Вирок

від 15.11.2021 по справі 150/244/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"15" листопада 2021 р.

Справа №150/244/21

Провадження по справі №1-кп/150/27/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12021020160000105 від 12.03.2021 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2021 року близько 18 години 00 хвилин ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що в приміщенні по АДРЕСА_3 знаходяться різного роду речі та предмети, які належать СПАТ «Моївське», вирішили викрасти їх.

Безпосередньо після цього, реалізовуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, розподіливши ролі, переконавшись, що за їх діями не спостерігають сторонні особи, таємно, за допомогою підручних засобів пошкодили решітку на вікні, після чого ОСОБА_4 проник всередину приміщення, де виявив механічні ваги дерев`яної основи №16612 разом з металевими гирями з позначками 1/100 (200 кг.), 1:100 (200 кг.), 1:100 (100 кг.), 1:100 (50 кг.).

Вище зазначені предмети ОСОБА_4 через вікно передав ОСОБА_5 та у подальшому із викраденими речами з місця події зникли.

Продовжуючи свої злочинні дії, поєднані єдиним продовжуваним умислом, 20 січня 2021 року близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_5 перелізли через бетонний паркан та проникли на вище вказану територію.

Знаходячись на території, виявили гужову повозку, яку в подальшому за допомогою заздалегідь приготовлених ключів спільно розібрали та викрали металеву огорожу, після чого з місця події зникли, викрадене привласнили та розпорядилися ними на власний розсуд.

Згідно висновку судово товарознавчої експертизи №СЕ-19/102-21/4328-ТВ від 23.03.2021 року, ринкова вартість з урахуванням зносу металевої гирі виробництва СССР з маркувальними позначками 1/100 (200 кг.) становила 200 грн., металевої гирі виробництва СССР з маркувальними позначками 1:100 (200 кг.) становила 200 грн.; металевої гирі виробництва СССР з маркувальними позначками 1:100 (100 кг.) становила 50 грн., металевої гирі виробництва СССР з маркувальними позначками 1:100 (50 кг.) становила 24 грн. 50 коп.

Згідно висновку судово товарознавчої експертизи №СЕ-19/102-21/4326-ТВ від 23.03.2021 року ринкова вартість 1 кілограма брухту чорного металу становить 4 грн. 70 коп.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спричинили СПАТ «Моївське» матеріальну шкоду на загальну суму 1391 гривень.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав та показав, що 15.01.2021 року близько 18 год. разом із ОСОБА_5 , за допомогою підручних засобів пошкодили решітку на вікні в приміщенні, належному СПАТ «Моївське», яке розташоване по АДРЕСА_3 , після чого ОСОБА_4 проник всередину приміщення, де виявив механічні ваги дерев`яної основи з металевими гирями, які через вікно передав ОСОБА_5 , після чого з місця події зникли. В подальшому 20.01.2021 року близько 20 год. ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 перелізли через бетонний паркан та проникли на вище вказану територію, де виявили гужову повозку, яку за допомогою заздалегідь приготовлених ключів розібрали та викрали металеву огорожу. В скоєному щиро кається, обіцяє в подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав та показав, що 15.01.2021 року близько 18 год. разом із ОСОБА_4 , за допомогою підручних засобів пошкодили решітку на вікні в приміщенні, розташованому по АДРЕСА_3 , після чого ОСОБА_4 проник всередину приміщення, звідки через віконо передав ОСОБА_5 механічні ваги дерев`яної основи з металевими гирями. В подальшому 20.01.2021 року близько 20 год. ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 перелізли через бетонний паркан та проникли на вище вказану територію, де виявили гужову повозку, яку за допомогою заздалегідь приготовлених ключів розібрали та викрали металеву огорожу. В скоєному щиро кається, обіцяє в подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень.

Представник потерпілої особи - ОСОБА_7 в судове засідання не прибув, подавши через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутність, претензій ні матеріального, ні морального характеру до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не має. Вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченим відносить на розсуд суду.

Оскільки обставини справи ніким не оспорюються, а обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позицій немає, то суд відповідно до ст. 349 КПК України за відсутності заперечень з боку учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а обмежився допитом обвинувачених, обов`язковість якого встановлено частиною 4 статті 349 КПК України.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, тобто, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, тобто, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч.4 ст.41 Конституції України).

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 своїми умисними злочинними діями посягнули на власність СПАТ «Моївське», яка є непорушною.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 року, №10, звернуто увагу на те, що у справах про злочини даного виду суди зобов`язані як установлювати вину підсудних та призначати їм необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання, так і вживати всіх необхідних заходів до повного відшкодування заподіяної потерпілим матеріальної та моральної шкоди.

Призначаючи обвинуваченим покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ч.1, 2, 3 ст.50 КК України).

Суд при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованих на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Призначаючи обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, особу винних: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позитивно характеризуються по місцю проживання; наявність у відповідності до ст.66 КК України обставин, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування завданої шкоди; відсутність відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання.

Із довідки №32, виданою 17.03.2021 Чернівецькою центральною районною лікарнею, вбачається, що по даних медичної документації психіатричного кабінету КНП «Чернівецька ЦРЛ» ОСОБА_5 перебуває на обліку з діагнозом F 51.8. Однак, як свідчить висновок судово психіатричного експерта №61 від 07.05.2021 ОСОБА_5 на психічні розлади не страждає.

Обираючи покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованих на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, наявність передбачених ст.66 КК України обставин, що пом`якшують покарання та відсутність передбачених ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання.

З урахуванням особи винних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для їх виправлення, а також попередження в подальшому нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі, однак, зі звільненням від його відбування та встановлення відповідно до ст.75 КК України іспитового строку з покладенням обов`язків, встановлених статтю 76 КК України.

Значення покарання визначається не його жорстокістю, а справедливістю, невідворотністю, своєчасністю і неминучістю його застосування за злочин, вчинений ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Питання про долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Відповідно до положень статті 118 КПК України витрати, пов`язані із залученням експертів являються процесуальними витратами.

Частиною 2 статті 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Із врахуванням вище зазначеного, суд в силу положень ст., ст.118, 124 КПК України приходить до висновку, що процесуальні витрати по справі, пов`язані з проведенням судових товарознавчих експертиз на загальну суму 1471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) гривня 05 копійок, підлягають стягненню в рівних долях із обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави, оскільки їх розмір та підстава підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Цивільний позов потерпілою особою не заявлено.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки та покласти на нього наступі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Термін відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту ухвалення вироку 15 листопада 2021 року.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки та покласти на нього наступі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Термін відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту ухвалення вироку 15 листопада 2021 року.

Речові докази:

- дерев`яної основи механічні ваги окрашені у блакитний колір №16612 виробництва СССР та чотири гирі з позначенням №1) 1:100 (200 кг), №2) 1:100 (200 кг.); 1:100 (100 кг.), №4) 1:100 (50 кг.), які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Могилів Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області та згідно розписки від 20.03.2021 передано на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , - повернути власнику СПАТ «Моївське».

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів, у зв`язку з проведенням судових товарознавчих експертиз у розмірі 1471 (однієї тисячі чотирьохсот сімдесяти однієї) гривні 05 копійок.

На вирок суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в суді, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

СУДДЯ: ОСОБА_8