Рішення

від 08.10.2021 по справі 160/14239/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2021 року Справа № 160/14239/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, поданий адвокатом Фурман Вікторією Олегівною, в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що викладене в листі №0400-010604-8/107375 від 11.08.2021 року про відмову у вжитті заходів з метою повернення ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 3400,00 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37989274, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, буд. 1) про повернення ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3400,00 грн. (три тисячі чотириста грн 00 коп.).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 20.08.2021 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Вказану ухвалу направлено позивачу, засобами електронного зв`язку - 27.08.2021, що підтверджується матеріалами справи.

28.08.2021 на виконання вимог ухвали, позивачем надано уточнений адміністративний позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, поданий адвокатом Фурман Вікторією Олегівною, в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що викладене в листі №0400-010604-8/107375 від 11.08.2021 року про відмову у вжитті заходів з метою повернення ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 3400,00 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37989274, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, буд. 1) про повернення ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3400,00 грн. (три тисячі чотириста грн 00 коп.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.04.2021 року позивачем було укладено договір купівлі-продажу квартири. Перед укладенням вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири ним було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості об`єкту нерухомого майна в сумі 3 400,00 грн, що підтверджується копією квитанції. Квартира, що придбана позивачем є першим нерухомим майном (житлом), що придбав ОСОБА_1 . Згодом позивач звернувся до відповідача з заявою щодо повернення сплачених коштів за майно, придбане вперше.

Однак, листом № 0400-010604-8/107375 від 11.08.2021 року відповідач відмовив у задоволенні вищезазначеної заяви про повернення суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

На думку позивача, відмова у поверненні коштів є протиправною, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Крім того, позивачем подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/14239/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею Юхно І.В. одноособово. Залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 09 жовтня 2021 року.

Копію ухвали від 09.09.2021 року направлено учасникам справи, відповідачу та третій особі разом з копією адміністративного позову, засобами електронного зв`язку - 16.09.2021, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву на позов відповідачем до 31.09.2021 року та третій особі пояснень до 26.09.2021.

27.09.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що 01.08.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 3 400,00 грн. Зі змісту поданої заяви не можна зробити висновок стосовно доведеності обставин щодо обов`язку Управління повернути сплачені кошти. Також, відповідач вказує, що позивачем не доведено співмірність витрат на правову допомогу зі складністю справи та обсягом наданих послуг, часом витраченим адвокатом. У зв`язку з чим вважає, що надані представником позивача документи не доводять факт понесення позивачем витрат на правовому допомогу в даній адміністративні справі, витрати на правову допомогу не підтвердженні належними та допустимими доказами, у зв`язку із чим клопотання про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно з паспортом № НОМЕР_2 від 06.11.2018 року, є громадянином України.

20.04.2021 року між ОСОБА_2 (продавець), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (покупці) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчено нотаріусом Лавріщевим О.А. та зареєстровано в реєстрі за № 379, згідно якого придбано у власність в рівних частках квартиру за адрескою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від ціни договору у розмірі 3 400,00 грн.

Вказаний факт підтверджується квитанцією АТ КБ Приватбанк код квитанції №0001493 від 20.07.2021 року, згідно якого призначення платежу: збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна, платник ОСОБА_1 , отримувач: ГУК у Дніпропетровській області м.Дніпра.

01.08.2021 року позивачем після укладення договору та виконання його умов, було направлено до відповідача заяву про повернення надміру сплачених коштів.

Однак, листом № 0400-010604-8/107375 від 11.08.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено позивачу в поверненні вказаного збору, посилаючись на те, що повернення платникам коштів, помилково та/або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, зокрема, зборів (обов`язкових платежів) здійснюється органами Державної казначейської служби України відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (із змінами і доповненнями) (далі - Порядок № 787). Пенсійний фонд України контролює справляння збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Тому, на Пенсійний фонд України покладено обов`язок щодо формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (згідно з додатком 1 Порядку № 787), яке надається платнику збору для подальшого звернення до відповідних управлінь Державної казначейської служби України;

В листі відповідач зазначив, що з 26.09.2020 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866, про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (за текстом - Порядок № 1740). Пункт 15.2 Порядку № 1740 доповнено підпунктами в та г такого змісту:

- в - особа придбаває житло вперше, а саме: відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

- г - особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов .

При цьому пункт 15.3 Порядку № 1740 доповнено абзацом такого змісту: Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах в і г пункту 15.2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування ;

Отже, звільнення покупця від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на підставі підпунктів в або г пункту 15.2 Порядку № 1740 можливе за умови наявності зазначених у цих підпунктах інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. При цьому обов`язок надання нотаріусу необхідних відомостей та документів (інформації, відомостей, довідок тощо), що необхідні для звільнення від сплати збору, покладається на покупця.

Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Як встановлено судом, факт придбання позивачем нерухомого майна підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 20.04.2021 року.

Отже, позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.04.2021 року, вперше придбав житло, що знаходиться за адрескою: АДРЕСА_2 .

Водночас, будь-яких належних та допустимих доказів, на спростовування твердження позивача щодо придбання ним житла вперше, чи на підтвердження реєстрації права приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.

Посилання відповідача на те, що з 26.09.2020 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866, про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, не спростовують можливості повернення помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна придбавають житло вперше , що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування , визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування , згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Отже, наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області про повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 3 400,00 грн.

Судом встановлено наявність правових підстав для зобов`язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3 400,00 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17), від 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17), від 31 грудня 2018 року (справа №813/969/17).

Згідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

З системного аналізу наведених у справі обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в загальній сумі 908,00 грн.

Щодо вимог про відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Крім того, згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Таким чином, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, Суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

До матеріалів справи позивачем додано:

- копію договору про надання правничої допомоги від 13.08.2021 року №13/08/21-3;

- копію додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги №13/08/21-3 від 13.08.2021;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 13.08.2021;

- рахунок на оплату №29 від 13.08.2021;

- платіжне доручення №0.0.2233730510.1 від 17.08.2021;

- ордер на надання правничої допомоги.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що 13.08.2021 між Адвокатським бюро Вікторії Фурман (Бюро), та ОСОБА_1 (Клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №13/08/21-3.

Відповідно до акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 13.08.2021 вбачається, що адвокатом надано послуги позивачу у підготовці позовної заяви про визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та зобов`язання вчинити дії (3 годи) у розмірі 500,00 грн.

Факт оплати за надані послуги у сумі 500,00 грн. підтверджується квитанцією від 17.08.2021 № 0.0.2233730510.1.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, а також такі обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, тобто доведеними стороною в процесі.

Судом встановлено, що визначені адвокатом дії в акті приймання-передачі наданої правової допомоги від 13.08.2021 року, є доведеними та підлягають задоволенню судом у загальному розмірі на суму 500,00 грн.

Вказана сума є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.

Таким чином, посилання відповідача про те, що надані представником позивача документи не доводять факт понесення позивачем витрат на правовому допомогу в даній адміністративні справі та те, що витрати на правову допомогу не підтвердженні належними та допустимими доказами, спростовуються наведеними доказами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 37989274) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що викладене в листі №0400-010604-8/107375 від 11.08.2021 року про відмову у вжитті заходів з метою повернення ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 3400,00 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37989274, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, буд. 1) про повернення ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3400,00 грн. (три тисячі чотириста грн 00 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок), витрати на правничу допомогу у розмірі 500,00 грн. (п`ятсот гривень 00 копійок).

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно