Рішення

від 18.11.2021 по справі 904/6534/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2021м. ДніпроСправа № 904/6534/21

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області (88000, м.Ужгород, вул.Небесної Сотні, 6) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, 88018, м.Ужгород, вул.Швадська, 14, код ЄДРПОУ 38015668

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-АГРО", 49021, м.Дніпро, вул.Лісопильна, 10, код ЄДРПОУ 41336814

про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок самовільного користування надрами

Представники сторін:

від прокуратури: Колесніченко В.І.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-АГРО" про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок самовільного користування надрами у розмірі 1 680 000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням економічних інтересів держави шляхом завдання матеріальної шкоди державі внаслідок незаконного видобування відповідачем надр.

Ухвалою суду від 21.07.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.08.2021р.

Ухвалою суду від 19.10.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2021р.

Ухвалою суду від 03.11.2021р. відкладено розгляд справи по суті на 18.11.2021р.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву. Направлені за його місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ухвали суду повернутися на адресу суду, як не вручені. Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

Поштове відправлення з копією ухвали суду від 21.07.2021 повернулося на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про перебування справи на розгляді суду належним чином.

Крім того, суд намагався повідомити відповідача про перебування даної справи на розгляді шляхом публікації на сайті Судової влади України за посиланням https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1199981/.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

02.11.2021р. до суду від Державної екологічної інспекції у Закарпатській області електронною поштою надійшли письмові поясненнях в яких зазначила, що позовні вимоги Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області підтримує у повному обсязі.

В судовому засіданні 18.11.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВА-АГРО» отримало погоджений робочий проект «Будівництво водойми для поливу сільськогосподарських культур за межами населеного пункту на території Сторожницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса з метою влаштування водойми для створення запасу води для поливу сільськогосподарських культур, що знаходиться в 1.0 км на захід від села Сторожниця Ужгородського району.

В подальшому на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2124886300:

10:011:0007, 2124886300:10:011:0006, 2124886300:10:011:0010, 2124886300: 10:011:0009, 2124886300:10:011:0004, що знаходяться в межах земель Холмківської об`єднаної територіальної громади, директор товариства в порушення ст.ст. 50, 51 Закону України від 25.06.1991 року № 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища» , ст.86 Водного кодексу України, ст.19 Кодексу України «Про надра» від 27.07.1994 року № 132/94-ВР, ст.ст.7,9,11 Закону України від 20.05.1999 року № 687-ХІУ «Про архітектурну діяльність» , ст.ст. 31.32 Закону України від 17.02.2011 року №3038-УІ «Про регулювання містобудівної діяльності» , ст.ст. 2-5, 7,9 Закону України від 03.05.2017 року №2059-УШ «Про оцінку впливу на довкілля» , положень Постанови КМУ від 13.05.1996 року № 503 «Порядок користування землями водного фонду» , положень Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затверджений постановою КМУ від 11.05.2011 року № 560, здійснював незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, передбачених ст.6 Закону України «Про надра» та Постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994.

Видобування корисних копалин - це комплекс технологічних процесів з добування корисних копалин з надр шляхом їхньої розробки.

При цьому видобування корисних копалин повинно відбуватися виключно після отримання гірничого відводу та спеціального дозволу на видобування корисних копалин, отриманого відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 30.05.2011 №615.

Згідно Додатку 2 до вказаного Порядку серед видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі дозволу, є і наступні:

- п. 13. буріння та експлуатація свердловин під час геологічного вивчення та розробки родовищ корисних копалин;

- п. 14. будівництво, ремонт, експлуатація та ліквідація підземних споруд, не пов`язаних з видобутком корисних копалин;

- п. 28. роботи із збагачування корисних копалин, утворення і експлуатація відвалів гірничих порід, обкладання та скріплення укосів, бортів, уступів кар`єрів, підземна геологорозвідка, геолого-маркшейдерські роботи.

Відповідно до п.20. Порядку Держпраці та її територіальні органи ведуть реєстр дозволів в установленому порядку, узагальнюють інформацію про видані та анульовані дозволи і оприлюднюють її у засобах масової інформації та на власному веб-сайті.

Відповідачем не було отримано дозволу на видобування корисних копалин, про що свідчить про незаконність здійсненого видобутку.

Згідно висновку судової криміналістичної ґрунтознавчої експертизи №7948 від 23.12.2020 п`ять зразків сипкої суміші, вилучених із земельної ділянки на території Холмківської ОТГ - є сипкими гірськими породами із вмістом гравійної складової, відповідно 68%, 73%, 69%, 56% та 60%, що відноситься до піщано-гравійних сумішей.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно висновків судової інженерно-екологічної експертизи №7992 від 23.12.2020 надані на дослідження п`ять зразків сипкої суміші, вилучені 02 грудня 2020 року при огляді земельних ділянок на території Холмківської ОТГ, Ужгородського району, Закарпатської області, є піщано-гравійними сумішами і, згідно чинного законодавства України, - належать до корисних копалин загальнодержавного значення;

- згідно висновку про результати проведених робіт судової інженерно-екологічної експертизи №735 від 25.02.2021 збір піщано-гравійної суміші у водоохоронній зоні річки Уж здійснюється поза проектними межами без дозвільних документів , тобто з недотриманням вимог законодавства України про охорону надр. Внаслідок самовільного (бездозвільного) користування надрами у водоохоронній зоні річки Уж (видобуток піщано-гравійної суміші) заподіяно істотну шкоду навколишньому середовищу та завдано матеріальних збитків на суму 1 680 000 гривень.

За вказаними фактичними обставинами справи директору ТОВ «АКВА-АГРО» Громовому О.О. оголошено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 240 КК України та у подальшому 20.05.2021 кримінальне провадження скеровано до суду з обвинувальним актом.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами регламентовано Методикою визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затвердженою наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 29.08.2011 №303 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 19 вересня 2011 р. за №1097/19835.

Так, згідно розрахунку Державної екологічної інспекції у Закарпатській області щодо розміру завданих збитків при порушенні законодавства про використання та охорону надр при користуваннями надрами на земельних ділянках, розташованих на території Холмківської об`єднаної територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області, а також висновку експерта ВІД 25.02.2021 №735 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи по кримінальному провадженню №42020070000000439 від 29.09.2020 розмір збитків визначається шляхом встановлення обсягу самовільно видобутих надр, помноженого на базову ставку відшкодування збитків.

Згідно висновку спеціаліста-геолога, геологічна будова ділянки представлена чотирма шарами гірських порід, четвертий з яких - піщано-гравійні породи -1,5м.

Відповідно до маркшейдерського заключення обсяги забору піщано-гравійної суміші на ділянці по західній околиці с.Сторожниця Ужгородського району по четвертому шару (піщано-гравійні породи) розраховані за відповідною формулою.

Розрахунок завданих збитків був зроблений з врахуванням обсягів заборів піщано-гравійної суміші за межами ділянки проведення робіт, передбачених проектом, піщано-гравійної суміші в межах ділянки проведення робіт, передбачених проектом, базової ставки збитків в частинах мінімальної заробітної плати громадян, згідно додатку 1 Методики, розміру мінімальної заробітної плати громадян та Закону України «Про державний бюджет України» станом на момент реєстрації кримінального провадження в ЄРДР за період з 01.09.2020р. по 31.12.2020р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню у розмірі 1 680 000,00грн.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 №17 Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля , розглядаючи у кримінальних справах цивільні позови про відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю, суди повинні керуватися нормами природоохоронного законодавства, а у випадках, коли це питання не врегульоване зазначеним законодавством - відповідними положеннями ЦК України, зокрема главами 19 та 82.

Статтями 16 та 19 Кодексу України Про надра встановлено режим користування надрами, який вимагає отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Виняток стосовно наявності спеціального дозволу встановлений у ст. 23 Кодексу, відповідно до якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Стаття 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема відшкодування збитків, завданих порушенням цього законодавства.

Згідно з ст.56 Кодексу України Про надра, однією із основних вимог в галузі охорони надр є додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Статтями 65 та 67 цього Кодексу передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, зокрема, винні у самовільному користуванні надрами. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Статтею 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВС України від 27.03.1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

За ч.1 ст.69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України покладено на відповідача.

Згідно з статтею 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту норм глави 82 ЦК України слідує, що законодавець чітко розділяє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду .

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №675/28/15-ц, Вищого господарського суду України від 26.01.2017 у справі № 927/677/16 та інших.

Згідно роз`яснень Вищого господарського суду України, наведених у постановах від 12.11.2014 у справі №914/1138/14 та від 09.02.2016 у справі №907/556/15, підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи, наявність шкоди та вини особи у її заподіянні, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.24 Кодексу України Про надра, користувачі надр зобов`язані, забезпечувати раціональне, комплексне використання та охорону надр.

Тому, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог природоохоронного законодавства, у випадках встановлення порушень вимог природоохоронного законодавства, зокрема, факту незаконного видобутку надр, слід виходити з того, що обов`язки із забезпечення раціонального використання надр покладено саме на надрокористувачів.

Таким чином, цивільно-правову відповідальність за самовільний видобуток надр повинні нести надрокористувачі, вина яких полягає у допущенні їх працівниками такого видобутку внаслідок невиконання чи неналежного виконання своїх службових чи інших функціональних обов`язків.

При цьому, у постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014 у справі №906/249/14 зазначено, що із врахуванням вимог ст.ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України, у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Стосовно представництва прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області суд зазначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (п.п. 68,69,70 постанови).

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій", у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів

Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

В постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

"Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи."

Як вбачається з матеріалів справи, Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області 25.03.2021р. повідомляла Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області про можливе порушення інтересів держави після вивчення в рамках кримінального провадження № 42020070000000439 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України.

Самостійно Державна екологічна інспекція у Закарпатській області не звернулась з позовом до суду, що достатньою мірою свідчить про їх бездіяльність, як компетентних органів та підтверджує існування підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір у розмірі 25 200,00грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-АГРО", 49021, м.Дніпро, вул.Лісопильна, 10, код ЄДРПОУ 41336814 на користь Державного бюджету України (УК в Ужгородському районі: с.Холмок, р/р UA488999980333179331000007297, код отримувача (ЄДРПОУ) 38015605, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код класифікації доходів бюджету 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності) шкоду в розмірі 1 680 000 (один мільйон шістсот вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-АГРО", 49021, м.Дніпро, вул.Лісопильна, 10, код ЄДРПОУ 41336814 на користь Закарпатської обласної прокуратури (розрахунковий рахунок IBAN UA22820172034 3130001000018475, код ЄДРПОУ 02909967, банк одержувача: Державна казначейська служба України, МФО 820172, призначення платежу: відшкодування (повернення) судового збору по справі) судовий збір у розмірі 25 200 (двадцять п`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 18.11.2021

Суддя С.П. Панна