Постанова

від 15.11.2021 по справі 915/980/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

---

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 915/980/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Принцевської Н.М.

суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Представники сторін в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020

по справі №915/980/20

за позовом Приватного підприємства "ВІГ"

до Миколаївської міської ради

про визнання додаткової угоди укладеною,

(суддя суду першої інстанції: Адаховська В.С., місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 22)

17.07.2020 Приватне підприємство ВІГ (далі - ПП ВІГ ) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 16.07.2020 №1 (вх. № 8708/20) до Миколаївської міської ради, в якій просить визнати додаткову угоду про поновлення договору оренди від 17.02.2005 №3020 укладеною в редакції, зазначеній в прохальній частині позовної заяви.

Позов мотивовано тим, що відповідачем не розглянуто заяви позивача про поновлення зазначеного вище договору; позивач після закінчення строку дії договору оренди за відсутності заперечень Миколаївської міської ради продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендну плату.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 по даній справі позов задоволено повністю, визнано додаткову угоду до договору оренди землі від 17.02.2005, укладеного між Приватним підприємством "ВІГ" і Миколаївською міською радою та зареєстрованого у Миколаївській міській раді 05.03.2005 за № 3020 та у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.2005 за №040500100172, укладеною в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення договору оренди землі від 17.02.2005, зареєстровано у Миколаївській міській раді 05.03.2005 за № 3020 та у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.2005 за №040500100172

м. Миколаїв "____"

---

20__ р.

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА , ідентифікаційний код юридичної особи - 26565573, що надалі іменується Орендодавець , в особі міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з однієї сторони, та ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВІГ" в особі директора Жихарева Сергія Володимировича, який дії на підставі статуту, що надалі іменується Орендар , ідентифікаційний код юридичної особи - 32056520, з другої сторони, (далі разом іменуються Сторони, а кожна окремо - Сторона), відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі", п. 3.1 Договору оренди землі від 17.02.2005, зареєстровано у Миколаївській міській раді 05.03.2005 за № 3020 та у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.2005 за № 040500100172 (далі - Договір оренди), уклали цю Додаткову угоду (далі - Додаткова угода) про нижченаведене:

1. Поновити термін дії Договору оренди на 5 (п`ять) років, до 27 жовтня 2021 року, на тих самих умовах.

2. Всі умови вищевказаного Договору оренди, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

3. Ця Додаткова угода складена українською мовою у двох оригінальних примірниках - по одному для кожної Сторони, кожний з яких має однакову юридичну силу.

4. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін.

Реквізити та підписи Сторін

Орендодавець Орендар

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВІГ"

Ідентифікаційний код : 26565573Ідентифікаційний код: 32056520

Місцезнаходження : 54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20 тел. 0512 37-22-59Місце проживання : 54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 126/3, кв. 4 тел. НОМЕР_1

Міський голова

---

О.Ф. Сєнкевич (підпис) М.П.Директор ПП "ВІГ"

---

С.В.Жихарев (підпис) М.П.".

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що з урахуванням приписів законодавства про оренду землі та встановлених судом обставин, зокрема, що: 1) ПП "ВІГ" звернулося до Миколаївської міської ради з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих самих умовах, додавши до заяви відповідний проект додаткової угоди; 2) відповідачем з 01.07.2020 розглядається надіслана ПП "ВІГ" заява, і остаточне рішення Миколаївською міською радою досі не прийняте; 3) позивач після закінчення строку дії договору продовжує користуватися земельною ділянкою та належним чином виконувати обов`язки за договором оренди, що не спростовано Миколаївською міською радою та підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 15.07.2020 № 02-06/1033 про сплату орендної плати; 4) запропонована позивачем додаткова угода передбачає поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк, ? суд визнає, що наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання додаткової угоди до договору оренди укладеною в редакції, запропонованій позивачем.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Миколаївська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 у справі №915/980/20 скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Миколаївська міська рада вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим, на підставі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано, що в порушення приписів ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла під час виникнення правовідносин), позивач не звернувся до відповідача із заявою про поновлення оренди земельної ділянки до 27.04.2016, позивач не має права на продовження строку дії Договору оренди землі на підставі ч. 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", а тому в задоволенні позовних вимог з цих підстав слід відмовити.

Заявник апеляційної скарги вказав, що орендар не повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення терміну дії договору до спливу строку договору оренди землі, який встановлений вищевказаним договором та не надав доказів звернення в передбачений умовами договору строк.

На думку апелянта, позивачем не доведено дотримання процедури поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк, передбачений ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , у зв`язку з чим в задоволенні позовної вимоги щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі слід відмовити.

Заявник зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції ст.33 Закону України Про оренду землі , у зв`язку з чим рішення є необґрунтованим, а тому на підставі ст.277 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження у справі №915/980/20 за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020, справу призначено до судового розгляду на 15.03.2021 року о 14-00 год.

17.02.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "ВІГ" надійшло клопотання вх. №860/21, в якому позивач просив суд зупинити апеляційне провадження у справі №915/980/20 до закінчення перегляду та оприлюднення повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/1030/19.

В судове засідання представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 апеляційне провадження у даній справі було зупинено до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №903/1030/19.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2021 поновлено провадження по справі №915/980/20 за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 з 15.11.2021 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 15.11.2021 о 10-30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

У зв`язку із перебуванням судді - члена колегії Ярош А.І. у відпустці з 08.11.2021 року по 24.11.2021 року, розпорядженням керівника апарату суду №334 від 12.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/980/20.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 29.11.2019 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Разюк Г.П.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2021 прийнято справу №915/980/20 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.

15.11.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ПП ВІГ надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "ВІГ" (орендарем) та Миколаївською міською радою (орендодавцем) укладено договір оренди землі від 17.02.2005 № 3020 (далі - договір оренди), який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.2005 № 040500100172.

Умовами договору передбачено, що Миколаївська міська рада на підставі рішення від 27.10.2004 № 24/16 надала, а ПП "ВІГ" прийняло в оренду земельну ділянку поблизу житлового будинку № 12 по пр. Корабелів /Корабельний район/, - для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового кіоску; в оренду передано земельну ділянку загальною площею 11 кв.м., у тому числі 4 кв.м. під спорудою кіоску, 7 кв.м. під проходами, проїздами, без права передачі її в суборенду. Земельна ділянка вільна від забудови. Земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об`єктів (п.п. 1.1, 2.1-2.3 договору оренди).

Сторонами погоджено, що договір діє на протязі 5 років з дати прийняття рішення; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.1 договору оренди).

В подальшому ПП "ВІГ" укладено з Миколаївською міської радою договір від 03.11.2010 № 410-10 про зміни до договору оренди, який того ж дня зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.11.2010 № 041049800108.

У відповідності до умов договору про зміни від 03.11.2010 Миколаївська міська рада на підставі свого рішення від 18.12.2009 № 42/61 продовжила ПП "ВІГ" термін оренди земельної ділянки, яка була надана рішенням міської ради від 27.10.2004 № 24/16, для обслуговування торговельного кіоску поблизу житлового будинку № 12 по пр. Корабелів /Корабельний район/, строком до 27.10.2011; при цьому сторонами вирішено, що після закінчення строку договору орендар повинен звільнити земельну ділянку від споруди та привести її у стан, придатний для використання за призначенням (п. 1.1 договору про зміни від 03.11.2010, п. 3.1 договору оренди в редакції договору про зміни від 03.11.2010).

ПП "ВІГ" укладено з Миколаївською міської радою договір №147-12 про зміни до договору оренди, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Миколаїв, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.08.2012 № 481010004001166.

У відповідності до умов договору про зміни № 147-12 Миколаївська міська рада на підставі свого рішення від 01.03.2012 № 15/41 продовжила ПП "ВІГ" термін оренди земельної ділянки для обслуговування тимчасово розміщеного торговельного кіоску поблизу житлового будинку №12 по пр. Кораблів /Корабельний район/, строком до 27.10.2016; при цьому сторонами вирішено, що орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку дії договору; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди. Підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця (п. 1.1 договору про зміни № 147-12, п. 3.1 договору оренди в редакції договору про зміни № 147-12).

В подальшому після закінчення строку дії договору оренди позивач звернувся до Миколаївської міської ради з листом за вх. № 7133/18 від 01.07.2020, про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах; до заяви, згідно опису додатків до неї, позивачем додано відповідний проект додаткової угоди у двох примірниках.

Відповідну заяву Миколаївською міською радою залишено без реагування, а запропонований ПП "ВІГ" проект додаткової угоди не підписано.

Сторонами не заперечується, що позивач продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та вносити орендну плату, що на думку позивача свідчить про "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору оренди, що в свою чергу і стало підставою для звернення ПП "ВІГ" до Господарського суду Миколаївської області з відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до вимог ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією міських рад є вирішення питань регулювання земельних відносин.

У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 3 ст. 792 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 1 та 9 ст. 93 Земельного кодексу України).

Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі").

Порядок поновлення договору оренди земельної ділянки на момент виникнення спірних правовідносин визначався ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка мала назву "Поновлення договору оренди землі".

Так, згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 цього Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 зазначеного Закону).

При цьому ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 8, 9 ст. 33 вказаного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець на той час ототожнював поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої ч. 1-5, так і для підстави, передбаченої ч. 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди.

Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк).

Необхідно також наголосити, що таке звернення повинно бути вчинене у строк встановлений самим договором оренди, проте не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди.

Така конструкція цієї статті передбачає, що у випадку відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Таким чином, перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі, оскільки відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі № 915/1003/20.

Орендодавець, розглянувши у місячний строк таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення такого договору шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або надсиланню листа-повідомлення про наявність заперечень щодо такого поновлення договору має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проєкт додаткової угоди.

Факт порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц.

Вказану позицію підтримала і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 року у справі № 903/1030/19, до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі.

Так, у п. 28, 29 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що " 28. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважаючи за потрібне відступити від її висновків, викладених у постановах від 22.09.2020 року у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18. Підставою для відступу вважав те, що поновлення договору оренди землі згідно з ч. 6 ст. 33 Закону № 161-XIV є автоматичним продовженням вказаного договору на той самий строк і на тих самих умовах, які сторони погодили під час його укладення, без необхідності повідомляти орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі, а також надсилати проєкт додаткової угоди; таке поновлення не вимагає прийняття орендодавцем відповідного рішення, оскільки земельні правовідносини сторони вже врегулювали під час передання земельної ділянки й укладення договору оренди землі, а подальше регулювання закон передбачив у вигляді поновлення цього договору.

29. Велика Палата Верховного Суду, враховуючи, зокрема, внесені згідно із Законом № 340-IX зміни до Закону № 161-XIV (доповнення його ст. 32-2 "Поновлення договорів оренди землі" та викладення ст. 33 у новій редакції з назвою "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк") і до Земельного кодексу України, доповнення його ст. 126-1 "Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови"), вважає, що відсутні вагомі підстави для відступу від її висновку стосовно застосування ч. 6 ст. 33 Закону № 161-XIV у редакції, яка існувала до її зміни згідно із Законом № 340-IX. Процедура поновлення договору оренди землі та процедура укладення такого договору на новий строк справді мали би відрізнятися, причому у разі поновлення договору мав би існувати спеціальний порядок державної реєстрації права оренди на новий строк. Але ст. 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX вимагала від орендаря саме для поновлення договору оренди землі завчасно надіслати орендодавцеві повідомлення про таке поновлення з проектом відповідної додаткової угоди, а спеціального порядку державної реєстрації права оренди на новий строк законодавство не передбачало".

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар (п. 34 постанови).

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі (п. 35 постанови).

У постанові Великої Палата Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі №903/1030/19 також було роз`яснено, що ч. 5 та ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлювали загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

- за загальним правилом, викладеним у ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду;

- спеціальне правило, викладене у ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (ст. 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів:

1. Орендар належно виконує його обов`язки за договором;

2. Орендар повідомив орендодавця в установлені законом строки (у строк, встановлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі) про намір поновити договірні відносини на новий строк;

3. До листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі;

4. Орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди його не розглянув;

5. Орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;

6. Орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні договору.

Як зазначалося раніше, між ПП "ВІГ" (орендарем) та Миколаївською міською радою (орендодавцем) укладено договір оренди землі від 17.02.2005 № 3020 (далі - договір оренди), зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.2005 № 040500100172.

Сторонами погоджено, що договір діє на протязі 5 років з дати прийняття рішення; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.1 договору оренди).

З вказаних приписів договору вбачається, що орендар мав переважне право на поновлення договору на новий строк у разі звернення до орендодавця не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору з письмовим повідомленням про намір продовжити його дію, надіславши орендодавцеві проект додаткової угоди.

При цьому, з матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що позивач із відповідним письмовим повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі не звертався, в той час, як строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 27.10.2016 року.

Так, позивач лише після закінчення строку дії договору оренди звернувся до Миколаївської міської ради з листом за вх. № 7133/18 від 01.07.2020 про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах.

З огляду на вищевикладене, враховуючи приписи чинного законодавства, судова колегія зазначає, що позивачем не дотримано вимог, встановлених ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

В п. 35 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №903/1030/19 від 31.09.2021 зазначено, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого з них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Враховуючи відсутність письмового повідомлення з проектом додаткової угоди до закінчення строку дії договору оренди Миколаївської міської ради як орендодавця про намір позивача продовжити користування земельною ділянкою, судова колегія доходить висновку, що ПП "ВІГ" втратило право оренди земельної ділянки, оскільки договір не було поновлено, у зв`язку з тим, що позивачем не було дотримано передбаченої чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством процедури.

Судова колегія зазначає, що у постановах від 22.09.2020 року у справах №159/5756/18 та № 313/350/16-ц, висновки у яких було підтримано у постанові Великої Палати Верховного суду від 31.08.2021 року у справі № 903/1030/19, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступу від висновку судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17, а саме, стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди у строки, визначені в договорі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", як від висновку про те, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (ч. 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї норми).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає таким, що не відповідає зазначеним вище правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду висновок місцевого господарського суду про те, що орендар на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" набув право на поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, з огляду на виконання належним чином умови договору оренди, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та відсутність направлення орендодавцем орендарю листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії цього договору.

Таким чином, колегія суддів констатує, що ПП "ВІГ" в даному випадку права на продовження договору оренди на підставі ст. 6 Закону України "Про оренду землі" (тобто за спеціальним правилом) не набув, оскільки поновлення договору оренди могло відбутись за умови надіслання у встановлені договором строки орендарем листа-повідомлення з проектом додаткової угоди.

З огляду на вищевикладене, колегією суддів встановлено такі обставини, які надають достатні підстави для висновку про відмову у позові, враховуючи, що позивач, реалізовуючи переважне право на поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому ст.33 Закону України "Про оренду землі", не дотримався порядку та процедури, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 у справі №915/980/20 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 у справі №915/980/20 задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 у справі №915/980/20 скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "ВІГ" до Миколаївської міської ради про визнання додаткової угоди до Договору оренди землі від 17.02.2005 №3020 укладеною.

Стягнути з Приватного підприємства "ВІГ" (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 126/3, кв. 4,, код ЄДРПОУ: 32056520) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573) судовий збір за апеляційний перегляд справи в розмірі 3153 грн.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.11.2021 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

Г.П. Разюк