Рішення

від 30.08.2021 по справі 509/6023/20

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/6023/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.

за участю: позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача, адвоката Лисевич С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2020 року позивачка звернулась до відповідача із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що з 03 вересня 2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження відповідно серії НОМЕР_1 від 29 листопада 2006 року та серії НОМЕР_2 від 07 червня 2013 року.

На час перебування з ОСОБА_2 у шлюбі, позивачка вела домашнє господарство, самостійного заробітку не мала. Тим більше, що чоловік завжди був проти того, щоб позивачка працювала, і наполягав на тому, щоб вона виховувала дітей і дбала про домашній затишок.

Однак, у грудні 2016 року ОСОБА_1 влаштувалася до Черкаського районного суду Черкаської області на посаду помічника судді.

Її працевлаштування викликало обурення у відповідача, що призвело до розірвання шлюбу.

Шлюб між сторонами було розірвано 07 листопада 2017 року.

Однак, після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 примирилися і ще деякий час, а саме до жовтня 2019 року, проживали разом та вели спільне господарство, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах.

Але все ж таки сімейне життя не склалося, між ними постійно відбувалися сварки на очах дітей, стосунки з відповідачем погіршилися і проживання разом стало неможливим.

Після розлучення, спільних дітей ОСОБА_2 покинув напризволяще, матеріально їх не підтримує, у зв`язку з чим позивачка вимушена звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення з нього аліментів на утримання дітей.

Відповідач ухиляється від утримання неповнолітніх дітей, не переймається питаннями їх годування та розвитку, матеріальної допомоги добровільно не надає.

Діти знаходяться на утриманні позивачки. Однак, її можливості по утриманню їх є обмеженими.

ОСОБА_2 за спеціальністю є капітаном далекого плавання, тривалий час працює на суднах іноземного судноплавства, отримує заробітну плату в іноземній валюті і має можливість сплачувати аліменти в розмірі, що забезпечує всебічний розвиток дітей.

ОСОБА_2 є здоровим та працездатним чоловіком, однак у зв`язку з професійною діяльністю не може приділяти достатньої уваги вихованню дітей, але може забезпечити їм належний рівень проживання.

Відповідач має роботу, працює на суднах іноземного судноплавства. Стягнень за виконавчими документами з відповідача не проводиться, інших неповнолітніх дітей він не має, батьки на його утриманні не перебувають. Він працездатний, стан його здоров`я дозволяє працювати.

Відповідач, на надаючи коштів на утримання дітей, приховує свій дійсний заробіток.

Вартість всього необхідного для життя дуже зросла. Потреби дітей збільшилися, зокрема, крім нормального здорового харчування вони потребують постійного оновлення гардеробу, оскільки сини у їхньому віці інтенсивно зростають.

Неодноразово позивачкою були зроблені спроби до мирного врегулювання спору.

Угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто.

Неповнолітні діти зареєстровані разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходяться на її повному утриманні.

Позивачка разом із дітьми проживають у трикімнатній квартирі. Для того, щоб діти мали комфортні умови для життя, вона кожен місяць має сплачувати комунальні послуги, розмір яких зростає.

Відповідач переїхав на постійне місце проживання до домоволодіння, яке було побудовано сторонами за час перебування у шлюбі, за адресою: АДРЕСА_2 .

У даному будинку було встановлено сонячні панелі (батареї), а отриманий дохід від їх експлуатації тарифікувався за так званим Зеленим тарифом , та за допомогою якого позивачка мала змогу сплачувати комунальні платежі за місцем проживання її з дітьми у місті Черкаси.

Однак, відповідач, перебуваючи у відпустці між рейсами, та проживаючи у домоволодінні АДРЕСА_2 , на початку серпня 2020 року вимкнув дані сонячні панелі (батареї), щоб позивачка не отримувала від них дохід.

Про зазначений факт вона дізналася на початку вересня 2020 року, коли отримала рахунок від ТОВ ООЕК , з якого вбачалося, що сума до виплати на її користь складає 205 грн. 59 коп., хоча у літні місяці така сума повинна складати близько 3000 грн.

Надалі вже надходили рахунки з сумами до виплат рівними 0 грн.

Тобто, відповідач, керуючись почуттям помсти до ОСОБА_1 у зв`язку з її небажанням перебувати з ним у сімейних відносинах, вимкнув вказані сонячні панелі (батареї), хоча сам не забезпечує ніяким іншим чином дітей матеріально, а діти проживають разом із позивачкою та перебувають на її повному утриманні.

Вона самостійно, власними силами, намагається матеріально забезпечити, доглядати виховувати неповнолітніх дітей, а також виконувати всі інші обов`язки, покладені на неї законом та необхідні для належного утримання синів. Але від відповідача чує на свій бік лише образи.

В силу своїх можливостей вона повністю піклується про дітей, забезпечує синів харчуванням, одягом, предметами побуту тощо, намагається забезпечити дітей якісним лікуванням та доглядом, самотужки утримує їх.

Її прибутку, який би міг забезпечити гідне задоволення потреб дітей, не достатньо.

Спільні з відповідачем діти навчаються у Черкаській приватній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Перлина . Вартість навчання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за один місяць у даній школі становить 3000 (три тисячі) гри., що на рік складає 27000 (двадцять сім тисяч) гри. Вартість кавчання сина ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , становить 2600 (дві тисячі шістсот) гри., що на рік складає 23400 (двадцять три тисячі чотириста) гри.

Тобто, вартість навчання обох дітей у місяць становить 5600 (п`ять тисяч шістсот) грн., що на рік становить 50400 (п`ятдесят тисяч чотириста) грн.

Крім того, навчальний процес у зазначеній школі триває з понеділка по п`ятницю до 17 години, у зв`язку з чим діти потребують повноцінного харчування, а тому вони відвідують шкільну їдальню. Вартість оплати за харчування однієї дитини у шкільній їдальні ЧПЗОШ Перлина у 2020 - 2021 р.р. складає на місяць - 1600 (одна тисяча шістсот) гри., тобто вартість харчування обох дітей на місяць у шкільній їдальні становить 3200 (три тисячі двісті) грн.

Крім навчання у школі, молодший син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує музичну школу по класу фортепіано. Вартість навчання у даній музикальній школі на місяць становить 200 (двісті) гри., тобто на рік така вартість складає 1800 (одна тисяча вісімсот) грн.

Також молодший син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тренується у відділенні спортивної гімнастики Черкаської обласної дитячо-юнацької спортивної школи Олімпія фізкультурно-спортивного товариства Україна . На даний час внески за проходження тренувань складають на місяць - 400 (чотириста) грн.

Крім того, позивачка витрачає на харчування дітей, (без врахування їх харчування у шкільній їдальні) від 6000 грн. до 8000 грн. на місяць, на одяг 4000 грн., а також на різноматні розваги приблизно 5000 грн.

Отже, всі витрати на перелічене вона здійснює сама та за рахунок незначної матеріальної допомоги її батьків, чого звичайно недостатньо для належного та необхідного забезпечення та утримання неповнолітніх дітей, як і її особистого проживання.

Водночас, звертає увагу суду, що відповідач одноосібно, не зважаючи на потреби дітей, використовує автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, який був придбаний сторонами за час шлюбу та є об`єктом їх спільної сумісної власності, в той час, коли позивачка позбавлена можливості користуватися цим майном. Автомобіль вони придбали для забезпечення їй та їхнім дітям нормального пересування по місту, коли чоловік перебував у відрядженнях, пов`язаних з виконанням професійних обов`язків, протягом більшої кількості місяців на рік. Відповідач ніяким чином не бажає давати змогу позивачці навіть на час своєї відсутності протягом багатьох місяців в країні користуватися та розпоряджатися спірним майном подружжя. У зв`язку з викладеним, позивачкою було направлено позов до Овідіопольського районного суду Одеської області про визнання автомобіля об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Розгляд справи призначено на 08 грудня 2020 року о 16 год. 00 хв.

Ще одним підтвердженням високого доходу відповідача є перебування на розгляді у Суворовському районному суді м. Одеси цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів,

Як вбачається з постанови Одеського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, позовні вимоги вмотивовані тим. що у період з 09 серпня 2017 року по 10 вересня 2017 року ОСОБА_2 помилково, без наявності правових підстав та за відсутності договірних правовідносин між сторонами перерахував за допомогою Міжнародної системи грошових переказів SWIFT грошові кошти на банківський рахунок ОСОБА_6 за указаною справою.

Загальна сума перерахованих коштів становила 22 927 (двадцять дві тисячі дев`ятсот двадцять сім) доларів США. що за курсом НБУ на день подачі позовної заяви 20 травня 2019 року становила 604 591 (шістсот чотири тисячі п`ятсот дев`яносто одна) грн. 58 коп.

Зазначені грошові кошти з призначенням платежу сімейний перерахунок планувалось перерахувати дружині позивача. Таким чином, як зазначив ОСОБА_2 , перераховані кошти були безпідставно отримані ОСОБА_6 .

Отже, доходи відповідача надають йому можливість у достатньому розмірі, надавати грошову допомогу на утримання синів ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

У силу свого віку діти природно потребують більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту тощо, що тягне відповідну зміну матеріального становища матері.

ОСОБА_2 працює протягом багатьох років на посаді капітана далекого плавання.

Відповідач від сплати аліментів у добровільному порядку ухиляється, хоча працює у складі екіпажів морських суден за кордоном, отримує високу заробітну плату за межами України у валюті США, офіційного доходу на території України не має, крім того у періоди між рейсами відповідач працює у службі таксі, що підтверджується перепискою його з сином ОСОБА_7 шляхом направлення смс-повідомлень через систему комунікації Вайбер.

Середній сукупній дохід ОСОБА_2 складає не менше 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. на місяць.

Відповідач веде переписку шляхом надіслання смс-повідомлень через вайбер, з якої вбачається, що на даний час він перебуває у рейсі.

Розмір зарабітної плати моряків досить великий, так як він регулюється на міжнародному рівні і знаходиться під контролем міжнародного профсоюза ITF.

Відповідач протягом багатьох років і на даний час працює в офшорному флоті.

А нещодавно він повідомив сина шляхом інтернет зв`язку про своє чергове працевлаштування.

За перебування у шлюбі з відповідачем, позивачці достеменно відомо, що він, будучи капітаном далекого плавання отримував середньомісячну заробітну плату у розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США на місяць.

Заробіток відповідача є достатньо високим, його матеріальне становище дозволяє на гідному рівні-утримувати своїх синів, проте він цього не робить.

Позивачки матеріальне становище є наразі досить скрутним.

З грудня 2016 року по жовтень 2020 року вона працювала на посаді помічника судді Черкаського районного суду Черкаської області. Однак, за угодою сторін 15 жовтня 2020 року була звільнена з займаної посади у зв`язку з виходом судді у відставку

Наразі ОСОБА_1 не працює та перебуває на обліку у Черкаському місцевому центрі зайнятості, у зв`язку з чим отримує соціальну допомогу по безробіттю.

На підставі викладеного, вона вважає, що розмір аліментів повинен бути встановлений у твердій грошовій сумі у розмірі по 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень на кожну дитину щомісячно з урахуванням індексації, до досягнення дітьми повноліття.

07 жовтня 2020 року між нею та Адвокатським об`єднанням Вовк та Партнери в особі керуючого партнера Вовка Андрія Ігоровича було укладено договір про надання правничої допомоги № 1/07/10/20.

Для оцінки матеріальної спроможності ОСОБА_2 для сплати аліментів, та в подальшому для направлення виконавчого листа та запитів з приводу заробітної плати відповідача - ОСОБА_2 , 21 жовтня 2020 року адвокатом Вовк А.І. на адресу Капітанії Одеського порту було направлено адвокатський запит, в якому адвокат вважав за необхідне дізнатися про дату отримання ОСОБА_2 паспорта моряка, які записи прописки по судну вносилися до паспорта моряка ОСОБА_2 із зазначенням його посади, строку початку та закінчення кожного контракту, строку початку та закінчення поточного контракту на даний час.

Як стало відомо з відповіді № 28-10-2009 Капітана Одеського морського порту від 28 жовтня 2020 року, за результатами перевірки встановлено, що посвідчення особи моряка НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , видане капітаном Одеського морського порту 02 жовтня 2019 року і дійсне до 02 жовтня 2024 року. Однак копій документів із записами прописки по судну та контрактів в Управлінні (служби) капітана Одеського морського порту немає.

Тобто, інформації стосовно працевлаштування відповідача отримати не вдалося.

У зв`язку викладеним, адвокатом Вовк А.І. 23 листопада 2020 року направлено адвокатський запит до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України про надання інформації, які записи прописки по судну вносилися до паспорта моряка, виданого на ім`я ОСОБА_2 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , із зазначенням його посади, строку початку та закінчення кожного контракту, строку початку та закінчення поточного контракту на даний час; інформації щодо одержання відповідачем робочого диплома моряка із зазначенням посади та дати одержання даного диплому та копію робочого диплому моряка (посада зазначається у дипломі), який йому видавався; інформації щодо одержання диплома капітана далекого плавання; інформації щодо дати останнього звернення ОСОБА_2 до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків з метою підтвердження кваліфікації у Державній кваліфікаційній комісії з нагоди присвоєння звання капітана далекого плавання; інформації щодо працевлаштування відповідача на посаді капітана команди, дати та місця працевлаштування на судно та звільнення з судна, що свідчить про його перебування у рейсі в період часу з січня 2017 року по листопад 2020 року; інформації щодо наявності у Єдиному Державному реєстрі документів моряків України документів, виданих на ім я ОСОБА_2 , додатків та інших документів, що посвідчують кваліфікацію і/або професіоналізм ОСОБА_2 , зі статусом Дійсний ; інформації щодо отримання відповідачем послужної книжки моряка із записами, що підтверджують стаж роботи на суднах та в якій відображаються відомості перебування моряка у рейсах, з наданням копій указаних документів.

Відповідач регулярно виїжджає за кордон. Наразі позивачці відомо, що він вилетів до Катара.

А тому, для підтвердження працевлаштування та перебування відповідача у рейсах за кордоном адвокатом Вовк А.І. 23 листопада 2020 року направлено адвокатський запит до Державної прикордонної служби України щодо відомостей стосовно перетинання кордону ОСОБА_2 у період часу з січня 2017 року по листопад 2020 року, а також відомості щодо мети перетинання; до Державної міграційної служби України інформації стосовно отримання відповідачем закордонного біометричного паспорту.

Наразі відповіді на вказані адвокатські запити ще не отримано.

Оскільки на даний час, інформацію щодо заробітної плати відповідача ще не надано, при розрахунку розміру аліментів я виходжу зі ставок моряків - капітана судна, які повинні бути не нижче рекомендованих Міжнародною федерацією транспортників.

Як вбачається з наданих позивачкою письмових доказів, відповідачу видавалися наступні документи:

- Диплом № 03356/2002/08 із званням Загальний оператор ГМЗЛБ від 07 листопада 2002 року;

- Диплом № 00787/2007/03 із званням Капітан далекого плавання від 12 липня 2007 року, в якому зазначено про отримання відповідачем освіти у 1997 році в ОДМА за спеціальністю інженер-судноводій;

- посвідчення моряка у травні 2014 року, що діяло до травня 2019 року, наразі з 02 жовтня 2019 року отримане нове на 5 років, тобто до 02 жовтня 2024 року, що підтверджує те, що він дійсно працює моряком та його заробіток є достатнім для сплати ОСОБА_1 заявленого розміру аліментів.

Отже, на підставі викладеного, враховуючи те, що відповідач працює моряком далекого плавання з 1997 року, протягом більш ніж 10 років працює на посаді капітана команди на суднах іноземних судновласників, обіймає посаду капітан далекого плавання, отримує високий заробіток, інших утриманців не має, є працездатною людиною, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу у вигляді аліментів на утримання та розвиток дітей у розмірі по 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн. на кожну дитину щомісячно, у зв`язку з чим, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,по 25 000 грн. на кожну дитину щомісячно.

Представником відповідача 17 березня 2021 року було надано до суду відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що даний позов відповідач вважає безпідставним. Проти позову відповідач має наступні заперечення:

В позовній заяві позивач зазначає, що у грудні 2016 року вона влаштувалася на роботу до Черкаського районного суду на посаду помічника судді, і що саме ця обставина викликала у відповідача таке обурення, яке призвело розірвання шлюбу.

Визначення цієї обставини як причини розлучення не відповідає дійсності, є голослівним, ні чим не доведеним твердженням позивача.

Жодного юридичного значення для розгляду позовних вимог ця обставина не має; була наведена позивачем у позовній заяві виключно із метою протиправного впливу на суд через представлення відповідача як особи, що нібито веде аморальний і протиправний образ життя, а тому із ненавистю ставиться до працівників органів судової влади.

За таких умов, перед початком викладення заперечень проти позову, вимушений зазначити, що відповідач, як будь-яка законослухняна людина, із повагою ставиться до суду і його працівників. Вплив на суд через поширення про відповідача відомостей, що не відповідають дійсності, є свідченням саме протиправної поведінки позивача і саме у такому сенсі заслуговує на увагу суду.

У позовній заяві позивач зазначає, що після розлучення відповідач покинув дітей напризволяще матеріально їх не підтримує, у зв`язку із чим вона вимушена звернутися до суду із позовом про стягнення аліментів. Також позивач неодноразово зазначає, що відповідач ухиляється від утримання дітей, не переймається питаннями їх годування та розвитку, матеріальної допомоги добровільно не надає.

Жодного доказу, яким доводяться дані обставини, позивач у позовній заяві не зазначила і до позовної заяви не додала, що дає підстави розглядати позовну заяву як складену із порушенням вимог п. 5 ч. З ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України. Отже, наведені вище твердження позивача є голослівними, ні чим не доведеними та безпідставними.

Наведені твердження позивача спростовуються, зокрема, наступними обставинами:

По-перше, після розлучення із позивачем, відповідачем, за власний рахунок, був забезпечений щорічний відпочинок дітей в Диснейленді (2017 рік), Парижі (2017 рік), Тайланді (2017 рік), Іспанії (2019 рік), Туреччині (2019 рік), на дніпровських турбазах, на побережжі Чорного моря в Одесі, Чорноморську, Санжійки (щорічно); систематично спільно відвідувалися ресторани, музеї, дельфінарії, ігрові центри, влаштовувалися спільні походи на рибалку, у ліс по гриби, бані, прогулянки у парках.

Дані обставини можуть бути підтверджені спільними фотозображеннями відповідача із дітьми, які були зроблені під час таких спільних поїздок та відпочину. Копії таких фотозображень додані до відзиву на 11 сторінках, на яких розміщено 66 фото (додаток №1).

Однак, на усіх без виключення доданих до відзиву чисельних фотозображеннях діти виглядають по справжньому щасливими, люблять, поважають і цінують свого батька. З огляду цих фотозображень очевидно вбачається, що і відповідач дуже полюбляє своїх дітей, проявляє про них зразкову турботу. Представник відповідача звертає увагу суду, що діти на них вдягнені у фірмову, дорогу та якісну одежу, чисті та доглянуті. Виходячи зі змісту цих фотозображень, відповідачем дітям були забезпечені також найкращі умови проживання, прийом їжі у ресторанах із куштуванням делікатесів, відвідування різноманітних і дорогих місць для розваг.

У будь-якому випадку, але ж усі ці фотозображення аж ні як не свідчать про те, що відповідач покинув дітей напризволяще , на що так наполегливо і неодноразово звертає увагу позивач у своїй позовній заяві. Напроти, вони ясно і беззаперечно свідчать про протилежне, - про явну невідповідність дійсним обставинам наведених вище тверджень і звинувачень позивача.

До відзиву також додаються копії авіаквитків на відповідача та його дітей зі спільної поїздки на відпочинок до Туреччини, які також є доказами, що спростовують твердження позивача. На жаль, але відповідач, який зразково виконував і виконує свої батьківські обов`язки, не міг підозрювати, що при такому його ставленні до дітей він все ж таки буде звинувачений у покиданні дітей напризволяще , а тому не піклувався про збереження усіх доказів свого зразкового ставлення до своїх дітей.

По-друге, після розлучення із позивачем купівлю усієї одежі для дітей на усі сезони здійснює саме відповідач, при чому, робить це кожного разу, як відвідує своїх дітей.

Варто знову зазначити, що відповідач, як цілком довірлива людина, не міг підозрювати, що при такому його ставленні він буде звинувачений у байдужому ставленні до дітей, а тому не піклувався про збереження доказів кожного випадку придбання ним одежі для своїх дітей. Однак, це досить типова ситуація для такої категорії справ, яка стосується сімейних відносин, побудованих перш за все на довірі і коханні.

Із даних матеріалів слідує, що відповідач підбирав одежу для своїх дітей, купував її, також купував ДІТЯМ мобільний телефон, годинник, квадрокоптер та інші речі, витрачав на це чималі кошти.

Дані обставини беззаперечно свідчать про те, що відповідач не просто належно, а зразково ставиться до виконання своїх обов`язків із утримання дітей, догляду за ними та участі у їх розвитку; що наведенні позивачем і не чим при цьому не доведені твердження про відповідача - не мають нічого спільного із дійсністю у самому повному розумінні.

У будь-якому разі, купівля відповідачем одежі та інших речей для своїх дітей охоче може бути підтверджена самими дітьми, власне у випадку, якщо з боку позивача, враховуючи їх вік та стан залежності від позивача, обумовлений спільним із нею проживанням, на них не буде застосований протиправний вплив.

По-третє, відповідач приймає активну участь у функціонуванні батьківського комітету, створеного в школі, в якій навчаються його діти.

До відзиву додане електронне листування відповідача із представником батьківського комітету школи, у якій навчаються його діти (додаток №4), зі змісту якого вочевидь слідує, що відповідач особисто піклується про своїх дітей, особисто оплачує усі кошти, необхідні на потребу класу.

Це листування за своїм змістом також підтверджує, що відповідач є саме зразковим батьком. На цьому фоні наведені вище образливі звинувачення з боку позивача виглядають щонайменше безглуздо.

По-четверте, відповідач здійснює чисельні та систематичні грошові переводи зі своєї банківської карти на утримання дітей та оплату усіх витрат, пов`язаних із їх потребами.

До відзиву додані численні банківські виписки про операції, здійснені за його карткою у період з 12.03.2021 року по 01.02.2020 року, із яких вбачається, що відповідач систематично здійснює поповнення цієї картки грошовими коштами в м. Чорноморськ (за місцем його проживання), в той час як усі витратні операції за цією карткою здійснюються у м. Черкаси, за місцем проживання його дітей, зокрема, на оплату школи, придбання продуктів харчування, одежі, лікарських засобів, поповнення мобільних телефонів, багато інших різноманітних витрат, здійснюється зняття готівки з карти та поповнення картки позивача.

Більш того, при кожному відвідуванні дітей відповідач додатково купує багато різноманітних продуктів харчування і передає їх додому, здійснює платежі за навчання дітей у школі, харчування дітей у школі, навчання у музикальній школі і зайняття у спортивної секції.

Однак, усі ці витрати, як і багато інших витрат відповідача, пов`язаних із утриманням дітей, здебільшого здійснюються у готівковому вигляді, безпосередньо відповідачем або через його старшого сина ОСОБА_7 , а тому не можуть бути підтверджені на даний час письмовими доказами.

Викладені вище обставини доводять, що відповідач зразково виконує цей обов`язок, а тому жодні порушення із його боку прав та інтересів позивача, пов`язаних із утриманням дітей, - відсутні.

Позивач зазначає, що нею були неодноразово зроблені спроби до мирного врегулювання спору та що угоду про добровільну сплату аліментів із відповідачем не досягнуто (абз. 8 - 9 cтop. 2 позовної заяви). Але ж, при цьому, позивач у позовній заяві не зазначає та не додає до неї жодного доказу, які б підтверджували не тільки вчинення із її боку будь-яких спроб мирного врегулювання спору, а навіть доказів, які б підтверджували існування самого спору із відповідачем з питання утримання дітей.

Позивачем не наведено жодного конкретного випадку, у якому відповідач відмовся б надати кошти або сплатити витрати, пов`язані із утриманням дітей. Натомість, для стягнення аліментів позивач повинна була довести, що вимагала кошти на утримання дітей, але ж отримала від відповідача відмову, ігнорування її звернення, або від надання необхідних коштів відповідач ухилився.

Позивач просить суд стягнути із відповідача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у загальному розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень на місяць. При цьому, наведений у позовній заяві розрахунок такого розміру аліментів (абз. 4 - 9 cтop. 3 позовної заяви), є не тільки необґрунтованим і свавільним, а прямо свідчить про намір саме позивача жити за рахунок них аліментних виплат, тобто - за рахунок відповідача.

Так, із наведеного позивачем розрахунку слідує, що на утримання старшого сина ОСОБА_7 потрібне від 131 400 до 143 400 гривень на рік; а для утримання молодшого сина ОСОБА_5 - від 133 200 до 145 200 гривень на рік.

При цьому, наведений у позовній заяві розрахунок витрат на харчування, одяг, розваги дітей в загальному розмірі від 15 000 до 17 000 гривень на місяць (абз. 9 cтop. 3 позовної заяви), взагалі не чим необґрунтований та не містить жодного розрахунку за статтями витрат.

Однак, навіть у цьому випадку, із наведеного позивачем розрахунку слідує, що для утримання старшого 14-річного сина ОСОБА_7 всього необхідно від 10 950 до 11 950 гривень на місяць, а для утримання молодшого 7-річного сина ОСОБА_5 - від 11 100 до 12 100 гривень на місяць. І це враховуючи навчання дітей у приватній оплачуваній школі. При цьому, позивач вимагає стягнути із відповідача ще суттєво більші суми - по 25 000 гривень на кожну дитину.

Шляхом простого арифметичного підрахунку отримуємо, що із загальної суми стягуваних аліментних виплат на неповнолітніх дітей власне у вільному розпорядженні позивача із 50 000 гривень залишиться їх більша частина - 26 000 гривень кожного місяця! А враховуючи абсолютну безпідставність наведеного розрахунку, сума, що буде залишатися у розпорядженні позивача, у дійсності буде ще значно більшою.

Тобто, внаслідок запропонованого стягнення, позивач планує кожного місяця безпідставно отримувати для себе та у власних інтересах за рахунок відповідача грошові кошти, що дорівнюють розміру заробітної платні за високо сплачуваною роботою.

Зокрема, приватні школи є і в Лондоні і вартість навчання в них складає від 10 000 доларів на місяць. Однак, такі витрати не можуть вважатися необхідними для утримання дітей і тому не можуть прийматися до уваги при визначені розміру аліментів.

В України значна більшість дітей взагалі не навчається у приватних школах, користується загальноосвітніми школами, які утримуються за рахунок Держави. А на 12 000 гривень на місяць, враховуючи затверджений Державою прожитковий мінімум, може утримуватися повноцінна сім`я із 4 - 5 членів, в той час як позивач на утримання одного 7-річного хлопчика запросила суму більшу ніж в два рази.

У наведеному в позовній заяві розрахунку позивач не тільки не виходила із необхідних утримання дітей витрат, але і взагалі не врахувала обов`язковість своєї рівної участі в стримані своїх дітей, поклавши цей обов`язок виключно на відповідача, і зазначивши при і:ьому, що саме відповідач, а ні вона, кидає дітей напризволяще...

Цілком можливо, що позивач вважає такий підхід логічним і відповідаючим нормам моралі. Але у будь-якому випадку, такій підхід до визначення розміру стягуваних аліментів повністю не відповідає нормам матеріального права України, у тому числі і тим, що наведеш самою позивачкою у позовній заяві (абз. 10 стор. 6, абз. 2-9 стор. 7 позовної заяви).

У позовній заяві позивач неодноразово і наполегливо зазначає, що діти знаходяться виключно на її повному утриманні (абз. 1, 10, 17 cтop. 2, абз. 10 cтop. 3 позовної заяви); що вона самостійно, власними силами, намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати дітей, а також виконувати всі інші обов`язки, покладені на неї законом та необхідні для належного утримання синів (абз. 1 стор. 3 позовної заяви); повністю піклується про дітей, забезпечує синів якісним харчуванням, одягом, предметами побуту, якісним лікуванням та доглядом, самотужки утримую їх (абз. 2 стор. 3 позовної заяви).

Однак, знову такі, жодного доказу, яким доводяться дані обставини, позивач у позовній заяві не зазначила і до позовної заяви не додала.

Як зазначене вище, із наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку вбачається, що витрати позивача на утримання старшого 14-річного сина ОСОБА_7 складають від 10 950 до 11 950 гривень на місяць, а на утримання молодшого 7-річного сина ОСОБА_5 - від 11 100 до 12 100 гривень на місяць. При цьому, як зазначено у позові, відповідач покинув дітей напризволяще відразу після розлучення.

За такий тривалий період витрати безпосередньо самого позивача на утримання дітей повинні були скласти досить суттєву суму - 1 750 000 гри за 35 місяців з дати набуття рішення про розлучення законної сили до дати подання позову.... Навіть, якщо розраховувати суму таких витрат із жовтня - 2019 року (абз. 7 стор. 1 позовної заяви), то сума таких витрат повинна була скласти 700 000 грн за 14 місяців станом на дату подання позову.

У позовній заяві позивач зазначає, що її матеріальне становите є наразі досить скрутним, що працювала раніше помічником судді і з 15 жовтня 2019 року звільнена, наразі не працює та перебуває на обліку: у Черкаському місцевому центрі зайнятості, а тому отримує соціальну допомогу по безробіттю (абз. 6-8 стор. 5 позовної заяви).

Але ж за таких обставин позивач повністю позбавлена можливості нести будь-які витрати на утримання дітей. Отже, наведені вище твердження позивача про самостійне утримання нею дітей власними силами прямо суперечать зазначеним нею ж обставинам про відсутність у неї необхідного для цього джерела доходів!

Таким чином, вищенаведені твердження позивача про утримання дітей самотужки є голослівними, ні чим не доведеними та спростовуються обставинами, викладеними у самій позовній заяви. Саме позивач, а не відповідач, не виконує свого обов`язку із утримання дітей.

Представник відповідача звертає увагу, що такі визначені самим позивачем обставини про неможливість її участі в утриманні неповнолітніх дітей внаслідок відсутності у неї необхідного для цього доходу надають відповідачу право звернутися до компетентних органів із заявою про зміну місця проживання дітей та визначення таким місцем їх проживання місце проживання їх батька. Діти не можуть залишатися із тім із батьків, який не може їх матеріально утримувати, що підтверджено практикою Верховного суду.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач за спеціальністю є капітаном далекого плавання, тривалий час працює на судах іноземного судноплавства, отримує заробітну платню в іноземній валюті і має можливість сплачувати аліменти в розмірі, то забезпечує всебічний розвиток дітей, може забезпечити їм належний рівень проживання (абз. 3 - 4 стор. 2, абз. 10 - 11 стор. 4 позовної заяви); відповідач має роботу, працює на судах іноземного судноплавства (абз. 5 стор. 2, абз. 2 стор. 5 позовної заяви); не надаючи коштів на утримання дітей приховує свій дійсний заробіток (абз. 6 стор. 2 позовної заяви); що доходи відповідача дають йому можливість у достатньому розмірі надавати грошову допомогу на утримання дітей (абз. 5 стор. 4, абз. 5 стор. 5 позовної заяви); середній сукупний дохід відповідача складає не менше 150 000 грн на місяць (абз. 11 стор. 4 позовної заяви)

У якості доказу цих обставин позивачем у позовній заяві визначені наступні фактичні дані:

По-перше, повідомлення відповідачем сина шляхом інтернет зв`язку про своє працевлаштування (абз. 3 стор. 5 позовної заяви).

Однак, таке повідомлення навіть за своїм змістом не може свідчити про розмір отримуваного відповідачем систематичного доходу, який може бути врахований під час визначення розміру аліментів.

По-друге, що позивачу за період шлюбу достеменно відомо, що відповідач, будучі капітаном далекого плавання, отримував середньомісячну заробітну плату у розмірі 10 000 доларів США на місяць (абз. 4 стор. 5 позовної заяви).

Таке твердження і запевнення суду із боку позивача не може розглядатися у якості доказу. Вірити позивачу наслово не визначене у ЦПК України у якості законного джерела доказів.

По-третє, згідно із позовною заявою, відповідачу видавалися дипломи та посвідчення моряка, що підтверджує те, що він дійсно працює моряком та його заробіток є достатнім для сплати заявленого розміру аліментів (абз. 6 - 9 стор. 6 позовної заяви). Засвідчені своїм підписом копії цих документів позивач додала до позовної заяви.

Однак, дипломи та посвідчення моряка ще не свідчать про наявність роботи за спеціальністю та розмір отримуваного доходу, який може бути врахований при визначені розміру аліментів.

До того ж, представник відповідача звертає увагу суду, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 95 ЦПК України позивач не мала права засвідчувати відповідність копій документів їх оригіналам за відсутності в її розпорядженні оригіналів цих документів. Про відсутність оригіналів позивач сама зазначила у позовній заяві (абз. 8 стор. 9 позовної заяви).

По-четверте, до позовної заяви додані чисельні адвокатські запити про визначення місця роботи відповідача, посади, яку він обіймає, та встановлення розміру доходу, якій систематично отримує відповідач (стор. 5 - 6 позовної заяви).

Цілком зрозуміло, що такі адвокатські запити взагалі не можуть розглядатися як докази зазначених позивачем і наведених вище обставин. Позивачу ще перед зверненням до суду із позовом потрібно було спочатку отримати відповіді за цими запитами і тільки після цього звертатися із отриманими даними як доказами по справі.

До того ж, із часу подання позову і звернення із запитами до дати ознайомлення відповідача із матеріалами справи давно минув встановлений законодавством 13-ти денний строк для надання відповіді на адвокатський запит.

У-п`ятих, в підтвердження високого доходу відповідача, позивач посилається на цивільну справу Суворовському районному суді м. Одеси за позовом відповідача до громадянки ОСОБА_6 про неї стягнення грошових коштів (абз 1 - 4 стор. 4 позовної заяви).

Однак, стягнення грошових коштів взагалі не свідчить про наявність систематично отримуваного доходу, за рахунок якого можуть сплачуватися аліменти. Стягувані грошові кошти могли бути надані відповідачем із будь-яких джерел, у тому числі за рахунок накопичень за попередні роки, рахунок кредиту або позики, за рахунок майна, що є у власності відповідача.

Більш того, у цій цивільній справі йдеться про суми, перераховані відповідачем ще у 2017 році, при чому, без визначення їх джерела у вигляді зарплатні або іншого систематичного доходу. А тому дана цивільна справа ні як не може свідчити, що високій рівень доходу відповідача, якій він мав у 2017 році, збережений у відповідача і після спливу 4 років та існує станом на час розгляду цього позову.

Отже, посилання позивача на дану цивільну справу не має жодного юридичного значення для розгляду цього позову. Вона аж ніяк не свідчить і не може свідчити про сучасний рівень доходу відповідача, а також про наявність у нього роботи у цей час, станом на час розгляду цього позову.

Таким чином, жодного доказу розміру систематично отримуваних відповідачем доходів, а також місця роботи відповідача, позивач до суду не надала.

Зазначені вище твердження позивача про високий рівень систематичного отримуваного відповідачем доходу станом на даний час, - взагалі не чим позивачем не підтверджені, не доведені та гуртуються виключно на припущеннях.

При вирішені даної категорії справ юридичне значення мають також наступні обставини, які також прошу врахувати при розгляді і вирішенні цієї справи:

По-перше, станом на даний час у відповідача відсутнє місце роботи і будь-яке інше законне джерело для отримання доходу.

Як зазначалося вище, позивач також не надала суду жодного доказу наявності у відповідача станом на цей час джерела доходу, за рахунок якого відповідач мав би фактичну можливість систематично сплачувати стягувані нею за позовом аліменти, а також розміру доходу, отриманого ним у минулі роки.

Станом на даний час відповідач існує і утримує своїх дітей виключно за рахунок власних накопичень із доходів, отриманих за минули роки. Без отримання нового доходу і поповнення таких накопичень відповідач фактично не зможе виконувати аліментні обов`язки.

По-друге, сучасний стан здоров`я відповідача повністю виключає його можливість подальшої роботи на іноземних морських судах на будь-якій посаді, і відповідно, виключає можливість отримання ним доходу від цієї діяльності за своєю спеціальністю.

У відповідача виявлена хвороба серцево-судинної системи - нестабільна стенокардія, гіпертонічна хвороба III ст., 2 ступеня, ризик 4, гіпертензивне серце, що підтверджується висновком спеціаліста ОСОБА_9 за формою №028/0 від 19 січня 2021 року.

При прийнятті на роботу на іноземних морських судах здійснюється ретельна перевірка стану здоров`я, особливо - серцево-судинної системи, внаслідок чого здійснюється високооплачуване страхування життя і здоров`я прийнятих на роботу осіб. Тому, що уникнути сплати страхових виплат у великому розмірі у разі настання страхового випадку, прийняття на роботу осіб із зазначеним діагнозом не тільки виключена, але й прямо заборонене.

По-третє, станом на даний час вік відповідача складає вже 46 років.

Проте, значна більшість іноземних компаній готова запропонувати роботу на судах іноземного морського флоту лише особам, вік яких не перевищує 45 років. У підтвердження цього можливо переглянути офіційні веб-сайти із запропонованим переліком вакансій, у яких однією із вимог до добувача передбачається вік (Age), що не перевищує 45 років, а іноді, якій не перевищує навіть 38 років.

Таке, фактичне існуюче обмеження за віком, значно ускладнює для відповідача можливість отримання у майбутньому будь-якої роботи в сфері морського іноземного судноплавства, і відповідно, суттєво ускладнює молом шість отримання ним у подальшому систематичного доходу, необхідного для здійснення аліментних виплат.

При цьому, слід зазначити, що із підвищенням віку здобувачів перевірка їх стану здоров`я прийнятті на роботу здійснюється в іноземних компаніях більш ретельно, що, враховуючи зазначені вище проблеми відповідача зі здоров`ям поряд із його віком, фактично унеможливлює його подальше працевлаштування за спеціальністю.

По-четверте, особи, які працюють на іноземних морських судах, не отримують в України пенсійного забезпечення за віком.

Отже відповідач, враховуючи зазначені вище обставини, які обумовлюють неможливість його дальшого працевлаштування за спеціальністю, вже у даний час повинен подбати про створення накопичень, що дозволять йому існувати при досягненні ним стану непрацездатності за віком. Ця обставина також суттєво знижує сучасні можливості відповідача щодо здійснення аліментних виплат.

У позовній заяві позивач переймається, що нібито протиправно позбавлена відповідачем можливості отримувати дохід від експлуатації сонячних панелей (батарей), за допомогою якого могла би сплачувати комунальні платежі належній їй квартирі (абз. 13 - 17 стор. 2 позовної заяви).

Однак при цьому, позивач не зазначила, чому саме та за яких правових підстав вона взагалі має право на отримання доходу від належного відповідачу майна після розлучення з ним. Позивач не зазначила та не додала до позовної заяви жодного доказу, що ці сонячні панелі (батареї) є її особистою власністю або спільним майном, набутим за часи шлюбу.

У позовній заяві позивач також зазначає, що відповідач особисто, не зважаючи на потреби дітей, використовує автомобіль. який був придбаний за час шлюбу та є об`єктом спільної сумісної власності, та листування яким позивач протиправно позбавлена (абз. 11 стор. 3 позовної заяви).

Однак, разом із цим жодного доказу у підтвердження цих обставин позивач у позовній заяві нову не зазначила і до позовної заяви не додала.

Фактично, автомобіль знаходиться у повному і одноосібному користуванні позивача.

Місцем стоянки автомобілю є м. Черкаси, яке є місцем проживання позивача, а ні відповідача.

На автомобілі встановлено сигналізацію GSM, номер якої зареєстрований за позивачем. Усі сповіщення від спрацювання сигналізації надходять саме на номер мобільного зв`язку позивача. За даними встановленої в автомобілі sim-карти можливо також встановити місце перебування автомобілю у конкретний проміжок часу - і це буде саме м. Черкаси, а не с. Санжійка.

Другий ключ від автомобілю (ключ запалу) також знаходиться у позивача, що і дозволяє їй безперешкодно використовувати автомобіль за призначенням. Зокрема, у 2019 році позивач, здійснюючи керування автомобілем, потрапила у ДТП.

Придбання бензину позивач здійснює із використанням дисконтних карт SOCAR, ОККО, АМІК.

Договір (поліс) страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу також : оформлений саме на позивача, як на страхувальника (копія полісу додається). Дана обставина також свідчить про те, що керування, а отже і використання автомобілю, здійснюється саме позивачем.

Використання автомобілю позивачем також можуть підтвердити сусіди за місцем проживання позивача та колеги з її роботи.

З метою дотримання принципу процесуальної економії цивільного судочинства клопотання про гребування доказів та виклик свідків з метою доведення цих обставин у даний час не заявляються, гребування таких доказів і виклик свідків потрібує значного часу та витрат як з боку суду, так і осіб, які можуть підтвердити ці обставини. Однак, у випадку, якщо ці чисельні і очевидні обставини будуть позивачем спростовуватися, такі заяви і клопотання будуть подані до суду разом із заявою по суті.

Враховуючи, що відповідач фактично належним чином виконує усі свої обов`язки із тримання дітей без стягнення із нього аліментів у судовому порядку, а розрахунок аліментів, які намагається стягнути позивач, свідчить лише про бажання позивача особисто жити за рахунок цих аліментів, тобто, за рахунок відповідача, що з огляду на повну працездатність позивача є протиправним, а також враховуючи що позивачем жодним доказом не доведене ухилення відповідача від виконання його обов`язку із утримання дітей.

У зв`язку з вищевикладеним представник відповідача просив суд в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Позивачем було надано до суду відповідь на відзив від 29.04.2021 року, який надійшов до суду 05.05.2021 року, в якому позивач виклала свої заперечення щодо обставин, наведених у відзиві від 12.03.2021 року на позовну заяву, та просила суд врахувати його при прийнятті рішення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 ч. 3 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Одночасно, стаття 183 СК України зазначає - частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 вересня 2004 року.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження відповідно серії НОМЕР_1 від 29 листопада 2006 року та серії НОМЕР_2 від 07 червня 2013 року.

Шлюб між сторонами було розірвано 07 листопада 2017 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Одним з головних принципів сімейного права є паритетність у побудові сімейних відносин. Цей принцип навіть знайшов своє відображення в Основному Законі України - Конституції, у статті 51 якої зазначено, що кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.

Згідно зі ст. 11 Закону України Про охорону дитинства сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ч. 1 ст. 14 Закону України Про охорону дитинства ).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України Про охорону дитинства на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1.991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, проголошеної Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 р. передбачає, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння.

Відповідно до ст. 50 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За змістом статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Тобто, Сімейний Кодекс України визначає можливість стягнення аліментів у твердій грошовій сумі лише за заявою одержувача аліментів та не пов`язує не із заявою платника аліментів та мінливості його доходу.

Згідно ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

В абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення вказано, що індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною першої статті другої вказаного вище закону визначено, що розмір аліментів в твердій грошові сумі є об`єктом індексації.

Позивачка зазначила, що ОСОБА_2 за спеціальністю є капітаном далекого плавання, тривалий час працює на суднах іноземного судноплавства, отримує заробітну плату в іноземній валюті і має можливість сплачувати аліменти в розмірі, що забезпечує всебічний розвиток дітей.

ОСОБА_2 є здоровим та працездатним чоловіком, однак у зв`язку з професійною діяльністю не може приділяти достатньої уваги вихованню дітей, але може забезпечити їм належний рівень проживання.

Відповідач має роботу, працює на суднах іноземного судноплавства. Стягнень за виконавчими документами з відповідача не проводиться, інших неповнолітніх дітей він не має, батьки на його утриманні не перебувають. Він працездатний, стан його здоров`я дозволяє працювати.

Вартість всього необхідного для життя дуже зросла. Потреби дітей збільшилися, зокрема, крім нормального здорового харчування вони потребують постійного оновлення гардеробу, оскільки сини у їхньому віці інтенсивно зростають.

Неодноразово позивачкою були зроблені спроби до мирного врегулювання спору.

Угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто.

Неповнолітні діти зареєстровані разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходяться на її повному утриманні.

Позивачка разом із дітьми проживають у трикімнатній квартирі. Для того, щоб діти мали комфортні умови для життя, вона кожен місяць має сплачувати комунальні послуги, розмір яких зростає.

Відповідач переїхав на постійне місце проживання до домоволодіння, яке було побудовано сторонами за час перебування у шлюбі, за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що після розлучення із позивачем, відповідачем, за власний рахунок, був забезпечений щорічний відпочинок дітей в Диснейленді (2017 рік), Парижі (2017 рік), Тайланді (2017 рік), Іспанії (2019 рік), Туреччині (2019 рік), на дніпровських турбазах, на побережжі Чорного моря в Одесі, Чорноморську, Санжійки (щорічно); систематично спільно відвідувалися ресторани, музеї, дельфінарії, ігрові центри, влаштовувалися спільні походи на рибалку, у ліс по гриби, бані, прогулянки у парках.

В матеріалах справи містяться копії авіаквитків на відповідача та його дітей зі спільної поїздки на відпочинок до Туреччини, які також є доказами, що спростовують твердження позивача.

Із даних матеріалів слідує, що відповідач підбирав одежу для своїх дітей, купував її, також купував ДІТЯМ мобільний телефон, годинник, квадрокоптер та інші речі, витрачав на це чималі кошти.

Дані обставини беззаперечно свідчать про те, що відповідач не просто належно, а зразково ставиться до виконання своїх обов`язків із утримання дітей, догляду за ними та участі у їх розвитку; що наведенні позивачем і не чим при цьому не доведені твердження про відповідача - не мають нічого спільного із дійсністю у самому повному розумінні.

У будь-якому разі, купівля відповідачем одежі та інших речей для своїх дітей охоче може бути підтверджена самими дітьми, власне у випадку, якщо з боку позивача, враховуючи їх вік та стан залежності від позивача, обумовлений спільним із нею проживанням, на них не буде застосований протиправний вплив.

Відповідач приймає активну участь у функціонуванні батьківського комітету, створеного в школі, в якій навчаються його діти.

У відповідності до ст.ст. 76-81 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

ОСОБА_2 , не заперечує, що у нього дійсно був значний дохід до 2019 року включно, але після різкого погіршення стану здоров`я в 2020 року (у відповідача виявлена хвороба серцево-судинної системи - нестабільна стенокардія, гіпертонічна хвороба III ст., 2 ступеня, ризик 4, гіпертензивне серце, що підтверджується висновком спеціаліста ОСОБА_9 за формою №028/0 від 19 січня 2021 року), відповідач був вимушений припинити роботу на морських судах та рівень його матеріального стану суттєво знизився.

У зв`язку з цим для задоволення власних потреб та потреб його дітей ОСОБА_2 в 2020 році неодноразово отримував позики (копії відповідних договорів додаються), вимушено в липні 2020 року звертався до кредитора з проханням щодо надання кредитних канікул на 2 місяця. На сьогодень продовжує щомісячно виконувати зобов`язання щодо поточних виплат за останнім кредитним договором № 8374806890 від 10.07.20 р.

05 травня 2021 року відповідач був офіційно визнаний таким, що непридатний для роботи на судні за станом здоров`я (копія довідки надається). Для забезпечення можливості отримувати дохід 24 травня 2021 року відповідач зареєструвався в якості фізичної особи - підприємця з основним видом діяльності надання послуг таксі та за договором фінансового лізингу від 24.05.21 р. (копія надається) придбав бувший у використанні автомобіль для роботи в цій сфері, оскільки власний автомобіль Фольксфаген Туарег, 2012 року випуску, знаходиться у фактичному користуванні Позивача, ОСОБА_1 .

Таким чином праця в сфері надання послуг таксі на сьогодень є єдиним джерелом існування відповідача та виконання власних кредитних зобов`язань. Доход відповідача має непостійний та нефіксований характер, і в середньому не перевищує 20-22 тис. грн на місяць, половину з яких він вимушений виплачувати за кредитним та лізинговим договорами, а також сплачувати комунальні послуги та нести власні мінімально необхідні прожиткові витрати.

Відповідач наголошує, що він щиро піклується про власних дітей, усіма доступними способами приймає участь в їх житті та фінансує їх поточні витрати. Він шкодує, що його нинішнє матеріальне становище не дозволяє підтримувати їх витрати на тому рівні, який він зробив звичним під час праці на морських судах, але така ситуація має цілком об`єктивний характер.

На сьогодень відповідач не має можливості цілком задовольнити запити позивача. При цьому не ухиляється та немає бажання ухилятися від участі у витратах на утримання та виховання синів, але наполягає, щоб позивачка привела їх до розумного та відповідного дійсному фінансовому стану відповідача розміру.

Щодо наданих позивачкою копій сертифікатів про проходження спеціальної освіти відповідач звертає увагу суду, що їх дійсність припинилась в травні 2021 року і нові він не отримує за раніше наведеними причинами.

При цьому суд враховуючи майновий стан платника аліментів, а саме те, що достатність його заробітку (доходу) як платника аліментів не дозволяє йому щомісячно оплачувати аліменти у сумі 25 000,00 гривень на кожну дитину, відповідач зареєструвався в якості фізичної особи - підприємця з основним видом діяльності надання послуг таксі та за договором фінансового лізингу від 24.05.21 р. Таким чином праця в сфері надання послуг таксі на сьогодень є єдиним джерелом існування відповідача та виконання власних кредитних зобов`язань. Доход відповідача має непостійний та нефіксований характер, і в середньому не перевищує 20-22 тис. грн на місяць, половину з яких він вимушений виплачувати за кредитним та лізинговим договорами, а також сплачувати комунальні послуги та нести власні мінімально необхідні прожиткові витрати, з урахуванням положення ст. 141 СК України щодо рівності обов`язків батьків по відношенню до дитини, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, в сумі 3500,00 гривень на кожну дитину.

З урахуванням обставин справи суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню .

Керуючись ст.ст. 4,12,141,258-259,263-265 ЦПК України, ст.ст. 141,180,181,183,184 СК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп., щомісячно, починаючи з 26 листопада 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп., щомісячно, починаючи з 26 листопада 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Допустити негайне виконання рішення суду в межах стягнення платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в сумі 840,80 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Повний текст рішення складено 09 вересня 2021 року.

Суддя А.І. Бочаров