Рішення

від 11.11.2021 по справі 695/2411/21

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2411/21

номер провадження 2/695/1159/21

11 листопада 2021 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Середи Л.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Біліченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Золотоніського району про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Піщанської сільської ради Золотоніського району, в якому просить в порядку спадкування, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 , визнати право власності на дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 0,475 га: кадастровий номер 7121582700:05:002:0114 площею 0,236 га та кадастровий номер 7121582700:05:002:0087 площею 0,236 га, які належали померлому на праві приватної власності, на підставі Державного акта серії ЯГ № 637219.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що після смерті його батька ОСОБА_2 , відкрилась спадщина, яка складається із земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Гладківщинської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, та належали за життя ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯГ № 637219 від 23.10.2006. Позивач вказує, що він, у встановлений законом строк, після смерті батька, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Однак, постановою нотаріуса позивачеві відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спірне нерухоме майно. Позивач, не маючи іншої можливості оформити право власності на спадкове майно, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.09.2021 відкрито провадження у справі за даним позовом, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Піщанська сільська рада Золотоніського району явку свого представника у судове засідання не забезпечив, згідно з наявною в матеріалах справи заявою від 11.11.2021, поданою представником ОСОБА_3 , Піщанська сільська рада заявлені вимоги позивача визнає в повному обсязі, розгляд справи просить розглянути без участі представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

З матеріалів справи судом встановлено, та визнається сторонами, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01.11.1986.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 09.06.2020, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з листом міськрайонного управління у Золотоніському районі та м. Золотоноші Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Про надання інформації від 05.04.2021 № 29-23-0.181-81/117-21, відповідно до книги записів реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Гладківщинської сільської ради за ОСОБА_2 обліковується земельна ділянка площею 0,236 га з кадастровим номером 7121582700:05:002:0114 та площею 0,236 з кадастровим номером 7121582700:05:002:0087, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в адміністративних межах Гладківщинської сільської ради (державний акт ЯГ 637219, зареєстрований за № 010678400246 від 23.10.2006). Вказаний вище державний акт був не отриманий, про що свідчить відсутність підпису в книзі реєстрації державних актів.

Також листом від 05.04.2021 № 29-23-0.181-81/117-21 міськрайонного управління у Золотоніському районі та м. Золотоноші Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило, що державний акт серії ЯГ № 637219, зареєстрований за № 010678400246 від 23.10.2006 в архіві Управління відсутній, тому надати копію неможливо.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії спадкової справи, позивач 05.05.2021 звернувся до приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Шипович Я.І. із заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на спірні земельні ділянки після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Шипович Я.І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.05.2021 відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане майно, у зв`язку з відсутністю у спадкоємця правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12 , 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу .

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Частиною першою статті 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1258 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України ).

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

При вирішенні даного спору, суд також бере до уваги, що відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є зокрема нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Отже статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296 , 1297 ЦК ) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК ).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії спадкової справи, яка заведена приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Шипович Я.І., після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , позивач 25.11.2020 звернувся із заявою про прийняття спадщини, а 05.05.2021 - із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Постановою приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Шипович Я.І. про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 05.05.2021 відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане майно, у зв`язку з відсутністю у спадкоємця правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Статтею 39 Закону України Про нотаріат визначено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Пунктом третім частини першої ст.34 Закону України Про нотаріат передбачено, що нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема видають свідоцтва про право на спадщину.

За правилами ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Виходячи зі змісту ст.,ст. 1296 - 1299 ЦК України питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Також при вирішенні даної справи суд зауважує, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до роз`яснень, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що належить задовольнити.

Суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прохальна частина позовної заяви не містить клопотання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат при зверненні до суду з даним позовом.

Відтак, витрати позивача щодо сплати судового збору належить віднести на його рахунок.

Керуючись ст.,ст. 10 , 141 , 264 , 265 , 274 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Золотоніського району про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 7121582700:05:002:0114, площею 0,236, га та кадастровим номером 7121582700:05:002:0087, площею 0,236 га, розташовані в межах Гладківщинської сільської ради Золотоніського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серія ЯГ № 637219, зареєстрованого за № 01067840046 від 23.10.2006 належали ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті останнього.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Середа Л.В.