Рішення
від 22.02.2021 по справі 914/3256/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2021 справа № 914/3256/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Зусько І.С., розглянув матеріали справи

за позовом виконувача обов`язків керівника Львівської місцевої прокуратури №3, м.Львів в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м.Київ в особі Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області, м.Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Сервіс-1 , Львівська область, Пустомитівський район, с.Ставчани

про стягнення 5621,96 грн

за участю представників:

прокурор: Панкевич Р.В.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Співак Я.І.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Сервіс-1 про стягнення 5621,96 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2020 р. відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.01.2021 р.

15.01.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№890/21).

Ухвалою суду від 25.01.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 25.01.2021 р., судове засідання відкладено на 22.02.2020 р.

01.02.2021 р. надійшла відповідь на відзив позивача (вх.№2233/21), а 05.02.2021 р. - пояснення прокурора (вх.№2862/21).

В судовому засіданні 22.02.2021 р. суд розпочав розгляд справи по суті. Присутній прокурор та представник відповідача виступили з вступним словом та надали усні пояснення. Суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідив докази та заслухав пояснення з приводу доказів, після чого перейшов до проведення судових дебатів. В ході проголошення заключного слова прокурор підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити, а представник відповідача - в їх задоволенні відмовити.

Після цього, проаналізувавши зібрані у справі докази та у зв`язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

В судовому засіданні 22.02.2021 р. після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач зазначили, що інспектори позивача провели перевірку та габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача, за результатами чого встановили перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (перевищення загальної маси). На підставі складеного акту позивач сформував розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким за виявлені порушення відповідача зобов`язано здійснити оплату на суму 175,20 євро (еквівалентно 5621,96 грн за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку).

У зв`язку з тим, що відповідач порушив вимоги чинного законодавства щодо проїзду великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, не оскаржив та добровільно не сплатив визначену плату, прокурор та позивач просили суд стягнути з відповідача на користь позивача в дохід Державного бюджету 5621,96 грн плати за проїзд.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що в пунктах габаритно-вагового контролю документальний габаритно-ваговий контроль не здійснюється, а здійснюється лише точний габаритно-ваговий контроль.

Відповідач вважає, що працівниками позивача вагові параметри транспортного засобу у спосіб, встановлений законодавством, не визначалися, оскільки вагове обладнання не використовувалося, транспортний засіб не зважувався і у зв`язку з тим, що позивачем при складанні було використано товарно-транспортну накладну, яка не може вважатися належним доказом, то розрахунок складений невірно та є протиправним.

Прокурор та позивач заперечили проти доводів відповідача, вказали, що законодавством передбачено можливість здійснення як точного габаритно-вагового контролю, тобто із застосуванням зважувального обладнання, так і проведення документального габаритно-вагового контролю шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу на підставі документів, в яких зазначена маса транспортного засобу та маса вантажу (товарно-транспортна накладна чи інші документи на вантаж), а документальний габаритно-ваговий контроль може проводитись як в пунктах габаритно-вагового контролю, так і на інших ділянках дороги, тому твердження відповідача про те, що документальний габаритно-ваговий контроль не може бути проведений окрім інших місць ще й на пересувному пункті габаритно-вагового контролю, є помилковим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області у період з 03.12.2018 р. по 09.12.2018 р., затвердженого начальником управління 27.11.2018 р., місцем перевірки є окремо визначені ділянки дороги, маршрути руху, автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місця здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на території відповідно до системи адміністративно-територіального устрою України: Тернопільської області.

В матеріалах справи наявний також і затверджений графік роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на грудень місяць 2018 року (період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р.)

03.12.2018 р. начальник Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області видав головному спеціалісту Петрову В.І. та старшому державному інспектору Дмитрику А.В. направлення на рейдову перевірку №010691 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів на а/д М-12 км 191 + 100, ППГВК.

За товарно-транспортною накладною №ГР-026 від 05.12.2018 р. здійснювалось перевезення автомобілем ДАФ НОМЕР_1 та напівпричепом НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ) з пункту навантаження в с.Богданівці Хмельницького району Хмельницької області до м.Луцьк борошна житнього масою брутто 45,68 тонн (маса нетто 29,22 тонн, тара 16,46 тонн).

В довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю (документальний) №0008482 від 05.12.2018 р. вказано відомості щодо найменування, місця розташування пункту контролю (Тернопільська обл., а/д М-12 км 191 + 100); водія транспортного засобу ( ОСОБА_1 ); автомобіля (тягача) (DAF XF 105.460 з реєстраційним номером НОМЕР_1 ); причепа (напівпричепа) (FELDBINDER KIP 633 з реєстраційним номером НОМЕР_2 ); типу транспортного засобу; результатів вагового контролю (повної маси транспортного засобу - 45,68 тонн); результатів габаритного контролю (довжина - 16,8 м, ширина - 2,6 м, висота - 3,9 м). Довідку підписали посадова особа Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль (Дмитрик А.В.), та оператор вагового комплексу Петров В.І.

В акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0012340 від 05.12.2018 р. зазначено, що габаритно-ваговий контроль проводився Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області за місцем а/д М-12 км 191 + 100 щодо автомобіля (тягача) DAF XF 105.460 з реєстраційним номером НОМЕР_1 та причепа (напівпричепа) FELDBINDER KIP 633 з реєстраційним номером НОМЕР_2 ; суб`єктом, який перевіряється, є ТзОВ Транс-Сервіс-1 , водій ОСОБА_1 маршрутом руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування є с.Богданівці Хмельницька область - м.Луцьк, 292 км. Також в акті вказано, що нормативно допустима повна маса транспортного засобу становить 40 т, фактична - 45,68 т.

Згідно з розрахунком плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №01 від 05.12.2018 р. до акту №0012340 від 05.12.2018 р., платнику ТзОВ Транс-Сервіс-1 нараховано до сплати 175,2 євро. При цьому розрахунок виконано стосовно значення параметру, на який нараховується плата за проїзд, - 5,08 т, виходячи з фактичного вагового параметру транспортного засобу (загальна маса) 45,68 т, що перевищує параметри нормативу на 14,2%, а всього плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів становить 0,2 євро за кілометр. В складеному розрахунку вказано реквізити для здійснення платежу, інформацію про те, що розрахунок виконаний в євро, а проплата проводиться в гривнях відповідно до офіційного курсу НБУ на день проведення розрахунку, та повідомлено, що перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Як вбачається з інформації з веб-сайту Національного банку України, долученої до позовної заяви, офіційний курс гривні до євро станом на 05.12.2018 р. становив 3208,89 гривень за 100 євро.

Листом від 06.12.2018 р. Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області направило ТзОВ Транс-Сервіс-1 копії акту, рахунку і довідки та повідомило про необхідність оплати нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового/великогабаритного транспортного засобу в розмірі 175,20 євро.

29.07.2020 р. Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області звернулося до Прокуратури Львівської області з листом, в якому просило розглянути можливість щодо представництва інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в суді з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з ТзОВ Транс-Сервіс-1 в розмірі 175,20 євро.

12.11.2020 р. Львівська місцева прокуратура №3 надіслала Управлінню Укртрансбезпеки у Тернопільській області лист, в якому відповідно до вимог ст.23 Закону України Про прокуратуру повідомила, що Львівською місцевою прокуратурою № 3 встановлено достатні підстави для здійснення представництва інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області шляхом звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до ТзОВ Транс-Сервіс-1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 5621,96 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.2, ч.ч.3, 4 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відносини, які виникли між сторонами у даній справі, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, спеціальних законів - Закону України Про автомобільний транспорт , Закону України Про автомобільні дороги , Закону України Про дорожній рух та підзаконних нормативно-правових актів.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт .

Частини перша та четверта статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт (тут і надалі норми законів та підзаконних актів наводяться в редакції, що існувала на станом на 05.12.2018 р.) передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України Про дорожній рух , з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. №30 Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Згідно з пунктами 2 та 3 Правил, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Аналогічні визначення містяться в пп.3 п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. №879.

Пунктом 22.5. затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 Правил дорожнього руху, до якого відсилають вищезгадані норми, встановлено наступне.

За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Як визначено пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Маса вантажу і навантаження на осі не повинні перевищувати параметрів, визначених технічною характеристикою транспортного засобу, який перевозить негабаритний вантаж (п.24 Правил проїзду).

Згідно з п.25 Правил, забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Відповідно до положень частини 12 статті 6 Закону України Про автомобільний транспорт та пункту 2 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Пункт 3 Порядку визначає, що органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. №103 було затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Так, в п.1 даного Положення вказано, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Як встановлено пунктом 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.8 Положення).

Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області було утворене як один з територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. №592 Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті .

Згідно з ч.14 ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт , державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч.17 ст.6 Закону).

Відповідно до п.15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пунктами 12- 14 Порядку встановлено таке:

- рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (п.12 Порядку);

- графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (п.13 Порядку);

- рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (п.14 Порядку).

Як зазначено в п.16 Порядку, рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи. Під час проведення рейдової перевірки можливе, в тому числі, здійснення габаритно-вагового контролю.

Підпункт 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, визначає габаритно-ваговий контроль як контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

За приписами п.15 цього Порядку, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Положеннями пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, що затверджений Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 р. № 1007/1207, встановлено, що посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30- 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку.

Отже, Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області як один з територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті володіє повноваженнями на проведення перевірок автомобільних перевізників на території України, в тому числі і проведення рейдових перевірок.

Відповідно до п.16 Порядку, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За визначеннями п.2 Порядку №879 документальний габаритно-ваговий контроль - це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, а точний габаритно-ваговий контроль - це визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Отже, цим Порядком передбачено можливість здійснення точного габаритно-вагового контролю, тобто із застосуванням зважувального обладнання, так і проведення документального габаритно-вагового контролю шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу - на підставі документів, в яких зазначена маса транспортного засобу та маса вантажу (товарно-транспортна накладна чи інші документи на вантаж).

З тлумачення законодавчих положень випливає, що документальний габаритно-ваговий контроль може проводитись як в пунктах габаритно-вагового контролю так і на інших ділянках дороги, що спростовує твердження відповідача про неможливість проведення контролю на пересувному пункті габаритно-вагового контролю.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. (пункти 18 та 20 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд).

Перевірка посадовими особами позивача наявності дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та здійснення габаритно-вагового контролю в ході проведення рейдової перевірки 05.12.2018 р. відповідали наведеним вище положенням законодавства, а рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів проводилася на законних підставах, з дотриманням щотижневого графіку проведення рейдових перевірок та за наявності направлення на перевірку.

За результатами проведеної рейдової перевірки та документального габаритно-вагового контролю було встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів в частині допустимої повної маси (45,68 т замість нормативно допустимого навантаження 40 т) та здійснення перевезень без відповідного дозволу на рух, про що свідчать наявні в матеріалах справи акт та довідка.

Відповідач не надав жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його власності, або доказів оскарження у встановленому порядку дій позивача щодо фіксування обставин порушення відповідачем законодавства.

Відповідно до п.23 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Згідно з пунктами 26- 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України , справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 30 Порядку передбачено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Відповідно до затверджених постановою КМУ від 27.06.2007 р. №879 Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, ставка плати за кожен кілометр відстані (в євро) для великовагових транспортних засобів за загальну масу становить: від 38 до 40 тонн включно - 0,02 євро, від 40 до 44 тонн включно - 0,1 євро, від 44 до 52 тонн включно - 0,2 євро, від 52 до 60 тонн включно - 0,27 євро, понад 60 тонн за кожні наступні 10 тонн - 0,78 євро.

За умовами п.31-1 Порядку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10- 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області на підставі довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого відповідачеві нараховано плату за проїзд у розмірі 175,20 євро.

Суму плати за проїзд було визначено за вищенаведеною формулою розрахунку та відповідно до Ставок плати за проїзд, виходячи з того, що перевищення допустимої загальної маси над нормативом становило від 44 до 52 тонн включно (45,68 т при нормативно допустимій загальній масі 40 т - перевищення на 14,2%), тому в даному випадку ставка плати за кожен кілометр відстані дорівнює 0,2 євро; відстань перевезення за маршрутом, зазначеним в товарно-транспортній накладній, складає 292 км, а плата за проїзд у зв`язку зі здійсненням руху без відповідного дозволу або внесення плати та перевищенням нормативу в межах 10- 40 відсотків має нараховуватись у потрійному розмірі.

Враховуючи положення п.27 Порядку №879, плата за проїзд повинна бути сплачена в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку, тобто є еквівалентними 5621,96 грн.

Згідно з п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової(матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Положення ч.ч.1, 2 ст.216 ГК України встановлюють, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За правилом, встановленим ч.1 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Аналогічно, ч.1 ст.623 ЦК України передбачає, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, а ч.1 ст.22 ЦК України, відповідно, - що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч.3 ст.623 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як встановлює ч.2 ст.224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина друга статті 22 ЦК України визначає, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Варто зазначити, що збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, яким є Порядок №879, не суперечить чинному законодавству.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговими транспортними засобами є не штрафною санкцією, а саме сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Вищенаведеної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 р. у справі №926/16/19.

Суд вважає, що можливість нарахування власнику великовагового транспортного засобу суми плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, випливає з пунктів 23 та 27 Порядку №879, оскільки саме його транспортний засіб завдає шкоди автомобільним дорогам внаслідок такого перевищення.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз зазначених вище правових норм та суб`єктний склад сторін свідчить про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Відповідно до положень ч.ч.3- 5 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Як вже зазначалось вище, Державна служба з безпеки на транспорті відповідно до своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Отже, органи Укртрансбезпеки повинні звертатись за захистом інтересів держави до суду у випадку виявлення ними порушень у сфері дотримання вимог законодавства на транспорті та випадків невнесення нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

При цьому невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вищенаведена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 р. у справі №912/2385/18. Саме до закінчення перегляду судового рішення у даній справі суд зупиняв провадження у справі №914/11/20.

Виходячи з того, що прокурор дотримався передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру порядку, повідомивши позивача про намір звернутись до суду, а також того, що органи Укртрансбезпеки самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави та раніше вже повідомляли прокурора про те, що не мають наміру вчиняти такі дії і просили його розглянути можливість представництва ним інтересів держави, суд прийшов до висновку, що прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в цій справі.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все наведене, суд розцінює позовні вимоги як обгрунтовані та вважає за необхідне їх задоволити.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в повному розмірі.

Керуючись ст.ст.4, 13, 53, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Сервіс-1 , Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани (ідентифікаційний код 32602104) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті, м.Київ, просп.Перемоги, 14 (ідентифікаційний код 39816845) в дохід Державного бюджету України 5621,96 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Сервіс-1 , Львівська область, Пустомитівський район, с.Ставчани (ідентифікаційний код 32602104) на користь Львівської обласної прокуратури, м.Львів, просп.Шевченка, 17/19 (ідентифікаційний код 02910031) 2102 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 22.02.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 04.03.2021 р.

Суддя З.П. Гоменюк

Дата ухвалення рішення22.02.2021
Оприлюднено18.11.2021

Судовий реєстр по справі —914/3256/20

Рішення від 22.02.2021

Господарське

Господарський суд Львівської області

Гоменюк З.П.

Ухвала від 25.01.2021

Господарське

Господарський суд Львівської області

Гоменюк З.П.

Ухвала від 22.12.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Гоменюк З.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні