Рішення

від 16.11.2021 по справі 907/752/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/752/21

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Ужгородської міської ради, пл.Поштова. 3 м.Ужгород,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-груп", вул.Успенського, 11 м.Ужгород,

про стягнення 147 724,32 грн,

секретар судового засідання Штундер Д.Л.

за участю представників сторін: не викликались,

в с т а н о в и в:

Ужгородська міська рада, далі також позивач, звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-груп" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 147 724,32 грн.

Ухвалою господарського суду від 16.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 23.10.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-груп" про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення та продовжено відповідачу строк для подання відзиву.

04.11.2021 від відповідача ТОВ "Будінвест-груп" на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (Вх№02.3.1-02/7965/21) та заява про застосування строку позовної давності (Вх.№02.3.1-02/7964/21).

І. Виклад позиції позивача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що 23.03.2011 між Управління майном міста Ужгородської міської ради, правонаступником якого є Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, та ТОВ Будінвест-груп укладено договір оренди земельної ділянки площею 21542 кв.м за адресою: м.Ужгород, вул. Успенського, 11, який рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2017 року та постановою Львівського апеляційного Господарського суду від 09.08 2017 року було розірвано.

В подальшому рішення Ужгородської міської ради №2072 від 23.07.2020 ТОВ Будінвест-груп надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,1542 га по вул.Успенського, 11 в м. Ужгороді за кадастровим номером 2110100000:65:002:007 під придбаними будівлями і спорудами виробничої бази та для їх обслуговування з подальшою її передачею в оренду.

Станом на поточний період 2021 року у Департаменті міського господарства Ужгородської міської ради відсутні відомості щодо розроблення відповідачем землевпорядної документації. Крім цього, жодних договорів оренди вказаної земельної ділянки не укладено. Відтак ТОВ Будінвест-груп використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

З огляду на наведене, з урахуванням загальної площі забудови земельної ділянки, яка згідно даних Державного земельного кадастру складає 2312 кв.м., на підставі рішення Ужгородської міської ради від 19.02.2015 року № 1651 Про Порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради та витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2018-2021 роки, позивачем здійснено розрахунок неодержаного доходу за період з 01.07.2018 по 30.06.2021, який становить 147 724,32 грн.

II. Виклад позиції відповідача.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву стверджує, що площу земельної ділянки, яка ним використовується обчислено не правильно, адже ТОВ Будінвест-груп використовує лише частину земельної ділянки під належним йому об`єктом нерухомого майна площею 1 403,4 кв.м. - площа забудови об`єкту на земельній ділянці.

При цьому, відповідач зазначає, що складений комісією Ужгородської міської ради акт обстеження умов використання земельної ділянки від 26 травня 2021 року не може слугувати належним та допустимим доказом щодо встановлення розміру земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, оскільки з нього не можна зробити висновок про те, що фактично використовується земельна ділянка саме у розмірі 2312 кв.м., оскільки в акті відсутні відомості щодо способу і порядку визначення площі та мотивів зазначення, що саме площа у розмірі 2312 кв.м. використовується відповідачем,а не фактична площа придбаної ним будівлі. Крім цього, з зазначеного акту не можна зробити висновок, що земельна ділянка саме у такій площі використовувалася у 2018-2020 роках, оскільки до позовної заяви не долучено актів обстеження земельної ділянки за 2018-2020 роки.

Також відповідач просить врахувати, що відповідно до Закону України №540 від 02.04.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) плата за землю (земельний податок та орендна плата) за земельні ділянки державної та комунальної власності не нараховується та не сплачується за період з 1 березня 2020 року по 31 березня 2020 року, а також застосувати строки позовної давності за період з 01.07.2018 року до 15.09.2018 року, оскільки розрахунок заборгованості здійснено з 01.07.2018, а позивач звернувся до суду 15.09.2021.

Відтак, на підставі зробленого контррозрахунку, відповідач визнає позовні вимоги частково у розмірі 80 701,79 грн.

III. Мотивувальна частина рішення.

Судом встановлено, що відповідач ТОВ Будінвест-груп є власником нерухомого майна, а саме будівлі літ. А - з назвою районна котельня площею 1403,4 кв.м. та огорожі, літ.1, що знаходяться на земельній ділянці по вул. Паризької Комуни, 4а в м. Ужгороді. Право власності на вказані об`єкти виникли на підставі договору купівлі-продажу №732 від 05.03.2007 року.

Право власності ТОВ Будінвест-груп на нерухоме майно, а саме будівлю літ. А - з назвою районна котельня , що знаходиться на земельній ділянці по вул. Паризької Комуни, 4а в м. Ужгороді та набуте на підставі договору купівлі-продажу №732 від 05.03.2007 року, підтверджується також витягом з Державного реєстру правочинів та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, і це стверджується позивачем і не заперечується відповідачем, що 23.03.2011 між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ТОВ Будінвест-груп як власником нерухомого майна було укладено договір оренди землі №1395, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 21542 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Ужгород, вул. Успенського, 11, за кадастровим номером 2110100000:65:002:0070 (колишня адреса - вул. Паризької Комуни, 4а в м. Ужгороді).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2017 року припинено шляхом розірвання дію договору оренди землі №1395 від 23.03.2011 року.

Згідно постанови Львівського апеляційного Господарського суду від 09.08.2017 рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2017 у частині припинення дії договору оренди землі залишено без змін.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 01.11.2017 року внесено відомості про припинення права оренди зазначеної вище земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:65:002:0070, яка знаходиться за адресою: м.Ужгород, вул. Успенського, 11, площею 21542 кв.м, належить до комунальної власності.

На частині земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 2110100000:65:002:0070 знаходиться будівля літ. А - районна котельня площею 1403,4 кв.м. по вул. Паризької Комуни, 4а в м. Ужгороді, що на підставі договору купівлі-продажу №732 від 05.03.2007 належить на праві приватної власності ТОВ Будінвест-груп , що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів.

Як вбачається із довідки №738 від 21.05.2009, виданої Комунальним підприємством Архітектурно-планувальне бюро Ужгородської міської ради, дана довідка видана в тому, що котельні, відповідно до договору купівлі-продажу №732 від 05.03.2007, згідно діючого адресного плану міста Ужгорода надана поштова адреса: м.Ужгород, вул.Успенського, 11, колишня адреса- вул.Паризької Комуни, 4 а .

Матеріалами справи встановлено, що станом на дату розгляду справи право оренди на вказану земельну ділянку за відповідачем не зареєстровано.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Згідно з ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є, зокрема територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу.

Статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності по вул. Успенського, 11 в м. Ужгороді.

Збереження такого майна у формі несплати Відповідачем власникові землі за її користування почалося у цих відносинах обумовлено набранням законної сили рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2017 року у справі №907/190/17, яким припинено шляхом розірвання дію договору оренди землі №1395 від 23.03.2011 року.

За цим договором відповідач був фактичним і юридичним землекористувачем земельної ділянки загальною площею 2,1542 га, по вул.Успенського, 11 в м. Ужгороді за кадастровим номером 2110100000:65:002:007 під належними відповідачеві будівлями і спорудами виробничої бази та для їх обслуговування.

Розірвання договору оренди земельної ділянки на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2017 року у справі №907/190/17 не є доказом звільнення земельної ділянки відповідачем, а свідчить лише про те, що у Ужгородської міської ради відсутні правові підстави стягувати з відповідача за користування земельною ділянкою коштів за її використання у формі орендної плати.

Припинення договору оренди земельної ділянки площею 2,1542 га, по вул.Успенського, 11 в м. Ужгороді за кадастровим номером 2110100000:65:002:007 під належними відповідачеві будівлями і спорудами виробничої бази та для їх обслуговування не звільняє відповідача від необхідності платити за користування земельною ділянкою кошти, які мають бути не меншими від розміру орендної плати, яку би відповідач платив би при наявності розірваного договору оренди.

Суд зазначає, що факти, що встановлені рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2017 року у справі №907/190/17, у спорі між цими ж сторонами, мають преюдиціальний характер і відповідно до приписів ст. 75 ГПК України мають бути враховані судом при ухваленні цього рішення.

Так, відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд приймає до уваги такі обставини, що встановлені у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2017 року у справі №907/190/17, що не підлягають доказуванню.

Перше. Між сторонами існували довготривалі правовідносини з користування земельною ділянкою комунальної власності на правах оренди, що виникли на підставі рішення IV сесії V скликання Ужгородської міської ради від 12.12.2008 року №924, згідно якого було укладено договір оренди землі від 23.03.11 №1395 (із змінами згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 09.06.15 у справі №907/308/15), згідно п.п.1.1,2.1 якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку під придбаними будівлями та спорудами виробничої бази та для їх обслуговування, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, по вул. Успенського, 11, під кадастровим номером 2110100000:65:002:0070, загальною площею 21542 кв. м.

Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у місті Ужгород Закарпатської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.04.2011 року за №211010004000006.

Друге. Факт передачі земельної ділянки, площа якої є предметом доказування у цій справі, під кадастровим номером 2110100000:65:002:0070, загальною площею 21542 кв. м., передавалася відповідачеві за актом приймання-передачі земельної ділянки від 23.03.2011 року №1395.

Третє. Відповідно до п.2.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №02-32/520, виданого 22.02.2011 року відділом Держкомзему у місті Ужгород Закарпатської області, становила 1081408,40 грн.

Четверте. Рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.2014 року № 1398 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту міста Ужгорода по базовій вартості 1 м. кв забудованої території в розрізі економіко - планувальних зон та грошової оцінки сільськогосподарських угідь населеного пункту.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 34-709-0.4-3567/2-15 від 08.04.2015 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є об`єктом спірного договору оренди, складає 4195089,08 грн.

На підставі вказаного розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, до спірного договору було внесено зміни, згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 09.06.15 у справі №907/308/15, а саме: пункти 2.3, 4.1 та 4.2 викладено у такій редакції: пункт 2.3 "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.04.2015 становить 4195089,08 грн", пункт 4.1: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить 125 852,67 грн. на рік".

П`яте. Відповідач свої зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати належним чином не виконував, зокрема не здійснював повної сплати орендної плати з моменту укладення спірного договору до моменту пред`явлення вказаного позову, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у період листопада 2011 року по грудень 2016 року.

На тлі наведених вище фактичних обставин, встановлених як самими учасниками земельних відносин так і рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2017 року у справі №907/190/17, Відповідач безпідставно стверджує, що ним земельна ділянка не використовується в повному обсязі, а лише в межах периметру будівель і споруд без використання землі, що надавалася раніше для обслуговування цих будівель і споруд та для ведення господарської діяльності.

Факт використання землі відповідачем підтверджується і наданим позивачем актом обстеження умов використання земельної ділянки від 26.05.2021, а також Кадастровим планом земельної ділянки кадастровий номером 2110100000:65:002:0070, в яких зазначена земельна ділянка, що має огорожу по її периметру, яка налужить відповідачеві.

Отже, заперечення відповідача відображає його загальне та стале відношення до своїх обов`язків як землекористувача, що відображає недобросовісне ставлення до обов`язку платити за користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій знаходяться об`єкти нерухомості права власності відповідача.

Як встановлено судом у правовстановлюючих документах відповідача зазначено, що окрім будівель у власності відповідача знаходиться паркан, яким огороджено усю належну відповідачеві земельну ділянку, кадастровий номером 2110100000:65:002:0070, загальною площею 21542 кв.м., отже суд доходить висновку, що відповідач є користувачем земельної ділянки площею 21542 кв.м., а розірвання договору її оренди не може використовуватися землекористувачем як спосіб зменшення плати за землю, стверджуючи без обґрунтованих підстав про свій обов`язок платити лише за земельну ділянку, що знаходиться під будівлями і спорудами.

Визнання відповідачем частково свого обов`язку у цій справі оцінюється судом як намагання уникнути сплати коштів, які по праву належать місцевій громаді міста Ужгорода в особі позивача.

В той же час, суд виходить з принципу диспозитивності та задовольняє позовні вимоги у межах заявленого позову про стягнення збережених коштів, з урахуванням загальної площі забудови земельної ділянки 2312 кв.м. та витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2018-2021 роки, позивачем здійснено розрахунок неодержаного доходу за період з 01.07.2018 по 30.06.2021, який становить 147 724,32 грн.

Згідно даних Державного земельного кадастру за складом угідь земельна ділянка складається з наступних угідь: під капітальними одноповерховими будівлями - 2312 кв.м.; під тимчасовими спорудами - 7 кв.м.; під проїздами, проходами та площадками - 19223 кв.м. Отже, загальна площа забудови 2312 кв.м.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав.

Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розміщено це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2018 по справі №922/3412/17 та постанові від 04.12.2019 №917/1739/17 дійшла висновків, що обов`язковим в даній категорії спорів про стягнення коштів за кондикційними зобов`язаннями є доведення площі земельної ділянки, а також сам факт фактичного використання цієї площі, що зокрема підтверджується, складеним уповноваженим органом актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

За змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року по справі N 920/739/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2 ст. 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

З урахуванням зазначених положень законодавства, суд зазначає, оскільки нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності, наявність витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у виді орендної плати за землю є обов`язковою.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 09.04.2020 у справі №915/1806/19 та від 18.03.2020 у справі №917/432/19.

Згідно витягів із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:65:002:0070 за 2018-2021 роки, нормативна грошова оцінка 1 кв.м. становить 709,94 грн.

Згідно рішення Ужгородської міської ради від 19.02.2015 року № 1651 Про Порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради затверджено орендні ставки, а саме 3 відсотки від нормативної грошової оцінки, що слід використовувати при обрахуванні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. Успенського, 11 у м.Ужгороді.

18.03.2020 набув чинності Закон України №533-IX від 17 березня 2020 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким, зокрема, внесені зміни до порядку нарахування та сплати плати за землю.

Законом України №540 від 02.04.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", внесено зміни до пункту 52-4 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо плати за землю.

Пункт 52-4 викладено в такій редакції: Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності .

Відтак при визначенні суми безпідставно збережених коштів період з 01.03.2020 по 31.03.2021 не враховується в сумі 4103,45 грн.

Крім цього, відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 ЦК України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 ЦК України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проаналізувавши проведені позивачем нарахування, частину яких відповідач вважає такими, що заявлені зі спливом строку позовної давності, про що ним у встановленому порядку зроблено відповідну заяву, суд дійшов висновку що позивачем строки позовної давності не пропущено, а розрахунок позову здійснено за останні три роки в межах позовної давності, який становить 147 724,32 грн. - 4103,45 грн. = 143620,87грн.

Отже, заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності є безпідставною.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 143 620,87 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

IV. Розподіл судових витрат:

Згідно платіжного доручення №227 від 08.09.2021 позивачем при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладаються витрати на оплату судового збору повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 129, 236, 238, 241, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будінвест-груп (код ЄДРПОУ 34888339, вул.Успенського, 11 м.Ужгород Закарпатської області, 88000) на користь Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 33868924, пл.Поштова, 3 м.Ужгород Закарпатської області, 88000) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 143 620,87грн. (сто сорок три тисячі шістсот двадцять гривень 87 копійок), а також витрати на оплату судового збору в сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2021 року.

Суддя П.Д. Пригуза