Постанова

від 10.11.2021 по справі 354/419/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/419/16-ц

Провадження № 22-ц/4808/1508/21

Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М.В.

Суддя-доповідач Максюта І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника апелянта ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Яремчанської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Вірстюка Тараса Васильовича, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Питлюк Василь Іванович, орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Яремчанської міської ради про визнання недійсними рішень Яремчанської міської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 адвоката Селяніна Валерія Олександровича на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Остап`юк М.В. 06 вересня 2021 року у м. Яремче Івано-Франківської області, про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

У червні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подано позов до Яремчанської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Вірстюка Т.В., треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Питлюк В.І., орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Яремчанської міської ради про визнання недійсними рішень Яремчанської міської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки (а.с.1-4, том.1).

У серпні 2021 року позивачі та їхній представник адвокат Романко В.М. подали заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_4 приватизував земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , змінивши цільове призначення землі з обслуговування житлового будинку на ведення особистого підсобного господарства та отримав державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку І-ІФ №008535 від 12.01.2001р.

В подальшому, за договором дарування №125 від 02.02.2001 р., відповідач подарував ОСОБА_6 вказану земельну ділянку (2611000000:04:006:0017), яка виготовила Державний акт на право власності на землю, зареєструвавши його за №1380 в Книзі записів державних актів на право власності на землю Яремчанської міськради.

На підставі рішення Яремчанської міськради №338-4/2005 від 19.10.2005 цільове призначення вказаної земельної ділянки було змінено.

06.03.2006 року ОСОБА_6 отримала Державний акт на право власності на землю серії ІФ 095495 від 06.03.2006, площею 0, 3117 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд з кадастровим номером 2611000000:04:006:0017.

Таким чином, на спірну земельну ділянку виготовлено три державні акти, з ідентичними описами меж та лінійними промірами, але в останньому державному акті присвоєно кадастровий номер на земельну ділянку та іншу адресу місця проживання ОСОБА_6 - АДРЕСА_2 . Також ОСОБА_6 03.12.19 року зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису № 34433762, внаслідок чого, позивачі залишились без належної їм частки спадкового житлового будинку та земельної ділянки.

Зазначено, що відповідачі тривалий час приховували обставини відчуження земельних ділянок і у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земелю та забороною вчиняти ряд дій, у випадку задоволення судом позовних вимог, майно відповідачами може бути відчужене або змінено функціональне використання, а реальне виконання судового рішення може бути істотно утрудненим.

Просили забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2611000000:04:006:0017, площею 0, 3137 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд, що розташована в АДРЕСА_3 та зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.12.2019 року з актовим записом про право власності за №34433762 за ОСОБА_6 (а.с.237,том.1).

Ухвалою Яремчанського міського суду від 06 вересня 2021 року заяву задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 2611000000:04:006:0017, площею 0, 3137 га, яка зареєстрована за ОСОБА_6 , в частині заборони суб`єктам державної реєстрації прав (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, державним реєстраторам прав на нерухоме майно) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 2611000000:04:006:0017, площею 0, 3137 га, в тому числі внаслідок її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками.

Заборонено ОСОБА_6 вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер: 2611000000:04:006:0017, площею 0,3137 га, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, вчиняти дії по її відчуженню (а.с.247-249,том.1).

Не погодившись з ухвалою суду представник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм процесуального права.

Зазначає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд не з`ясував та не перевірив чи між сторонами дійсно виник спір та чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з`ясував обсягу позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просили застосувати позивачі, позовним вимогам. Окрім того, приймаючи таку ухвалу, суд вирішив питання про права і обов`язки особи, не залученої до розгляду справи.

Вказує, що між позивачами та ОСОБА_6 немає і ніколи не було спору про право власності на її земельну ділянку,про що свідчить той факт, що з 2016 року вона не залучена до розгляду справи 354/419/16-ц, в якій прийнято ухвалу про забезпечення позову.

Позовні вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування і державних актів є позовними вимогами незобов`язального характеру, які не потребують жодних активних дій, спрямованих на виконання такого рішення, що свідчить про відсутність будь-яких потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення чи неможливість його виконання.

Крім того, накладення арешту на майно особи, яка не є учасником даного цивільного процесу, не відповідає принципу відповідності заходів забезпечення позову.

ОСОБА_6 є законним власником земельної ділянки, і до неї з дня набуття такого права власності (в 2001 році) не пред`явлено жодних позовів. Її право власності на вказану земельну ділянку ніхто не оспорює.

Просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу,якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити (а.с.1-7,том.2).

Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У судове засідання не з`явилися позивач ОСОБА_3 представник відповідача Яремчанської міської ради, відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Вірстюка Т.В., третя особа на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Питлюк В.І., представник органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Яремчанської міської ради , про причини неявки не повідомили, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення рекомендованої поштової кореспонденції.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України , не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у відсутності інших учасників справи .

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавшипредставника апелянта ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 , суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд виходив з положень ст.ст.149,150,151 ЦПК України, дійшов висновку, що заходи забезпечення, наведені заявником, є обґрунтованими, співмірними із заявленими позивачами вимогами та узгоджуються з предметом позову, не призводять до порушення прав власника земельної ділянки, який зможе нею користуватися.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд з огляду на таке.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник щодо визнання недійсними рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради №33 від 28.11.2000 року в частині передачі ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0,3137 га та державного акта про право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку (без зазначення адреси) у м.Яремче площею 0,3137 га для ведення особистого підсобного господарства, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №1211;

рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради №12 від 17.02.2004 року в частині передачі ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1779 га та державний акт про право приватної власності ОСОБА_7 на земельну ділянку (без зазначення адреси) м.Яремче площею 0,3137 га для ведення особистого підсобного господарства,зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №010419800365, кадастровий номер 261100040000:04:001:0025;

довіреності від 14.07.2004 року, виданої від імені ОСОБА_7 , жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої в реєстрі за №1957, посвідченої приватним нотаріусом Вірстюком Т.В.;

договору дарування від 15.07.2004 року, за яким ОСОБА_4 від імені ОСОБА_7 подарував ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1779 га, розташовану за адресою АДРЕСА_3 , зареєстровану в реєстрі за №1605 (а.с.1-4, том.1)

Як вбачається з матеріалів справи, останнім власником земельної ділянки на підставі договору дарування № 125 від 02.02.2001 року є ОСОБА_6 , яка оформила Державний акт на право приватної власності на землю (а.с. 172, 187,том.1).

Рішенням Яремчанської міської ради від 19.10.2005 №338-4/2005 затверджено проект відведення зміни цільового призначення земельної ділянки площею по вул.Свободи із земель для ведення особистого селянського господарства в землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування житлового будинку) та змінено цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_6 (а.с.185,том.1).

В подальшому, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ 095495 ОСОБА_6 , на підставі рішення 21 сесії 4 скликання Яремчанської міської ради від 19.10.2005 року №338-4/2005, набула право власності на спірну земельну ділянку, площею 0, 3137 га, розташовану у АДРЕСА_4 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.187,том.1).

Позивачі зазначають, що вказані дії відповідачів призвели до позбавлення їх права власності на спірну земельну ділянку, частина якої належить їм по Закону.

До ОСОБА_6 , як останнього власника позов не заявлено, вона не притягнена судом в якості співвідповідача по справі і не є учасником справи, тобто між позивачами і нею спору не існує.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України , заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) Верховний Суд дійшов висновку, що при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони їх відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Отже, при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на спірну земельну ділянку, яка на момент подання заяви про забезпечення позову та її розгляду судом першої інстанції належить ОСОБА_6 , суд не звернув увагу на те, що у відповідності до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві, тому накладення арешту на майно особи та заборона вчиняти дії,спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки чи, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками,вчиняти дії по її відчуженню, яка не є відповідачем у справі та є власником цієї ділянки, є помилковим. Визначення відповідачів є правом позивача, який може заявити клопотання про залучення у справі у якості співвідповідача ОСОБА_6 , заявивши до неї певні вимоги.

Подібні за змістом висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 755/5333/20, від 02.06.2021 року у справі 128/3291/16-ц.

Також суд не звернув уваги на те, що предметом позову є позовні вимоги немайнового характеру і в разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому помилково вважав, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові ВС від 369/7695/20

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 адвоката Селяніна Валерія Олександровича задовольнити.

Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2021 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представника адвоката Романка Василя Михайловича про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В.Василишин

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 16 листопада 2021 року.