Ухвала

від 16.11.2021 по справі 643/16055/21

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/16055/21

Провадження № 2-з/643/286/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2021 року суддя Московського районного суду м. Харкова Власенка М. В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю Констракшн Машинері про забезпечення позову у цивільній справі № 643/16055/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Констракшн Машинері до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2021 року ТОВ Констракшн Машинері звернулося до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 473808,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки, укладеного з позивачем, у зв`язку з чим утворилася зазначена заборгованість.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі; призначено підготовче судове засідання; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

12 листопада 2021 року до Московського районного суду м. Харкова від ТОВ Констракшн Машинері надійшла заява про забезпечення позову (передана судді 15 листопада 2021 року), в якій позивач просить:

- вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження будь-яким способом 5/6 часток квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , а також шляхом заборони передачі в іпотеку вказаних 5/6 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що відповідачу на праві власності належать 2/6 та 3/6 (загалом 5/6) часток зазначеної вище квартири. Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар протягом 1,7 років, не вчиняє дій для погашення заборгованості. Відтак, з метою забезпечення можливості виконання судового рішення є необхідність у забезпеченні позову.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, встановив таке.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права слідує, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози невиконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства слідує, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

З висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 20/3560/18 слідує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Зі змісту п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову слідує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В рішенні від 19 лютого 2009 року у справі Христов проти України Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд наголошує на необхідності підтримання справедливої рівноваги між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе особистий і надмірний тягар (див. рішення у справі Брумареску, § 78).

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також убезпечення від спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості, а відповідач реалізовує своє право на розпорядження майном - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

З доданих до заяви про забезпечення позову документів слідує, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 листопада 2021 року (номер інформаційної довідки 283927536) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на праві приватної власності належить 2/6 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору дарування, серія та номер 3-413, виданий 01 листопада 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (номер запису про право власності: 17297005) та 3/6 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору дарування, серія та номер 3-213, виданий 13 травня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (номер запису про право власності: 14567679).

Заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, позивачем викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі невжиття таких заходів, а зазначені підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред`явленими вимогами, вид забезпечення позову обрано відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

У заяві про забезпечення позову вказано та обґрунтовано причини необхідності забезпечення позову, як це передбачено положеннями ст. 151 ЦПК України.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.

Враховуючи предмет позову, що перебуває у провадженні Московського районного суду м. Харкова, а позивачем обрано правильний та допустимий спосіб забезпечення позову, який є взаємопов`язаний з позовними вимогами, відтак заява підлягає задоволенню.

Підстав для зустрічного забезпечення позову, судом не встановлено.

Керуючись ст. 149 - 154, 260, 353 - 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю Констракшн Машинері про забезпечення позову у цивільній справі № 643/16055/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Констракшн Машинері до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задовольнити.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження будь-яким способом 5/6 часток квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , а також шляхом заборони передачі в іпотеку вказаних 5/6 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Копію ухвали направити учасникам провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

Ухвала суду може бути пред`явлена до виконання до 17 листопада 2024 року.

Ухвала про забезпечення позову може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 16 листопада 2021 року.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю Констракшн Машинері , 04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, 54-А, код ЄДРПОУ 32828388;

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя М. В. Власенко