Рішення

від 17.11.2021 по справі 340/5462/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5462/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом позовної заяви ОСОБА_1 до Суботцівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Суботцівської сільської ради щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою від 27.07.2021 року № 1372 та зобов`язати Суботцівську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.07.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. для ведення особистою селянського господарства, яка розташована на території Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області..

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірного рішення Суботцівської сільської ради, прийняття якого перешкоджає в реалізації позивачу свого права на отримання у власність земельної ділянки, оскільки дане рішення не містить жодних мотивів на підтвердження наявності достатніх підстав для відмови у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації, визначених Земельним Кодексом України.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.12).

Від Суботцівської сільської ради Кропивницького району (надалі відповіадч) надійшов відзив на позов (а.с.35-51), в якому зазначено, що те, що бажана земельна ділянка перебуває у масиві земель колишнього КСП Жовтень , землі якого згідно затвердженого розпорядженням Знам`янської РДА Кіровоградської області №186-р від 24.05.2002 року ''Про передачу в приватну власність земельних часток (паїв) членам колишніх КСП ''Жовтень'', КСП ''Заповіт Леніна'', КСП ''Перемога'', АТ ''Україна'' та КСП ''ім.Шевченка''. Вказана позивачем бажана земельна ділянка знаходиться між земельними частками (паями) 954 та 955, які було об`єднано та поділена на три частини, дві з яких мають кадастрові свої номери, а на третю частину розділеної частки є власник, водночас право приватної власності поки не зареєстроване. У відзиві зазначено про заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу.

17.11.2021 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення у яких зазначено про те, що бажана земельна ділянка є розпайованою часткою (пай) проте невитребуваною земельною ділянкою, розпоряджатись якою відповідач набуте право лише з 2025 року.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін), дослідивши заяви по суті справи, надані докази, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся із клопотанням від 13.07.2021 року до Суботцівської сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Суботцівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 3522284200

:02:000:0955. До заяви додано копію паспорту та ідентифікаційного коду і та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (44-47).

Рішенням Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 27 липня 2021 року №1372 ''Про розгляд заяви ''Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_2 '' відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, у зв`язку з невідповідністю місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (надалі спірне рішення, а.с.10).

Отже, правомірність рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою є предметом спору, переданого на вирішення суду .

Позивач вказує, що підставою для відмови у надання дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, водночас відмова відповідача була з підстав не передбачених ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України (надалі ЗК України).

Відповідач в свою чергу зазначає, що бажана земельна ділянка фактичної є виділеною/розпайованою земельною ділянкою, яка передана у власність, проте на даний час не завершена державна реєстрація даної земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Аналіз наведених норм свідчить, що відповідно до статті 118 ЗК України відповідачем прийнято рішення у місячний строк, як це визначено законом.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно пункту б частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що спору стосовно того, що бажана земельна ділянка знаходиться в масиві земель колишнього КСП "Жовтень", які були розпайовані між сторонами на вказано, з огляду на відсутність заперечень на наді обставини з боку позивача.

Розпорядженням Знам`янської РДА Кіровоградської області від 24.05.2002 року №186-року "Про передачу в приватну власність земельних часток (паїв) членам колишніх КСП "Жовтень", КСП "Заповіт Леніна", КСП "Перемога", АТ "Україна" та КСП "ім.Шевченка" передані у приватну власність земельні частки (паї) з земель колишнього КСП "Жовтень" розташованих на території Мошоринської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, громадянам - власниками сертифікатів відповідно до затвердженої схеми поділу та списку 1.

До нерозподелених (невитребуваних) земельних часток (паїв) відносяться:

- земельні ділянки частки (паї), на які громадяни, які мають право на земельну частку, не отримали земельні частки (паї), на які громадяни, які мають права на земельну частку;

- земельні частки, на які вже сертифікат отриманий, але власник сертифікату не розпорядився ним належним чином (не подана заява про виділення в натурі для передачі в оренду чи для сумісного обробку);

- земельні частки, власника яких померли, їх спадкоємці не прийняли спадщини, а термін дії договору оренди закінчився чи договір не був укладений.

Отже, земельна ділянка, на яку претендує позивач, фактично є розпайованою земельною ділянкою, а отже наразі не перебуває у комунальній власності.

Так, згідно даних Публічної кадастрової карти, на плані зовнішніх меж земель, які межують із бажаною земельною ділянкою, решта ділянок перебуває у приватній власності саме як розпайовані ділянки, що підтверджується їх розмірами.

Тобто, земельна ділянка вказана у заяві позивачем є невитребуваним земельним паєм, право власності на який поки не оформлене.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно пункту 2 зазначеного Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, якщо землі колективної власності не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження такими землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного статтею 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності.

Із прийняттям Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, законодавець виключив із форм власності на землю окремі форми, режим яких встановлювався раніше діючим Земельним кодексом України від 18.12.1990 № 561-ХІІ, таких як колективна власність.

У той же час, в процесі реформування земельного законодавства законодавцем не передбачено ніяких перехідних положень щодо права колективної власності осіб, які набули таке право до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, а саме - не урегульовано питання процесу припинення права колективної власності на земельну ділянку та її подальший перехід у державну чи комунальну власність, не встановлений орган, уповноважений приймати рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність тощо.

Відсутність будь-якого законодавчого врегулювання цього питання не дозволяє дійти висновку, що землі колективної власності автоматично переходять у державну власність, як на тому наполягає позивач.

Водночас, відсутність регулювання та визначеності на законодавчому рівні не може бути перешкодою для реалізації права власності на підставі чинного державного акту.

Відповідно до частини 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З 01.01.2019 року набрав чинності Закон України від 10.07.2018 № 2498-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , яким у Законі України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" доповнено ст. 14-1 такого змісту: "у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.

У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним".

Крім того, відповідно до пункту 21 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Таким чином, вирішення питання про передачу земель колективної власності здійснюється у різному порядку в залежності від того, чи припинено підприємство як юридичну особу, чи таке колективне сільськогосподарське підприємство не припинено через його реорганізацію.

Тобто, у разі якщо підприємство припинено шляхом повної ліквідації, застосовується процедура набуття права комунальної власності за пунктом 21 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України. Водночас, у іншому випадку (у разі наявності правонаступника підприємства), орган місцевого самоврядування зобов`язаний проводити процедуру набуття права комунальної власності за статтею 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Стосовно доводів позивача про те, що спірна земельна ділянка вважається комунальною власністю відповідача на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

При цьому, відповідно до змісту пункту 7 Перехідних положень ЗК України, гарантується чинність прав, які виникли на підставі закону, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, а саме громадяни та юридичні особи, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Отже, право на землю, яке виникло у громадян до набрання чинності ЗК України - 01 січня 2002 року, збереглося у їх правонаступників і після цієї дати, та відповідно до прийняття спадщини відмерлою, бажана земельна ділянки, в правовій площині не є земельною ділянкою комунальної власності, а відтак у відповідача не має правових підстав на розпорядження нею.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що наразі це четвертий спір ініційований позивачем стосовно отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, при цьому наявні три судових рішення, якими задоволено позови позивача щодо зобов`язання повторно розглянути заяви позивача про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою (справи №340/536/21, 340/1415/21, 340/3956/21). Водночас, про дані справи у позові позивач не згадує та не зазначає про результат виконання вказаних судових рішень.

Враховуючи вищеописане, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою, діяв у межах та у спосіб визначений статтею 2 КАС України, оскільки на день розгляду заяви позивачки, відповідач не набув права комунальної власності на бажану земельну ділянку, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, тому підстави для присудження йому понесених судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Суботцівської сільської ради (вул. Центральна, 24, с. Суботці, Знам`янський район, Кіровоградська область, 27444; код ЄДРПОУ 04365106) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук