Ухвала

від 08.11.2021 по справі 904/2542/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

08.11.2021м. Дніпро№ 904/2542/19

Суддя Бондарєв Е.М., розглянувши заяву Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720)

до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Дежньова, буд. 9, ідентифікаційний код 03342184)

про стягнення 3 387 307,24 грн. пені, 442 081,48 грн. 3% річних та 1 115 675,42 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов`язання

Представники:

Від позивача: Андрійко Є.Л., довіреність, адвокат

Від відповідача (заявника): Лотанюк С.В., довіреність, адвокат

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2019 у справі №904/2542/19, яке постановами Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2019 та Верховного Суду від 25.02.2020 залишено без змін, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 023 535,90 грн. пені, 440 738,72 грн. 3% річних та 1 115 675,42 грн. інфляційних втрат та судовий збір у сумі 73 934,61 грн.

На виконання вказаного рішення 17.10.2019 було видано наказ.

До суду 22.10.2021 Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" подана заява №213/07 від 21.10.2021 про:

- визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/2542/19 від 17.10.2019 таким, що не підлягає виконанню;

- зупинення виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/2542/19 від 17.10.2019.

Заява обґрунтована тим, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 03.11.2016 №1730-VІІІ зі змінами відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 №1639-ІХ передбачено наступне: списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення. На реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також затеплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену спіном на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню здня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частина боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону.

Відповідно до Акту звіряння розрахунків станом на 31.05.2021 між КПТМ "Криворіжтепломережа" та АТ "НАК "Нафтогаз України" сума основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу №3258/1718-КП-5/ПТ від 26.09.2017 відсутня. Заборгованість становить 3 567 747,07 грн., з яких: інфляційні витрати - 1 103 472,45 грн., проценти річних - 440 738,72 грн., пеня - 2 023 535,90 грн., яка підлягає списанню в подальшому.

Ухвалою суду від26.10.2021 прийнято заяву та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 02.11.2021 о 12:45 год.

На електрону пошту суду 27.10.2021 надійшли заперечення Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню якими просить суд відмовити у задоволенні заяви посилаючись на те, що позиція боржника є хибною і такою, що при умови задоволення заяви порушить права стягувача з наступних підстав. Статтею 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021. Окрім того, стягувач звертає увагу, що наведена заявником ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" визначає саме списання нарахованої неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, проте заявником не підтверджено доказами самого факту списання коштів (пені, інфляційних витрат та 3% річних) зазначених у виконавчому документі, як і відсутні в матеріалах заяви докази стосовно порядку (механізму) такого списання зазначених нарахувань.

Стягувач наголошує, що приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" не наділяє суд процесуальною можливістю визнавати недійсними видані виконавчі документи у зв`язку із прийняттям вказаного закону, оскільки у останнього відсутня пряма вказівка на вчинення такої дії, як і відсутня вказівка про припинення існуючого між сторонами зобов`язання.

Також стягувач звертає увагу суду, що наразі боржник не є учасником процедури врегулювання заборгованості згідно Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" в редакції чинній на даний момент, а саме боржником не надано доказів звернення його до органу виконавчої влади із зазначеними у ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" для включення його до реєстру згідно вимог вищезазначеної статті.

У судовому засіданні 02.11.2021 оголошувалась перерва до 08.11.2021 о 14:30 год.

На електрону пошту суду 05.11.2021 надійшли пояснення Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в яких зазначає, що виходячи з висновків Верховного Суду викладених у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018, підставою для застосування ст. 328 Господарського процесуального кодексу України є доказ припинення зобов`язання у спосіб передбачений ст.ст. 599-609 Цивільного кодексу України. Стягувач зауважує, що всі існуючі способи припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 599-609 Цивільного кодексу України, інших способів та методів не існує. У свою чергу Закон може мати вказівку на відсутність зобов`язання, або на право припинити зобов`язання у спосіб передбачений вимогами ст.ст. 599-609 Цивільного кодексу України. Стягувач вважає, що приписи абз.3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" не припиняються існуючих безспірних зобов`язань, а лише позбавляють права нараховувати заборгованість за певних умов, а також вказують на право здійснити прощення заборгованості за певних умов. Враховуючи викладене стягувач вважає, що докази надані до заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не вказують на припинення у кредитора зобов`язання.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Заслухавши присутніх представників сторін, розглянувши заяву Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі та додані до неї документи, матеріали справи суд вважає її такою, що підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

29 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року N 1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон №1639-ІХ). Законом, між іншим, внесено зміни до Закону України від 3 листопада 2016 року N 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон № 1730-VIII).

За приписами статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в редакції, з урахуванням змін, внесених Законом від 14 липня 2021 року N 1639-IX, визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.

На відміну від приписів ст.2 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", законодавець не обмежив дії Закону N 1730-VIII на суб`єктів, в залежності від включення їх до Реєстру.

Згідно із ст. 7 Закону 1730-VIII, із змінами, внесеними Законом від 14.07.2021, на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:

підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;

підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

В ході розгляду справи, судом було встановлено, що основна заборгованість відповідача за спожитий природний газ, на яку позивачем були нараховані пеня, три відсотки річних та інфляційні витрати, була сплачена відповідачем остаточно у грудні 2018 року, тобто до подання позову, прийняття рішення у справі та набрання чинності Законом 1730-VIII.

Таким чином, суд зауважує, сторони не заперечують, що в межах розгляду справи №904/2542/19, погашення основної частини боргу відбулося до 1 червня 2021 року.

За таких обставин, суд погоджується із позицією відповідача, що на відносини сторін у даному випадку розповсюджується ч.2 ст. 7 Закону 1730-VIII.

Запроваджений Законом механізм списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, виключає правомірність примусового стягнення з відповідача зазначеної заборгованості.

Термін "списання заборгованості", не є цивільно-правовим терміном, він застосовується у сфері організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які ґрунтуються , у тому числі, принципах:

повного висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Проаналізувавши Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд зауважує, що встановлений законодавцем обов`язок списати заборгованість з неустойки, 3% річних, інфляційних витрат, має на меті вилучення з обліку кредитора, так, як наслідок, звільнення боржника від додаткового навантаження, в умовах повного виконання основного зобов`язання задля забезпечення досягнення мети Закону 1730-VIII, а саме забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Суд зауважує, що встановлений Законом обов`язок списати заборгованість виникає у позивача з моменту набрання ним чинності. Зволікання позивача, в умовах чітко встановлених та підтверджених судом в межах цієї справи боргових зобов`язань, не може впливати на права відповідача бути вільним від боргів, які підлягають списанню.

Стягувач заперечуючи проти задоволення заяви відповідача, посилається на те, що боржник не є учасником процедури врегулювання заборгованості згідно Закону № 1730-VIII в редакції чинній на даний момент.

Проаналізувавши зміст зазначеного Закону, суд зауважує наступне. Зі змісту абз.4 ч.1 ст. 1 Закону до заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону віднесена заборгованість за спожиті енергоносії та заборгованість з різниці в тарифах. Під процедурою врегулювання заборгованості законодавець визначив заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

З контекстного змісту Закону № 1730-VIII випливає, що вказана вище заборгованість та заборгованість з 3 % річних , неустойки, інфляційних витрат відокремлені законодавцем, хоча остання заборгованість включається у довідку для включення в реєстр, але вона відображається із основною заборгованістю, яка підлягає врегулюванню згідно Закону.

Неможливість внесення до реєстру основної заборгованості, яка погашена станом на 1 червня 2021 року, на погляд суду, унеможливлює та робить недоцільним внесення заборгованості зі сплати неустойки, 3 % річних та інфляційних витрат, в умовах відсутності боргу, який підлягає врегулюванню за Законом.

Така позиція суду узгоджується із ч. 2 ст. 7 Закону №1730-VIII, за якою нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року.

Таким чином, відсутність основного боргу та обов`язок списати неустойку (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних з дня набрання чинності Законом, виключає будь-який їх облік у реєстрі, який формується в нової редакції після набрання Законом чинності.

Згідно із ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення статті жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Суд у даному випадку враховує практику Європейського суду з прав людини про те, що очікування особи від виконання рішення суду на його користь є майном.

Суд зауважує, що мета Закону № 1730-VIII полягає у забезпечені загального інтересу та інтересів суспільства - забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, діяльність яких пов`язана із виконанням житлово-комунальних послуг, які визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Таким чином, дія держави, пов`язана із запровадженням процедури списання заборгованості, визначеної ст.7 Закону № 1730-VIII, у даному випадку не виходить за межі ст.1 Першого протоколу Конвенції.

Суд також, звертає увагу, що ст. 8 Закону № 1730-VIII законодавець запровадив гарантії забезпечення прав та інтересів кредиторів в умовах реалізації механізмів оздоровлення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Також відповідач спожив природний газ за договором із позивачем як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг. За відомостями з Реєстру підприємств теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб`єктів господарювання, розміщеного на офіційному сайті Мінрегіону (https://www.minregion.gov.ua/) вбачається, що Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (код ЄДРПОУ 03342184) внесено до відповідного реєстру за номером 176 згідно з наказом Мінрегіону від 25.10.2017 № 279. Заявник зазначив, що центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, рішення про виключення Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" з Реєстру не приймалось.

Враховуючи вищевикладене у зв`язку із запровадженням механізму забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, суд зазначає, що наказ від 17.10.2019 №904/2542/19 в частині стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 023 535,90 грн. пені, 440 738,72 грн. 3% річних та 1 115 675,42 грн. інфляційних втрат підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, суд зазначає, що за наказом №904/2542/19 від 17.10.2019, який боржник просить визнати таким, що не підлягає виконанню, стягується судовий збір у розмірі 73 934,61 грн. Судові витрати із сплати судового збору були розподілені за рішенням суду за результатами розгляду справи у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Суд зауважує, що норми ст. 7 Закону № 1730-VIII не розповсюджуються на заборгованість із відшкодування судових витрат, в зв`язку з чим в цій частині відсутні підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №904/2542/19 задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2019 у справі № 904/2542/19 в частині стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 023 535,90 грн. пені, 440 738,72 грн. 3% річних та 1 115 675,42 грн. інфляційних втрат.

В іншій частині вимог - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 08.11.2021.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складення повного тексту ухвали -15.11.2021.

Суддя Е.М. Бондарєв