вона зверталася до ТОВ Чарівний Лан з листом, в якому повідомила орендаря про зміну власника земельної ділянки, повідомила місце проживання нового власника, паспортні дані з ідентифікаційним номером. ОСОБА_1 вважає, що не повідомлення нею платіжних реквізитів для оплати за оренду землі не позбавляє орендаря обов`язків зі сплати орендної плати, оскільки умовами договору оренди передбачено, що плата вноситься орендарем у грошовій формі, що здійснюється за вибором орендаря безготівковим розрахунком на поточний рахунок орендодавця або пересиланням поштового переказу шляхом виплати орендодавцю грошових коштів за поштовим переказом об`єктами поштового зв`язку. Таким чином у відповідача була вся інформація про орендаря, тому у відповідача були відсутні перешкоди для своєчасної виплати орендної плати.

Товариство з обмеженою відповідальністю Чарівний Лан надало відзив на апеляційну скаргу, просило рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 липня 2021 року та додаткове рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 липня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивачки - залишити без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 протягом одного місяця з дня набуття права власності на земельну ділянку не повідомила ТОВ Чарівний Лан про те, що вона є новим власником земельної ділянки кадастровий номер 6322888000:02:000:0104. Позивачка не надала відповідачу своїх платіжних реквізитів для сплати орендної плати. Тому відсутні підстави для розірвання договору оренди та стягнення орендної плати та штрафний санкцій з підстав систематичної несплати орендарем орендної плати. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у разі відмови в задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи (в тому числі і витрати на правову допомогу), покладаються на позивача.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 11 травня 2017 року між ТОВ Чарівний лан та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 632288000:02:000:0104 площею 5,2410 га риллі, строком на 20 років. Право оренди за вказаним Договором було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2017 року за№ 20631657 (а.с.16-18).

04 вересня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір міни земельної ділянки кадастровий номер 6322888000:02:000:0104 площею 5,2410 га риллі (а.с.12-13).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_1 на підставі договору міни від 04.09.2018 року (а.с.14).

15 січня 2019 року позивачка направила заяву на адресу ТОВ Чарівний лан , в якій зазначила, що у вересні 2018 року вона повідомила орендаря про те, що вона є новим власником земельної ділянки кадастровий номер 632288000:02:000:0104 площею 5,2410 га риллі; проте орендну плату за 2018 рік вона не отримала (а.с.19).

У відповідь на вищевказану заяву, 30 січня 2019 року ТОВ Чарівний лан направило позивачці лист та зазначило, що орендну плату за земельну ділянку за 2018 рік отримав ОСОБА_2 (а.с.20).

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач не сплачує їй орендну плату за землю відповідно умов договору оренди від 11 травня 2017 року, тобто ТОВ Чарівний Лан систематично порушує умови договору. За вересень-грудень 2018 року заборгованість відповідача за договором оренди складає 2 926,87 грн., за 2019 рік - 8780,60 грн., за 2020 року - 8780,60 грн. Загальна заборгованість з орендної плати становить 20 488,10 грн. Позивачка вважає, що у зв`язку з неналежним виконання зобов`язань за договором, наявні підстави для розірвання договору оренди та стягнення з відповідача заборгованості за договором, а також пеню, три відсотки річних та інфляційні збитки. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди землі від 11 травня 2017 року та стягнути з ТОВ Чарівний лан на її користь заборгованість за договором оренди землі від 11 травня 2017 року у розмірі 27 319,88 гривень та розмір понесених позивачем судових витрат (судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн.).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст. 148-1 Земельного кодексу до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Матеріали справи свідчать про те, що з 04 вересня 2018 року ОСОБА_1 є новим власником земельної ділянки кадастровий номер 6322888000:02:000:0104 площею 5,2410 га риллі, яка перебуває в оренді ТОВ Чарівний Лан за договором від 11.05.2017 року.

Відповідач не заперечує факту повідомлення позивачкою про зміну власника земельної ділянки у строки, передбачені законом.

Відповідно до п.12.6 Договору оренди, перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору.

Пунктом 4.1. Договору погоджено, що розмір орендної плати у рік становить 8780,61 грн., що складає 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у п. 2.4. цього договору (175 612,11 грн.). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, що здійснюється за вибором орендаря безготівковим розрахунком на поточний рахунок або пересиланням поштового переказу.

Згідно п. 4.3., п.13.1. Договору, орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року оренди. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства та вказаного договору.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала, що відповідачем не сплачена їй орендна плата за договором від 11 травня 2017 року за 2018 рік, за 2019 рік та за 2020 рік.

З матеріалів справи убачається, що орендна плата за 2018 рік за договором від 11.05.2017 року орендарем була сплачена попередньому власнику земельної ділянки - ОСОБА_2 до набуття позивачкою права на вказану земельну ділянку шляхом безготівкового розрахунку грошових коштів на його картковий рахунок трьома платежами (а.с.47-51).

Позивачка ОСОБА_1 є новим власником земельної ділянки кадастровий номер 6322888000:02:000:0104 площею 5,2410 га риллі, з 04 вересня 2018 року на підставі договору міни.

Станом на час звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом, ТОВ Чарівний Лан не було виплачено позивачці орендну плату за договором оренди від 11.05.2017 року за 2019 рік, а також за 2020 рік.

Колегія суддів зазначає, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримала того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів систематичної невиплати орендної плати відповідачем, а тому відсутність правових підстав для розірвання договору оренди землі.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що позивачка не надала своїх платіжних реквізитів для перерахунку орендної плати, тому відсутні підстави для розірвання договору оренди. Вказані відповідачем обставини не звільняють відповідача від обов`язку виконувати умови договору оренди землі в частині сплати погодженого розміру орендної плати.

Даних про вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання зобов`язання шляхом сплати орендної плати у готівковій формі або направлення на її адресу грошового переказу, тощо, - матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 537 ЦК України, боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;

3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Відповідно до статті 85 Закону України Про нотаріат , нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери. Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимоги позивача про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки є доведеними, оскільки даних про те, що на час подачі позову відповідачем було виконано свій обов`язок по сплаті орендної плати шляхом внесення належних з нього на користь позивача сум на депозит нотаріуса, - матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним факт, що відповідач систематично не виконував зобов`язання щодо сплати орендної плати, що відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі , пункту) частини першої статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України та умов договору, є правовою підставою для розірвання цього договору.

Висновки колегії суддів узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України: від 12 грудня 2012 року №6-146цс12, від 28 вересня 2016 року №6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року №6-1449цс17, від 14 листопада 2018 року № 484/301/18 і підстав для відступлення від цієї позиції немає.

Разом з тим колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості з орендної плати, з огляду на таке.

Орендна плата за 2018 рік за договором від 11.05.2017 року орендарем була сплачена попередньому власнику земельної ділянки - ОСОБА_2 шляхом безготівкового розрахунку грошових коштів на його картковий рахунок трьома платежами (а.с.47-51).

Сторони не заперечують, що 10 серпня 2021 року ОСОБА_1 направила на адресу відповідача заяву, в якій просила перерахувати орендну плату за землю за договором від 11.05.2017 року на її картковий рахунок. Надано реквізити карткового рахунку.

07 вересня 2021 року ТОВ Чарівний Лан здійснило перерахунок коштів (з урахуванням утримання податків) у розмірі 7 068,39 грн. із призначенням платежу - орендна плата за 2019 рік, а також здійснило перерахунок коштів у розмірі 7 068,39 грн. із призначенням платежу - орендна плата за 2020 рік.

Таким чином підстав для стягнення з ТОВ Чарівний Лан на користь позивачки заборгованості з орендної плати за договором від 11.05.2017 року, - колегія суддів не вбачає.

При цьому незважаючи на те, що в подальшому заборгованість з орендної плати була виплачена позивачці, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції слід скасувати; позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. Наявні підстави для розірвання договору оренди землі від 11 травня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Чарівний Лан , на земельну ділянку кадастровий номер 632288000:02:000:0104 площею 5,2410 га риллі, який було зареєстровано 23.05.2017 року Державним реєстратором виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріали справи свідчать про те, що при подачі позову ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 1816 грн. (по 908 грн. за майнову та немайнову вимогу). При подачі апеляційної скарги позивачкою сплачено 2724 грн. (а.с.124).

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, наявні підстави для стягнення з ТОВ Чарівний Лан на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 270 грн., з яких: 908 грн. - за подачу позову та 1362 грн. - за подачу апеляційної скарги.

Крім того згідно пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Матеріали справи свідчать про те, що, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , в тому числі, просила суд стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн. (а.с.7). При цьому додано лише свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Волченко Г.В. та ордер (а.с.24-25).

Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підставі яких слід стягнути на користь позивачки витрати на правову допомогу.

Так, в ордері, наданому при подачі позову, зазначено, що адвокат Волченко Г.В. діє на підставі договору про надання правової допомоги. Проте самого договору позивачем до суду не надано; відсутній акт виконаних адвокатом робіт.

У зв`язку з цим у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

Також відсутні підстави і для стягнення витрат на правову допомогу на користь ТОВ Чарівний Лан , оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а заборгованість з орендної плати сплачена відповідачем на користь позивачки лише під час розгляду справи у суді.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання ТОВ Чарівний Лан про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 липня 2021 року та додаткове рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 липня 2021 року - скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі від 11 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Чарівний Лан , на земельну ділянку кадастровий номер 632288000:02:000:0104 площею 5,2410 га риллі, який було зареєстровано 23.05.2017 року Державним реєстратором виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівний Лан на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 270 грн.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівний Лан про стягнення витрат на правову допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова