Рішення

від 17.11.2021 по справі 560/7668/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/7668/21

РІШЕННЯ

іменем України

17 листопада 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 26 квітня 2021 року №29 в частині відмови затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,00 га із кадастровим номером 6822784800:07:004:0094 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Кременчуківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області та надання її позивачці безкоштовно в приватну власність;

- зобов`язати Антонінську селищну раду Хмельницького району Хмельницької області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,00 га із кадастровим номером 6822784800:07:004:0094 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Кременчуківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області та надати її позивачці безкоштовно в приватну власність.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що рішенням Кременчуківської сільської ради від 27.11.2020 №12 їй надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшого отримання у приватну власність. Це зумовило замовлення технічної документації в землевпорядній організації, внаслідок чого земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 6822784800:07:004:0094. Надалі позивачка звернулася до відповідача щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у приватну власність. Проте рішенням від 26.04.2021 №29 їй відмовлено, оскільки земельна ділянка прилягає до об`єктів водного фонду, відноситься до прибережної захисної смуги та визначена на Публічній кадастровій карті України шаром "Умовна прибережна захисна смуга". На думку позивачки підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. Вважає, що рішення від 26.04.2021 №29 є протиправним у зв`язку з зазначенням в ньому підстав, які не визначені ЗК України.

Відповідач правом подати відзив не скористався.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2021 суддею Лабань Г.В. відкрито провадження в адміністративній справі №560/7668/21, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2021 справу №560/7668/21 прийнято до провадження судді Фелонюк Д.Л.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 звернулася до Кременчуківської сільської ради з заявою від 20.11.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства з метою подальшої передачі її у безоплатну власність на території Кременчуківської сільської ради, придатної для ведення селянського господарства.

Рішенням Кременчуківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області від 27.11.2020 №12 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 " надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства (земель сільськогосподарського призначення), що розташована за межами населених пунктів Кременчуківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

Виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки 01.03 для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з висновком про розгляд документації із землеустрою (ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 01.03.2021 №5238/82-21) отримано погодження вказаного проекту.

Позивачка звернулася до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 26.04.2021 №29 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні безоплатно у власність земельної ділянки кадастровий номер 6822784800:07:004:0094, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Кременчуківської сільської ради, Красилівського району, Хмельницької області, у зв`язку з тим, що зазначена земельна ділянка прилягає до об`єкту водного фонду, відноситься до прибережної захисної смуги та визначена на Публічній кадастровій карті України шаром "Умовна прибережна захисна смуга".

Позивачка, вважаючи рішення від 26.04.2021 №29 протиправним, звернулася з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з підпунктом б) частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Приписами частин 1 - 3 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У статті 121 ЗК України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт "б" частини 1).

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема, з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до приписів статті 186-1 ЗК України (чинної на час прийняття спірного рішення);

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Наведені норми права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчать про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Зі змісту частини 6 статті 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Згідно з частиною 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до статті 25 Закону України від 22.05.2003 №858-IV "Про землеустрій" (далі - Закон №858-IV) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону №858-IV визначено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому ЗК України, цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 4 статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Положеннями частини 5 статті 186-1 ЗК України встановлено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною 6 статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до частини 8 статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Таким чином, статтею 186-1 ЗК України було передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

За приписами частини 7 статті 186-1 ЗК України територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, при вирішенні питання про затвердження проекту землеустрою заборонено вимагати, зокрема, надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону №858-IV, а також проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

При цьому, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Результат розгляду з питань затвердження проекту землеустрою оформлюється відповідним органом у формі рішення, що прямо встановлено частиною 9 статті 118 ЗК України.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Такий висновок був зроблений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.02.2021 у справі №560/1282/19 (адміністративне провадження № К/9901/30719/19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як встановив суд, проект землеустрою був погоджений територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ГУ Держгеокадастру в Одеській області).

Крім того, в матеріалах справи міститься витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.03.2021 НВ-3512479762021, на заяву ОСОБА_1 від 02.03.2021, з якого слідує, що земельній ділянці прощею 2,0000 га присвоєно кадастровий номер 6822784800:07:004:0094; цільове призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Тобто, при розробленні проекту землеустрою земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, що ідентифікує таку ділянку як окрему.

Оскільки на затвердження до відповідача подано погоджений висновком проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 6822784800:07:004:0094), то цей проект в силу положень статті 186-1 ЗК України вважається таким, що відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою.

Отже, реєстрація державним кадастровим реєстратором земельної ділянки на підставі поданого проекту землеустрою відповідно до статей 9, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою, та, відповідно, про безпідставність мотиву відповідача, зазначеного в оскарженому рішенні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 26.04.2021 №29 не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а тому, є протиправним та його належить скасувати, а позов у цій частині позовних вимог слід задовольнити.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже позовна вимога зобов`язального характеру є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому, не належить задоволенню.

Суд також зважає на те, що в позовних вимогах зобов`язального характеру вказано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка є різновидом документації із землеустрою, визначеним статтю 25 Закону №858-IV. Проте, у заяві від 20.11.2020 та в рішенні Кременчуківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області від 27.11.2020 №12 зазначено саме про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який, як вже зазначалося, теж визначений нормами статті 25 Закону №858-IV як вид документації із землеустрою.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, із кадастровим номером 6822784800:07:004:0094, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.

Позивачка сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 26.04.2021 №29 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки".

Зобов`язати Антонінську селищну раду Хмельницького району Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, із кадастровим номером 6822784800:07:004:0094, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) Відповідач:Антонінська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області (площа Графська буд. 6, смт. Антоніни, Красилівський район, Хмельницька область, 31022 , код ЄДРПОУ - 04407342) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк