Постанова

від 16.11.2021 по справі 620/6294/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6294/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації, в якому просив:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації стосовно позбавлення позивача пільг, передбачених ст. 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, а саме: 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими, послугами) та зобов`язати управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації повернути позивачу пільги, а саме: 50-процентну знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими, послугами) з 01.01.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Конституційний Суд України в рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 у справі №1-6/2018(2791/15) зробив висновок про те, що надання пільг особам, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , не має залежати від матеріального становища їхніх сімей, та не повинно обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації стосовно позбавлення ОСОБА_1 пільг, передбачених ст. 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, а саме: 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими, послугами).

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації повернути ОСОБА_1 пільги, а саме: 50-процентну знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими, послугами) з 01.01.2021.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з 01.01.2021 граничний розмір доходу, до якого застосовується податкова пільга, становить 3180 грн.

Враховуючи, що середньомісячний дохід позивача складає 3654, 55 грн, що перевищує величину доходу, який дає право на податкову пільгу на 2021 рік, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що він має право на отрмання пільг за оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером та має статус учасника війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 22.12.2003.

29 січня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому письмової інформації як учаснику війни з питання позбавлення пільг.

За наслідком розгляду заяви позивача відповідач листом від 03.02.2021 №05-24/316 повідомив його про те, що відповідно до пункту 2 та пункту 3 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї , особам, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , зокрема учасникам війни, пільги надаються за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (податкова соціальна пільга у 2021 році становить - 3180,00 грн.). Оскільки дохід позивача перевищує розмір податкової соціальної пільги у сумі 3180,00 грн, тому дію пільг на комунальні послуги припинено.

Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач має право на отримання пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту як учасник війни, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - Закон № 3551-XII), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Статтею 14 вказаного Закону визначені пільги учасникам війни.

Так, відповідно до 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону №3551-XII учасникам війни надаються такі пільги, зокрема, 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону №3551-XII пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

У відповідності до частини третьої статті 14 Закону №3551-XII площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім`ї осіб, які не мають права на знижку плати.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що учасникам війни надаються відповідні пільги на житло.

Однак, Законом України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 №76-VIII статтю 14 Закону №3551 було доповнено частиною шостою, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У той же час, рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 частину шосту статті 14 визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Так, Конституційний Суд України в рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 зазначив, що встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону №3551-XII умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов`язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов`язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п`ятоїстатті 17 Конституції України.

Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першоюстатті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятоюстатті 17 Конституції Українив поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.

При цьому, Конституційний Суд України вказаним рішенням від 18.12.2018 №12-р/2018 відтермінував на три місяці втрату чинності частиною шосту статті 14 Закону №3551-XII з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних зміни до законів України.

Отже, з 19.03.2019 (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України) частина шоста статті 14 Закону №3551-XII втратила чинність та застосуванню не підлягає.

Тобто, починаючи з 18.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною шостою статті 14 Закону №3551-XII, зокрема, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Слід зауважити, що дане рішення Конституційного Суду України не було враховано при розгляді звернення позивача щодо відновлення права на отримання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг.

При цьому, як вірно відзначено судом першої інстанції, нормативно-правових актів щодо відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, встановлених Законом №3551-XII, на виконання рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 Верховною Радою України не приймалось.

Апеляційний суд також звертає увагу на позицію Конституційного Суду України забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.

Враховуючи обов`язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, колегія суддів виходить з наявності у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом №76-VIII від 28.12.2014 до статті 14 Закону №3551-XII.

Таким чином, позивач має право на отримання пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту як учасник війни.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук