Постанова
від 09.11.2021 по справі 380/4237/21
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4237/21 пров. № А/857/15880/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.,

за участю секретаря судового засідання Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю Винниківська Тютюнова Фабрика на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року (головуючий суддя Клименко О.М., м. Львів, повний текст складено 02.07.2021) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Винниківська Тютюнова Фабрика до Північного регіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Винниківська Тютюнова Фабрика звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Північного регіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (відповідач - 1), Державної податкової служби України (відповідач - 2) в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 19 березня 2021 р. №16-к Про відрядження ; визнати протиправними дії Північного регіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків по формуванню направлення на перевірку від 23.03.2021 Головному державному ревізору-інспектору відділу взаємодії з правоохоронними органами та інформаційно-аналітичного забезпечення Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Приходьку Денису.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Винниківська Тютюнова Фабрика оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що права позивача не порушені.

Однак відповідно до ч.2.ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Враховуючи вимоги ч.2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно ч.1.ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Виходячи зі змісту наведених норм, судовому захисту підлягає виключно порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Якщо ж таке право не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Відтак, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №295/14795/16-а, від 23.11.2018 у справі №296/10121/17, від 29.01.2019 у справі №826/10853/17, від 05.03.2019 у справі №360/2334/17.

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді Про верховенство права , що затверджена Венеціанською комісією на 86 пленарному засіданні (Венеція, 25-26.03.2011), зазначила, що однією зі складових верховенства права є правова визначеність, яка вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають (пункти 41, 46).

У рішенні Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-ри/2010 вказано, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; е) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обгрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відтак, рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.

В оскаржуваному Наказі №16-к від 19.03.2021р. прямо вказано, що ОСОБА_1 відряджений за місцезнаходженням апелянта - ТОВ Винниківська тютюнова фабрика (код ЄДРПОУ37741731) .

Направлення на перевірку від 22.03.2021 на ім`я ОСОБА_1 було сформовано відповідачем -1 саме на підставі неправомірного Наказу №16-к від 19.03.2021р.

Головний державний ревізор-інспектор відділу взаємодії з правоохоронними органами та інформаційно-аналітичного забезпечення Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_1 як підставу прибуття до Апелянта для участі у документальній плановій виїзній перевірці пред`явив апелянту саме Наказ №16-к від 19.03.2021 та Направлення на перевірку від 22.03.2021.

Тому Наказ №16-к від 19.03.2021 та формування Направлення на перевірку від 22.03.2021 безпосередньо стосуються прав та обов`язків апелянта щодо допуску на їх підставі ОСОБА_1 до проведення документальної планової виїзної перевірки

Відповідач-1, і відповідач-2 є окремими суб`єктами владних повноважень - контролюючими органами, кожен з яких вправі здійснювати перевірку позивача, за умови дотримання встановленої ПК України та іншими нормативно-правовими актами правил.

Ані ПК України, ані жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено право відряджати одним контролюючим органом своїх працівників до складу інших контролюючих органів для здійснення перевірок платників податків, що вже розпочалися.

Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що права позивача не є порушеними, а тому не підлягають судовому захисту, є помилковим.

У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №9-п від 09.02.2021 Про проведення документальної планової перевірки ТОВ Винниківська тютюнова фабрика призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Винниківська тютюнова фабрика , місцезнаходження: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Бузкова, буд. 2, кв. 304) з 24 лютого 2021 року тривалістю 30 робочих днів.

Метою перевірки визначено: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства та з метою контролю за правильністю нарахування, обчислення сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.10.2018 по 30.09.2020

19 березня 2021 року ДПС України прийнято наказ №16-к Про відрядження , відповідно до п.1. якого відряджено у службових справах до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - місце проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Винниківська тютюнова фабрика , місцезнаходження: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Бузкова, буд. 2, кв. 304 посадову особу Державної податкової служби України - Приходька Дениса Миколайовича - головного державного ревізора-інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами та інформаційно-аналітичного забезпечення Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом до Львівської області строком на 7 днів з 21.03.2021 по 27.03.2021.

Наказом Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22 березня 2021 року №34-П додатково залучено фахівця ДПС України до проведення документальної планової перевірки ТОВ Винниківська тютюнова фабрика з випискою відповідного направлення, а саме: головного державного ревізора-інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами та інформаційно-аналітичного забезпечення Департаменту боротьби з відмиванням доходів Державної податкової служби України ОСОБА_1 .

22 березня 2021 року начальником Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі великими платниками податків на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, наказу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №9-п від 09.02.2021 р. Про проведення документальної планової перевірки ТОВ Винниківська тютюнова фабрика підписано направлення на перевірку №56/35-00-07-01 головному державному інспектору відділу взаємодії з правоохоронними органами та інформаційно-аналітичного забезпечення Департаменту боротьби з відмиванням доходів Денису Приходьку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту спірного наказу від 19.03.2021 №16-к Про відрядження слідує, що відповідачем 2 відряджено у службових справах до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - посадову особу Державної податкової служби України - ОСОБА_1 до Львівської області строком на 7 днів з 21.03.2021 по 27.03.2021.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

З огляду на це суд першої інстанції вважав, що ці відносини є двосторонніми і їх учасниками є лише Державна податкова служба України та головний державний інспектор відділу взаємодії з правоохоронними органами та інформаційно-аналітичного забезпечення Департаменту боротьби з відмиванням доходів Денис Приходько. Інші особи не є учасниками цих правовідносин.

Тому, оскільки оспорюване позивачем рішення пов`язане зі здійсненням контрольних, наглядових функцій контролюючими органами, є лише процедурним заходом в рамках податкового контролю та не порушує законних прав, свобод та інтересів позивача, не породжує жодних прав та обов`язків для нього, тому у суд першої інстанції вважав, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині, що стосуються оспорюваного наказу відповідача - 1.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає так висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 61.1., 61.2. статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, який здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Податковий контроль здійснюється шляхом:

- ведення обліку платників податків;

- інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин;

- моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу (ст. 62 Податкового кодексу України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

Крім того, приписи ПК України установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Надаючи оцінку наказу від 19.03.2021 №16-к Про відрядження , колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному Наказі №16-к від 19.03.2021 прямо вказано, що ОСОБА_1 відряджений за місцем проведення документальної планової виїзної перевірки та за місцем знаходженням ТОВ Винниківська тютюнова фабрика (код ЄДРПОУ37741731).

Отже спірний Наказ №16-к від 19.03.2021 стосуються прав та обов`язків Товариства щодо допуску на їх підставі ОСОБА_1 до проведення документальної планової виїзної перевірки

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що нормами ПК України, ані жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено право відряджати одним контролюючим органом своїх працівників до складу інших контролюючих органів для здійснення перевірок платників податків, що вже розпочалися. Відповідачі у справі є окремими суб`єктами владних повноважень - контролюючими органами, кожен з яких вправі здійснювати перевірку, за умови дотримання встановленої ПК України та іншими нормативно-правовими актами правил.

Крім того, Наказ №16-к від 19.03.2021 винесений на підставі підпункту 1.2.1 пункту 1 та підпункту 2.2.2 пункту 2 наказу ДПС від 04.09.2020 №470 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (далі - Методичні рекомендації).

Згідно п.п. 1.2.1 п. 1 вказаних Методичних рекомендацій рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Кодексу оформлюється наказом, який підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) територіального органу ДПС. У такому наказі зазначаються дата видачі, найменування територіального органу ДПС, який його видав, та територіального органу ДПС, який буде проводити таку перевірку (у випадках призначення такої перевірки органом ДПС вищого рівня відповідно до підпунктів 78.1.5 та 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Кодексу), найменування та реквізити суб`єкта (найменування або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, а також код за ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), який перевіряється, та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова виїзна/невиїзна або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС та скріплення відповідною печаткою цього органу.

Зразок оформлення наказу на проведення документальної перевірки наведено у додатку 1 до цих Методичних рекомендацій.

Рішення про проведення перевірки може бути оформлено наказом відповідного територіального органу ДПС, якій згідно визначених статтею 19-1 Кодексу повноважень виконує функції щодо здійснення заходів адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проведення відповідно до законодавства перевірок та звірок платників податків (далі - територіальні органи ДПС) та/або Державної податкової служби України, зокрема, наказом:

Державної податкової служби України - для проведення документальних планових та позапланових або фактичних перевірок платників податків із залученням працівників Державної податкової служби України та/або територіальних органів ДПС;

територіальних органів ДПС - для проведення документальних планових та позапланових або фактичних перевірок платників податків із залученням працівників відповідного територіального органу ДПС, а за письмовим дорученням (погодженням) керівників відповідних структурних підрозділів Державної податкової служби України - із залученням також працівників Державної податкової служби України та інших територіальних органів ДПС.

За письмовим дорученням (погодженням) керівника (його заступника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС, погодженим Державною податковою службою України, працівники цього органу можуть залучатися до проведення документальних планових та позапланових або фактичних перевірок, що проводяться іншими територіальними органами ДПС.

У відповідності до положень підпункту 2.2.2 пункту 2 Методичних рекомендацій підставою для залучення до проведення документальних планових перевірок або позапланових перевірок, які носять комплексний характер, працівників підрозділів боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, є письмове погодження керівника (його заступника або уповноваженої особи) відповідного територіального органу ДПС, про необхідність їх залучення, прийняте за вмотивованим зверненням (доповідною запискою) керівника територіального підрозділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, у якому наводиться інформація щодо наявних ризиків у діяльності платника податків, у тому числі в частині заниження та/або несплати податкових зобов`язань, порушення вимог іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи. Участь працівників зазначених підрозділів у проведенні документальних планових перевірок платників податків, включених до планів-графіків за їх пропозицією, є обов`язковою.

У разі якщо внаслідок коригування затвердженого плану-графіка проведення документальних перевірок, підлягають виключенню платники податків, які були включені до нього за пропозицією підрозділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, виключення з плану-графіка таких платників здійснюється з обов`язковим повідомленням зазначеного підрозділу.

У разі коли під час проведення документальної перевірки платника податків, у якій не беруть участь працівники підрозділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, встановлюються факти проведення фінансових операцій, які містять ознаки таких, що можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, підрозділ, який здійснює (очолює) перевірку, забезпечує опрацювання інформації про такі операції в порядку, визначеному Положенням про порядок організації роботи при виявленні органами ДПС фінансових операцій, та в обов`язковому порядку протягом двох робочих днів за днем виявлення таких операцій, але не пізніше закінчення перевірки повідомляє про встановлені факти територіальний підрозділ боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, та надає пропозиції щодо залучення до цієї перевірки його працівників.

Після отримання відповідного повідомлення від підрозділу, що здійснює (очолює) перевірку, керівник підрозділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, забезпечує розгляд та аналіз отриманої інформації, та не пізніше наступного робочого дня подає керівнику відповідного територіального органу ДПС (його заступнику або уповноваженій особі) вмотивований висновок (доповідну записку) про необхідність залучення до проведення такої перевірки працівників підрозділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

На підставі зазначеного висновку керівник відповідного територіального органу ДПС (його заступник або уповноважена особа) приймає рішення про необхідність залучення до проведення такої перевірки працівників підрозділів боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

При залученні до проведення документальних перевірок працівників підрозділів боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, зазначені відповідальні особи забезпечують надання зі службовою запискою підрозділу, що здійснює (очолює) перевірку:

інформації щодо встановлених ризиків та питань, що підлягають відпрацюванню у процесі перевірки, у тому числі в частині заниження та/або несплати податкових зобов`язань, порушення вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи (крім випадків, коли така інформація вже надавалась у порядку, передбаченому підпунктом 2.1.4 підпункту 2.1 пункту 2 цих Методичних рекомендацій), та інших пропозицій, необхідних для формування робочого плану проведення перевірки, - у терміни, встановлені підпунктом 2.1.2 підпункту 2.1 пункту 2 цих Методичних рекомендацій;

оформлених з дотриманням вимог нормативно-правових актів та розпорядчих документів ДПС відповідних матеріалів, інформації щодо перевірених документів тощо для включення їх до акта (довідки) перевірки та/або відповідних додатків до нього - у порядку та терміни, визначені підпунктом 1.6.1 підпункту 1.6 пункту 1 цих Методичних рекомендацій.

Хоча і вказані Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом та носять рекомендаційний характер для застосування при організації, проведенні реалізації матеріалів перевірок платників податків органами ДПС, однак відповідачі не дотримались і положень таких рекомендацій, оскільки в матеріалах справи відсутні будь які доручення, письмові погодження та інші документи які би свідчили про дотримання податковим органом зазначених вище положень, попри те, що п. 2 наказу ДПС від 04.09.2020 року №470 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків зобов`язано керівникам структурних підрозділів ДПС, головних управлінь ДПС в областях, м. Києві, міжрегіональних управлінь ДПС по роботі з великими платниками податків забезпечити доведення наказу до підпорядкованих структурних підрозділів та його практичне використання при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків.

Відповідно до ч.2.ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно ч.1.ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту підлягає виключно порушене право особи . До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.