Постанова

від 17.11.2021 по справі 420/13905/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/13905/20

Суддя першої інстанції: Токмілова Л.М..

Час та місце ухвалення судового рішення ---. , м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 04.02.2021р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

08.12.2020р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0058458-5206-1514 від 06.05.2020р. про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019р. у розмірі 1351258,25грн. та податкової вимоги від 02.10.2020р. №2660-13.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що склади та надвірні будівлі використовуються позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, у зв`язку з чим оскаржувані податкове повідомлення - рішення та податкова вимога Головного управління ДПС в Одеській області, якими визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік є протиправними.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2021р. відмовлено у задоволенні позову з підстав того, що акт обстеження нежилих будівель не є достатнім доказом на підтвердження використання спірної нерухомості безпосередньо у сільськогосподарській діяльності сільськогосподарського товаровиробника, тому позивач не відповідає вимогам до суб`єкта - власника об`єктів нежитлової нерухомості, для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень п. ж п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Апелянт вважає, що оскільки він є сільськогосподарським товаровиробником та використовує об`єкт нерухомості (склади, надвірні споруди) безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, тому вказана нерухомість не є об`єктом оподаткування.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що, позивачу на праві власності належить комплекс будівель, об`єкт нежитлової нерухомості загальною площею 4318,5кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.9/

Позивачу на праві користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком на 49 років належать земельні ділянки: кадастровий номер 5122385900:01:004:0323, загальною площею 3,5841га; кадастровий номер 5122310100:01:004:0304, загальною площею 9,3034га. /а.с.10,11/

06.05.2020р. Головним управлінням ДПС у Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0058458-5206-1514 від 06.05.2020р, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в розмірі 135158,25грн. /а.с.7/

02.10.2020р. Головним управлінням ДПС у Одеській області направлено позивачу податкову вимогу №2660-13, відповідно до якої сума податкового боргу платника податків становить 135158,25грн. /а.с.8/

Не погоджуючись з податковою вимогою та податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015р.) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 цього Кодексу належить до місцевих податків.

Відповідно до пп. 266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1. п. ж.2. ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Не є об`єктом оподаткування: а) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності); б) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки; в) будівлі дитячих будинків сімейного типу; г) гуртожитки; ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад; д) об`єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину; е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках; є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств; ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК018- 2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку; з) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств; и) об`єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об`єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність; і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг; ї) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно- курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій; й) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров`я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій; к) об`єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України; л) об`єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім`ям, у яких виховується п`ять та більше дітей.

Підпунктом 266.6.1. п.266.2 ст.266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно пп.266.3.1. п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Нормою пп. 266.4.1. п. 266.4 ст. 266 ПК України закріплено пільги зі сплати податку.

Зокрема, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями) (пп. 266.4.2. п. 266.4 ст. 266 ПК України).

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є одним із видів податку на майно, особливістю якого, є встановлення його ставок та пільг на місцевостях відповідними повноважними органами місцевого самоврядування.

Так, абзац є пп. 266.2.2. п 266.1 ст.266 ПК України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

При цьому, слід зазначити, що у абзаці ж пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України законодавцем використано правову конструкцію, яка передбачає одночасно дві умови для звільнення об`єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме: 1) суб`єкт, який володіє об`єктами нерухомості повинен бути сільськогосподарським товаровиробником; 2) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) повинен використовуватись безпосередньо у сільськогосподарській діяльності такого сільськогосподарського товаровиробника.

За визначенням в пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно з абз.2 ст.1 Закону України Про сільськогосподарський перепис виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Згідно ст.1 Закону України Про сільськогосподарський перепис домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життєдіяльності, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких із цих стосунків, або перебувати і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.

Таким чином, аналіз наведених правових норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що законодавець визначає правовий статус сільськогосподарського товаровиробника як юридичну особу чи фізичну особу, що здійснюють виробництво, переробку, постачання чи реалізацію сільськогосподарської продукції, тобто займаються відповідною сільськогосподарською діяльністю.

Будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, та не здаються їх власниками в оренду, позичку, лізинг не є об`єктами оподаткування згідно з п. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Дана правова позиція викладена у відповідності до постанови Верховного Суду від 04.03.2021р. у справі №500/2782/18.

Отже, з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену п. ж пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, слід встановити, чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірних нежитлових будівель як об`єктів сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

Для набуття статусу сільськогосподарського товаровиробника, позивач має бути виробником сільськогосподарської продукції. Виробниками сільськогосподарської продукції можуть бути юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Так, згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000р. №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Згідно технічного паспорта на комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_1 , він складається з: адміністративної будівлі, складів, боксів, майстерні, вагової, прохідної, сараїв, навісу, убиральні, надвірної споруди, замощення.

Тобто, комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_1 відповідає вимогам Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

В ході обстеження вказаного комплексу будівель нежитлової нерухомості 17.11.2020р. комісією Кілійського територіальної громади, в присутності позивача, встановлено, що комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_1 , використовуються, як складські приміщення для зберігання зернової продукції, зберіганні і обслуговування сільськогосподарської техніки, зберігання сіна та соломи, зберігання інструментів та запчастин для ремонту і обслуговування сільськогосподарської техніки, також знаходиться мілке обладнання для виготовлення корму для птиці та тварин у власних потребах.

Згідно з договорами збереження зерна, книги обліку зерна, облікових листів тракториста, ОСОБА_1 займається збереженням зерна з використанням комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належна йому нежитлова нерухомість відповідно до Законів України використовуються ним в сільськогосподарській діяльності.

Враховуючи викладене, оскільки комплекс будівель, що перебуває у власності позивача, відноситься до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються особою, що займаються сільськогосподарською діяльністю, з використанням землі сільськогосподарського призначення, тому спірна нерухомість не є об`єктом оподаткування згідно з пунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а оскаржувані податкове повідомлення-рішення, а також податкова вимога винесена на підставі нього, - є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи невірно застосував норми матеріального та процесуального закону, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0058458-5206-1514 від 06.05.2020р. та податкову вимогу від 02.10.2020р. №2660-13.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.