Постанова

від 04.11.2021 по справі 463/963/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/963/21 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/811/2277/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

за участі секретаря: Савчук Г.В.,

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Рідний дім на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Рідний дім про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Рідний дім , у якому просив стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Рідний дім на його користь грошові кошти в розмірі 159 119 грн. 65 коп., з яких: 149000 грн. - грошові кошти, отримані без достатньої правової підстави; 3921 грн. 25 коп. - три проценти річних за період з 11 березня 2020 року по 25 січня 2021 року, 6198 грн. 40 коп. - інфляційні втрати за період з 11 березня 2020 року по 25 січня 2021 року. А також 1 591,20 грн. сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 19 лютого 2018 року він згідно з квитанцією №103 помилково перерахував кошти в сумі 149000 грн. на рахунок відповідача.

При цьому, у призначенні платежу зазначено: ВНЕСОК ЗА КВАРТИРУ ЗГ ДОГ №2-18-02-15/29; ОСОБА_3 ; ЛЬВІВ… .

Разом з тим, ні договору №2-18-02-15/29, ні будь-якого іншого договору із відповідачем позивач не укладав, у жодних правовідносинах з останнім не перебував.

02 березня 2020 року та повторно 11 червня 2020 року він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повернути кошти в сумі 149000 грн., які були помилково сплачені на рахунок ОК ЖБК Рідний дім згідно з квитанцією №103 від 19 лютого 2018 року, однак відповіді так і не отримав.

Оскільки вказані кошти перераховані відповідачу помилково, набуті останнім без достатньої правової підстави, відповідно до вимог ст.1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути такі позивачу, однак незважаючи на звернення позивача досі грошові кошти не повернув, тому просив стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в сумі 149000 грн. в судовому порядку.

Крім цього, оскільки незважаючи на вимогу позивача від 02 березня 2020 року повернути безпідставно набуті кошти, яку відповідач отримав 03 березня 2020 року, останній не виконав свого обов`язку у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги позивача, тобто до 10 березня 2020 року, чим прострочив виконання грошового зобов`язання, тому на підставі ст.625 ЦК України також просив стягнути з відповідача за період з 11 березня 2020 року по 25 січня 2021 року 3% річних в сумі 3921 грн. 25 коп. та інфляційні втрати в сумі 6198 грн. 40 коп.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17 травня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Рідний дім на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 159 119 грн. 65 коп., з яких: 149000 грн. - грошові кошти, отримані без достатньої правової підстави; 3921 грн. 25 коп. - три проценти річних за період з 11.03.2020 по 25.01.2021, 6198 грн. 40 коп. - інфляційні втрати за період з 11.03.2020 по 25.01.2021.

Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Рідний дім на користь ОСОБА_1 1591 грн. 20 коп. судових витрат.

Рішення суду оскаржив Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Рідний дім .

В апеляційній скарзі посилається на те, що підставу перерахування коштів позивач не пояснив та судом не досліджувалось питання стосовного того, яким чином позивач в призначенні платежу вказав договір №2-18-02-15-29.

Зазначає, що договір із таким номером був зареєстрований в ОК Житлово-будівельний кооператив Рідний дім , як договір про асоційоване членство та сплату пайового внеску в кооператив та отриманий родичем відповідача - ОСОБА_4 для наступного підписання.

Стверджує, що у нього було достатньо підстав, щоб вважати позивача асоційованим членом кооперативу та вважати сплачені ним кошти, внеском асоційованого члена.

Зазначає, що порядок повернення внесків асоційованими членами чітко прописаний в Положенні про внески в Кооператив, проте позивач сплативши пайовий внесок, не звернувся із відповідною заявою.

Посилається на те, що позивач не подавав до кооперативу жодних інших заяв про цільовість використання даного внеску чи повернення сплаченого ним внеску у порядку передбаченому статутом та положенням.

Вважає безпідставним стягнення 3% річних та інфляційних втат, оскільки про існування будь-яких претензій щодо повернення позивачу коштів вони дізналися з моменту отримання позовної заяви від позивача.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заперечення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно копії квитанції №103 від 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок ОК ЖБК Рідний край 149000 грн., призначення платежу: ВНЕСОК ЗА КВАРТИРУ ЗГ ДОГ №2-18-02-15/29; ОСОБА_3 ; ЛЬВІВ… .

Разом з тим, позивач стверджував, що ні договору №2-18-02-15/29, ні будь-якого іншого договору із відповідачем позивач не укладав, у жодних правовідносинах з останнім не перебував.

Відповідач доказів на підтвердження укладення сторонами договору №2-18-02-15/29 суду не представив, ні на адвокатські запити представника позивача (а.с.20-22,25-27), ні на виконання ухвали суду від 13 квітня 2021 року про витребування доказів, копію договору №2-18-02-15/29, вказаного у призначенні платежу квитанції №103 від 19 лютого 2018 року, не надав, що спростовує покликання сторони відповідача про те, що такий договір між сторонами укладався та підписувався.

Не підтверджує існування між сторонами будь-яких інших договірних правовідносин і посилання відповідача на те, що позивач перебуває у правовідносинах із ОК ЖБК Рідний дім та набув 19 лютого 2018 року асоційоване членство, виявивши бажання брати участь в діяльності кооперативу шляхом сплати основного та додаткового пайових внесків в розмірі 149000 грн., оскільки згідно положень статуту ОК ЖБК Рідний дім , положення про асоційоване членство в ОК ЖБК Рідний дім та положення про внески в ОК ЖБК Рідний дім , набуття асоційованого членства здійснюється на підставі письмової заяви-анкети, яка подається особою голові кооперативу одночасно із підписанням відповідного договору, в той час як докази подання такої заяви та підписання договору відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208, ч.2 ст.207 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки матеріали справи не містять доказів наявності між сторонами належним чином оформлених договірних відносин, кошти в сумі 149000 грн. відповідач отримав від позивача без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як вбачається з матеріалів справи 02 березня 2020 року та повторно 11 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повернути кошти в сумі 149000 грн., які були помилково сплачені на рахунок ОК ЖБК Рідний дім згідно з квитанцією №104 від 19 лютого 2018 року (а.с.12-13,16-17), однак відповідач всупереч вимогам ст.1212 ЦК України вказані кошти позивачу так і не повернув, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 149000 грн. безпідставно набутих коштів підлягають до задоволення.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).

Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Унаслідок чого у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Саме такі висновки щодо застосування відповідних норм права викладені у Постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №760/6938/16-ц, які відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинні враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи позивач 02 березня 2020 року скерував ОК ЖБК Рідний дім заяву про повернення безпідставно набутих коштів в сумі 149000 грн. та така вручена відповідачу 03 березня 2020 року (а.с.14-15), відповідно з урахуванням вищевказаних вимог останнім днем виконання відповідачем свого обов`язку є 10 березня 2020 року.

Разом з тим, всупереч вказаним вимогам відповідач безпідставно набуті кошти в сумі 149000 грн. позивачу не повернув, чим прострочив виконання грошового зобов`язання, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем обґрунтовано заявлено також вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати, які згідно з представленим позивачем розрахунком (а.с.31,32) за період з 11 березня 2020 року по 25 січня 2021 року становлять 3921 грн. 25 коп. та 6198 грн. 40 коп. відповідно.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: …при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду… .

Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Рідний дім залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2021 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.