Рішення

від 17.11.2021 по справі 748/2742/20

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №748/2742/20

Провадження №2/751/464/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

за участю секретаря Іскра К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 748/2742/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Діджи Фінанс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

25.11.2020 до Нововзаводського районного суду міста Чернігова надійшла позовна заява ТОВ Діджи Фінанс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №200481567 від 19.03.2016 в розмірі 12463,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.03.2016 між ПАТ Банк Михайлівський та відповідачем було укладено кредитний договір №200481567, відповідно до пункту 2 якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 5 669,9 грн. Строк користування кредитом встановлено до19.12.2017. Грошові кошти переказані на платіжну картку відповідно до пункту 4 договору. Згідно з пунктом 2 Договору сукупна вартість кредиту становить 43,55% річних. Банк в повному обсязі виконав зобов`язання за кредитним договором, надавши кредитні кошти, а відповідач не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредиту в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої визначений первісним кредитором ПАТ Банк Михайлівський та станом на 20.07.2020 становить 11729,58грн, з яких сума залишку за кредитом (тіло) - 4 035,24 грн, сума нарахованих процентів - 7 694,34 грн. 20.07.2020 між ПАТ Банк Михайлівський та ТОВ Діджи Фінанс укладено договір про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 7_БМ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №200481567 від 19.03.2016, укладеним між ПАТ Банк Михайлівський та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ Діджи Фінанс . Пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань складає 465,34 грн, інфляційні збитки складають 152,48 грн, а відсоткова ставка 3% річних становить 116,33 грн. Отже, заборгованість за кредитним договором станом на 17.11.2020 складає 12463,73 грн.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 17.05.2021 відкрив провадження по вищевказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

09.06.2021 відповідач подав відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що після припинення діяльності відділення ПАТ Банк Михайлівський ним неодноразово вживались заходи щодо виконання умов договору шляхом направлення листів до ПАТ Банк Михайлівський про надання реквізитів для проведення оплати за кредитним договором, однак відповіді не отримав. Вважає, що заборгованість виникла внаслідок бездіяльності ПАТ Банк Михайлівський . Також в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують права вимоги за кредитним договором № 200481567 від 19.03.2016р., також не погоджується з розміром нарахованих процентів в сумі 7694,34грн, оскільки відсутній розрахунок суми процентів та кредитний договір не містить суми процентів, а лише суму щомісячного платежу, що виключає можливість встановити правильність та обґрунтованість подальшого нарахування пені, 3% річних та інфляції на момент подання позову та не підтверджено заборгованості за кредитним договором станом на дату укладення Договору про відступлення права вимоги від 20.07.2020року. Одночасно з відзивом відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 19.03.2016 між ПАТ Банк Михайлівський та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №200481567 від 19.03.2016, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 5669,9 грн на строк до 19.12.2017 (а.с. 6,7).

20.07.2020 між ТОВ Діджи Фінанс та ПАТ Банк Михайлівський було укладено договір про відступлення прав вимоги №7_БМ, відповідно до умов якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (а.с. 8-11).

На підтвердження заборгованості відповідача ТОВ Діджи Фінанс надало розрахунок, за яким заборгованість відповідача складається з: 11729,58 грн - сума заборгованості, 465,34 грн - пеня, 152,48 грн - інфляційні збитки, 116,33 грн - 3 % річних (а.с. 12).

Також позивачем наданий витяг з Додатку № 1 до Договору факторингу №7_БМ із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами від 20.07.2020, відповідно до якого сума заборгованості за тілом кредиту становить 4 035,24 грн, за доходами - 7 694,34 грн(а.с. 11).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст.512 ЦК України).

За обставинами справи встановлено, що кредитний договір з відповідачем укладено 19.03.2016 року, строк кредиту 640 днів, з 19.03.2016 року по 19.12.2017 року.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 25.11.2020 року.

Суд погоджується з позовними вимогами позивача в частині стягнення заборгованості за основним боргом, оскільки у матеріалах справи є належні, допустимі та достатні докази про умови договору, розмір заборгованості та про відступлення права вимоги від ПАТ Банк Михайлівський до ТОВ ДІДЖИ ФІНАНС , внаслідок чого він є належним кредитором за згаданим договором кредиту. Вказана заборгованість виникла на день відступлення права вимоги розмір якої у подальшому ТОВ Діджи Фінанс , не збільшувався.

Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 4035,24 грн підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про можливість стягнення заявленої позивачем в позові заборгованості по процентам в розмірі 7694,34 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до закріпленої в ст. 13 ЦПК України диспозитивності, як основної засади цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, судовий розгляд обмежується вказаними в позові вимогами та наданими доказами.

При цьому, позивач в позові визначає складову заборгованості в сумі 7694,34 грн саме як проценти за кредитним договором.

Натомість відповідно до підписаних між позичальником та позикодавцем заяви №200481567 від 19.03.2016 року, графіку платежів від 19.03.2016 року процентна ставка за даним кредитним договором була визначена сторонами в 0,0001% річних, тобто фактично проценти не підлягали нарахуванню, що також підтверджується тим, що графік платежів не передбачав сплати процентів та не включав їх до щомісячного платежу.

Розрахунок вказаної заборгованості по процентам позивачем суду не наданий та суд позбавлений можливості перевірити розрахунок нарахування процентів на суму заборгованості за кредитом, тому суд обмежується наявними в справі доказами.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам в розмірі 7694,34 грн не підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставністю.

Також вказана сума не може бути стягнута з відповідача в якості комісії чи іншої винагороди за кредитним договором у зв`язку з наступним.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені Законом України Про захист прав споживачів .

За положеннями ч. 5 ст. 11, ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) неповинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абз. 2, 3 ч. 4 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до ст. 55 Закону України Про банки і банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 вбачається, що положення п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під часу кладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року справа № 6-1746цс16, та в постанові Верховного Суду від 4 червня 2018 року справа № 758/8481/15-ц.

Позивач не довів належними та допустимими доказами позовну вимогу про стягнення комісії, оскільки ні позовна заява, ні умови кредитного договору не містять положень, які б вказували на підстави нарахування комісії та механізм її обрахування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надавалися відповідачу. Отже, позивач нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 465,34 грн пені, то умови укладеного між позикодавцем та позичальником кредитного договору не передбачали підстави, порядок та розміри нарахування неустойки, в тому числі пені.

Обґрунтовуючи підстави нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, позивач посилається на положення ч.2 ст. 551 ЦК України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

При цьому, відповідно до преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013 встановлений даним законом розмір пені стосується правовідносин, суб`єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Отже, оскільки визначений Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені на спірні правовідносини не поширюється, а кредитним договором нарахування неустойки (пені) не передбачений, то в задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 465,34 грн належить відмовити повністю.

Позивач також просив стягнути з відповідача компенсацію втрат від інфляції та 3 % річних від неповернутої суми заборгованості.

Право кредитора на стягнення таких нарахувань передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації втрат від інфляції та 3 % річних в межах заявлених позивачем у позові та відповідному розрахунку періодів задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж , боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до п.3 Договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 року, новий кредитор зобов`язаний повідомити Боржників про відступлення права вимоги за Основними договорами протягом 15 (п`ятнадцяті) календарних днів з дня настання Відкладальної обставини відповідно до пункту 16-1 цього Договору та набрання чинності цим Договором. Сторони погоджуються, що, відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України Новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих обставин у зв`язку із неповідомленням або несвоєчасним/неналежним повідомленням Боржників про відступлення Прав вимоги за Основними договорами на підставі цього Договору, у зв`язку із чим виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами на користь Банку, у тому числі надходження на користь Банку грошових коштів в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, до моменту повідомлення відповідного із Боржників про відступлення Прав вимоги на підставі цього Договору вважається належним виконанням відповідним із Боржників зобов`язань за Основними договорами.

Позивач не надав доказів виконання п.3 Договору про повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за Основними договорами протягом 15 (п`ятнадцяті) календарних днів з дня настання Відкладальної обставини.

Суд вважає, що позивачем п. 3 договору про відступлення прав вимоги, згідно вимог ст. ст. 512-514, 516 ЦК України, не виконаний, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі ТОВ ДІДЖИ ФІНАНС повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних до бази персональних даних, не відправлялося.

Відповідно до п. 3 договору про відступлення прав вимоги, банк здійснює повідомлення боржників шляхом розміщення відповідного інформаційного повідомлення на офіційному сайті Банку із дотриманням вимог законодавства України з питань захисту інформації, яка містить банківську таємницю, та захисту персональних даних.

Позивачем не надано суду підтвердження повідомленням Банком боржників шляхом розміщення відповідного інформаційного повідомлення на офіційному сайті Банку, тобто на час розгляду справи невідомо чи взагалі було таке повідомлення розміщено банком після укладання договору, коли та на якому офіційному сайті.

При цьому суд зазначає, що позивач надав розрахунок пені, інфляційних збитків та 3% річних саме з 20.07.2020 року, тобто з дня складання договору №7_БМ про відступлення прав вимоги, що також свідчить про неповідомлення відповідача у відповідності до п.3 вказаного договору.

При цьому суд приймає до уваги викладені у відзиві зауваження відповідача, що після отримання кредиту у відділенні ПАТ Банк Михайлівський перестали приймати грошові кошти, у зв`язку з чим від неодноразово звертався до адміністрації ПАТ Банк Михайлівський про надання інформації стосовно залишку кредиту та повідомити реквізити для внесення коштів за кредитним договором, але відповіді не отримав, тим сами був позбавлений можливості виконувати умови договору.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності та наслідків спливу строків позовної давності, вказуючи що умовами кредитного договору встановлено строк дії договору до 19.12.2017року, а позивач звернувся до суду з позовом лише 15.12.2020 року, тобто більш ніж 3 роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частиною другою статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Як вбачається з Договору №200481567 від 19.03.2016 року, укладеного між ПАТ Банк Михайлівський та відповідачем ОСОБА_1 , строк кредиту був визначений 640 днів, з 19.03.2016 року до 19.12.2017 року, тобто строк дії кредитного договору закінчувався 18.12.2017 року. Позивач звернувся до суду 25.11.2020 року в межах трирічного строку, тому підстави для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності у суду відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, та для позивача при зверненні до суду з даним позовом, станом на 2020 рік, складала 2102 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 680,54 грн (4035,24 х 2102 : 12463,73).

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 264, 265 ЦПК України, ст. 512, 516, 526, 551, 625, 1048, 1049, 1054, 1082 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДІДЖИ ФІНАНС (код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором №200481567 від 19.03.2016 року в розмірі 4035 (чотири тисячі тридцять п`ять) гривень 24 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДІДЖИ ФІНАНС (код ЄДРПОУ 42649746) судові витрати в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень 54 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко