Ухвала

від 15.11.2021 по справі 826/11658/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 826/11658/18

адміністративне провадження № К/9901/38710/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №826/11658/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полімерізол до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

25.10.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №826/11658/18.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Підставою касаційного оскарження скаржником вказано пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пункт 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.02.2018 у справі №808/918/17, від 10.05.2018 у справі №806/2127/16, від 13.03.2018 у справі №804/1113/16, від 21.02.2019 у справі №807/2062/17.

Контролюючим органом вказано, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пункти 44.1, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №808/9397/13-а, від 05.05.2020 у справі №826/678/16, від 23.12.2020 у справі №804/2813/18. Скаржником зазначено про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.11.2018 у справі №826/16277/14, від 08.10.2019 у справі №826/6836/18, від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, від 30.09.2020 у справі №1540/4936/18, від 30.09.2020 у справі №826/25194/15, від 05.05.2020 у справі №826/14426/16.

Також Головним управлінням ДПС у м. Києві вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, не досліджено докази та надано належної правової оцінки обставинам справи.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Разом з тим, касаційна скарга не містить належних спростувань висновку судів, що відсутність законних підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, скасування у судовому порядку наказу на проведення такої перевірки, має правовим наслідком визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами такої перевірки.

Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не враховано, що спірні податкові повідомлення-рішення скасовані у зв`язку з порушенням податковим органом процедури проведення перевірки, скасування в судовому порядку наказу відповідача про проведення перевірки, а не через протиправність збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, наведені витяги з них стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. Касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до цитування акту перевірки, цитування норм Податкового кодексу України, наведення окремих витягів з постанов Верховного Суду, висловлення незгоди із наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним обґрунтуванням заявлених підстав касаційного оскарження.

Доводи ж касаційної скарги щодо порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які відповідно до частини 2 статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд, можуть бути прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, яких у касаційній скарзі не викладено.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №826/11658/18 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва