Рішення

від 12.11.2021 по справі 440/10486/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/10486/21 Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Машівської селищної ради Полтавської області про визнання протиправним рішення та скасування, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

08 вересня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Машівської селищної ради Полтавської області (надалі також - відповідач), відповідно до якої просить визнати протиправним та скасувати рішення Машівської селищної ради Полтавської області десятої позачергової сесії восьмого скликання від 10 серпня 2021 року Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 та зобов`язати Машівську селищну раду Полтавської області повторно розглянути заяву від 22.06.2021 ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, що розташована за межами населених пунктів на території Машівської селищної ради Машівського району, Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог заявник вказує на неправомірність оскаржуваного рішення відповідача, оскільки останнім не наведено конкретних доводів того, що обрана позивачем земельна ділянка не перебуває у комунальній власності відповідача або місце її розташування порушує вимоги закону.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27.09.2021 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач висловив свої заперечення проти задоволення позову. Зазначає, що як станом на дату прийняття оскаржуваного позивачем рішення, так і на момент написання відзиву в Державному реєстрі прав на нерухоме майно право комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерам 5323084403:03:001:0139, 5323484300:00:001:0946, 5323084400:00:003:0114, які вказала у своєму клопотанні позивач та надала відповідні графічні матеріали, за Машівською селищною радою зареєстровано не було. Тобто Машівська селищна рада не мала права власності на дану земельну ділянку, а отже і не мала правомочності розпорядитися нею уивгляді надання відповідного дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки /а.с. 17-18/.

Позивач своїм правом на надання відповіді на відзив не скористався.

Розгляд даної справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

22.06.2021 до Машівської селищної ради за вх №1082 надійшла заява ОСОБА_1 , в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, що розташована за межами населених пунктів на території Машівської селищної ради Машівського району, Полтавської області, додавши до заяви викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки та зазначивши, що бажана земельна ділянка межує з земельними ділянками з кадастровими номерам 5323084403:03:001:0139, 5323484300:00:001:0946, 5323084400:00:003:0114 /а.с. 19-20/.

Рішенням Машівської селищної ради Полтавської області десятої позачергової сесії восьмого скликання від 10 серпня 2021 року Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Машівської селищної ради у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (дана земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів та не перебуває у комунальній власності) /а.с. 21/.

Не погодившись із правомірністю даного рішення, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

За приписами частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Отже, законом гарантовано право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, не більше як 2,0 гектара.

Порядок набуття права на землю визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 Земельного кодексу України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.02.2020 у справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 у справі за № 818/1707/16, від 14.05.2020 у справі за №360/536/17-а, та інших.

Частиною 5 статті 242 КАС України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Відповідно до положень частини 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону №280/97-ВР).

Отже, аналізуючи вказані норми права, суд наголошує на тому, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж мотивовану відмову в його наданні у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради.

Одночасно, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Із оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач, враховуючи рекомендації комісії селищної ради з питань земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища, містобудування, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища, відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку з тим, що бажана позивачем земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту та не перебуває в комунальній власності Машівської селищної ради, а отже не набула права розпоряджатися нею.

В той же час, згідно листа відділу комунального майна, містобудування, архітектури та земельних ресурсів Машівської селищної ради Полтавської області від 22.09.2021 вих.№204, адресованого Машівській селищній раді, вказаний відділ повідомив відповідача, що станом на 22.09.2021 року інвентаризація земельної ділянки, що розташована поряд із земельними ділянками: кадастровий номер 5323084403:03:001:0139, 5323484300:00:001:0946, 5323084400:00:003:0114 не проведена.

Надаючи оцінку таким доводам відповідача, суд вкотре звертає увагу на положення частини 7 статті 118 ЗК України, в якій визначено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проте, на переконання суду, оскаржуване рішення не містить належних мотивів щодо відмови у наданні відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою, які визначені ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Окремо суд наголошує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-IX від 28 квітня 2021 року, який набрав чинності 27 травня 2021 року, розділ X Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого визначено, зокрема, наступне:

"24. З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом .

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними".

Суд зауважує, що відповідачем не доведено віднесення обраної позивачем земельної ділянки до земель, визначених в пунктах "а"-"е" абзацу першого вказаних вище положень п. 24 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України.

Як вказано в постанові Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 509/594/17, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.

Тобто, документація із землеустрою і розробляється з тією метою, щоб чітко ідентифікувати відповідну земельну ділянку. А надання дозволу на її розробку не покладає на відповідача безумовного обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.

За наведених вище обставин, суд доходить висновку, що ті підстави відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення документації із землеустрою, які визначені в оскаржуваному рішенні, є неповними та такими, які не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду цієї справи, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 22.06.2021 ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, що розташована за межами населених пунктів на території Машівської селищної ради Машівського району, Полтавської області, з урахуванням правових висновків сформульованих судом у даному рішенні.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн. підтверджується квитанцією №0.0.225722839.1 від 08.09.2021.

Зважаючи на задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Машівської селищної ради Полтавської області (вул. Незалежності, буд. 113, смт Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400, ідентифікаційний код 21047618) про визнання протиправним рішення та скасування, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Машівської селищної ради Полтавської області десятої позачергової сесії восьмого скликання від 10 серпня 2021 року Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 .

Зобов`язати Машівську селищну раду Полтавської області повторно розглянути заяву від 22.06.2021 ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, що розташована за межами населених пунктів на території Машівської селищної ради Машівського району, Полтавської області, з урахуванням правових висновків сформульованих судом у даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Машівської селищної ради Полтавської області (вул. Незалежності, буд. 113, смт Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400, ідентифікаційний код 21047618) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Суддя І.Г. Ясиновський