Постанова

від 17.11.2021 по справі 654/1739/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 654/1739/17

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Кравця О.О.,

- Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 жовтня 2019 року, прийняте у складі суду судді Францішка Ю.В. в місті Гола Пристань, по справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Херсонській області про зобов`язання вчинити певні дії в межах виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Олешківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області) звернулось до Голопристанського районного суду Херсонської області з адміністративним позовом до Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Херсонській області, в якому позивач просив суд зобов`язати відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження №40042341.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивачем фактично вже виконано зобов`язання, покладені на нього рішенням суду по справі №2а-1958/2011.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 жовтня 2019 року адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України Херсонської області до Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби про зобов`язання вчинити певні дії в межах виконавчого провадження задоволено. Зобов`язано Голопристанський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області винести постанову про закінчення виконавчого провадження №40042341.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , який не брав участь у справі та є стягувачем у межах виконавчого провадження №40042341 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване рішення винесено з порушеннями норм матеріального права та процесуального права, їх неправильним застосуванням, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішення суду по справі №2а-1958/2011 не виконане, а вказана справа знаходилась у Верховному Суді, де розглядалось питання бездіяльності пенсійного органу стосовно невиконання вказаного рішення. Апелянт вважає, що апелянта необхідно було залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, а подані ним письмові заперечення були проігноровані судом. На думку апелянта, суд не має права зобов`язувати посадових осіб органів державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України Про виконавче провадження можуть здійснюватись лише державним виконавцем або відповідною особою державної виконавчої служби, оскільки це буде втручанням суду в дискреційні повноваження державного виконавця.

Позивач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні в Голопристанському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області перебуває виконавчий лист №2а-1958/2011, виданий 02.10.2013 Голопристанським районним судом Херсонської області про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виконавче провадження № 40042341 відкрите 07.10.2013 (а. с. 4).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1055 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України , управління Пенсійного фонду України в м. Гола Пристань та Голопристанському районі перейменовано на Голопристанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області.

Згідно постанови Голопристанського міськрайонного Відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 12.04.2017, змінено сторону у виконавчому провадженні №40042341 з Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області на Голопристанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України припинило свою діяльність Голопристанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області (код 21295005, що розташоване за адресою:75600, Херсонська область, м.Гола Пристань, вул.Горького.20) шляхом злиття та утворення Олешківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області (код ЄДРПОУ 41246218 ), яке є правонаступником всіх прав та обов`язків припиненого Голопристанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області). Згідно ухвали Голопристанського районного суду від 26.05.2017 №654/1242/17 сторону у виконавчому провадженні замінено, а саме Голопристанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області замінено на Олешківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 по справі №2а-1958/11, скасовано постанову Голопристанського районного суду Херсонської області, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області призначити ОСОБА_1 державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст. ст. 49, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та здійснити відповідний перерахунок та виплати за період з 27.10.2010.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 по справі № 2а-1958/11 роз`яснено постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 щодо кінцевого строку перерахунку. А саме, перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 27.10.2010 по 27.04.2011 здійснити відповідно до ст.ст. 49, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ; надалі здійснювати виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства.

Так, на виконання рішення суду, управлінням Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області від 05.04.2013 було проведено перерахунок основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком проведено перерахунок основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 27.10.2010. Доплата пенсійних коштів за період з 27.10.2010 по 27.04.2011 склала 14413,32 грн. та включена у додаткову відомість.

Вважаючи, що фактично вже виконано зобов`язання, покладені на нього рішенням суду по справі №2а-1958/2011, пенсійний орган звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту виконання Управлінням Пенсійного Фонду всіх зобов`язань покладених на нього рішенням суду. За висновками суду першої інстанції, виконавче провадження №40042341 підлягає закінченню на підставі фактичного виконання, а відтак позовні вимоги про зобов`язання відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження №40042341 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Водночас, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Тобто, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за наявними критеріями.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Колегія суддів зазначає, що стаття 287 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до положень ч.1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси , а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Аналогічні положення були закріплені у ст. 181 КАС України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви).

Вирішуючи справу суд, у першу чергу, зобов`язаний встановити наявність порушеного права та відповідність обраного позивачем способу його захисту ти, що визначені законодавством. Невідповідність заявлених позовних вимог вказаним умовам є підставою для відмови судом у їх задоволенні.

Адміністративний суд, задовольняючи позов, повинен застосувати конкретний спосіб захисту порушеного права, що залежить від змісту суб`єктивного права, за захистом якого особа звернулася до суду та від характеру його порушення суб`єктом владних повноважень. При цьому, має існувати чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою обрання певного способу захисту порушеного права має бути можливість усунення перешкод у здійсненні особою свого права шляхом застосування саме такого способу їх захисту.

З системного тлумачення вимог ст. 287 КАС України, які у межах спірних правовідносин є спеціальними, колегія суддів вбачає, що зобов`язанню органу державної виконавчої служби вчинити певні дії повинно обов`язково передувати встановлення судом факту порушення прав позивача рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 19.04.2018 у справі №800/426/17, під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень потрібно розуміти зовнішню форму його поведінки (діяння), яка полягає у неприйнятті рішення чи нездійсненні юридично значимих та обов`язкових дій на користь певних заінтересованих осіб, які на підставі закону були віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були прийняті (здійснені) (постанова від 19.04.2018 у справі №800/426/17).

Отже, у випадку не встановлення судом факту допущення протиправної бездіяльності відповідачем, у суду відсутні підстави стверджувати про те, що між характером допущеного правопорушення з боку суб`єкта владних повноважень та обраним позивачем способом захисту порушеного права існує якийсь взаємозв`язок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №800/580/17 вказала, що суд при задоволенні позовних вимог може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, одночасно зобов`язавши його виправити оскаржувані порушення.

У постанові від 04.08.2020 у справі №340/2074/19 Верховний Суд розвинув цей висновок і додатково зазначив, що як у пункті 4 частини 1 статті 5, так і у пункті 4 частини 2 статті 245 КАС України цей спосіб захисту складається з двох частин:

1) констатуючої - суд визнає бездіяльність протиправною;

2) зобов`язуючої - суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вчинити певну дію, прийняти рішення на користь позивача.

Отже, за умови констатації бездіяльності як протиправної, суд зобов`язаний в силу закону застосувати і спонукаючий засіб впливу та зобов`язати відповідача виправити порушення шляхом вчинення певних дій, які не були вчинені протиправно.

Водночас за умови відсутності встановлення судом першої інстанції будь-якої протиправної бездіяльності з боку відповідача, у нього не було підстав зобов`язувати його вчиняти певні дії для усунення наслідків цієї бездіяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за фактичних обставин даної справи, суд першої інстанції був позбавлений права зобов`язувати орган державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України Про виконавче провадження віднесені до дискреційних повноважень зазначеного органу, без здійснення правої оцінки дій або бездіяльності органу виконавчої служби.

До того ж, дійшовши висновку про доведеність факту виконання Управлінням Пенсійного Фонду всіх зобов`язань покладених на нього рішенням суду, суд першої інстанції взагалі не надав правової оцінки тому факту, що окремою ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 26.03.2018 року по справі №2а-1958/2011, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області по виконанню зазначених постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 року.

Крім того, судом першої інстанції було допущено також порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, адже суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , як стягувача у межах виконавчого провадження №40042341 та позивача по справі №2а-1958/2011, якого не було залучено до участі у справі, при цьому оскаржуване рішення у даній справі беззаперечно стосується прав та інтересів ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 жовтня 2019 року - задовольнити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 жовтня 2019 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Херсонській області про зобов`язання вчинити певні дії в межах виконавчого провадження - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О. О. Кравець

Суддя: Л. Є. Зуєва