Постанова

від 10.11.2021 по справі 915/897/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 915/897/20 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.

секретар судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Дичко В.О.,

від Галицинівської сільської ради Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області - не з`явився,

від ТОВ Вітовський транспортний центр - не з`явився,

від Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області - не з`явився,

від ОСОБА_1 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2021 року (суддя Олейняш Е.М.)

за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області; ОСОБА_1

про скасування запису про право власності та повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2020 року прокурор в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ Вітовський транспортний центр , в якому просив

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 08.11.2016 №17333411 про реєстрацію за ТОВ Вітовський транспортний центр право власності на земельну ділянку та зобов`язати відповідача повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації спірну земельну ділянку.

Позов обґрунтовано порушеннями Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області вимог земельного та водного законодавства при прийнятті наказу від 19.10.2015. На підставі якого, в подальшому видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , про що вчинено записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вищевказаної земельної ділянки.

В подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1032 від 08.11.2016 року відчужила право власності на спірну земельну ділянку на користь ТОВ Вітовський транспортний центр , про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено відповідний запис № 17333411.

На думку прокурора надання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в цій місцевості суперечить вимогам земельного та водного законодавства (ст. 88, 90 ВК України, ст. 60, 62 ЗК України), оскільки земельна ділянка фактично розташована у межах прибережної захисної смуги Бузького лиману, а в силу положень глави 12 ЗК України Землі водного фонду взагалі не передбачено можливість надання у приватну власність земель прибережної захисної смуги лиману.

09.06.2021 прокурор звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову і просив припинити право власності відповідача на спірну земельну ділянку та зобов`язати відповідача повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації спірну земельну ділянку в якій зазначив, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18.01.2021 у справі 477/1504/20 визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 19.10.2015, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, свідоцтво про право власності 22.10.2015 року видане ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, договір купівлі-продажу №1032 від 08.11.2016 року на підставі якого ОСОБА_1 відчужила право власності на спірну земельну ділянку на користь ТОВ Вітовський транспортний центр .

У зв`язку з цим, на думку позивача ефективним способом судового захисту порушених прав та інтересів є судове рішення про припинення державної реєстрації права власності за останнім набувачем на спірну земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду від 31.08.2020 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 13.07.2021 року замінено позивача Миколаївську обласну державну адміністрацію його правонаступником Галицинівською сільською радою Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2021 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що законом чітко встановлено способи захисту прав. Водночас прокуратурою обрано спосіб захисту прав про припинення права власності на земельну ділянку, який не передбачено законом. Крім того, обраний прокуратурою спосіб захисту не матиме ефективного захисту прав (позитивного результату), оскільки державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку залишається не скасованою. Тобто фактично судове рішення неможливо буде виконати. Відмовляючи в задоволені іншої частини позову, суд зазначив, що позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку є похідною вимогою, задоволення вказаної вимоги є передчасним, враховуючи наявності в реєстрі державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції , прокурор звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на законодавчому рівні визначено, що окрім скасування державної реєстрації права чи документів, що стали підставою для такої реєстрації, для подальшого виконання державним реєстратором судового рішення необхідною умовою є визнання, зміна чи припинення рішення суду відповідного речового права. У зв`язку з цим, прокурор вважає, що з метою забезпечення виконання рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18.01.2021 у справі №477/1504/20 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу землі, укладеного 08.11.2016 між ОСОБА_1 та відповідачем, необхідно отримати судове рішення про припинення права власності відповідача.

Також, в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції неповно дослідивши обставини справи, порушив вимоги закону, що призвело до неможливості виконати судове рішення у цивільній справі та у повній мірі відновити порушені інтереси держави шляхом припинення права приватної власності на земельну ділянку прибережної захисної смуги.

На думку скаржника, усупереч обставинам справи та вимог законодавства, суд ухвалив з формальних підстав рішення про відмову у задоволенні позову, що призводить до продовження існування прощення прав при задоволенні приватною особою землею прибережної захисної смуги, що є неприпустимим.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні 20.10.2021 судова колегія розпочала розгляд справи в апеляційному порядку та відклала розгляд справи на 10.11.2021.

Представники Галицинівської сільської ради Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області, ТОВ Вітовський транспортний центр , ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 в судове засідання 10.11.2021 не з`явились та не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлялись належним чином про день, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Проте, така неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи оскільки їх явка апеляційним судом не визнавалась обов`язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

В судовому засіданні 10.11.2021 представник прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити останню, а рішення господарського суду - скасувати.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника прокуратури, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2015 наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №1182-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 4823380600:01:000:1791) для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області (т.1, а.с. 17).

22.10.2015 на підставі вказаного наказу ОСОБА_1 видано свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 на спірну земельну ділянку, про що вчинено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2015 №11711090 (т.1, а.с. 19).

08.11.2016 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1032, відчужила право власності на вказану земельну ділянку на користь ТОВ Вітовський транспортний центр , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №17333411 (т.1, а.с. 18-19).

31.01.2019 відділом у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надано інформацію, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 4823380600:01:000:1791) фактично розташована у межах прибережної захисної смуги Бузького лиману, оскільки відстань від урізу води лиману до західної межі ділянки становить 496 метрів, а до східної - 610 метрів (т.1, а.с. 22- 24).

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18.01.2021 року по справі № 477/1504/20 позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації задоволено та визнано незаконними та скасовано:

наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 19.10.2015 року №1182-СГ, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку (кадастровий номер 4823380600:01:000:1791);

свідоцтво про право власності № 46125426 від 22.10.2015 року видане ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку;

договір купівлі-продажу №1032 від 08.11.2016 року на підставі якого ОСОБА_1 відчужила право власності на спірну земельну ділянку площею з кадастровим номером 4823380600:01:000:1791. (т.1, а.с. 146-153)

Відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказане судове рішення набрало законної сили 26.02.2021 року, в апеляційному порядку не переглядалось.

Отже, з матеріалів даної справи вбачається та Жовтневим районним судом Миколаївської області у справі № 477/1504/20 встановлено, що спірна земельна ділянка входить в межі прибережної захисної смуги Бузького лиману, а отже належить до земель водного фонду, на які поширюється заборона щодо передачі їх у приватну власність.

Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 стверджено, що за змістом ст. 1 Закону державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону (абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Тобто, законодавець встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Кожен із цих способів захисту є окремою самостійною підставою для вчинення державним реєстратором державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав, відповідно до Закону.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу, укладений 08.11.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ Вітовський транспортний центр на підставі якого було зареєстровано за останнім право власності на спірну земельну ділянку, визнаний недійсним та скасовано рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18.01.2021 у справі №477/1504/20.

Таким чином, прокурором у порядку цивільного судочинства забезпечено обрання ефективного способу захисту, визначеного абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону, а судом ухвалено рішення про визнання недійсним документу, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності Товариства. Зазначене судове рішення в силу закону є достатнім для проведення державним реєстратором державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Відповідно, повторне обрання у господарській справі способу захисту, визначеного абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону, у тому числі щодо скасування державної реєстрації права власності ТОВ Вітовський транспортний центр , законом не може вважатися ефективним способом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому, суд першої інстанції помилково не звернув увагу, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону).

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Отже, на законодавчому рівні визначено, що окрім скасування державної реєстрації права чи документів, що стали підставою для такої реєстрації, для подальшого виконання державним реєстратором судового рішення необхідною умовою є визнання, зміна чи припинення рішенням суду відповідного речового права.

Тобто, з метою забезпечення виконання рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18.01.2021 у справі №477/1504/20 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу землі, укладеного 08.11.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ Вітовський транспортний центр , необхідно отримати судове рішення про припинення права власності ТОВ Вітовський транспортний центр .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, неповно дослідивши обставини справи, порушив вимоги закону, що призвело до неможливості виконати судове рішення у цивільній справі та у повній мірі відновити порушені інтереси держави шляхом припинення права приватної власності на земельну ділянку прибережної захисної смуги.

Господарським судом помилково не враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ГПК України).

Спірні правовідносини, пов`язані із набуттям приватної власності на земельну ділянку площею 2 га, що розташована у законодавчо встановлених межах прибережної захисної смуги Бузького лиману.

Судова колегія враховує, що судовим рішенням у цивільній справі №477/1504/20 вже встановлено факти незаконного вибуття спірної земельної ділянки державної власності, розташованої у прибережній захисній смузі Бузького лиману, у приватну власність ОСОБА_1 та подальшого її відчуження ТОВ Вітовський транспортний центр за договором купівлі-продажу від 08.11.2016. Крім цього, суд у справі №477/1504/20, встановивши, що договір купівлі-продажу землі, укладений 08.11.2016 між ОСОБА_1 та відповідачем, є недійсним, фактично підтвердив відсутність у ТОВ Вітовський транспортний центр права власності на спірну земельну ділянку.

За змістом ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судова колегія вважає, що позовні вимоги щодо припинення права власності ТОВ Вітовський транспортний центр та повернення землі, заявлені у господарській справі, спрямовані на остаточне усунення порушень прав власника спірної земельної ділянки, фактично є похідними від спору, розглянутого у цивільному судочинстві.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія дійшла висновку, що всупереч дійсних обставин справи та вимог закону, суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову, що призводить до продовження існування порушення прав при заволодінні приватною особою землею прибережної захисної смуги, що є неприпустимим. У зв`язку з цим, судова колегія вважає, що позовні вимоги прокурора в частині припинення права власності відповідача на спірну земельну ділянку (кадастровий номер 4823380600:01:000:1791) підлягають задоволенню. Також, підлягає задоволенню позовні вимоги в частині зобов`яання відповідача повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації спірну земельну ділянку, оскільки вказані вимоги є похідними від вимоги про припинення права власності.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2021 прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову. З огляду на це апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати у справі покладаються ТОВ Вітовський транспортний центр .

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України,

колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2021 - скасувати, позов Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області задовольнити.

Припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1791 для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, державну реєстрацію якого вчинено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.11.2016 шляхом внесення запису №173333411.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр повернути у власність держави в особі Галицинівської сільської ради Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1791.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр на користь прокуратури Миколаївської області 4 204,00 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та 6 306,00 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів на виконання даної постанови з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.11.2021.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Колоколов С.І.

Разюк Г.П.