Рішення

від 29.07.2021 по справі 160/8788/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року Справа № 160/8788/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Морістон до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Морістон звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06.05.2021 року № UA 110140/2021/000015/1; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110140/2021/00061 від 06.05.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у декларанта додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість імпортованого товару та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач вважає, що відповідач мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності документів і розрахунків, поданих декларантом. Позивач зазначає про відсутість обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, а надані документи не містили жодних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості. У зв`язку з чим, на думку позивача, наявні всі підстави для скасування оскаржуваних рішення та картки відмови.

Ухвалою суду від 04 червня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду від представника Дніпровської митниці Держмитслужби 21 липня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що відповідач не згоден з доводами позивача та заперечує проти адміністративного позову, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що позивач звернувся до відповідача з метою здійснення митного оформлення товару, зазначеного в електронній митній декларації. Під час митного оформлення, за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України було встановлено, що в документах, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проведено розрахунок митної вартості ввезеного товару містились розбіжності, а також відсутні всі дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Позивачем не надано в повному обсязі документів, що підтверджують витрати на транспортування, на страхування, також не надано належних платіжних та банківських документів. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за електронною митною декларацією, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення витрат відповідно до положень частини 10 статті 58 Митного кодексу України, відсутність документального підтвердження заявленого рівня вартості як ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно пункту 2 статті 58 і пункту 6 статті 54 Митного кодексу України. Графа 33 рішення містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відмітку про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару та картки відмови, діяли відповідно до норм чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми матеріального права, встановив та зазначає наступне.

01 липня 2020 року між компанією ZHONGSHAN NEWECAN ENTERPRISE DEVELOPMENT CORPORATION LIMITED (Китай) та Товариством з обмеженою відповідальністю МОРІСТОН було укладено контракт № PLNS/MR-2020, (далі - контракт).

Умовами контракту передбачено, що виробник та відправник товару є компанія - ZHONGSHAN NEWECAN ENTERPRISE DEVELOPMENT CORPORATION LIMITED (п.1.3. Контракту).

Відповідно до п. 2.1. контракту, ціна на товар встановлюється в доларах США і вказується в інвойсах на кожну окрему партію товару.

За умовами, визначеними в п. 2.3. контракту ціна на товар та умови поставки (відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) обумовлюються на кожну партію товару окремо і вказуються в інвойсі.

Пунктом 2.4. контракту визначено, що ціни на товар включають в себе вартість самого товару, упаковки, маркування, навантаження і його доставки до обумовленого умовам пункту.

Згідно з п. 4.3. контракту, оплата за товар може проводитися як на умовах передоплати, так і на умовах оплати інвойсу через 180 днів після отримання товару на склад покупця в Україні, і це зазначається в інвойсі на конкретну партію товару.

Відповідно до п. 12.1. контракту цей контракт набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2021 року.

За відомостями, зазначеними в комерційному інвойсі № РО20210318 від 16.03.2021 року, складеному ZHONGSHAN NEWECAN ENTERPRISE DEVELOPMENT CORPORATION LIMITED вартість партії товару у кількості 2296 шт., яку купує ТОВ МОРІСТОН разом складає 4700,40 доларів США.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту № PLNS/MR-2020 від 01 липня 2020 року було здійснено поставку товарів з Китаю до України, а саме: мультиварки побутові мод. РМС-011 в кількості 1088 шт; (потужністю 900 Вт, об`єм чаші 5 л.). Торгівельна марка: PERFEZZA (потужність 900 Вт, об`єм чаші 5 л.); мод. НМС-516 у кількості 1088 шт; Торгівельна марка: HILTON. Виробник: ZHONGSHAN NEWECAN ENTERPRISE DEVELOPMENT CORPORATION LIMITED.

З метою митного оформлення ввезених на митну територію України мультиварок побутових мод. РМС-011 в кількості 1088 шт; (потужністю 900 Вт, об`єм чаші 5 л.). Торгівельна марка: PERFEZZA (потужність 900 Вт, об`єм чаші 5 л.); мод. НМС-516 у кількості 1088 шт; Торгівельна марка: HILTON (далі - товари) ТОВ МОРІСТОН подало до Дніпровської митниці Держмитслужби електрону митну декларацію №UA110140/2021/004670 від 05.05.2021 року.

Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією ТОВ Морістон обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, на підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) № PLNS/MR-2020 від 01.07.20201 року; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 1 від 15.09.2020 року; рахунок-фактуру (інвойс) №РО20210316 від 16.03.2021 року; пакувальний лист від 16.03.2021 року; декларацію про походження товару № РО20210316 від 16.03.2021 року; копію митної декларації країни відправлення № 516620210307665552 від 22.03.20201 року; коносамент № UTRUST21030198 від 22.03.2021 року; автотранспортну накладну №0101 від 30.04.2021 року; прейскурант (прайс-лист) виробника Б/Н від 01.02.2021 року; інструкцію від 01.02.2021 року; інформацію морських агентів від 04.05.2021 року.

Митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості ввезеного на митну територію України товару в режимі імпорт не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

У зв`язку з чим відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110140/2021/000015/1 від 06.05.2021 року, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2021/00061 від 06.05.2021 року.

В оспорюваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та необхідності їх коригування, що полягають у наступному.

Вказана у контракті схема розрахунків за поставлений товар може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівля 1994 року (ГАТТ); у електронному інвойсі по товарам 2-4 ЕМД зазначені відомості щодо торгівельних марок PERFEZZA, HILTON, які не підтверджені документально та відсутні у товаросупровідних документах; у морському коносаменті №UTRUST21030198 від 22.03.2021 року назва товару, що імпортується не відповідає заявленій у графі 31 та товаросупровідним документам; документ, що містить відомості про якісні характеристики та мають вплив на його вартість, до митного оформлення не надано; за відомостями, що вказані в інвойсі № РО20210316 від 16.03.2021 року визначено комерційні умови поставки заявленого товару DAP Дніпро, натомість, у наданій експортній декларації зазначено умови поставки товару CFR та заявлена вартість партії товарів згідно інвойсу № РО20210316 від 16.03.2021 року - 4700 доларів США на умовах поставки DAP Дніпро, що не узгоджуються між собою та мають очевидні розбіжності щодо умов поставки товару; не підтверджено включення у вартість партії товару витрат по доставці з порту Південний до м. Дніпро, визначений як пункт поставки товару; наданий прайс-лист має суб`єктивний характер відповідно до вимог статті 52 Митного кодексу України, оскільки має умови поставки DAP Дніпро, а не для будь-якого покупця.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 3 статті 53 Митного кодексу України, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, було зобов`язано позивача протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У відповідь на повідомлення № 1 митниці із витребуваним переліком додаткових документів відповідно до пункту 3 статті 53 МК України, декларантом 06.05.2021 року надано комерційну пропозицію продавця, яка датована 01.02.2021 року та не містить відомостей про виробника товару, запасних частин до ввезених мультиварок, умов поставки та оплати товарів. Того ж дня (06.05.2021) від декларанта надійшов лист в якому повідомлялося про відсутність можливості надати додаткові документи.

Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих позивачем до митного оформлення оцінюваної партії товарів за електронною митною декларацією № UA110140/2021/004670 від 05.05.2021 року, висновки про відсутність документального підтвердження повноти включення витрат відповідно до положень частини 10 статті 58 Митного кодексу України, відсутность документального підтвердження заявленого рівня вартості як ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не був застосований відповідно до частини 6 статті 54 і частини 2 статті 58 МК України, в зв`язку з чим, митницею було застосовано другорядні методи визначення митної вартості цього товару.

Митна вартість товару, визначена відповідачем у відповідності до статті 64 Митного кодексу України. Згідно з частиною 3 статті 337 згаданого Кодексу митницею було проведено контроль методом співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданих для митного оформлення з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів. Статтею 33 МК України встановлено, що митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створенні, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документа, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших документах.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що рівень, заявленої декларантом митної вартості товару Мультиварки побутові мод. РМС-011 (потужністю 900 Вт, об`єм чаші 5 л.). Торгівельна марка: PERFEZZA (потужність 900 Вт, об`єм чаші 5 л.); мод. НМС-516 Торгівельна марка: HILTON. Виробник: ZHONGSHAN NEWECAN ENTERPRISE DEVELOPMENT CORPORATION LIMITED складає 2,15 долара США за одиницю та 0,82 долара США за кг.

За результатами контролю співставлення встановлено наявність інформації про митні оформлення товарів - мультиварки співставленого з оцінюваним товаром № 1, з урахуванням опису товару, потужності, якісних характеристик, функціонального призначення, країни виробництва та відправлення, вагових обсягів, наявності торгівельної марки, умов поставки згідно експортної електронної митної декларації, імпортованого за ціною угоди у найближчий до митного оформлення час та випущеного у вільний обіг на умовах CFR Одеса, характер угоди - 4100, торгівельна марка ROYALS, кількість 3220 шт. за ЕМД від 26.02.2021 № UA110140/2021/352478 на рівні 6,83 долара США за одиницю.

Посадовою особою митниці у графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.212 року № 598 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за № 883/21195 зазначено причини через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Окрім того відповідачем зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтування вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Митного кодексу України та здійснено відповідний розрахунок.

У зв`язку з прийняттям Дніпровською митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товару ТОВ Морістон було відмовлено в митному оформленні імпортованого товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2021/00061 від 06.05.2021 року.

Товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією №UA110140/2021/004735 від 06.05.2021 року зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та з наданням фінансових гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України і встановленням строку гарантійних зобов`язань до 04.08.2021 року.

Оцінюючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару та картки відмови у митному оформленні на предмет їх відповідності закону, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1ст.4 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 53 згаданого вище Кодексу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 1, 2 і 3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами статті 337 вищеназваного Кодексу передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато- логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 24 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У статті 55 Митного кодексу України зазначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 1, 2 статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

З тлумачення даних норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини 6 статті 54, частини 3 статті 53 Митного кодексу України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Такий правовий висновок, викладено Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.

Так, підставою для витребування у позивача додаткових документів слугував висновок митного органу про те, що надані позивачем документи, у своїй сукупності містять очевидні розбіжності та не відповідності між собою, а саме: 1) схема розрахунків за поставлений товар може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівля 1994 року; 2) у морському коносаменті №UTRUST21030198 від 22.03.2021 року назва товару, що імпортується не відповідає заявленій у графі 31 та товаросупровідним документам; 3) в наданих інвойсі № РО20210316 від 16.03.2021 року та експортній декларації зазначено різні умови поставки товару (DAP Дніпро і CFR) та вартість товару (4700 і 4678,40 доларів США відповідно); 4) документ, що містить відомості про якісні характеристики та мають вплив на його вартість, до митного оформлення не надано.

Суд з такими висновками відповідача не погоджується та звертає увагу на наступне.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, встановлено виключний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Позивачем до митного оформлення було надано контракт № PLNS/MR-2020 від 01 липня 2020 року між компанією ZHONGSHAN NEWECAN ENTERPRISE DEVELOPMENT CORPORATION LIMITED (Китай) та Товариством з обмеженою відповідальністю МОРІСТОН .

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України, загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст.ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що сторони при укладенні господарських договорів самостійно встановлюють істотні умови договорів, зокрема і щодо оплати (розрахунку) та постачання, здійснюють це на власний розсуд на основі вільного волевиявлення.

За умовами, визначеними в п. 2.3. контракту ціна на товар та умови поставки (відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) обумовлюються на кожну партію товару окремо і вказуються в інвойсі.

Згідно з п. 4.3. контракту, оплата за товар може проводитися як на умовах передоплати, так і на умовах оплати інвойсу через 180 днів після отримання товару на склад покупця в Україні, і це зазначається в інвойсі на конкретну партію товару.

В наданому інвойсі від 16.03.2021 року зазначені умови поставки 180 днів з моменту поставки партії товару, що узгоджується у умовами контракту від 01.07.2020 року та не протирічить нормам чинного законодавства.

При цьому, умови оплати за товар безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку, з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

За наведених обставин, суд не погоджується з висновком митного органу, що схема розрахунків за поставлений товар може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівля 1994 року.

Окремо суд звертає увагу, що пунктом 2.4. контракту визначено, що ціни на товар включають в себе вартість самого товару, упаковки, маркування, навантаження і його доставки до обумовленого умовам пункту.

Відповідно інвойсу від 16.03.2021 року умовами поставки зазначено DAP.

Відповідно до правил Інкотермс 2010, термін Delivered at. Place, скорочено (постачання в місці призначення) означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Отже, умовами поставки передбачено, що обов`язок нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару, несе постачальник, ціна за товар була визначена з огляду на умови постачання, транспорті витрати включені в митну вартість товару.

Враховуючи зазначене, оскільки до митного оформлення повинні надаватись транспортні (перевізні) документи, виключно, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, надання таких документів позивачем не є обов`язковим.

Також, не є обов`язковими документами, які підтверджують митну вартість товару коносамент, експортна митна декларація та документи про якісні та вартісні характеристики товару, а неточності їх оформлення не є підставою для висновку про відсутність підтвердження митної вартості товару.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, неодноразово висловленої у постановах: від 30.01.2018 р., по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018 р., по справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019 р., по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019 р., по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС).

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 N 689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи, що повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, по справі №809/453/17 від 03.04.2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 цієї статті. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59-60 МК України. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 2 і 3 вказаної вище статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

З урахуванням вимог, що містяться в частині 3 статті 53, частинах 1, 2 і 5 статті 54 та статті 58 МК України є підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 цього Кодексу.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію органу доходів і зборів при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності мають стосуватися лише числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Як вбачається з оспорюваного рішення, підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що в декілька разів менша за рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

При цьому, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши фактичні обстави, суд дійшов висновку, що надана позивачем відповідачу митна декларація та додані до неї документи містять всі відомості щодо підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, що свідчить про відсутність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем і відмови у його митному оформленні з наведених підстав і причин.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статті 73 цього Кодексу передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Морістон" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06.05.2021 року № UA 110140/2021/000015/1 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110140/2021/00061 від 06.05.2021 року є обґрунтованими, документально підтвердженими належними, достовірними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню повністю.

Керуючись керуючись статтями 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Морістон" (49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 12А, оф. 12, ЄДРПОУ 41630273) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49000, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасути рішення про коригування митної вартості товарів від 06.05.2021 року № UA 110140/2021/000015/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110140/2021/00061 від 06.05.2021 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морістон за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби суму сплаченого судового збору у розмірі 4 540 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська