Ухвала

від 04.11.2021 по справі 910/13626/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/13626/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

скаржника ТОВ "Фінансова компанія" Дніпрофінансгруп": Скворцова В. О.

кредитора ОСОБА_1 : Оліус Є. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021

у складі колегії суддів: Гарник Л. Л. (головуючої), Ходаківської І. П., Полякова Б. М.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайн"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави заяви кредитора з вимогами до боржника

1. 01.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп") з кредиторськими вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Лайн" (далі - ТОВ "Скай Лайн") на суму 11 066 170,46 грн.

2. Заявлені ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" вимоги складають заборгованість, яка виникла на підставі кредитного договору про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування від 18.10.2007 № 63/КЛ-V/2007-980 на суму 11 061 966,46 грн, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "НТ-Комп`ютер" (далі - ТОВ "НТ-Комп`ютер") та Відкритим акціонерним товариством Комерційний Банк "Надра" (далі - ВАТ КБ "Надра"), правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп".

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

3. 01.10.2019 ТОВ "Скай Лайн" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), за результатом розгляду якої ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/13626/19 про банкрутство ТОВ "Скай Лайн", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Степанову Марину Віталіївну, призначено попереднє засідання.

4. Ухвалою попереднього засідання від 16.09.2020 визнано конкурсним кредитором боржника ОСОБА_1 з вимогами на загальну суму 5 370 774,14 грн, з яких 4 204 грн - вимоги першої черги та 5 366 570,14 грн - вимоги четвертої черги задоволення; призначено підсумкове засідання.

5. Постановою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 ТОВ "Скай Лайн" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Степанову М.В.

6. 23.11.2020 на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення № 65502 про визнання ТОВ "Скай Лайн" банкрутом.

7. 01.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 11 066 170, 46 грн.

8. Як вбачається з поданої заяви, заявлені кредитором вимоги складають заборгованість, яка виникла на підставі Кредитного договору про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування від 18.10.2007 № 63/КЛ-V/2007-980 на суму 11 061 966,46 грн, укладеним між ТОВ "НТ-Комп`ютер" та ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп".

9. Відповідно до умов вказаного договору Банк надає Позичальнику кредитні кошти в межах відкритої кредитної лінії. За умовами Кредитного договору Банк встановлює ліміт заборгованості за кредитною лінією в сумі, яка не може перевищувати 9 500 000,00 грн, термін користування Кредитною лінією встановлюється з 18.10.2007 по 16.10.2009 включно; відсоткова ставка за користування Кредитною лінією складає 18,9 % річних, видача коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими траншами в валюті після подачі Позичальником письмових заявок на видачу Траншу та документів, що підтверджують цільове використання кредитних коштів. Кредитна лінія надається - на поповнення обігових коштів.

10. Згідно з пунктом 2.2. Кредитного договору при непогашенні заборгованості Позичальником перед банком у повному обсязі Банк має право звернути стягнення на грошові кошти та інше майно Позичальника у відповідності з діючим законодавством.

11. Відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору за несвоєчасне повернення Кредитної лінії та/або відсотків за нею в тому числі пред`явлених до дострокового погашення Позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

12. В порушення умов Кредитного договору Позичальник порушив термін користування Кредитною лінією на підставі чого виникла заборгованість.

13. З поданої заяви встановлено, що заборгованість Позичальника за Кредитним договором складає всього 11 061 966,46 грн, в тому числі: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 9 500 000,00 грн та заборгованість по нарахованих відсоткам за кредитом в розмірі 1 561 966,46 грн.

14. В забезпечення виконання зобов`язань Позичальника перед Банком за Кредитним договором було укладено Договір іпотеки від 18.10.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 5940, укладений між ВАТ КБ "Надра" та ТОВ "Скай Лайн".

15. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ "НТ-Комп`ютер" припинено як юридичну особу 27.11.2009 на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 у справі № 44/393-б.

16. Даною ухвалою суду першої інстанції, з-поміж іншого було затверджено реєстр вимог кредиторів банкрута. Визнано кредиторами банкрута, у тому числі, ВАТ КБ "Надра" на суму 10 890 901,62 грн.

17. Крім того, даною ухвалою встановлено, що відповідно до положень частини шостої статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" всі кредиторські вимоги до банкрута - ТОВ "НТ-Комп`ютер", які не були задоволені за недостатністю майна банкрута, вважаються погашеними.

18. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/13626/19 заяву ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" з кредиторськими вимогами до боржника прийнято до розгляду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

19. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі № 910/13626/19:

- задоволено заяву ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 11 066 170,46 грн;

- визнано кредиторські вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" до ТОВ "Скай Лайн" на загальну суму 11 066 170,46 грн, з яких: 4 204 грн вимоги першої черги задоволення та 11 061 966,46 грн позачергово як вимоги, забезпечені іпотекою майна боржника;

- зобов`язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Степанову М. В. включити кредиторські вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" на суму 11 066 170,46 грн до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Скай Лайн".

20. Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що твердження ліквідатора стосовно того, що кредиторські вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", як правонаступника ВАТ КБ "Надра", до боржника на суму 11 061 966,46 грн вважаються погашеними на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 у справі № 44/393-б, є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на те, що при укладенні договору поруки (іпотеки), поручитель приймає на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником, у тому числі й ті, що виникають унаслідок припинення боржника з його подальшим виключенням із реєстру. Оскільки покладення на особу, яка забезпечує виконання зобов`язання, цих ризиків відбулося за договором, укладеним Іпотекодавцем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка забезпечує виконання зобов`язання, і після припинення боржника (юридичної особи).

21. Так, судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що договір іпотеки від 18.10.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 5940, укладений між ВАТ КБ "Надра" та ТОВ "Скай Лайн" є дійсним, доказів визнання його недійсним у судовому порядку сторонами не надано. Відтак, вказаний договір є чинним, а тому породжує права та обов`язки для сторін, які його уклали.

Короткий зміст постанови апеляційного господарського суду

22. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі № 910/13626/19 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Скай Лайн" у сумі 11 066 170,46 грн.

23. Апеляційний господарський суд, скасовуючи оскаржувану ухвалу врахував приписи статей 526, 599, 609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відповідно до яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов`язання, які випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти дію зобов`язань, що забезпечують основне зобов`язання, яке залишилось невиконаним.

24. Також, в оскаржуваному рішенні міститься посилання, що постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - боржника за основним зобов`язанням і його виключення із Реєстру не припиняє забезпечувального зобов`язання, якщо кредитор до виключення боржника з цього Реєстру реалізував своє право щодо заставодавця/іпотекодавця, пред`явивши до нього відповідний позов.

25. Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" до виключення ТОВ "Скай Лайн" з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не реалізувало:

- право кредитора щодо звернення з вимогою про усунення порушення кредитних зобов`язань за Кредитним договором;

- право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки.

26. Крім того, апеляційний господарський суд зауважив, що ВАТ КБ "Надра" реалізувало право на подачу вимог до ТОВ "НТ-Комп`ютер" у межах справи про банкрутство останнього, про що вказано в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 у справі № 44/393-б, згідно з якою ліквідовано ТОВ "НТ-Комп`ютер" як юридичну особу у зв`язку з банкрутством та визнано вимоги ВАТ КБ "Надра" до ТОВ "НТ-Комп`ютер" в сумі 10 890 901,62 грн, які вважаються погашеними відповідно до частини 6 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27. ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2021.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп")

28. В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" зазначає в якості підстави касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та вказує, що оскаржувана постанова ухвалена без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду.

29. В контексті цієї підстави касаційного оскарження касатор посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- апеляційний господарський суд невірно застосував положення статей 526, 599 частини першої статті 609 ЦК України, статті 4, 17, 33 Закону України "Про іпотеку";

- судом апеляційної інстанції не враховано, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання боржником кредитного договору. Припинення іпотеки можливе виключно з підстав, які передбачені Законом України "Про іпотеку";

- висновок суду апеляційної інстанції щодо погашення вимог ВАТ КБ "Надра" до ТОВ "НТ-Комп`ютер" в сумі 10 890 901,62 грн відповідно до частини шостої статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не узгоджується із статтями 17, 33 Закону України "Про іпотеку", статтею 205 Цивільного кодексу України;

- апеляційним господарським судом не в повній мірі досліджено та не надано вмотивованої оцінки фактичним обставинам справи та аргументам учасників справи, залишивши поза увагою докази, яким кредитор ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" обґрунтовує свої вимоги, а також залишив без оцінки порушення ліквідатором пункту 8 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(Кредитор ОСОБА_1 )

30. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 без змін зазначаючи, що суд апеляційної інстанції дослідив всі обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, посилаючись, з-поміж іншого, на те, що на момент звернення ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання кредиторських вимог, жодних підстав для визнання таких вимог не було.

(Ліквідатор ТОВ "Скай Лайн" арбітражний керуючий Степанова Марина Вікторівна)

31. У поясненнях ліквідатора ТОВ "Скай Лайн" арбітражного керуючого Степанової Марини Вікторівни зазначено про виконання приписів статтей 45, 61 КУзПБ щодо належного внесення інформації до реєстру вимог кредиторів, а також невизнання ліквідатором ТОВ "Скай Лайн" кредиторських вимог ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" з огляду на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 у справі № 44/393-б позичальника (за кредитним договором) ТОВ "НТ-Комп`ютер" ліквідовано як юридичну особу, що свідчить про припинення зобов`язання майнового поручителя.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

33 . Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

34 . До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги , які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Відтак, Верховний Суд саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

36 . Колегія суддів наголошує на тому, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 ).

37 . Таким чином у цій справі касаційний розгляд здійснюється в межах доводів поданої касаційної скарги зазначених в пунктах 28-29 цієї ухвали.

38. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках : 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

39. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

40. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження покладається на скаржника.

41. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

42. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень у їх контексті та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/13626/19 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.

43. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

44. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

45. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

46. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: ( 1 ) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; ( 2 ) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

47. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

48. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору , зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) .

49. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин , об`єкта та предмета правового регулювання , а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

50. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору , підстави позову , зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини , а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

51. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо , обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі , в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

52. Таким чином наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, перебуває в залежності від встановлення подібності таких складових елементів (критеріїв) як предмет спору (заявлених вимог), підстави позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у справах за результатами перегляду яких Верховним Судом сформовано правовий висновок, про неврахування якого стверджує касатор.

53. Відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається касатор обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв тягне за собою процесуальні наслідки встановлені статтею 296 ГПК України, а саме закриття касаційного провадження.

54. Аналіз висновків викладених в постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 922/1708/18, від 07.10.2020 у справі № 182/8869/14-ц, на які посилався скаржник у касаційній скарзі як на висновки Верховного Суду, що не були враховані судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі, свідчить, що правовідносини у зазначених справах є неподібними правовідносинам, які склалися між сторонами у цій справі № 910/13626/19, що переглядається, з огляду на таке.

55. У цій справі (910/13626/19) предметом розгляду є заява кредитора до боржника у справі про банкрутство про визнання кредиторських вимог , які виникли на підставі Кредитного договору про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування від 18.10.2007 № 63/КЛ-V/2007-980 на суму 11 061 966,46 грн, укладеним між ТОВ "НТ-Комп`ютер" та ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", в задоволенні якої відмовлено з огляду на приписи статей 526, 599, 609 ЦК України у зв`язку з ліквідацією боржника за основним зобов`язання та за відсутності доказів звернення кредитора до виключення боржника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо реалізації свого права відносно заставодавця/іпотекодавця, пред`явивши до нього відповідний позов.

56. Водночас, у постановах на які зроблено посилання в касаційній скарзі предметом розгляду були:

- у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 922/1708/18 - позов про витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна , яке вибуло поза волею позивача, внаслідок певних дій відповідних осіб, що встановлено рішенням суду у іншій справі. У вказаній постанові суд касаційної інстанції посилається на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено факту, що за умовами договору іпотеки мала місце домовленість про звільнення іпотекодавця (майнового поручителя) від ризиків, пов`язаних із невиконанням зобов`язання боржником унаслідок його банкрутства з подальшим виключенням із Реєстру;

- у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 128/8869/14-ц - позов про припинення зобов`язання за кредитним договором на відкриття невідновлювальної кредитної лінії та іпотечним договором, а також розірвання вищезазначених договорів , мотивований ліквідацією боржника при розгляді якого суди встановили, що за умовами спірного іпотечного договору сторони погодили у разі ліквідації позичальника та при невиконанні чи неналежному виконанні умов кредитного договору банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Крім того, судами у вказаній справі встановлено, що до дати ліквідації основного боржника у зв`язку з визнанням його банкрутом, наявне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя на користь кредитора, з огляду на відсутність у основного боржника майна, на яке можливо звернути стягнення в межах суми боргу, на виконання якого було видано виконавчий лист.

57. Отже, наведені вище постанови Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, ухвалені за інших предмета і підстав позову, змісту позовних вимог, а також матеріально-правового регулювання спірних відносин, ніж у справі, яка розглядається, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги щодо наявності підстав, передбачених пунктом 1 частиною другою статті 287 ГПК України для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження.

58. При розгляді даної справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід`ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.

59. Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.

60. Крім того ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

61. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

62. Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

63. У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі ""Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

64. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

65. Верховний Суд, здійснюючи аналіз доводів касаційної скарги у співвідношенні до обраної скаржником підстави касаційного оскарження виходить з того, що останнім не аргументовано і не доводилось у касаційній скарзі того, що суди під час розгляду справи зашкодили самій суті права доступу до суду, та не обґрунтовували наявну необхідність забезпечити сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

66. Отже, Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

67. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

68. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

69. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

70. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

71. Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

72. Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

73. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі Monnel and Morris v. the United Kingdom", а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").

74. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

75. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, позаяк після відкриття касаційного провадження судом встановлено, що висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними правовідносинам у цій справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ :

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 у справі № 910/13626/19.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Картере

В. Я. Погребняк