Рішення

від 15.11.2021 по справі 480/6892/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 р. Справа № 480/6892/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Липоводолинської селищної ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду через свого представника Маківського В.В. звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовною заявою до Липоводолинської селищної ради, в якій позивачі просили:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення третьої сесії Липоводолинської селищної ради від 03.06.2021 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок" в частині відмови у затвердженні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Яснопільщинського старостинського округу Роменського району Сумської області.

2. Зобов`язати Липоводолинську селищу раду затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у власність земельні ділянки площею по 2.0000 га, кадастрові номера 5923287400:01:004:0421, 5923287400:01:004:0422, 5923287400:01:004:0423 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Яснопільщинського старостинського округу Роменського району Сумської області.

Ухвалою суду від 29.07.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Липоводолинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії роз`єднано та виділено у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення третьої сесії Липоводолинської селищної ради від 03.06.2021 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок" в частині відмови у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Яснопільщинського старостинського округу Роменського району Сумської області; зобов`язання Липоводолинської селищної ради затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Яснопільщинського старостинського округу Роменського району Сумської області та виділено у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до Липоводолинської селищної ради про визнаня протиправним та скасування рішення третьої сесії Липоводолинської селищної ради від 03.06.2021 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок" в частині відмови у затвердженні ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Яснопільщинського старостинського округу Роменського району Сумської області; зобов`язання Липоводолинської селищної ради затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею по 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Яснопільщинського старостинського округу Роменського району Сумської області.

Ухвалою суду від 29.07.2021 справу № 480/6796/21 за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії прийнято до розгляду, позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.08.2021 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 01.04.2020 року наказом №18-13312/16-20-СГ надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею по 2.0000 га для передання їх у власність.

01.04.2020 року звернулась Сумської регіональної філії "Центр ДЗК" із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Після виготовлення технічної документації позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Яснопільщинської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, розміром 2.0000 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 5923287400:01:004:0406.

26.01.2021 року на підставі наказу №1-ОТГ Головне управління Держгеокадастру у Сумській області бажану до відведення земельну ділянку передало у власність Липоводолинській селищній раді відповідно до акту приймання - передачі.

01.02.2021 року ОСОБА_1 через представника звернулася до Липоводолинської селищної ради із аналогічною заявою, в якій просила затвердити технічну документацію.

Проте, рішенням Липоводолинської селищної ради від 03.06.2021 року відмовлено у затвердженні технічної документації. Підставу такої відмови було зазначено і відповіді від 17.06.2021 року за №02-25/1516, а саме:

- беручи до уваги невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністраїивпо - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив у затвердженні технічної документації, оскільки законодавством (ч. 9 ст. 118 ЗК України) встановлено лише один правомірний варіант поведінки відповідача у даному випадку - затвердити проект землеустрою та надати земельну ділянку у власність. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 01.02.2020 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів па території Яснопільщинської сільської ради.

Рішенням сесії Липоводолинської селищної ради від 28.01.2020 року було погоджено надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (які на той час перебували у державній власності) загальною площею 209.7647 для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за межами населених пунктів у тому числі і ОСОБА_1 , Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області видано наказ від 26.01.2021 року та цього ж числа, згідно акту приймання-передачі, передало із державної у комунальну власність ряд земельних ділянок, у числі яких знаходиться і земельна ділянка з кадастровим № 5923287400:01:004:0421. В подальшому 15.04.2021 року Липоводолинською селищною радою було зареєстровано право комунальної власності на вищевказану земельну ділянку речових прав на нерухоме майно.

Погодження місцевими радами надання дозволу Управлінням держгеокадастру в області на виготовлення проекту землеустрою з 2014-го року було передбачено рядом підзаконних нормативно-правових актів. Вперше така вимога була передбачена Рішенням Державного агентства земельних ресурсів України №2/1 від 14.10.2014 року (обов`язок направлення на погодження покладений на начальників управлінь Держгеокадастру). Вдруге - Постановою КМУ від 07.06.2017 року №413 (обов`язок враховувати позицію відповідних рад було покладено на Держгеокадастр), яка була визнана неконституційною відповідно до Рішення Конституційного Суду № 8-р/2019 від 25.06.2019 р. Втретє - Розпорядженням КМУ № 60-р від 31.01.2018 р., що втратило чинність 16.11.2020 р.(обов`язок погодження був покладений у тому числі і на Держгеокадастр).

Таким чином, посилання позивача на попереднє погодження надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою не заслуговує на увагу, оскільки на момент його отримання таке погодження вже було визнано таким, що не відповідає вимогам Конституції України.

Позивач посилається на вимоги деяких частин ст. 116 та ст. 118 Земельного кодексу України вказуючи їх як підставу та порядок отримання земельних ділянок у власність із державної та комунальної власності і в той же час вказує, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ним виготовлявся з метою приватизації земель державної форми власності, а затверджувати виготовлений проект він вирішив в органах місцевого самоврядування, адже бажана для нього ділянка була передана до Липоводолииської громади. При цьому бажання, наміри, потреби чи необхідність Липоводолииської селищної ради у даному випадку як власника (з правом володіти, користуватись та розпоряджатись власністю) позивачем взагалі не враховуються і його обгрунтування у позовній заяві подається до суду однобоко, як обов`язок органу місцевого самоврядування не тільки затвердити виготовлений не за його дозволом як власника, а і як обов`язок передати йому у власність частину комунального майна (земельної ділянки із земель комунальної власності).

Також позивачем копіюються вимоги Земельного кодексу України, передбачені ст. 122, але чомусь зовсім випускається з виду той факт, що вся процедура отримання безоплатно у власність земельної ділянки позивачем розпочиналась з наміром отримати у приватну власність землі комунальної форми власності, а в процесі приватизації позивач вже має намір приватизації землі комунальної форми власності. У даний час законодавчо не урегульовано можливість заміни розпорядника земель, або можливість зміни форми власності під час процесу отримання земельних ділянок у приватну власність у межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України. Липоводолинська селищна рада не надавала дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Дозвіл позивачем було отримано для виготовлення проекту землеустрою саме за рахунок земель державної власності, але проект ним було виготовлено вже за рахунок земель комунальної форми власності, при чому без погодження та навіть без повідомлення Липоводолииської селищної ради про намір отримати у власність земельну ділянку саме з комунальної власності тобто, по суті, позивач за власним розсудом лише замінив розпорядника земель в ході процесу приватизації. У зв`язку з цим Липоводолинська селищна рада фактично позбавлена можливості розпоряджатись землями отриманими у власність від Головного управління держгеокадастру у Сумській області, так як з позиції позивача лише зобов`язана тільки отримавши земельну ділянку - відразу її передати у приватну власність без врахування інтересів територіальної громади.

Враховуючи зазначене, вважає прийняте рішення законним і просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 59-63).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, позовну заяву та відзив, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 01.04.2020 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №18-13312/16-20-СГ надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею по 2.0000 га для передання їх у власність громадянам, зокрема і ОСОБА_1 (а.с. 12).

Позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Яснопільщинської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, розміром 2.0000 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 5923287400:01:004:0406 (а.с. 12, зворотній бік, 20-31).

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області проект землеустрою був погоджений, про що зазначено в п. 10 Висновку про розгляд документації із землеустрою від 05.05.2020 № 6805/82-20 (а.с. 28 зворотній бік - 29).

26.01.2021 року на підставі наказу №1-ОТГ Головне управління Держгеокадастру у Сумській області бажану до відведення земельну ділянку передало у власність Липоводолинській селищній раді відповідно до акту приймання - передачі (а.с. 15).

01.02.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Липоводолинської селищної ради із заявою, в якій просила затвердити технічну документацію (а.с. 19).

Рішенням 3 сесії 8 скликання Липоводолинської селищної ради 03.06.2021 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою (а.с. 20).

В обґрунтування доводів рішення відповідачем зазначено про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частинами 1,3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин 1-3 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частин 8-10 статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Крім цього, згідно зі статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.

У відповідності зі статтею 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Повноваження сільської, селищної, міської ради у галузі земельних відносин передбачені, зокрема, статтями 12, 122 Земельного кодексу України.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст. 122 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивачка, маючи право безоплатно набути у власність земельну ділянку за рахунок земель державної власності, отримала відповідний дозвіл та дотрималась визначеної законодавством процедури виготовлення та погодження проекту землеустрою. Так, позивач отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовила проектну документацію, яка була розроблена та погоджена в установленому порядку.

Відповідач не надав до суду доказів наявності обмежень, установлених містобудівною чи землевпорядною документацією, зокрема схемами землеустрою і техніко-економічними обґрунтуваннями використання та охорони земель територіальної громади, комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, або заборон, які б не узгоджувались із цільовим призначенням, визначеним у проекті землеустрою, щодо відведення відповідної ділянки для надання її у власність позивачці, а також наявності прав інших громадян чи юридичних осіб на відповідну земельну ділянку.

Суд вважає, що доводи відповідача не є підставою для відмови особі у реалізації гарантованого конституцією права на землю.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру про затвердження поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки, суд зазначає таке.

Затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії, водночас, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19).

Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

До того ж слід звернути увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17, яка полягає у наступному. Оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву), суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою, зокрема подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не наведено та судом не встановлено в ході розгляду даної справи.

З огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою, та поведінку відповідача, яка в даному випадку свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційного права фізичної особи на отримання земельної ділянки у власність, суд вважає, що відповідача слід зобов`язати прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Яснопільщинського старостинського округу Роменського району Сумської області.

На переконання суду, зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва та передати позивачу земельну ділянку забезпечить ефективний судовий захист порушеного права позивача та призведе до його реального відновлення.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 908,00 грн. судового збору, сплаченого згідно з квитанцією від 02.08.2021 р. (а.с. 42).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Скасувати рішення третьої сесії Липоводолинської селищної ради від 03.06.2021 року "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок" в частині відмови у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Яснопільщинського старостинського округу Роменського району Сумської області.

Зобов`язати Липоводолинську селищну раду (42500, Сумська область, смт Липова Долина, вул. Роменська, 10, код ЄДРПОУ 04390972) затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у власність земельної ділянки площею по 2.0000 га, кадастровий номер 5923287400:01:004:0421 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Яснопільщинського старостинського округу Роменського району Сумської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Липоводолинської селищної ради (42500, Сумська область, смт Липова Долина, вул. Роменська, 10, код ЄДРПОУ 04390972) судовий збір в сумі 908,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук