Рішення

від 10.11.2021 по справі 725/4487/21

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/4487/21

Номер провадження 2/725/763/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2021 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Галичанського О.І.

при секретарі Симик І.М.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 про визначення часток у праві спільної сумісної власності ,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Першотравневого районного суду м.Чернівці із вищевказаною позовною заявою.

На підтвердження своїх доводів щодо позовних вимог стверджував , що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_8 .

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 та 1/6 частки земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_3 .

Єдиним спадкоємцем ОСОБА_8 є його син - позивач по справі, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 02.07.2021р.

Натомість, видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку нотаріус не в змозі, оскільки остання перебуває у спільній сумісній власності позивача, його померлого батька та відповідачів, розмір часток яких не визначено, а тому нотаріус рекомендував звернутись до суду із позовом про визначення такої частки спадкодавця.

Враховуючи наведене , просить суд :

- визначити, що розмір часток ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_5 ) у спільній сумісній власності на земельну ділянку (кадастровий номер 7310136600:27:004:0089), площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 становить по 1/6 частини;

-право спільної сумісної власності на земельну ділянку (кадастровий номер 7310136600:27:004:0089), площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 припинити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовільнити позов .

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечували проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідачів - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_2 також не заперечувала проти задоволення вимог ОСОБА_5 .

Суд, заслухавши позицію сторін щодо предмету спору , дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть , виданого Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано- Франківськ) ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_8 ( а.с. 6) .

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 02.07.2021 року , спадкоємцем після смерті ОСОБА_9 являється позивач по справі ( а.с. 7) .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом , виданого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Тумак А.М. ( а.с. 8) позивач отримав у спадок 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до рішення Чернівецької міської ради від 24.02.2018 року №1165 , сторонам по справі передано безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку розміром 0,1000 га по АДРЕСА_3 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що земельна ділянка кадастровий № 7310136600:27:004:0089 , яка розташована по АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності померлому батьку позивача , позивачу та відповідачам .

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності припиняється, зокрема у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обо`вязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідност. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 368 ЦК України, передбачено , що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Приписом ч.2 ст. 369 ЦК України встановлено, що розпорядження майном, що знаходиться в загальній спільній власності здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Ст. 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно п. в ч. 2 ст. 89 ЗК України, у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно п. г ч. 1 ст. 81 ЗК України право власності на земельні ділянки громадяни України набувають на підставі прийняття спадщини.

У відповідності до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість, а тому, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Підпунктом ґ) пункту 18 Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 р. №7 визначено, що з 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 року у справі №6-2цс15, від 13.04.2016 року у справі №6-253цс16, від 12.10.2016 року у справі №6-2225цс16, від 22.06.2017 року у справі №569/4806/15-ц. Від наведених правових позицій не відійшов і Верховний Суд при прийнятті ним постанов від 14.03.2018 року у справі №359/2801/15-ц та від 21.03.2018 року у справі №686/9580/16-ц

Згідно із ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до змісту ст. 89 ЗК України та глави 26 розділу І книги третьої ЦК України, спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Згідно з ч. 5 ст. 89 ЗК України поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Враховуючи , що позивачі визнали позовні вимоги ОСОБА_5 , суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі наведеного вище, враховуючи положення ст. 264 ЦПК України, відповідно до якої під час ухвалення рішення суд , окрім іншого вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити , приймаючи визнання позову відповідачами, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 15,321,355,368,370,1261-1298,1296 ЦК України, ст.ст. 81-89,200,206, 264,354, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити .

Визначити, що розмір часток ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер -7310136600:27:004:0089, що розташована за адресою АДРЕСА_3 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) становить по 1/6 .

Право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер -7310136600:27:004:0089, що розташована за адресою АДРЕСА_3 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)- припинити

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці О. І. Галичанський