Постанова від 19.10.2021 по справі 910/17065/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2021 р. Справа№ 910/17065/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Безрадна А.Л.

За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 19.10.2021 року

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/17065/20 (суддя М.Є. Літвінова, повний текст складено 26.04.2021, м. Київ)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка"

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 1 444 749,10 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (далі - позивач/ТОВ "Промелектроніка") звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (далі - відповідач/ ДП "Завод 410 ЦА") про стягнення 1 444 749, 10 грн з яких: 1 184 489, 19 грн основний борг, 71 613, 19 грн. 3% річних, 105 732,48 грн. інфляційні втрати та 82 914, 24 грн - 7 % штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору №УМТЗ - 17-199/2 купівлі - продажу від 25.09.2017 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/17065/20 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 1 184 289,19 грн, 3% річних у розмірі 71 597,84 грн, інфляційні втрати у розмірі 105 732,48 грн, штраф у розмірі 25 849,34 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 20 811,90 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 935,69 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд встановив факт поставки позивачем ДП "Завод 410 ЦА" товару за Договором купівлі-продажу № УМТЗ-17-199/2 від 25.09.2017 на загальну суму 1 184 289,19 грн та факт несплати відповідачем отриманого товару і, відповідно, прийшов до висновку про стягнення зазначеної суми боргу.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства.

В частині стягнення 3% річних місцевий господарський суд встановив, що позивачем в розрахунку було неправильно зазначено суму та вказано 3 554, 19 грн, замість правильної - 3 354, 19 грн. Так, за розрахунками суду першої інстанції розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 71 597, 84 грн. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 15,35 грн судом відмовлено.

Місцевий господарський суд встановив, що до видаткової накладної накладній №PH-0001530 від 31.10.2019 на суму 369 276,36 грн строк позовної давності до вимог про сплату штрафу позивачем не пропущено, і, відповідно, суд визнав за правомірне стягнути зазначену суму. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 57 064,90 грн відмовлено у зв`язку пропуском строку позовної давності про яку було заявлено відповідачем.

При стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд, з огляду на часткове задоволення позову, керуючись положеннями п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України прийшов до висновку про розподіл витрати на правову допомогу у відсотковому співвідношенні до задоволених позовних вимог , тобто на суму 20 935,69 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням ДП "Завод 410 ЦА" (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/17065/20 в частині задоволення позовної заяви ТОВ "Промелектроніка" та стягнення з ДП "Завод 410 ЦА" основного боргу у розмірі 1 184 289,19 грн, 3% річних у розмірі 71 597,84 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 732,48 грн, штраф у розмірі 25 849,34, витрати по сплаті судового збору у розмірі 20 811,90 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 935,69 грн - повністю та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ "Промелектроніка до ДП "Завод 410 ЦА" у справі № 910/17065/20 у повному обсязі; вирішити питання судових витрат.

Апеляційна скарга ДП "Завод 410 ЦА" обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, - ст.ст. 256, 258, 261, 530, 625, 627, 628, 663, 673, 674, 692 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України, а також порушенням норм процесуального права, а саме - ст.ст. 76, 77, 79, 86, 126, 162 Господарського процесу кодексу України.

Скаржник зазначає, що не містять належних, допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України, виконання позивачем умов Договору №УМТЗ - 17-199/2 купівлі - продажу від 25.09.2017 належним чином та прийняття (отримання) відповідачем товару в кількості та якості у відповідності до положень ст.ст. 673, 674 Цивільного кодексу України.

Узагальнені доводи скаржника зводяться до наступного:

- поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що позивач не надав документів покупцю (відповідачу), які передбачені авіаційними правилами та умовами Договору купівлі-продажу №УМТЗ - 17-199/2 купівлі - продажу від 25.09.2017 (п.п. 2.1., 2.2. 5.5. зазначеного правочину), що підтверджують якість та відповідність товару вимогам підприємства - виробника;

- матеріали справи не містять доказів того, що товар який був поставлений позивачем на виконання умов Договору ( п.п. 5.2.,5.7.) прошов процедуру вихідного контролю, в т.ч. акта про фактичну якість та комплектність отриманої продукції;

- оскільки відсутні докази проходження товаром процедури вхідного контролю у встановленому порядку у відповідача відсутні підстави щодо здійснення оплати за поставлений товар, і, відповідно, підстав для нарахування штрафних санкцій згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України.

- оскільки відсутні докази проходження товаром процедури вхідного контролю у встановленому порядку та відсутності належної документації за поставлений товар, тому відсутні підстави для стягнення штрафу у розмірі 25 849,34 грн на підставі видаткової накладної накладній №PH-0001530 від 31.10.2019 на суму 369 276,36 грн;

- заявлені витрати на професійну правничу допомогу не мають характер необхідних, а їх розмір не є розумним і виправданим.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/17065/20 .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

11.06.2021 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому останній просить апеляційну скаргу ДП "Завод 410 ЦА" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/17065/20 - без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідач з моменту отримання товару не заявляв жодних вимог щодо усунення недоліків товару, не заявляв про порушення вимог щодо якості поставленої продукції та не заявляв про відсутність товаросупровідних документів; факт поставки товару належної якості підтверджується також тим, що відповідач його повністю прийняв, не відмовився від нього і не вимагав усунути недоліки; у аналогічній справі №910/16199/18 (по іншому договору) Верховний Суд зробив висновок, що у зв`язку з відсутністю погодженого сторонами строку проведення вхідного контролю, строк оплати розпочинається одразу після отримання продукції; апелянт не надав доказів або обґрунтувань, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат на правничу допомогу або про неналежність послуг адвоката. Також позивач навів орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу - 5 000,00 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу та у випадку проведення судового засідання - додатково 3 000,00 грн за представництво інтересів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2021 апеляційну скаргу ДП Завод 410 ЦА передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова А.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 у справі №910/17065/20 задоволено клопотання ДП "Завод 410 ЦА" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/17065/20; відкрито апеляційне провадження у справі №910/17065/20; розгляд апеляційної ДП "Завод 410 ЦА" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/17065/20 призначено на 15.06.2021; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/17065/20 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

15.06.2021 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 13.07.2021.

13.07.2021судове засідання не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Тарасенко К.В., яка є учасником колегії у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №910/17065/20 розгляд апеляційної скарги призначено на 07.09.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 19.10.2021.

Явка представників сторін

У судове засідання 19.10.2021 з`явився уповноважені представники сторін.

Позиція представників сторін у справі

У судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених у ній та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/17065/20 про часткове задоволення позову та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні основного боргу у розмірі 1 184 289,19 грн, 3% річних у розмірі 71 597,84 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 732,48 грн, штраф у розмірі 25 849,34, витрати по сплаті судового збору у розмірі 20 811,90 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 935,69 грн.

Представник позивача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги відповідача (в оскаржуваній відповідачем частині) заперечував, з підстав викладених у відзиві на неї та просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається з матеріалів справи, 25.09.2017 між ДП "Завод 410 ЦА", як покупцем та ТОВ "Промелектроніка", як продавцем укладено Договір №УМТЗ-17-199/2 купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені у п. 1.3 цього Договору, а покупець - прийняти і оплатити товари.

Поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця, переданою факсимільним зв`язком або електронною поштою, у рамках Специфікації, які є невід`ємними частинами цього Договору (п. 1.2 Договору).

У п. 2.1 Договору визначено, що продавець повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає ТУ заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам держаних стандартів, встановленим для цієї групи товарів.

Положеннями п. 2.2 Договору сторони визначили, що продавець зобов`язаний на товари, які постачаються за цим договором, видати документ (паспорт, сертифікат якості, бірку, тощо з мокрою печаткою відділу технічного контролю (ВТК), підтверджуючий якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ОСТи, ТУ, або інші, видаткову накладну, податкову накладну. В разі надання копій документів, що підтверджують якість та відповідність товару, продавець повинен завірити такі документи відповідним чином своєю печаткою та підписом керівника із зазначенням ПІБ, посади, дати встановлення підпису та написом "з оригіналом згідно".

У випадку виявлення невідповідності товарів при прийманні або в період гарантійного строку вимогам, передбаченим п. 2.1 цього договору, або поставки не укомплектованого товару покупець направляє повідомлення продавцю про направлення уповноваженого представника для складання Акту рекламації. Продавець зобов`язаний направити свого уповноваженого представника протягом 3-х робочих днів з моменту отримання повідомлення (п. 2.5. Договору).

Загальна ціна договору на момент укладення становить 23 287, 18 грн (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору.

У п. 4.1 Договору сторони дійшли згоди, що розрахунки проводяться наступним чином:

- Покупець направляє продавцю (факсимільним зв`язком або електронною поштою) заявку поставку партії товару в рамках Специфікацій, які є невід`ємними додатками до даного договору;

- Продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції;

- Покупець згідно рахунку в рамках Специфікації (додатку), проводить платіж, умови зазначаються в кожній специфікації окремо.

У відповідності до п. 5.5 Договору продавець здійснює поставку кожної партії товару з додаванням необхідної документації на товар (податкова накладна, видаткова накладна, паспорт (сертифікат) якості виробника на товар).

Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходять від продавця до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів (п. 5.6 Договору).

У пункті 5.7 Договору сторони встановили, що приймання товару за кількістю та якістю проводиться відповідачем відповідно до Інструкції від 15.06.195 № П-6 "О порядке прийомки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству" та Інструкції від 25.04.1966 № П-7 "О порядке прийомки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству" (далі - Інструкція П-7), затвердженими Держарбітражем, із наступними змінами та доповненнями.

Положеннями п. 7.3 Договору вставнолено, що за прострочення виконання зобов`язань за договором понад 30 днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами ( п. 10.1. Договору).

В подальшому між сторонами Договору вносились зміни, шляхом укладення Додаткових угод до Договору, зокрема:

- 20.11.2017 між сторонами укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої сторонами погоджено ціну Договору - 392 563,54 грн;

- 25.12.2017 - Додаткову угоду №2, відповідно до якої ціна Договору становить 416 539,90 грн;

- 26.12.2017 - Додаткову угоду №3, відповідно до якої ціна Договору становить 618 272,82 грн;

- 26.12.2017- Додаткову угоду №4, відповідно до якої ціна Договору становить 709 468,81 грн;

- 08.02.2018 - Додаткову угоду №5, відповідно до якої ціна Договору становить 737 959,22 грн;

- 20.02.2018 - Додаткову угоду №6, відповідно до якої ціна Договору становить 1 007 796,49 грн;

- 26.02.2018 - Додаткову угоду №7, відповідно до якої ціна Договору становить 1 131 784, 47 грн;

- 02.04.2018 - Додаткову угоду №8, відповідно до якої ціна Договору становить 2 331 538, 17 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що сторонами були складені Специфікації до Договору №УМТЗ-17-199/2 купівлі-продажу від 25.09.2017, в яких визначено вартість товару, його найменування, кількість, умови оплати.

Специфікацією №1 сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу товар загальною вартістю 23 287, 18 грн; умови оплати - 100% оплата протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів після поставки товару та проходження вхідного контролю.

Специфікацією №2 сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу товар загальною вартістю 369 276, 36 грн; умови оплати - 100% оплата після поставки та проходження вхідного контролю на ДП "Завод 410 ЦА" з відстрочкою платежу - 15 банківських днів.

Специфікацією №3 сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу товар загальною вартістю 17 069, 16 грн; умови оплати - 100% оплата після поставки та проходження вхідного контролю на ДП "Завод 410 ЦА" з відстрочкою платежу - 14 банківських днів.

Специфікацією №4 сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу товар загальною вартістю 6 907, 20 грн; умови оплати - 100% оплата після поставки та проходження вхідного контролю на ДП "Завод 410 ЦА" з відстрочкою платежу - 14 банківських днів.

Специфікацією №5 сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу товар загальною вартістю 201 732, 92 грн; умови оплати - 100% оплата після поставки та проходження вхідного контролю на ДП "Завод 410 ЦА" з відстрочкою платежу - 14 банківських днів.

Специфікацією №6 сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу товар загальною вартістю 75 996, 66 грн; умови оплати - 100% оплата після поставки та проходження вхідного контролю на ДП "Завод 410 ЦА" з відстрочкою платежу - 14 банківських днів.

Специфікацією №7 сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу товар загальною вартістю 23 742, 01 грн; умови оплати - 100% оплата після поставки та проходження вхідного контролю на ДП "Завод 410 ЦА" з відстрочкою платежу - 14 банківських днів.

Специфікацією №8 сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу товар загальною вартістю 269 837, 27 грн; умови оплати - 100% оплата після поставки та проходження вхідного контролю на ДП "Завод 410 ЦА" з відстрочкою платежу - 14 банківських днів.

Специфікацією №9 сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу товар загальною вартістю 123 987, 98 грн; умови оплати - 100% оплата після поставки та проходження вхідного контролю на ДП "Завод 410 ЦА" з відстрочкою платежу - 14 банківських днів.

Специфікацією №10 сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу товар загальною вартістю 1 199 753, 70 грн; умови оплати - 100% оплата після поставки та проходження вхідного контролю на ДП "Завод 410 ЦА" з відстрочкою платежу - 14 банківських днів.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №УМТЗ-17-199/2 купівлі-продажу від 25.09.2017 не здійснив оплату за товар, поставлений позивачем, що підтверджується долученими видатковими накладними, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 184 489, 19 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 82 914, 24 грн, 3% річних у розмірі 41 613, 19 грн та інфляційні втрати у розмірі 105 732, 48 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на те, що матеріали справи не містять доказів виконання позивачем умов договору належним чином та прийняття (отримання) товару відповідачем у кількості та якості відповідно до норм ст.ст. 673, 674 Цивільного кодексу України, в тому числі не надано документів, які передбачені авіаційними правилами та умовами договору, що підтверджують якість, комплектність та відповідність товару вимогам підприємства-виробника та доказів надходження таких документів покупцю.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не надано суду доказів проведення відповідачем ВТК (внутрішнього технічного контролю) поставленого товару, у зв`язку з чим відсутні підстави оплачувати такий товар.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача (в оскаржуваній ним частині) не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Апеляційний господарський суд відзначає, що відповідач оскаржує у поданій апеляційній скарзі оскаржує прийняте господарським судом першої інстанції рішення в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1 184 289,19 грн, 3% річних у розмірі 71 597,84 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 732,48 грн, штраф у розмірі 25 849,34, витрати по сплаті судового збору у розмірі 20 811,90 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 935,69 грн.

Відтак, судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.

Щодо вимог про стягнення основної заборгованості.

У відповідності з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 6, 627, 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору №УМТЗ - 17-199/2 від 25.09.2017. Вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору

Статтею 265 ГК України, яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Згідно частини 2 зазначеної статті якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

У Договорі (п. 5.3) сторони домовились, що умови поставки товарів визначаються у кожній специфікації окремо, а у Специфікаціях визначено, що поставка здійснюється на умовах СРТ згідно з Інкотермс 2010.

Згідно з правилами Інкотермс 2010 CPT (Carriage Paid To (... named place of destination) Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення). Термін "фрахт/перевезення оплачено до" означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. За умовами терміна СРТ, на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Отже, позивач, передавши товар перевізнику (TOB "Нова пошта"), що підтверджується наявними у справі експрес-накладними, фактично виконав обов`язок з поставки товару.

Крім цього, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними, які підписані повноважними представниками обох сторін, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару загальною вартістю 1 184 289,19 грн, і відповідач цей факт не заперечує.

При цьому, місцевий вірно встановив, що позивач поставив відповідачу товар на суму 1 184 289,19 грн, а не сумк 1 184 489,19 грн, оскільки за видатковою накладною № РН-0000414 від 06.03.2018 позивачем поставлено товарів на суму 3 354,19 грн, а не 3 554,19 грн, як вказано позивачем у розрахунку.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Умовами укладеного сторонами Договору (п.п.2.2, 5.5) також передбачено, що з товаром надається необхідна документація на товар (податкова накладна, видаткова накладна, паспорт (сертифікат) якості виробника на товар, бірку тощо).

Згідно зі ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до п. 6.1 Договору покупець, у тому числі, зобов`язаний приймати поставлені товар, згідно з умовами цього договору.

Зі змісту видаткових накладних вбачається, що представник відповідача прийняв товар без застережень щодо відсутності документів, а у матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача до позивача щодо ненадання (надання не у повному обсязі) документів на товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами п. 2.5 Договору у випадку виявлення невідповідності товарів при прийманні або в період гарантійного строку вимогам, передбаченим п. 2.1 Договору, або поставки не укомплектованих товарів, покупець направляє повідомлення продавцю про направлення уповноваженого представника для складання акта рекламації.

Продавець зобов`язаний направити свого уповноваженого представника протягом трьох робочих днів з моменту отримання повідомлення.

Однак, відповідачем не надано доказів виявлення невідповідності поставленого позивачем товару вимогам законодавства та Договору з дати поставки позивачем продукції до дати прийняття судом оскаржуваного рішення.

Заперечення відповідача стосовного того, що поставлений товар не пройшов вхідний контроль ВТК відповідача правомірно були відхилені місцевим господарським судом з огляду на те, що наявні в матеріалах справах видаткові накладні не містять жодних зауважень щодо кількості, якості чи асортименту поставленого товару.

Крім того, відповідно до п. 5.8. Договору, у разі виявлення невідповідності асортименту та/або кількості, та/або якості продукції при прийманні, постачальник в погоджені терміни, але не пізніше 14 календарних днів, робить за свій рахунок постачання недопоставленої або заміну невідповідної асортименту, неякісної продукції.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів направлення відповідачем відповідних претензій позивачу.

Разом з тим, у договорі сторони не погоджували складання окремих актів проходження продукцією контролю ВТК та надання вказаних документів.

Як зазначалось вище, доказів оплати поставленого позивачем товару відповідачем не надано.

Отже, в порушення зазначених вимог процесуального закону, відповідачем не доведено обставин належного виконання ним умов Договору поставки.

Враховуючи вище викладене, є вірним висновок місцевого господарського суду, зроблений на підставі наявних у справі доказів, про обґрунтованість і доведеність позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Щодо вимог про стягнення інфляційних, 3% річних та штрафу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 82 914, 24 грн.

З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки ( ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Положеннями ч. 2 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У п. 7.3 Договору зазначено, що за прострочення виконання зобов`язань за договором понад 30 днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

З огляду на те, що відповідачем було прострочено виконання зобов`язання з оплати товару, поставленого позивачем за спірними видатковими накладними, більше ніж на 30 днів, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п. 7.3 Договору у сумі 82 914, 24 грн.

Однак, відповідачем 04.01.2021 було подано заяву про застосування позовної давності до позовних вимог щодо стягнення штрафу.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 258 ЦК України перебачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України зазначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України ).

Положеннями ч. 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Суд апеляційної інстанції зазначає та як убачається з матеріалів справи, позивач з даним позовом звернувся до місцевого господарського 29.10.2020 (відповідно до накладної АТ "Укрпошта" на поштовому конверті, в якому позовна заява була надіслана до суду), а, відтак, суд першої інстанції дійшов вірного дійшов про те, що штраф можна нарахувати лише за видатковою накладною № РН-0001530 від 31.10.2019, і, відповідно, правомірно нарахував штраф саме у розмірі 25 849,34 грн за вказаною видатковою накладною.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 71 613, 19 грн та інфляційні втрати у розмірі 105 732, 48 грн.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 59 653,25 грн та інфляційних втрати у розмірі 183 565,43 грн правомірно задоволені судом першої інстанції.

При цьому місцевим господарський суд дійшов висновку щодо необґрунтованості розрахунку позивача в частині нарахування 3% річних за видатковою накладною №РН-0000414 від 06.03.2018, оскільки в розрахунку було неправильно зазначено суму та вказано 3 554,19 грн, замість правильної - 3 354,19 грн.

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 71 597,84 грн правомірно задоволені судом першої інстанції.

Також перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 105 732,48 грн правомірно задоволені судом першої інстанції.

Крім цього, відповідач оскаржує рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 20 935,69 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Суд зазначає, що у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як убачається із матеріалів справи, 07.05.2019 між Адвокатським бюро "Сергія Жечева" (адвокатське бюро) та ТОВ "Промелектроніка" (клієнт) укладено Договір-доручення про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів.

У п. 4.2 Договору зазначено, що гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформлюється актом приймання-передачі наданої правової допомоги.

Додатковою угодою №1 від 01.10.2019 до Договору сторони погодили найменування та вартість послуг, які надаються адвокатським бюро клієнту, зокрема, вказавши, що вартість написання претензії становить 700,00 грн за 1 годину; вартість підготовки позову, відзиву, відповіді на відзив, клопотань, звернень - 800,00 грн за 1 годину; представництво інтересів в судовому засіданні - 3000,00 грн за 1 засідання в м. Запоріжжі, 4000,00 грн за 1 засідання за межами м. Запоріжжя.

19.11.2020, 11.01.2021, 15.02.2021 та 22.03.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заяви про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 11 000, 00 грн, 7 800, 00 грн, 3 000, 00 грн та 3 000, 00 грн.

Позивачем було долучено до матеріалів заяв:

- копію акта №ОУ-000П175 приймання-передачі від 16.11.2020, складеного між ТОВ "Промелектроніка" та адвокатським бюро, з якого вбачається, що вартість наданих адвокатом послуг становить 11 000, 00 грн (підготовка позовної заяви у справі № 910/17065/20 - 8 000,00 грн та участь представника у судовому засіданні 02.12.2020 - 3 000,00 грн);

- копію акта №ОУ-000П190 приймання-передачі від 29.12.2020, складеного між ТОВ "Промелектроніка" та адвокатським бюро, з якого вбачається, що вартість наданих адвокатом послуг становить 7 800,00 грн (підготовка відповіді на відзив у справі №910/17065/20 - 4 800,00 грн та участь представника у судовому засіданні 20.01.2021- 3 000,00 грн);

- копію акта №ОУ-0000023 приймання-передачі від 09.02.2021, складеного між ТОВ "Промелектроніка" та адвокатським бюро, з якого вбачається, що вартість наданих адвокатом послуг становить 3 000,00 грн (участь представника у судовому засіданні 17.02.2021 - 3 000,00 грн);

- копію акта №ОУ-0000055 приймання-передачі від 17.03.2021, складеного між ТОВ "Промелектроніка" та адвокатським бюро, з якого вбачається, що вартість наданих адвокатом послуг становить 3 000,00 грн (участь представника у судовому засіданні 14.04.2021 - 3 000,00 грн).

Вказані послуги були оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 7641 від 16.11.2020 на суму 11 000,00 грн; № 7746 від 29.12.2020 на суму 7 800,00 грн; № 7835 від 09.02.2021 на суму 3 000,00 грн; № 7969 від 17.03.2021 на суму 3 000,00 грн.

Так, заперечуючи щодо розміру адвокатських витрат, заявлених позивачем, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що з наданих позивачем документів не вбачається, що заявлені витрати мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим.

Водночас, місцевим господарським судом правомірно зауважено, що за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

Оцінивши заперечення відповідача суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем жодними належними та допустимим доказами відповідачем не доведено суду наявності обставин, що є підставами для зменшення розміру адвокатських витрат, заявлених до відшкодування позивачем, а саме не доведено, що заявлені витрати не мають характер необхідних, їх розмір не є розумним та виправданим, і, відповідно, правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу адвоката, які були понесені позивачем у даній справі, та обов`язок відшкодування яких покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вказувалося вище, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги позивача частково.

Водночас, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог, місцевий господарський суд, керуючись положеннями п. 3 ч.4 ст. 129 ГПК України, правомірно виходив з того, що витрати на правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно задоволених позовних вимог, що кореспондується із положеннями вказаної норми, принципами справедливості, пропорційності, встановленими у ст. 2 ГПК України.

Також з огляду на те, що підготовче засідання 20.01.2021 у справі № 910/17065/20 не відбулось, суд в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн (за участь в судовому засіданні 20.01.2021) за актом №ОУ-000П190 приймання-передачі від 29.12.2020 на суму 7 800, 00 грн зменшив витрати позивача на 3 000, 00 грн.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником апеляційній скарзі

Аргументи заявника апеляційної скарги про те, що позивачем не надано суду доказів проведення відповідачем ВТК (внутрішнього технічного контролю) поставленого товару, у зв`язку з чим відсутні підстави оплачувати такий товар, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Згідно з п. 2.5 Договору у випадку виявлення невідповідності товарів при прийманні або в період гарантійного строку вимогам, передбаченим п. 2.1 цього договору, або поставки не укомплектованого товару покупець направляє повідомлення продавцю про направлення уповноваженого представника для складання Акту рекламації. Продавець зобов`язаний направити свого уповноваженого представника протягом 3-х робочих днів з моменту отримання повідомлення.

У п. 5.7 Договору сторони встановили, що приймання товару за кількістю та якістю проводиться відповідачем відповідно до Інструкції від 15.06.1965 № П-6 "О порядке прийомки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству" та Інструкції від 25.04.1966 № П-7 "О порядке прийомки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству" (далі - Інструкція П-7), затвердженими Держарбітражем, із наступними змінами та доповненнями.

Згідно з пунктом 16 Інструкції П-7 у разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування вхідної продукції, тари або пакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні та у супровідних документах, на підтвердження якості продукції (пункт 14 цієї Інструкції П-7), отримувач призупиняє подальше приймання та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених під час приймання дефектів.

Отримувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості та змішуванню з іншою однорідною продукцією. Отримувач також зобов`язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акта представника міжміського виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі.

У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка міжміського виробника (відправника) для участі у приманні продукції за якістю і комплектності та складанні акта є обов`язковими.

У разі поставки в межах одного міста виклик представника виробника (відправника) та його явка для участі у перевірці якості та комплектності продукції та складанні акта є обов`язковими.

У пунктах 18-20 Інструкції П-7 передбачено, що у повідомленні про виклик, направленому виробникові (відправнику), повинно бути зазначено, зокрема: а) найменування продукції, дата та номер рахунка-фактури або номер транспортного документа, якщо на момент виклику рахунок не отримано; б) основні недоліки, виявлені в продукції; в) час, на який призначено прийняття продукції за якістю або комплектністю (у межах визначеного для приймання строку); г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

Повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому телеграфом (телефоном) не пізніше 24 години, а стосовно швидкопсувної продукції - невідкладно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або пакування визначеним вимогам, якщо інші строки не встановлені в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов`язкових для сторін правилах або договорі.

У разі неявки представника виробника (відправника) на виклик отримувача (покупця) у визначені строки та у випадку, коли виклик представника міжміського виробника (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції, а перевірка якості товару - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції з якості.

У разі відсутності відповідної інспекції з якості або бюро товарних експертиз у місці знаходження отримувача (покупця), у разі їх відмови направити представника або у разі неявки його на виклик отримувача (покупця) перевірка проводиться: а) за участю конкретного представника іншого підприємства (організації), направленого керівником або заступником керівника підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-отримувача, призначеного керівником підприємства із переліку осіб, затвердженого рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профсоюзу цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-отримувачем, якщо виробник (відправник) надав згоду на одностороннє приймання продукції.

Згідно з пунктами 20, 30 Інструкції П-7 за наслідками приймання продукції за якістю та комплектністю за участю представників, зазначених у пунктах 19 та 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. Акт має бути складено у день закінчення приймання продукції за якістю та комплектністю.

Акт повинен бути підписаний всіма особами, які брали участь у перевірці якості та комплектності продукції. Особа, не згодна зі змістом акта, зобов`язана підписати його із зауваженням про свою незгоду та викласти свою позицію.

В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акта, який містить дані про невідповідність дійсності.

Якщо між виробником (відправником) та отримувачем виникнуть розбіжності стосовно характеру виявлених дефектів і причин їх виникнення, для визначення якості продукції отримувач зобов`язаний запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції з якості або іншої компетентної організації.

З огляду на викладене та за умовами договору передбачено обов`язок відповідача у разі виявлення факту поставки позивачем неякісного товару обов`язково письмово викликати представника позивача для участі в прийманні такого товару (повідомлення про виклик має містити певний перелік відомостей), а у випадку якщо позивач не направить представника для участі у прийманні продукції за якістю, приймання продукції (товару) необхідно проводити за участю представника відповідної галузевої інспекції з якості продукції, або експерта бюро товарних експертиз, або представника відповідної інспекції з якості, і лише у випадку відсутності відповідної інспекції з якості, або бюро товарних експертиз в місці знаходження покупця, або у випадку відмови таких осіб направити представника, або у випадку неявки такого представника на виклик перевірка проводиться за участю компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості.

Однак, доказів вчинення вище вказаних дій відповідачем до матеріалів справи надано.

Крім того, як зазначалось вище, відповідно до п. 5.8. Договору, у разі виявлення невідповідності асортименту та/або кількості, та/або якості продукції при прийманні, постачальник в погоджені терміни, але не пізніше 14 календарних днів, робить за свій рахунок постачання недопоставленої або заміну невідповідної асортименту, неякісної продукції.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції так і місцевим господарським судом, що матеріали справи не містять жодних доказів направлення відповідачем відповідних претензій позивачу. Разом з тим, у договорі сторони не погоджували складання окремих актів проходження продукцією контролю ВТК та надання вказаних документів.

Посилання відповідача на Авіаційні правила України (затверджені наказом Державіаслужби №529 від 26.04.2019) та Стандарту Підприємства "Вхідний контроль продукції" (затверджений наказом ДП "Завод 410 ЦА" №371 від 12.08.2019) відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки поставка відбувалась у період з листопада 2017 року - липня 2018 року, тобто, до прийняття зазначених Правил та Стандарту.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту Специфікацій вбачається, що сторони встановили строки оплати, зазначивши, що оплата 100% вартості товару здійснюється протягом 14/15 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на заводі.

Відповідач, посилаючись на вказану умову специфікацій та ст.530 ЦК України, вказує, що відсутні докази проходження товаром процедури вхідного контролю, а тому відсутні підстави щодо виконання зобов`язань покупця в частині здійснення оплати за товар.

Абзацом 2 ч.1 ст. 530 ЦК України визначено, що зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак, вхідний технічний контроль має проводитись саме відповідачем і умовами договору не встановлений термін його проведення, отже, відповідач може відтерміновувати проведення вхідного контролю, ухиляючись від оплати отриманого товару і вказана подія може не настати, тому відсутні підстави для застосування наведених приписів ст.530 ЦК України.

Таким чином, датою виконання позивачем обов`язку щодо поставки товару за спірними накладними є дата передачі товарів відповідачу. При цьому з огляду на відсутність у договорі умов щодо терміну, в якій відповідач повинен провести вхідний контроль товарів, такий товар мав бути оплачений протягом 14/15 банківських днів з дня отримання його відповідачем (в залежності від строку вказаного у відповідній Специфікації).

Апеляційним господарським судом при цьому враховані правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 17.12.2019 у справі №910/16199/18.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що доказів або достатніх обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката позивача, відповідачем, окрім посилання на недоведеність вимог позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, надано не було.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021, та, відповідно, апеляційна скарга ДП Завод 410 ЦА є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від

31.05.2020 дія оскаржуваного рішення була зупинена в силу приписів ч. 5 ст. 262 ГПК України, і за наслідками апеляційного розгляду рішення залишено без змін, а тому дія рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/17065/20 підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/17065/20 покладаються на скаржника.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так , 11.06.2021 позивачем було подано заяву про стягнення з відповідача 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу за складання відзиву на апеляційну скаргу та участь представника у судовому засіданні, яке відбудеться 15.06.2021, а 05.06.2021 подано заяву про стягнення з відповідача 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу за участь адвоката в судовому засіданні.

На підтвердження вказаних витрат позивачем надано Договір-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021, укладений між позивачем та адвокатським бюро "Сергія Жечева"; Додаткову угоду №1 до Договору доручення; рахунок-фактуру від 07.06. 2021 на суму 8 000,00 грн; платіжне доручення № 8106 від 07.06.2021 на суму 8 000,00 грн; акт приймання-передачі №ОУ-0000095 від 07.06.2021 на суму 8 000,00 грн (підготовка відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні, яке відбудеться 15.06.2021); розрахунок суми гонорару до акта приймання-передачі № ОУ-0000095 від 07.06.2021.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 статті 126 Кодексу).

У ч. 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Кодексу).

Положеннями ч.ч.1 та 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторони у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч. 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Як вже зазначалось вище, 11.06.2021 позивачем було подано заяву про стягнення з відповідача 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу за складання відзиву на апеляційну скаргу та участь представника у судовому засіданні, яке відбудеться 15.06.2021, а 05.07.2021 подано заяву про стягнення з відповідача 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу за участь адвоката в судовому засіданні.

Частиною 5 ст. 129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.11.2019 у справі № 914/1605/18).

07.06.2021 ТОВ Промелектехніка та АБ Сергія Жечева підписали акт приймання - передачі №ОУ- 0000095 (далі за текстом - акт), згідно з п. 1 якого виконавцем були проведенні наступі роботи (надані послуги) по договору №б/н від 01.02.2021, а саме - підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі №910/17065/20 (5 000,00 грн) та участь у судовому засіданні, яке відбудеться 15.06.2021.

Вказаний акт підписаний представниками обох сторін договору.

Окрім того, в матеріалах справи наявні наступні документи, які підтверджують повноваження адвоката Жечева С.О. на вчинення ним дій як адвоката від імені ТОВ Промелектроніка , а саме: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 864 від 27.04.2011 на Жечева С.О., ордер на надання правової допомоги ТОВ Промелектроніка у Північному апеляційному господарському суді адвокатом Жечевим С.О. та Договір - доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції зазначає, що 15.06.2021 судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 13.07.2021. Однак, вказане судове засідання 13.07.2021 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.

Водночас, від ДП Завод 410 ЦА клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не надходило.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана правова позиція щодо застосування норм права викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, та враховується судом під час розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою та доведеною заяву ТОВ Промелектроніка про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000,00 грн та стягненню з відповідача на користь позивача.

Так, суддя Тарасенко К.В. з 22.10.2021 по 05.11.2021 перебувала у відпустці; суддя - Іоннікова І.А., з 23.10.2021 по 01.11.2021 перебувала у відпустці, головуючий суддя - Разіна Т.І. з 08.11.2021 по 12.11.2021 перебувала у відпустці.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 244, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/17065/20 залишити без змін.

3. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 4-А, ідентифікаційний код 24510970) 8 000 (тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №910/17065/20.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Доручити Господарському суду міста Києва у порядку ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видати відповідний наказ.

7. Справу №910/17065/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складений та підписаний - 15.11.2021 (після виходу суддів Разіної Т.І., Іоннікової І.А. та Тарасенко К.В. із відпусток).

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова